РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.07 Справа № 4/43.
Суддя Г.М.Батюк, розглянувши матеріали справи за позовом
Приватного підприємства Агрофірми "Містки", с. Містки
Сватівського району Луганської області
до 1-відповідача- Фермерського господарства "Кристал", с.
Містки Сватівського району Луганської області
2- відповідача - Фермерського господарства "Гарант", с.
Містки Сватівського району Луганської області
3-відповідача - Фермерського господарства "Фортуна", с.
Містки Сватівського району Луганської області
4- відповідача - Фермерського господарства "Світанок", с.
Містки Сватівського району Луганської області
про стягнення 284968 грн. 00 коп.
в присутності представників:
від позивача - не прибув ;
від 1-го відповідача -Курило В.П., дов. б/н від 07.02.07;
від 2-го відповідача -Усатий В.В., дов. б/н від 07.02.07;
від 3-го відповідача - Курило В.П., дов. б/н від 07.02.07;
від 4-го відповідача -Самопадний Ю.С., дов. б/н від 07.02.07.
Представниками відповідачів подано клопотання про відмову від
здійснення звукової фіксації судового процесу, яке судом
задоволено.
Суть спору: заявлені вимоги про зобов'язання фермерських
господарств "Кристал", "Гарант","Фортуна", солідарно повернути
Приватному підприємству Агрофірмі "Містки"в натурі 180 тонн зерна
пшениці 4-го класу урожаю 2005 року, у випадку неможливості
повернення пшениці в натурі зобов'язати фермерські господарства
"Кристал", "Гарант", "Фортуна", солідарно відшкодувати Приватному
підприємству Агрофірмі "Містки" вартість 180 тонн зерна пшениці
4-го класу, як безпідставно набуте у нього майно, у розмірі 117000
грн.00 коп.; зобов'язати фермерське господарство
"Світанок"повернути Приватному підприємству Агрофірмі "Містки"в
натурі 258,44 тонн зерна пшениці 4-го класу урожаю 2005 року, у
випадку неможливості повернення пшениці в натурі зобов'язати
фермерське господарство "Світанок"відшкодувати Приватному
підприємству Агрофірмі "Містки"вартість 258,44 тонн зерна пшениці
4-го класу, як безпідставно набуте у нього майно, у розмірі 167986
грн.00 коп.
У судовому засіданні 16.03.07. по справі, згідно ст.77 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, було оголошено перерву до 22.03.07.
Рішення господарського суду Луганської області виноситься
22.03.05.
Позивач надав до суду заяву про зміну предмету позовних
вимог, в порядку ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зданою до суду
16.03.07, якою просить: стягнути з фермерських господарств
"Кристал", "Гарант","Фортуна"солідарно на користь Приватного
підприємства Агрофірма "Містки"вартість 212 тонн зерна пшениці
5-го класу, як безпідставно набуте у нього майно, у розмірі 117000
грн.00 коп.; стягнути з фермерського господарства "Світанок"на
користь Приватного підприємства Агрофірма "Містки" вартість 305
тонн пшениці 5-го класу, як безпідставно набуте у нього майно, у
розмірі 167986 грн.00 коп.
Представник позивача в судовому засіданні заяву про зміну
предмету позову, здану до суду 16.03.07, підтримав.
Вказана заява про зміну предмету позову, зданою до суду
16.03.07, прийнята судом, як така, що не суперечить ст. 22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Предметом позову слід вважати вимоги про
стягнення з фермерських господарств "Кристал",
"Гарант","Фортуна"солідарно на користь Приватного підприємства
Агрофірма "Містки"212 тонн зерна пшениці 5-го класу, як
безпідставно набуте у нього майно, у розмірі 117000 грн.00 коп.;
стягнення з фермерського господарства "Світанок"на користь
Приватного підприємства Агрофірма "Містки" 305 тонн пшениці 5-го
класу, як безпідставно набуте у нього майно, у розмірі 167986
грн.00 коп.
1-відповідач, 2-відповідач, 3-відповідач, 4-відповідач подали
до суду клопотання, зданого до суду 22.03.07, на підставі ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та просять суд припинити провадження по
справі в зв'язку з тим, що Вищим господарським судом України в
межах його компетенції вирішений спір між тими ж сторонами, по
тому ж спору і з тих самих підстав.
1-відповідач у відзиві на позовну заяву, зданого до суду
09.02.07, у доповненні до відзиву на позовну заяву, зданого до
суду 16.03.07, у відзиві на заяву про зміну предмету позовних
вимог, зданого до суду 22.03.07, проти позову заперечує,
посилаючись на наступне:
- на підставі договорів оренди укладених в квітні 2005 року
між фермерськими господарствами "Кристал", "Гарант", "Фортуна"і
власниками земельних часток (паїв) на підставі державних актів,
відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
набули право користування землями сільськогосподарського
призначення, які розташовані на території Містківської сільської
ради Сватівського району Луганської області;
- з квітня 2005 року фермерські господарства, керуючись ст.25
Закону України "Про оренду землі"розпочали ( 161-14 ) (161-14)
використання
земельних часток (паїв) в строк встановлений договором оренди
землі, які зареєстровані в законному порядку, згідно ст.20 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
;
- частини земельних часток (паїв) фермерським господарством
загальною площею 202,14 га були передані власниками з ранніми
сходами озимої пшениці, посіви якої були проведені попереднім
орендарем;
- заперечення зі сторони орендарів проти використання
вищевказаних сходів озимої пшениці, на земельних частках (паях) ,
які є їх власністю, на підставі державних актів не було. Також не
було ніяких заперечень або пропозицій зі сторони попереднього
орендатора (позивача у справі);
- зі сторони відповідача були пропозиції в усній формі про
тимчасовий обмін земельними площами, які позивач не прийняв до
уваги;
- господарським судом по справі №9/721 встановлено, що
попередній орендар (позивач у справі), знаходячись в договірних
відносинах з вказаними власниками землі, отримавши повідомлення
про припинення строку дії договорів (за сертифікатами) продовжував
здійснювати пізні посіви озимої пшениці, знаючи, що наперед не
зможе відокремити їх від землі, а тим паче зібрати врожай;
- відповідач з квітня 2005 року після державної реєстрації
договорів оренди землі в законному порядку, придбав земельні
частки (паї) для відповідних цілей та разом з тим права
землекористувача в повному обсязі, згідно ст.92 Земельного Кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, а саме право власності на посіви та
насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену
сільськогосподарську продукцію;
- з квітня 2005 року відповідачами до збору врожаю був
проведений увесь комплекс агротехнічних робіт по вирощенню врожаю
на орендованих, згідно з законом, земельних часток (паїв) ;
-з квітня 2005 року вказані земельні частки (паї) були в
законному використанні відповідача;
- в липні -серпні 2005 року відповідачем після збору на
орендованій землі врожаю озимої пшениці зроблений повний
розрахунок орендної плати з орендодавцями;
- позивач безпідставно стверджує, що зібрана відповідачем
пшениця - є зерном 4 класу, при фактичній реалізації, шляхом
лабораторного аналізу встановлено, що пшениця зібрана на спірних
ділянках є зерном 5-6 класу, реальна ціна у середньому складала
300 грн. за одну тону;
- на вимогу ст.1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відсутні три умови
необхідні для виникнення зобов'язань щодо безпідставно придбаного
майна, так як у відповідача були правові підстави для придбання
земельної ділянки для вирощування врожаю озимої пшениці 2005 року;
- згідно з вимогами заяви про зміну предмету позовних вимог,
позивач визнає, що на підставі укладених в квітні 2005 року
договорів оренди між фермерськими господарствами та власниками
земельних часток (паїв) до відповідача перейшло виключне право
користування вказаними земельними ділянками;
- вирощений та зібраний відповідачем врожай озимої пшениці
2005 року в даному випадку є результатом виключного права
користування вказаними земельними частками (паями), та право
власності на нього можуть мати тільки законні землекористувачі, в
даному випадку відповідач у справі, та з інших підстав викладених
у відзиві та доповненні.
2 - відповідач у відзиві на позовну заяву, зданого до суду
09.02.07, у доповненні до відзиву на позовну заяву, зданого до
суду 16.03.07, у відзиві на заяву про зміну предмету позовних
вимог, зданого до суду 22.03.07, проти позову заперечує,
посилаючись на наступне:
- позивач, отримавши повідомлення від власників земельних
часток (паїв) про те, що вони не будуть продовжувати строк дії
договорів оренди, строк дії яких закінчувався з квітня 2005 року,
на новий строк, не здійснив заходи щодо продовження строків
договорів оренди землі та не використав права орендаря на
продовження строків дії договорів;
- з квітня 2005 року, на підставі укладених договорів оренди
власники земельних часток (паїв) , після їх державної реєстрації,
відповідно до ст.ст.25. 30 Закону України "Про оренду
землі"приступили ( 161-14 ) (161-14)
до вирощування та збору врожаю озимої
пшениці, та понесли відповідні затрати;
- позивач безпідставно стверджує, що зібраний відповідачем
врожай є зерном 4 класу, при фактичній реалізації, шляхом
лабораторного аналізу встановлено, що пшениця зібрана на спірних
ділянках є зерном 5-6 класу, реальна ціна у середньому складала
300 грн. за одну тону;
- на вимогу ст.1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відсутні три умови
необхідні для виникнення зобов'язань щодо безпідставно придбаного
майна, так як у відповідача були правові підстави для придбання
земельної частки (паю) для вирощування врожаю озимої пшениці 2005
року;
- згідно з вимогами заяви про зміну предмету позовних вимог,
позивач визнає, що на підставі укладених в квітня 2005 року
договорів оренди між фермерськими господарствами та власниками
земельних часток (паїв) до відповідача перейшло виключне право
користування вказаними земельними частками (паями) ;
- вирощений та зібраний відповідачем врожай озимої пшениці
2005 року в даному випадку є результатом виключного права
користування вказаними земельними ділянками, та право власності на
нього можуть мати тільки законні землекористувачі, в даному
випадку відповідач у справі, та з інших підстав викладених у
відзиві та доповненні.
3 - відповідач у відзиві на позовну заяву, зданого до суду
09.02.07, у доповненні до відзиву на позовну заяву, зданого до
суду 16.03.07, у відзиві на заяву про зміну предмету позовних
вимог, зданого до суду 22.03.07, проти позову заперечує,
посилаючись на наступне:
- на підставі договорів оренди укладених в квітні 2005 року
між фермерськими господарствами "Кристал", "Гарант", "Фортуна"і
власниками земельних часток (паїв) на підставі державних актів,
відповідно до ст.125Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, вони
придбали право користування землями сільськогосподарського
призначення, які розташовані на території Містківської сільської
ради Сватівського району Луганської області;
- з квітня 2005 року фермерські господарства, керуючись ст.25
Закону України "Про оренду землі"розпочали ( 161-14 ) (161-14)
використання
земельних часток (паїв) в строк встановлений договором оренди
землі, який зареєстрований в законному порядку, згідно ст.20
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
;
- частини земельних часток (паїв) фермерським господарством
загальною площею 202,14 га були передані власниками з ранніми
сходами озимої пшениці, посіви якою були проведені попереднім
орендарем;
- заперечення зі сторони орендарів проти використання
вищевказаних сходів озимої пшениці, на земельних частках (паях) ,
які є їх власністю, на підставі державних актів не було. Також не
було ніяких заперечень або пропозицій зі сторони попереднього
орендатора (позивача у справі);
- зі сторони відповідача були пропозиції в усній формі про
тимчасовий обмін земельними площами, які позивач не прийняв до
уваги;
- господарським судом по справі №9/721 встановлено, що
попередній орендар (позивач у справі), знаходячись в договірних
відносинах з вказаними власниками землі, отримавши повідомлення
про припинення строку дії договорів (за сертифікатами) продовжував
здійснювати пізні посіви озимої пшениці, знаючи, що наперед не
зможе відокремити їх від землі, а тим паче зібрати врожай;
- відповідач з квітня 2005 року після державної реєстрації
договорів оренди землі в законному порядку, придбав земельні
частки (паї) для відповідних цілей та разом з тим права
землекористувача в повному обсязі, згідно ст.92 Земельного Кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, а саме право власності на посіви та
насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену
сільськогосподарську продукцію;
- з квітня 2005 року відповідачами до збору врожаю був
проведений увесь комплекс агротехнічних робіт по вирощенню врожаю
на орендованих, згідно з законом, земельних частках (паях) ;
-з квітня 2005 року вказані земельні ділянки були в законному
використанні відповідача;
- в липні -серпні 2005 року відповідачем після збору на
орендованій землі врожаю озимої пшениці зроблений повний
розрахунок орендної плати з орендодавцями;
- позивач безпідставно стверджує, що зібраний відповідачем
врожай є зерном 4 класу, при фактичній реалізації, шляхом
лабораторного аналізу встановлено, щопшениця зібрана на спірних
ділянках є зерном 5-6 класу, реальна ціна у середньому складала
300 грн. за одну тону;
- на вимогу ст.1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відсутні три умови
необхідні для виникнення зобов'язань щодо безпідставно придбаного
майна, так як у відповідача були правові підстави для придбання
земельної частки(паю) для вирощування врожаю озимої пшениці 2005
року;
- згідно з вимогами заяви про зміну предмету позовних вимог,
позивач визнає, що на підставі укладених в квітні 2005 року
договорів оренди між фермерськими господарствами та власниками
земельних часток (паїв) до відповідача перейшло виключне право
користування вказаними земельними ділянками;
- вирощений та зібраний відповідачем врожай озимої пшениці
2005 року в даному випадку є результатом виключного права
користування вказаними земельними частками (паями) , та право
власності на нього можуть мати тільки законні землекористувачі, в
даному випадку відповідач у справі, та з інших підстав викладених
у відзиві та доповненні.
4 - відповідач у відзиві на позовну заяву, зданого до суду
09.02.07, у доповненні до відзиву на позовну заяву, зданого до
суду 16.03.07, у відзиві на заяву про зміну предмету позовних
вимог, зданого до суду 22.03.07, проти позову заперечує,
посилаючись на наступне:
- рішенням господарського суду Луганської області від
21.07.06 по справі №9/721 за позовом позивача до фермерських
господарств "Кристал", "Гарант", "Фортуна", "Світанок"про
стягнення з відповідачів, фермерських господарств "Кристал",
"Гарант" та "Фортуна" заподіяної матеріальної шкоди в розмірі
573960 грн. 40 коп., з фермерського господарства "Світанок" -в
розмірі 188279 грн. 30 коп., було встановлено, що позивач з 2002
року знаходився у договірних відношеннях з власниками земельних
часток (паїв), строк дії договорів оренди закінчився у березні
2005 року, у вересні 2004 року власники земельних паїв направили
позивачу поштове повідомлення про своє небажання переукладати з
ним договори оренди на новий строк, але позивач не звернувся до
власників земельних часток (паїв) з пропозицією про продовження
строків договорів оренди землі не використавши переважне право
орендаря на продовження строків вказаних договорів. Після
отримання поштових повідомлень позивач провів посів озимої пшениці
на земельних ділянках власників паїв. Після закінчення строків
договорів оренди власники землі уклали договори оренди з
відповідачем, який з квітня 2005 року приступив до її обробки;
- позивач, отримавши повідомлення від власників земельних
паїв про те, що вони не будуть продовжувати строки дії договорів
оренди, строк дії яких закінчувався з квітня 2005 року на новий
строк, не вжив заходи щодо продовження строків договорів оренди
землі та не використав права орендаря на продовження строків дії
договорів;
- з квітня 2005 року, на підставі укладених договорів оренди
власниками земельних часток (паїв), після їх державної реєстрації,
відповідно до ст.ст.25. 30 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
приступили до вирощування та збору врожаю озимої
пшениці, та понесли відповідні затрати;
- позивач безпідставно стверджує, що зібраний відповідачем
врожай є зерном 4 класу, при фактичній реалізації, шляхом
лабораторного аналізу встановлено, що пшениця зібрана на спірних
ділянках є зерном 5-6 класу, реальна ціна у середньому складала
300 грн. за одну тону;
- на вимогу ст.1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відсутні три умови
необхідні для виникнення зобов'язань щодо безпідставно придбаного
майна, так як у відповідача були правові підстави для придбання
земельної частки (паю) для вирощування врожаю озимої пшениці 2005
року;
- згідно з вимогами заяви про зміну предмету позовних вимог,
позивач визнає, що на підставі укладених в квітні 2005 року
договорів оренди між фермерськими господарствами та власниками
земельних часток (паїв) до відповідача перейшло виключне право
користування вказаними земельними частками (паями) ;
- вирощений та зібраний відповідачем врожай озимої пшениці
2005 року в даному випадку є результатом виключного права
користування вказаними земельними частками (паями), тому право
власності на нього можуть мати тільки законні землекористувачі, в
даному випадку відповідач у справі, та з інших підстав викладених
у відзиві та доповненні.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви,
заслухавши пояснення представників учасників судового процесу,
всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази,
які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
встановив:
Позивач в обгрунтування своїх вимог вважає зазначив наступне.
На підставі договорів оренди, укладених у 2000 році на 5
років, ПП АФ "Містки" (позивач у справі) придбало право
користування землями сільськогосподарського призначення.
Користуючись необхідністю перереєстрації договорів оренди у
зв'язку з отриманням державних актів на землю, власники земельних
часток (паїв) у порушення перехідних положень Закону України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
без припинення дії укладених договорів,
без врахування періоду ротації основної сівозміни, переуклали
договори оренди з відповідачами. Нові орендарі, відповідачі у
справі, зібрали та привласнили вирощений врожай, чим безпідставно
набули у нього майно, а саме: фермерські господарства "Кристал",
"Гарант", "Фортуна"солідарно 212 тонн зерна пшениці 5-го класу у
розмірі 117000 грн.00 коп. та набуте у нього майно - фермерське
господарство "Світанок" 305 тонн пшениці 5-го класу у розмірі
167986 грн.00 коп.
1 -відповідач, 2 -відповідач, 3 -відповідач, 4-відповідач
позовні вимоги відхилили з підстав, викладених у відзивах та
доповненнях на позовну заяву.
Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, господарський суд
вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з
огляду на наступне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до договорів оренди,
укладених у 2000 році на підставі земельних сертифікатів, позивач
придбав право володіння землями сільськогосподарського
призначення, які знаходяться на території Містківської сільської
ради Сватів ського району Луганської області.
Восени 2004 року позивач посіяв озиму пшеницю на орендованих
земельних частках (паях) №№ 4, 6, 7 та 8 загальною площею 1067 га.
У березні 2005 року строк оренди зазначених земельних часток
(паїв) закінчився, на момент закінчення дії договорів оренди
позивача з орендодавцями (30 березня 2005 року) на вказаних
земельних ділянках вже знаходилися сходи озимої пшениці.
Відповідно до Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення
товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору
оренди земельних часток (паїв) визначається з урахуванням періоду
ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.
Позивач не скористався правом звернення з позовом до суду про
переукладення договорів оренди землі на підставі переважного права
на оренду земельних ділянок у громадян відповідно до ст. 33 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
. Крім того, на підставі
статті 8 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
орендар має
переважне право на поновлення договору оренди землі після
закінчення строку його дії.
Не врегулювавши питання щодо майбутнього врожаю, на думку
позивача з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог,
відповідачі зібрали вирощений врожай озимої пшениці влітку 2005
року, який, за ствердженням позивача був у його власності. При
цьому, фермерські господарства "Кристал", "Гарант" та "Фортуна"
зібрали врожай з ланів №№ 6, 7, 8 площею 267 га, а фермерське
господарство "Світанок" зібрало врожай на земельній ділянці № 4
площею 800 га.
Позивач вважає, що відповідачами безпідставно набуто майно
1220, 5 тон озимої пшениці 4 класу по ціні 650 грн. за тону на
загальну суму 793325 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про зміну
предмету позовних вимог).
Відповідачі проти позову заперечують, посилаючись на те, що
позивач не погодився на позасудове врегулювання питання
відшкодування понесених ним витрат на посів озимої пшениці, крім
того, з березня 2005 року власники земельних часток (паїв) уклали
договори оренди з ними, попередивши позивача про небажання
продовжити орендні відносини з ПП агрофірмою "Містки", а
відповідно до Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
нові орендарі стали
набувачами права на вирощений ними врожай.
Відповідно до п. 8 розділу Х Перехідних положень Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
сільськогосподарські підприємства, які
до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних
часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих
часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання
землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток
(паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних
актів на право власності на землю та оплатити виконання таких
робіт. Сільськогосподарське підприємство має переважне право на
оренду земельних ділянок у таких громадян на строк, що був
обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за
погодженням сторін, на інший строк.
Як зазначив Вищий арбітражний суд у п. 9 роз'яснення N
02-5/743 ( v_743800-01 ) (v_743800-01)
від 27.06.2001 "Про деякі питання
практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності
на землю і землекористування" відповідно до частини першої статті
24 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
право орендаря на
орендовану ним земельну ділянку захищається нарівні із захистом
права власності на земельну ділянку, передбаченим законами
України.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України
від 16.04.04р. № 7 ( va007700-04 ) (va007700-04)
питання про дострокове
припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом
пред'явлення позову про розірвання договору. В разі закінчення
зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на
поновлення договору оренди, передбачене ст. 33 Закону України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, поширюється на випадки, коли земля знову
передається в оренду.
Спори про дострокове розірвання договору тимчасового
користування земельною ділянкою (у тому числі за договором оренди)
повинні вирішуватися відповідно до вимог статей 27, 28, 29
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
і статті 28 Закону України
"Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, зокрема, стаття 27 цього Кодексу
містить вичерпний перелік підстав припинення права користування
землею.
Суд погоджується з доводами позивача щодо його права на
здійснені посіви, оскільки відповідно до ст. 41 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен має право володіти, користуватися і
розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно
позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 321 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право власності є
непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права
чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права
власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бути
застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на
підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови
попереднього та повного відшкодування їх вартості.
Тільки рішення суду або вирок, що передбачає конфіскацію
майна можуть бути підставою для примусового позбавлення права
власності.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача про
стягнення з відповідачів вартості безпідставно набутого ними
майна, виникли на підставі договорів про рентні платежі за
тимчасове утримання від використання права на виділення земельної
частки в натурі, укладених позивачем з власниками земельних часток
(паїв) -фізичними особами у 2000 році терміном дії на 5 років,
який закінчився у березні 2005 року. На момент укладання договорів
право власника на земельну частку (пай) засвідчувалось
сертифікатом.
Відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
сертифікати на земельну частку (пай) є дійсним
до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на
місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на
право власності на землю.
Як вбачається, державні акти на право приватної власності на
землю отримано орендодавцями -власниками земельних ділянок у 2002
році.
Таким чином, виходячи з приписів п. 17 Перехідних положень
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
у орендаря - позивача у
справі ще в 2002 році виникло зобов'язання щодо переоформлення
укладених договорів оренди земельних часток (паїв) на підставі
отриманих власниками державних актів на право приватної власності
на землю, оскільки сертифікати з моменту видачі державних актів
втратили чинність. На цей юридичний факт посилаються власники
земельних ділянок у повідомленнях щодо припинення дії договорів,
що направлялись позивачу у вересні 2004 року.
Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив посіви озимої
пшениці восени 2004 року на орендованих у власників, фізичних
осіб, землях, поніс витрати пов'язані з вирощуванням посівів.
В укладених у березні 2005 року договорах з новими
орендарями, відповідачами у справі, зазначено, що об'єктом оренди
є рілля, але відповідачі у судовому засіданні підтвердили, що вони
прийняли земельні ділянки з посівами, які здійснив попередній
орендар, позивач у справі, що підтверджується наявними у справі
матеріалами.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка
набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи
(потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно
набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа
зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно
було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються
незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна
було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб
чи наслідком події.
Згідно ст.1213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, встановлено, що набувач
зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в
натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому
безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка
визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Статтею 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, визначене поняття
безпідставного набуття, збереження майна (безпідставного
збагачення) і встановлені умови його виникнення зобов'язання з
безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов:
по-перше щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге,
щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи (за
чужий рахунок); по-третє щоб були відсутні правові підстави для
набуття або зберігання майна.
Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за
наявності трьох умов: щоб мало місце набуття або зберігання майна,
щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи та за
умови відсутності правової підстави для набуття або зберігання
майна.
Так, після закінчення строку дії договорів оренди земельних
часток (паїв), власники земельних ділянок уклали нові договори
оренди земельних ділянок з фермерськими господарствами -
відповідачами у справі, які, відповідно до ст. 95 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, набули права землекористувачів у
повному обсязі та сплачували орендну плату у розмірі, визначеному
цими договорами. Таким чином, відповідачі отримали в оренду
земельні ділянки на підставі укладених договорів оренди. Від
власників земельних ділянок до фермерських господарств перейшли
земельні ділянки з посівами озимої пшениці, які неможливо було
відокремити від землі.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до
використання земельної ділянки в строки, встановлені договором та
виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в
обсязі, передбаченому законом або договором.
Судом встановлено факт належного повідомлення власниками
земельних ділянок позивача у справі про припинення дії договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, знаходячись в
договірних відносинах з власниками земельних ділянок, отримавши
повідомлення про припинення терміну дії договорів оренди, проте
здійснив посіви озимої пшениці, усвідомлюючи при цьому, що на
момент закінчення терміну дії договорів у березні 2005 року він не
зможе відокремити від землі та використати у своїй господарській
діяльності ранні сходи пшениці і тим більше зібрати в майбутньому
врожай.
Такими діями позивач, по суті, обмежував з березня 2005 року
право власника щодо володіння, користування та розпорядження
земельними ділянками.
Виходячи з приписів ст.41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст.321 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ніхто не може бути протиправно
позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Позивач знав про закінчення строку договорів у березні 2005
року, але не подбав про необхідність врегулювати договірні
відносини з орендодавцями. В матеріалах справи відсутні докази
звернення позивача до власників щодо продовження терміну договорів
оренди, позивач не використав переважне право орендаря на
поновлення договору, не звернувся до суду про спонукання власників
до продовження терміну дії договорів, та інше.
Як встановлено позивач не погодився на позасудове
врегулювання питання відшкодування понесених ним витрат на
здійснення посівів озимої пшениці.
Згідно ст.31 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
встановлено, що договір оренди землі припиняється у разі
закінчення строку, на який його було укладено.
Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
закріплено зобов'язання орендаря повернути орендодавцеві земельну
ділянку на умовах, визначених договором. Крім того, зазначеною
нормою встановлена відповідальність орендаря у разі невиконання
ним обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної
ділянки.
Ствердження позивача щодо необхідності визначення строку дії
договорів оренди земельних ділянок з урахуванням періоду ротації
основної сівозміни, виходячи з того, що на момент укладення у 2000
році цих договорів були відсутні законодавчі вимоги щодо
встановлення в договорі таких застережень, не приймаються судом до
уваги, оскільки зміни в частині необхідності урахування періоду
ротації основної сівозміни при передачі в оренду
сільськогосподарських угідь для ведення товарного
сільськогосподарського виробництва внесені до ст.19 Закону України
"Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
Законом України "Про внесення змін
до Закону України "Про оренду землі" ( 1211-15 ) (1211-15)
№ 1211-IУ
02.10.2003 року.
Згідно ст.187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що складовою
частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без
її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ
її складові частини не підлягають відокремленню.
Таким чином, відповідачами доведена відсутність зі сторони
фермерських господарств безпідставність набуття ранніх сходів, а
саме врожаю пшениці 2005 року.
Як вбачається, позивач не надав суду доказів щодо
безпідставно набутого у нього майна фермерськими господарствами
"Кристал", "Гарант", "Фортуна"солідарно 212 тонн зерна пшениці
5-го класу у розмірі 117000 грн.00 коп. та про безпідставно
набутого у нього майна фермерським господарством "Світанок" 305
тонн пшениці 5-го класу у розмірі 167986 грн.00 коп.
Клопотання відповідачів щодо припинення провадження по
справі, на підставі ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в зв'язку з
тим, що Вищим господарським судом України в межах його компетенції
вирішений спір між тими ж сторонами, по тому ж спору і з тих самих
підстав судом відхиляється за необгрунтованістю.
За таких обставин позовні вимоги слід визнати
необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення .
Згідно ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень.
Як свідчать матеріали справи, факт вини відповідачів, щодо
безпідставно придбаного майна позивачем не доведено, матеріалами
справи не підтверджено.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не
надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, у
задоволенні позову слід відмовити.
У судовому засіданні 22.03.07 за згодою представників
відповідачів була оголошена тільки вступна та резолютивна частина
рішення.
На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати по
державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Перехідними положеннями Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
. ст.ст.27, 28, 29 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, ст.ст.25.28 Закону України "Про оренду землі"ст.ст
( 161-14 ) (161-14)
. 187, 321, 1212, 1213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.33,
43, 44, 49, 77, 82, 84, 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
в и р і ш и в :
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покладаються на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення -27.03.07.
Суддя Г.М.Батюк