РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" березня 2007 р. Справа № 53/448-06
вх. № 16445/3-53
Суддя господарського суду Прохоров С.А.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_3 представник за довіреністю
відповідача - ОСОБА_4 за дор. від 02.08.2006 року
розглянувши справу за позовом СПД ФО ОСОБА_1, м. Харків
до СПД ФО ОСОБА_2, м. Харків
про визнання договору недійсним, розторгнення договору
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору
складського зберігання від 01 лютого 2006 року недійсним,
розірвання у судовому порядку договору складського зберігання,
укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною
особою ОСОБА_1 та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною
особою ОСОБА_2 від 01 лютого 2006 року, витрати пов'язані з
розглядом справи позивач просить суд покласти на відповідача.
Під час розгляду справи 26 лютого 2007 року позивачем були
доповнені позовні вимоги. Згідно доповнень позивач просить суд
визнати правочин про передачу товару на складське зберігання між
Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та
Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2
відповідно до рішення суду недійсним, Договір складського
зберігання укладений від 01 лютого 2006 року між сторонами по
справі визнати недійсним, розірвати у судовому порядку Договір
складського зберігання від 01 лютого 2006 року укладеного між
Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та
Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2,
витрати пов'язані з розглядом справи у суді покласти на
відповідача.
Відповідно до ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач вправі
до прийняття судового рішення змінити підстави або предмет позову,
збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або
зменшити розмір позовних вимог, тому надані позивачем уточнення
позовних вимог прийняті господарським судом.
Позивач, а також представник позивача у судовому засіданні
підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні
проти заявлених позивних вимог заперечували з підстав викладених у
відзиві на позовну заяву.
Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про
припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що 12 грудня 2006
року по справі 55/273-06 про той же предмет і з тих же підстав
було прийняте рішення Господарським судом Харківської області.
Суд, розглянув клопотання відповідача, та вважає його
необгрунтованим та безпідставним, оскільки рішення у справі
№55/273-06 постановлено судом між тими ж сторонами, але з іншого
предмету.
Крім того, 26.02.2007 року відповідачем у справі було
заявлено клопотання про призначення у справі технічної експертизи
документів - видаткових накладних від 23.01.2006 року. Суд
розглянув клопотання відповідача, та приймаючи до уваги те, що
судом вирішується немайновий спір між сторонами щодо недійсності
договору складського зберігання від 01.02.2006 року, позивачем не
оспорюється у судовому порядку видаткова накладна від 23.01.2006
року та її не покладено як доказ недійсності правочину, суд вважає
за доцільне відмовити у задоволенні клопотання про призначення
судової експертизи.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.02.2007 року
по 27.02.2007 року, з 14.03.2007 року по 21.03.2007 року, та з
21.03.2007 року по 23.03.2007 року для виготовлення повного тексту
рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення
представників сторін, дослідивши докази у справі у їх сукупності,
судом встановлено наступне:
17 січня 2006 року між позивачем та відповідачем було
підписано, та завірено печатками сторін складську квитанцію б/н
(без зазначення правових підстав), згідно до якої було здійснено
приймання-передачу товару (будівельно-оздоблювальних матеріалів)
на складське зберігання.
01 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем був
укладений Договір складського зберігання (зберігання на товарному
складі), згідно умов якого позивач повинен був прийняти товар на
зберігання, та повернути його у схоронності, а відповідач повинен
був передати товар на зберігання, сплатити послуги за зберігання
товару на складі. Строк дії договору встановлено сторонами з
01.02.2006 року по 31.12.2006 року. Розмір та порядок винагороди
за надані послуги із зберігання сторонами не визначено.
У відповідності до діючого законодавства України, а саме ч.3
ст.294 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, зберігання товару на складі
здійснюється у відповідності до договору складського зберігання.
Згідно ч.1 ст. 937 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір зберігання
між суб'єктами підприємницької діяльності укладається у письмовій
формі, яка вважається дотриманою, якщо прийняття речі на
зберігання посвідчене документом (розпискою, квитанцією чи іншим
документом), підписаним зберігачем.
Згідно ст.956 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
товарним складом є
організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов"язані із
зберіганням, на підставі підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст.957 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
складського зберігання товарний склад зобов"язується за оплату
зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути товар у
схоронності.
Ч. 3 ст.957 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
вимагає щоб договір
складського зберігання укладався у письмовій формі. Остання
вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад
посвідчене складським документом.
Згідно ст.ст.961, 962 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
товарний склад на
підтвердження прийняття товару видає один з таких складських
документів: складську квитанцію, просте або подвійне складське
свідоцтво.
Як вбачається зі спірного договору складського зберігання від
01.02.2006 року місце зберігання товару, переданного поклажодавцем
на зберігання, сторонами не визначено.
Якщо сторонами у письмової формі не встановлено, та не
зазначено договором інше місце виконання обов'язків за договором,
то у відповідності до ст.ст.211, 647 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, місцем
виконання цих обов'язків вважається місце проживання фізичної чи
знаходження юридичної особи.
Під час розгляду справи судом відповідач у судовому засіданні
стверджував, що фактично він передав товар на зберігання позивачу
згідно складської квитанції від 17 січня 2006 року, та зберігав
його за адресою: АДРЕСА_1. на підставі складської квитанції від 17
січня 2006 року, яка була зазначена у договорі складського
зберігання від 01 лютого 2006 року (п.2.3.).
Позивач у судовому засіданні наполягав на тому, що товар,
якій передав йому відповідач згідно складської квитанції від 17
січня 2006 року, було їм повернено відповідачу раніше ніж було
укладено договір складського зберігання від 01.02.2006 року, а
саме згідно видаткової накладної від 23 січня 2006 року, а також,
що сторони не приступили до виконання умов договору складського
зберігання від 01 лютого 2006 року.
Iнших доказів, які б підтверджували виконання сторонами умов
договору складського зберігання від 01 лютого 2006 року,
сторонами суду не надано.
Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що 10
листопада 2004 року між позивачем та відповідачем, а також
Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5
було укладено Договір про співпрацю, підписано трьома сторонами,
скріплено печатками сторін. Відповідно до умов пункту 1 вказаного
Договору, сторони зобов'язалися про співпрацю з метою досягнення
спільної мети, отримання прибутку у сфері торгівлі та послуг.
08 листопада 2005 року позивачем було придбано згідно
Договору купівлі-продажу, засвідченого приватним нотаріусом
ОСОБА_6, за номером правочинну НОМЕР_11, домоволодіння з
надвірними прибудовами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на
земельної ділянці загальною площею 802 м.кв.
Товар, який передав відповідач позивачу, останній приймав
згідно складської квитанції від 17 січня 2006 року на зберігання
та повернув відповідачу згідно видаткової накладної від 23 січня
2006 року. Факт повернення товару засвідчено підписами працівників
відповідача, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також підписом свідків
ОСОБА_9, ОСОБА_10.
Позивачем надано суду копії Довідок з Державної податкової
інспекції за 2005 та 2006 роки, НОМЕР_1, та НОМЕР_2 на ім'я
ОСОБА_8, НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_7, НОМЕР_4 також на ім'я ОСОБА_7.
В обгрунтування своїх вимог позивачем надано суду Висновок
спеціаліста ТОВ "Центр економіки та права "Б.Є.Л.С." ОСОБА_11 від
14.03.2007 року, згідно висновку якого видаткова накладна НОМЕР_5,
виписана СПДФО ОСОБА_1 може являтися документом, що підтверджує
повернення товарно-матеріальних цінностей переданих на зберігання
на товарний склад.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку,що між
сторонами від 01 лютого 2006 року було укладено Договір
складського зберігання, згідно до якого відповідач у майбутньому
повинен був передати йому товар на зберігання.
Після укладення Договору від 01 лютого 2006 року, товар на
зберігання поклажодавцем не передано зберігачу, складських
документів про передачу товару на складське зберігання між
позивачем та відповідачем згідно даного Договору не було укладено,
платня за зберігання товару на складі не сплачувалась. Адреса
складського приміщення у Договорі сторонами не зазначена.
За загальним правилом згідно ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повина довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, зобов'язання по договору складського
зберігання від 01 лютого 2006 року, сторонами не було виконано.
Товар на зберігання поклажодавцем не було передано зберігачу, у
зв'язку з чим після підписання Договору складського зберігання між
сторонами не укладені складські документи про передачу товару на
зберігання саме на виконання умов договору від 01.02.2006 року, у
зв'язку з чим сторонами не дотримано вимог законодавства щодо
обов"язкових умов письмової форми договору зберігання на товарному
складі.
Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
договір є укладеним, якщо сторони в належної формі досягли згоди з
усіх істотних умов договору.
Iстотними умовами договору, відповідно до вказаної статті, є
умови що визначенні законом як істотні або є необхідними для
договорів даного виду договору.
Iстотними умовами Договору складського зберігання у
відповідності до ст.957 Цивільного Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, є
плата за зберігання товару, передача товару поклажодавцем,
повернення цього товару у схоронності, ч. 3 цієї статті
передбачено, що письмова форма договору складського зберігання
вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад
посвідчене складським документом.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або
припинення цивільних прав та обов'язків. Дії особи, що вчинені без
наміру створити будь-які юридичні наслідки, не призводять до
правочинів.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у випадку, коли
особа заперечує дійсності правочину, на підставах встановлених
законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недотримання в момент його
вчинення сторонами вимог законодавства, зокрема ч.4 ст.203 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, а саме недотримання письмової форми.
Так, підставою для визнання правочину недійсним є
невідповідність вимогам закону, а підставою розірвання правочину -
договору - є неналежне виконання або невиконання його умов, чи
умов, встановлених для такого договору законом.
Враховуючи викладене суд вважає, що при підписанні договору
складського зберігання від 01 лютого 2006 року сторонами не було
дотримано письмової форми укладення договору, не було передано
товар на зберігання, що підтверджено відсутністю складських
документів, укладених між сторонами після підписання Договору від
01 лютого 2006 року.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача такими,
що грунтуються на вимогах діючого законодавства належним чином
обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають
задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст.49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, та керуючись сстаттями 1, 4, 12, 22,
33, 43, 44, 47-49, 82-85 Господарсько процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ВИРIШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати правочин про передачу товару на складське зберігання
між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою
ОСОБА_1, (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_6 в АКБ "Правекс-Банк", МФО 350493,
Код НОМЕР_7) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною
особою ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_8, р/р НОМЕР_9 в Харківській
обласній дирекції Базового відділення "Аваль" код НОМЕР_10)
недійсним.
Договір складського зберігання укладений від 01 лютого 2006
року між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою
ОСОБА_1, (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_6 в АКБ "Правекс-Банк", МФО 350493,
Код НОМЕР_7) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною
особою ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_8, р/р НОМЕР_9 в Харківській
обласній дирекції Базового відділення "Аваль" код НОМЕР_10)
визнати недійсним.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_8, р/р НОМЕР_9 в Харківській
обласній дирекції Базового відділення "Аваль" код НОМЕР_10) на
користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1, (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_6 в АКБ "Правекс-Банк", МФО 350493,
Код НОМЕР_7) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Повний текст рішення складено та підписано 23 березня 2007
року о 16:00.
Суддя Прохоров С.А.