49/85-06 Про стягнення заборгованості за отриману електричну енергію - 23.03.2007 Прийняття

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який прохає суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за отриману електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № 5-4714С від 30.10.2003 року у розмірі 16580,77 грн., з яких 2440,49 грн. - сума основного боргу за отриману електричну енергію, 488,07 грн. - сума ПДВ на електричну енергію, 9839,17 грн. - сума заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 2173,66 грн. - заборгованість по реактивній енергії, 339,34 грн. - інфляційних витрат, 197,24 грн. - сума трьох відсотків річних та 1102,80 грн. пені. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує суму боргу у добровільному порядку згідно направлених рахунків.

Ухвалою суду від 27.09.2006 року було залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова.

Розгляд справи здійснюється за допомогою технічних засобів фіксації судового засідання.

В судовому засіданні 06.02.2007 року представник позивача надавав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач уточнив позовні вимоги в частині періоду утворення заборгованості по товарній продукції та ПДВ, а саме з 01.11.2005 року по травень 2006 року. Заяву було прийнято до розгляду та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

В судовому засіданні 14.03.2007 року в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник 1-го відповідача в судовому засіданні 14.03.2007 року проти позову заперечував, надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи проекту акту звірки взаєморозрахунків між ВЧ А 1361 та АК "Харківобленерго".

Представник 2-го відповідача в судовому засіданні 14.03.2007 року заперечував проти позовних вимог.

Представник позивача та 2-го відповідача не заперечували проти залучення до матеріалів справи акту звірки.

Суд, дослідивши наданий доказ, дійшов висновку про задоволення наданого клопотання та залучення до матеріалів справи проекту акта звірки розрахунків.

В судовому засіданні 14.03.2007 року було оголошено перерву до 23.03.2007 року до 12:00 години для виготовлення повного тексту рішення.

20.03.2007 року від 1-го відповідача через канцелярію суду за вх. № 6473 надійшов відзив на позовну заяву, в якому 1-й відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

30.10.2003 року між АК "Харківобленерго" та Військовою частиною А-1361 був укладений договір № 5-4714с про постачання електричної енергії.

Відповідно до умов договору позивач (Постачальник) зобов'язався постачати 1-му відповідачеві (Споживачеві) електричну енергію у відповідності з умовами договору, як різновид товару в обсягах, визначених розділом 5 згідно з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а 1-й відповідач зобов'язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору. Ч. 1 розділу 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються користуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку. У відповідності до п. 1 додатку № 2 до договору встановлений розрахунковий період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунки за електричну енергію здійснюються шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання повної оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії (п.4.5 додатку № 2 до Договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск електроенергії відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість спожитої електроенергії, внаслідок чого за період з 01.11.2005 року по травень 2006 року утворилась заборгованість за отриману електричну енергію в розмірі 2928,56 грн. ( з яких 488,07 ПДВ ).

20.02.2007 року, позивач надав через канцелярію суду копії платіжних доручень, які свідчать про сплату відповідачем суми основного богу у розмірі 2928,56грн. (борг та ПДВ), що також підтвердили сторони в судовому засіданні. За таких обставин суд вважає за необхідне в частині заявленої до стягнення суми 2928,56 грн. провадження по справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Додатковою угодою до договору від 30.08.2005 року сторони визначили, що у відповідності до п. 5.2. до договору, обсяги споживання електричної енергії оформляються додатком № 1 до цього договору і приймаються сторонами як узгоджені договірні величини.

Відповідно до "Порядку постачання електричної енергії споживачам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. № 441 (v0441227-00) , зі змінами, внесеними Постановою від 16.06.2005р. № 473 (473-2005-п) (далі - Порядок), споживачам запроваджується регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення величин її споживання, та передбачено, що відповідно до п. 11 Порядку договірні величини споживання та потужності доводяться до споживачів у терміни, обумовлені договором.

Додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору на користування електричною енергією, встановлені договірні величини споживання електричної енергії, обсяг яких складає у лютому 2006 року - 45020 кВт/год. Зазначені договірні величини відповідно вказаного додатку вважаються сторонами щомісяця доведеними. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що при погодженні договірних величин споживання електричної енергії на 2006 рік, договірна величина на лютий 2006 року в кількості 45020 кВт/год, була вказана помилково, оскільки зрозумілим і логічним є те, що в зимові місяці року енергоспоживання зростає майже втричі. Суд таке твердження не може прийняти до уваги, оскільки відповідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. До матеріалів справи в якості підтвердження узгодження між сторонами договірних величин споживання електричної енергії, доданий додаток № 1 до договору № 5-4714с про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами 30.10.2003 року. Жодного доказу визнання додатку № 1 до договору в цій частині недійсним, або внесення змін до договору щодо визначення розміру договірної величини споживання електричної енергії на лютий 2006 року відповідачем до суду не надано.

Отже, суд вважає належним чином узгодженим між сторонами розмір договірної величини на лютий 2006 року в додатку до договору №1.

Відповідно до звітів, наданих споживачем, відповідач фактично використав електричну енергію з перевищенням договірних величин, а саме у лютому 2006 року – на 33535 кВт/год на суму 9839,17 грн. Згідно з п. 13 Порядку та п. 5.2. договору, споживачі, у разі перевищення встановлених договірних величин споживання електричної енергії, несуть відповідальність згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до яких споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Таким чином, передбачена ч.5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" санкція, про що зазначається і у ст.27 цього Закону є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною санкцією.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов‘язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов‘язанні не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов‘язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, враховуючи що на час розгляду спору заборгованості за спожиту електричну енергію року не було, договірні величини споживання електричної енергії по договору № 5-4714с від 30.10.2003 року визначені сторонами без урахування потреб 1 відповідача, а тому з урахуванням всіх обставин справи, майнового стану відповідача та характеру допущеного порушення суд вважає можливим зменшити розмір санкцій за перевищення встановлених договірних величин споживання електричної енергії та стягнути з відповідача 500,00 грн.

Крім того, згідно Методики розрахунків за перетоки реактивної енергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 17.01.2002р. №19, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 93/6381 від 01.02.2002 року (z0093-02) позивачем правомірно була нарахована заборгованість по КРЕ (реактивній енергії) станом на 01.06.2006 у розмірі 1811,37 грн. та заборгованість по податку на додану вартість (ПДВ на КРЕ) у розмірі 362,29 грн. Зазначена заборгованість також до цього часу 1-м відповідачем не сплачена, тому суд також задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Матеріалами справи встановлено, що 1-м відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі оплачувалась спожита електрична енергія, що він також визнав та не спростовував.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь суми, за прострочення виконання зобов'язань, а саме: пеню у розмірі 1102,80 грн., інфляційні витрати у розмірі 339,34 грн. та три відсотки річних у розмірі 197,24 грн.

Відповідач вказує, що відповідно до п. 1 додаткової угоди від 06.01.2006 року № 1/5-4714С/2 до договору на постачання електричної енергії від 30.10.2003 року № 5-4714С, укладеної між АК "Харківобленерго" (Постачальник), Військовою частиною А 1361 (Споживач) та Квартирно – експлуатаційним відділом м. Харкова (Платник) були внесені зміни до п. 4.5. додатку № 2 "Порядок розрахунків (для бюджетних установ та організацій, підприємств житлово – комунального господарства та підприємств, які надають послуги щодо забезпечення комунально – побутових потреб населення) до договору на постачання, а саме: слова "Споживач" замінено на "Платник". На підставі цього, 1-й відповідач вважає, що зобов'язання по сплаті вартості отриманої ним електричної енергії та всіх інших платежів, передбачених договором перейшли до 2-го відповідача - Квартирно – експлуатаційного відділу м. Харкова, а тому 1-й відповідач не повинен нести відповідальності за порушення зобов'язання іншою особою.

Суд не може приймати таке твердження до уваги, виходячи з наступного.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди від 06.01.2006 року № 1/5-4714С/2 до договору на постачання електричної енергії від 30.10.2003 року № 5-4714С, внесені зміни лише до п. 4.5. додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору на постачання та слово "Споживач" замінено на слово "Платник". Проте щодо решти тексту договору жодних виправлень не вносилось. Так, відповідно розділу 1 договору саме на 1-го відповідача (Споживача) – Військову частину А 1361 покладений обов'язок щодо оплати вартості спожитої електричної енергії та всіх інших платежів згідно з умовами договору. Саме Військова частина А 1361 визначена споживачем електричної енергії. Пунктом 2.5 договору також саме споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачеві вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків", а згідно до розділу 4 договору передбачена відповідальність за порушення умов договору також саме споживача - Військової частини А 1361. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку що зобов'язання по сплаті вартості отриманої електричної енергії покладено на 1-го відповідача, який також повинен нести відповідальність за порушення умов договору в частині своєчасної оплати електричної енергії.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення 197,24 грн. річних та 339,34 грн. інфляційних витрат обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 4.2.1 договору зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) та відповідно якого належна до сплати сума становить 1102,80 грн. Суд, вважає вимогу про стягнення з 1-го відповідача пені у розмірі 1102,80 грн. також обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Щодо позовних вимог до 2-го відповідача, то судом не вбачається порушення прав позивача з боку Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до 2-го відповідача повністю.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 165,80 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ; -

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А-1361 (адреса: 61034, м. Харків, вул. Переможців, 6"А", п/р 35219018000006 УДК в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07811701) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (адреса: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12)

- на п/ рахунок № 2603131812154 у ХЦВ ПІБ, МФО 351458, код 00131954 – 500 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії;

- на п/ рахунок 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ "Базис" МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954 – 1102,80 грн. пені, 339,34 грн. інфляційних витрат, 197,24 грн. трьох відсотків річних, 2173,66 грн. заборгованості по реактивній енергії, 165,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.