ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
21.03.07 р. Справа № 44/273
Господарський суд Донецької області у складі судді О.М.
Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_6 довіреність від 02.08.06р.
ОСОБА_7 довіреність від 02.08.06р.
від третіх осіб: 1) не з'явився
2) не з'явився
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект"
м. Донецьк
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
м. Донецьк
треті особи: 1) ОСОБА_2 м. Авдіївка
2) ОСОБА_3 с. Староігнатівка
про стягнення основного боргу та штрафу в сумі 64587, 59грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Эффект" м.
Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з
позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк
про стягнення основного боргу та штрафу в сумі 64587,59грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в
межах договору б/н від 02.11.04р., укладеного між сторонами, було
здійснено постачання товарів відповідачу на загальну суму
69244,35грн. Частина поставленого товару було оплачено в сумі
35250,88грн. Станом на 15.05.06р. заборгованість складала
33993,47грн. На суму несплаченої заборгованості позивач нарахував
штраф в сумі 30594,12грн., як-то передбачено умовами договору.
Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на те, що
договір, за яким, на думку позивача, відбулось постачання товару,
є в силу ст. 180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
неукладеним, самі накладні
не містять також посилань на згаданий договір. I тому, вважає, що
позивач не має підстав стверджувати, що спірна заборгованість
виникла за вказаним договором.
Під час судового засідання 22.01.07р. позивачем були подані
заяви про зміну позовних вимог: 1) про зменшення суми позовних
вимог до 38993,47грн. Суму цих вимог пропонує розглядати, як таку,
що виникла з договорів б/н від 02.11.04р., від 02.08.04р., від
11.01.05р., яку зобов'язався сплатити позивач у листі НОМЕР_1; 2)
просив вважати суму пред'явлених позовних вимог як стягнення
збитків. Зазначені позовні вимоги розглядаються судом, як
остаточно заявлені.
Відповідач викладене у вказаних заявах заперечував,
посилаючись на те, що: 1) всі наведені договори є неукладеними в
розумінні вимог закону; 2) лист НОМЕР_1 не підписаний СПД ОСОБА_1
або уповноваженою нею особою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників
сторін, суд встановив.
Між позивачем та відповідачем були підписані договори б/н від
02.11.04р., від 02.08.04р., від 11.01.05р., якими передбачено, що
постачальник (позивач) передає покупцю (відповідачу) товар в
асортименті, кількості, згідно з накладними, які є невід'ємною
частиною цих договорів, а покупець в свою чергу зобов'язується
прийняти цей товар і сплатити за нього визначену в накладних
грошову суму (ціну).
Відповідно до частин 2-5 ст. 180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у
передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх
його істотних умов. Iстотними умовами є умови, визнані такими за
законом чи необхідні для договорів данного виду, а також умови,
щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Теж саме вказано й в ст. 638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у
будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначити
найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції
(робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Як вказано вище, умови договорів містять бланкетні відсилання
до накладних, в яких мають бути відображені істотні умови
договору.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, жодну з наданих
позивачем накладних не можна кваліфікувати, як невід'ємну частину
згаданих договорів, оскільки, зміст цих документів не містить
посилання на договори. Самий відповідач також заперечує факт
досягнення умов договорів шляхом конклюдентних дій, щодо отримання
товару за накладними.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що договори б/н від
02.11.04р., від 02.08.04р., від 11.01.05р., якими позивач
обгрунтовує позовні вимоги є неукладеними, і тому, відповідно з
них не виникають зобов'язання відповідача.
Крім того, виконуючи вказівку Вищого господарського суду
України щодо достеменного дослідження правовідносин, які дійсно
існували між сторонами, а саме, чи мав відповідач грошові
зобов'язання перед позивачем внаслідок передачі товару, вартість
якого входить до предмету позову, судом:
1) під час судового засідання було з'ясовано, що позивач
здійснював свою підприємницьку діяльність у двох торгівельних
місцях, які мали назву "IНФОРМАЦIЯ_1" та "IНФОРМАЦIЯ_2".
В свою чергу представник позивача підтвердив, що позначки у
найменуванні одержувача за накладними "ПП IНФОРМАЦIЯ_1", "ПП
IНФОРМАЦIЯ_2", вказують на те, що постачання товару здійснювалось
відповідачу за місцем проведення підприємницької діяльності у
торгівельних кіосках з аналогічними назвами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність
необхідності залучення до участі у справі підприємств
"IНФОРМАЦIЯ_2" та "IНФОРМАЦIЯ_1", оскільки такі підприємства не
виступали учасниками спірних правовідносин.
2) були зроблені запити до Донецького обласного адресного
бюро для з'ясування адрес фізичних осіб, які вказані в генеральній
довіреності відповідача (копія якої надана позивачем, арк. справи
151, т. 1).
За данними Донецького обласного адресного бюро ОСОБА_4 з
паспортними даними за довіреністю - не значиться.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залучені до участі у справі в якості
третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.
ТОСОБА_5 не залучався до участі у справі, оскільки з
накладних не вбачається, що цією особою отримувалися
товарно-матеріальні цінності.
Проте, в судові засідання ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3не
з'являлися, тому суд при прийнятті рішення у справі з урахуванням
заперечень відповідача (щодо відсутності ухвалення дій цих осіб,
як власних), не приймає як докази прийняття товару відповідачем,
копії накладних, підписаних цими особами.
Суд зауважує, що позивач, в окремому провадженні не
позбавлений права визначити статус цих осіб як контрагентів за
відповідними поставками товарів.
Оцінюючи дії відповідача по проведенню оплати за платіжними
дорученнями (арк. справи 119-142) на загальну суму 20130,00грн., в
яких в призначеннях платежу є посилання на накладні НОМЕР_2,
НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, суд виходить з наступного.
Так, відповідачем були надані до суду копії накладних
НОМЕР_2, НОМЕР_5, примірники яких знаходяться у нього. Але ж,
накладна НОМЕР_5 відрізняється від копії наданої позивачем (за
підписом особи). Iнші накладні - 309240 від 18.01.05р. та НОМЕР_4
взагалі не увійшли до складу позовних вимог.
Сама ж накладна НОМЕР_2 - є оплаченою.
Всі інші накладні надані позивачем не можуть розглядатися
судом як докази наявності правовідносин між сторонами, оскільки не
є належними та допустими доказами.
Так, сам позивач не заперечує того факту, що оригінали
накладних у нього відсутні, так як не були повернуті
правоохоронними органами після їх виїмки.
Відповідач, заперечуючи існування цих накладних надав до суду
книгу обліку придбання товарів (оригінал оглянутий в судовому
засіданні 21.02.07р. та повернутий відповідачу), в яких відсутні
записи щодо таких поставок.
Лист відповідача на адресу позивача НОМЕР_1, за змістом якого
відповідач визнає наявність заборгованості в розмірі 38993,47грн.
також не доводить правомірність позовних вимог, з огляду на таке.
Оригінал цього листа також не було надано до матеріалів справи.
Як стверджує відповідач, підпис на цьому листі їй не
належить, ніяка особа не уповноважувалась нею на підписання такого
документа. Як слід, не можна вважати, що відповідач прийняла на
себе виконання зобов'язань в сумі 38993,47грн.
Статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Враховуючи викладене, позовні вимоги необгрунтовані, та не
підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати на
оплату послуг адвоката віднесені до складу судових витрат.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за
наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про
надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно
оформленої довіреності, виданої стороною представникові її
інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа,
який підтверджує сплату відповідних послуг (роз"яснення ВГСУ
НОМЕР_6 із змінами та доповненнями від 10.02.2004р.). Відповідачем
була надана довіреність на участь у справі та квитанціями до
прибуткових касових ордерів на суму 9600,00грн., договір про
надання правової допомоги НОМЕР_7, копія свідоцтва про право на
заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_8.
Таким чином, судові витрати, до складу яких віднесені й
витрати на послуги адвоката, підлягають віднесенню на позивача в
порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі ст. ст. 526, 638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 180
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд,-
ВИРIШИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою
відповідальністю "Эффект" м. Донецьк до Суб'єкта підприємницької
діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 м.
Авдіївка, ОСОБА_3 с. Староігнатівка про стягнення основного боргу
в сумі 38993,47грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект"
м. Донецьк (83121, м. Донецьк, вул. Собінова, 2 б, ЄДРПОУ
22016013, п/р 26008198005961 в Донбаській філії ВАТ
"Кредитпромбанк", код банку 335593) на користь Суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк (АДРЕСА_1,
ідентифікаційний код НОМЕР_9, п/р IНФОРМАЦIЯ_3) витрати на послуги
адвоката в сумі 9600,00грн.
Рішення набирає законної сили 02.04.2007р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний
господарський суд згідно розділу XII ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Сковородіна О.М.