ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
26.03.2007 Справа № 10/212
За позовом: ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" м.Київ
До відповідача: Закарпатське обласне державне підприємство
теплових мереж "Закарпаттятеплокомуненерго" м.Ужгород
За участі 3-ї особи на стороні на стороні позивача без
самостійних вимог:
ВАТ "Закарпатгаз" м.Ужгород
Про стягнення 493748,31 грн. заборгованості за спожитий газ
Суддя О.С.Йосипчук
за участю представників сторін:
Позивача: Плотніков А.О. - представник
Відповідач: Михайлинин В.М. - представник
Третя особа: Представник не з'явився
Розглянувши матеріали справи за позовом ДК "Газ України" НАК
"Нафтогаз України" м.Київ до Закарпатського обласного державного
підприємства теплових мереж "Закарпаттятеплокомуненерго" м.Ужгород
про стягнення 494748,31 грн. заборгованості за спожитий газ,
ВСТАНОВИВ:
Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з
відповідача суми 493748,31 грн. заборгованості за спожитий газ, з
якої 343422,50 грн. - основний борг, 49485,77 грн. - пеня,
56869,11 грн. - індекс інфляції, 19931,35 грн - 3% річних,
24039,58 грн. штраф в розмірі 7% від суми заборгованості
Обгрунтовуючи підставність власних вимог, позивач зіслався на
додані до позовної заяви копії актів, які згідно з умовами
укладеного між сторонами у справі договору №1-06/02-1169 ТЕ 12 від
25.06.2002 р. на постачання природного газу, із змінами внесеними
додатковою угодою № 1 від 18.09.2002 p., повинні передаватись
відповідачем (Покупець за договором) позивачу (Постачальник) не
пізніше 5 числа наступного за звітним місяця у трьох примірниках,
що підписані та скріплені печатками Покупця і газотранспортної
організації.
Матеріалами справи підтверджено факт отримання за кожний
місяць спірного періоду акти приймання - передачі газу (в т.ч. ті,
що містять неузгоджені дані газотранспортної організації ВАТ
"Закарпатгаз" та Споживача газу "Закарпаттеплокомуненерго"), які
прийнято та підписано з боку ДК "Газ України" із зазначенням своїх
даних щодо кількості реалізованого газу. Дані актів
приймання-передачі узгоджується з даними ВАТ "Закарпатгаз" -
підприємством що безпосередньо здійснювало функції по обліку газу.
Серед матеріалів справи відсутні докази того, що від
відповідачем, в порядку, встановленому п.2.13 Правил подачі та
використання природного газу в народному господарстві України,
надавались заяви про непогодження з визначеною кількістю
переданого та протранспортованого газу.
Відповідач позов визнав частково у сумі 30880,47 грн.
Проти іншої суми позову відповідач заперечує з підстав,
викладених у відзиві та поясненнях на позов. Зокрема посилається
на те, що кількість спожитого та неоплаченого газу визначено ним
на підставі сертифікованих приладів обліку, які встановлено на
його газоспоживаючому обладнанні.
На підтвердження заперечень до позову відповідач надав суду
довідки-розрахунки споживання природного газу газовим обладнанням.
Відповідачем надано суду акти державного метрологічного
нагляду, із яких вбачається, що протягом спірного періоду
відповідач здійснював обміри кількості спожитого природного газу
за допомогою лічильників типу РГ класу точності 1,5.
Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач розгорнутого
контррозрахунку не надав.
На вимогу суду, залучене в якості третьої особи на стороні
позивача без самостійних вимог ВАТ "Закарпатгаз" надало пояснення
про методику нарахування, що базується на приписах ДБН
В.2.5.-20-2001 "Газопостачання". Дану методику ВАТ "Закарпатгаз"
було використано через відсутність на підприємстві відповідача
комерційних приладів обліку відповідного класу точності 1.0.
Для визначення можливості здійснення обстежень обміру та
використання у ході судового розгляду справи даних приладів обліку
іншого класу точності для визначення реально спожитого обсягу газу
(із урахуванням коефіцієнту похибки), судом було призначено
судово-технічну експертизу, яку не було проведено через
відсутність атестованих в порядку ст..ст.9,16 Закону України "Про
судову експертизу" ( 4038-12 ) (4038-12)
фахівців з технології подачі та
обліку спожитого газу відповідними приладами (Лист Львівського
НДIСЕ №2128 від 05.06.2006р.).
За таких обставин, судовим розглядом справи не було змоги
встановити можливість взаємозамінювання приладів обліку різних
класів точності із застосуванням коефіцієнту похибки.
Розглянувши матеріали справи у сукупності, та заслухавши
повноважних
представників сторін, суд дійшов висновку про те,
що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне:
Судовим розглядом справи встановлено, що між Дочірньою
компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України", м. Київ (як Постачальник) та Закарпатським
обласним державним підприємством теплових мереж
"Закарпаттеплокомуненерго", м. Ужгород (як Покупець) 25.06.2002р.
було укладено договір № 1-06/02-1169 ТЕ-12 на постачання
природного газу. Згідно умов укладеного договору Постачальник
зобов'язувався передати Покупцю природний газ виключно для
вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних
установ та організацій , надалі газ, а Покупець -
прийняти та оплатити газ відповідно до умов укладеного між
сторонами договору №1-06/02-1169 ТЕ 12 від 25.06.2002 р. на
постачання природного газу, і змінами внесеними додатковою угодою
№ 1 від 18.09.2002 р, а саме в такому порядку :- перша оплата в
розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться
не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки
газу ; - послідуючі оплати проводяться плановими платежами, по 33%
від вартості запланованих місячних обсягів, до 10-го та 20-го
числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється на
підставі акту приймання - передачі газу до
10 числа місяця, наступного за звітним.
На виконання згаданого вище правочину, у серпні, вересні,
жовтні, листопаді, грудні 2002 р. позивач поставив відповідачеві
природний газ в об'ємі 9100,900 тис. куб. м. на загальну суму
2014393,20 грн., що підтверджується доданими до справи копіями
щомісячних актів передачі-приймання природного газу.
З поданого позивачем розрахунку основного боргу вбачається,
що відповідачем оплату вартості поставлених обсягів газу проведено
частково, на суму 1670970,70 грн., внаслідок чого утворився борг в
розмірі 343422,50 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення суми 343422,50 грн.
визнано такими, що підтверджено і обгрунтованого позивачем згідно
доданих до позовної заяви документальних доказів, які не
спростовані відповідачем.
У відповідності до ст.526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.
Оскільки, відповідач не оплатив в установленому договором порядку
вартості поставленого природного газу, борг в розмірі 343422,50
грн. за поставлений природний газ підлягає примусовому стягненню.
За допущену прострочку платежів на підставі п.7.2 договору та
ст. 624 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відповідачу нараховано пеню в
розмірі 49485,77 грн. за прострочку в період з 01.09.2003 р. по
01.09.2004 р.
Позовні вимоги в частині пені, яка нарахована за період з
01.09.2003 р по 31.12.2003 р. 16513,46 грн. не можуть бути визнані
судом, оскільки грунтуються на нормах ст.ст. 258,549-551 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
чинного з 01.01.2004 р. Дія норм вказаних
статей не поширюється на період прострочки з 01.09.2003 р. по
31.12.2003р. У відповідності до нормст.ст.258,549-551 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
стягненню підлягає пеня за
прострочку з 01.01.2004 р. по 01.09.2004 p., розмір якої згідно
проведеного судом перерахунку складає 32972,31 грн. Решту вимог в
частині пені суд відхиляє.
За прострочку виконання грошового зобов'язання відповідачу на
підставі ст.214 ЦК України від 18.07.1963р ( 1540-06 ) (1540-06)
. ст. 625 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003 р. нараховано 3% річних від
простроченої суми та індекс інфляції. Обгрунтований розрахунок
нарахувань додано до матеріалів справи. Згідно розрахунку розмір
нарахування 3% річних складає - 19913,35 грн., розмір інфляційних
нарахувань -56869,11 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення нарахованої суми 3%
річних,та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.
За прострочення грошового зобов'язання відповідачу на
підставі ч.2 ст.230 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
нараховано 7% штрафу від вартості поставленого газу. Розмір штрафу
згідно розрахунку становить 24039,58 грн.
Даючи правову оцінку вимог в цій частині, суд вважає, що
згідно норм п.5 розділу IX "Прикінцеві положення Господарського
кодексу України" ( 436-15 ) (436-15)
не застосовуються до спірних
правовідносин положення ч.2 ст. 230 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Позовні вимоги в частині стягнення 7% штрафу за прострочення
грошового зобов'язання суд вважає не обгрунтованими відповідно до
закону та задоволенню не підлягають.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Заперечення позивача щодо необхідності застосування даних
приладів обліку, які встановлено на газо споживаючому обладнанні і
мають клас точності 1,5 не приймаються судом до уваги.
Пунктом 10.1 Правил подачі та використання природного газу в
народному господарстві України, затверджених Наказом Державного
комітету України по нафті і газу №355 ( z0281-94 ) (z0281-94)
від
01.11.1994р. (надалі Правила №355) визначено, що розрахунки за газ
здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які
укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та
споживачами, а також між газозбутовими організаціями та
споживачами.
Згідно пункту 10.2 цих же Правил №355 ( z0281-94 ) (z0281-94)
термін
оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності
нарахування обумовлюються договором між сторонами.
Згідно із п.4 договору № 1-06/02-1169 ТЕ-12 на постачання
природного газу від 25.06.2002р. (із урахуванням доповнень та змін
18.09.2002) кількість газу, яка подається покупцеві, визначається
по атестованих контрольно-вимірювальних пристроях, що встановлені
у покупця (споживача) що повинні мати клас точності, зазначений у
п.2.7. Правил подачі та використання природного газу в народному
господарстві України.
Таким чином, за домовленістю сторін обсяг спожитого
відповідачем у спірній ситуації природного газу має визначатись
приладом обліку, клас точності якого встановлений п.2.7. Правил
№355 ( z0281-94 ) (z0281-94)
.
Iз урахуванням Наказу Державного комітету нафтової, газової
та нафтопереробної промисловості України №103 від 19.06.1997р. і
Висновку Міністерства юстиції України №3/16 від 20.03.2002р., у
спірному періоді правовідносин між учасниками справи, діяла
редакція п.2.7. Правил №355 в редакції від 20.09.1995р., яку було
відновлено внаслідок втрати чинності Наказу №103 від 19.06.1997р.
Зміст даної редакції і було закладено в основу п.4 Договору №
1-06/02-1169 ТЕ-12 на постачання природного газу від 25.06.2002р.
(із урахуванням доповнень та змін 18.09.2002), щодо встановлення
класу точності приладів обліку.
Згідно з пунктом 2.7. Правил №355 ( z0281-94 ) (z0281-94)
кількість
поданого природного газу газопостачальною організацією газо
збутовій організації та окремим споживачам визначається приладами
обліку витрат природнього газу Постачальника. Такими приладами
повинні бути лічильники з класом точності не гірше ніж 1,0. Iнших
відомостей про клас точності лічильників пункт 2.7. Правил №355
( z0281-94 ) (z0281-94)
не містить.
Отже, із урахуванням того, що клас точності, яким буде
здійснено обмір кількості спожитого відповідачем газу, за
домовленістю між учасниками спору, визначається п.2.7. Правил,
достовірними даними про кількість спожитого відповідачем
природного газу у спірному періоді будуть показники лічильника
класу точності не гірше ніж 1,0.
За усіх інших обставин кількість спожитого повинна
встановлюватись по проектній номінальній потужності газового
обладнання і кількості годин його роботи.
Окрім того, суд не приймає, як безспірний доказ відповідності
приладів обліку вимогам стандартів, подані відповідачем акти
метрологічного нагляду, якими Закарпатський державний центр
стандартизації, метрології та сертифікації оформляв перевірку
дотримання підрозділами відповідача вимог Закону України "Про
метрологію та метрологічну діяльність" ( 113/98-ВР ) (113/98-ВР)
. Документами,
що інформують про наявні у відповідача прилади обліку та їх
відповідність державним стандартам є свідоцтва державної
метрологічної атестації вузлів обліку, відповідно до ПМА
03-01-2002 (ст..11 Закону України "Про метрологію та метрологічну
діяльність" ( 113/98-ВР ) (113/98-ВР)
).
Відповідачем також не подано доказів встановлення
відповідності методики обрахунку газу метрологічним вимогам, що
передбачені ГОСТ 2939-63.
Слід зауважити і те, що відсутність у відповідача реєструючи
приладів вимірювання параметрів газу перешкоджає здійснити
обрахунок спожитого газу за формулою, встановленою ГОСТ 2939-63
для забезпечення виконання ст..1 Закону України "Про нафту і газ
та п.2.12.Правил №355 ( z0281-94 ) (z0281-94)
.
Таким чином, неподання згаданих вище доказів відповідачем
ставить його твердження про сертифікацію власних приладів за межу
достовірності.
Тому, керуючись ст.ст.33,34, 43, 49, 82-85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
,
СУД ВИРIШИВ:
1.Позов задоволити частково.
Стягнути з Закарпатського обласного державного підприємства
теплових мереж "Закарпаттятеплокомуненерго" (м.Ужгород,
вул..Брестська, 3 код 05465241) на користь ДК "Газ України" НАК
"Нафтогаз України" (м.Киїів, вул.Шолуденка, 1 код 31301827) суму
453195,27 грн. в т. ч. 343422,50 грн. основного боргу,
56869,11грн. інфляційних нарахувань,19931,35 грн.3% річних,
32972,31 грн. пені, суму 1560,43 грн. витрат на держмито та суму
108,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
2.В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Суддя О.С.Йосипчук