826/14329/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платнику податків зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість - 07.07.2022 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015 (суддя Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 (головуючий суддя Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Федотов І.В.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - позивач, Товариства, АТ "ДПЗКУ") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 №16026552210, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 5 008 209 грн.

Оскаржуване рішення контролюючим органом прийнято за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки АТ "ДПЗКУ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із ТОВ "Маркет-Груп" за жовтень 2014 року, які оформлено актом від 29.01.2015 №21/26-55-22-10/37243279. Згідно із висновками даного акта, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ за жовтень 2014 року в розмірі 5 008 209 грн.

Такі порушення мотивовані в акті перевірки безпідставністю віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 5008209 грн. на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Маркет-Груп" у вересні 2014 року, відповідно до договору №509 від 08.09.2014 про поставку дизельного палива та бензину автомобільного, з огляду на наявність податкової інформації, що свідчить про неможливість виконання вказаним товариством господарських операцій через відсутність трудових ресурсів, виробничого та автомобільного обладнання, непідтвердження руху товару по ланцюгу постачання, а також наявністю пояснень директора зазначеного товариства, який заперечує свою участь у господарській діяльності ТОВ "Маркет-Груп".

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, Товариство оскаржило його у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 №16026552210.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Маркет-Груп" у вересні 2014 року. Під час розгляду справи судами не встановлено в діях позивача порушень податкового законодавства й, за висновком судів, спірні господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суть доводів, викладених у касаційній скарзі, зводиться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на додану вартість із зазначенням обставин, викладених у акті перевірки. Зокрема відповідач вказує на нереальність господарських операцій позивача з контрагентом з огляду на непідтвердження руху палива, у тому числі по ланцюгу постачання, відсутність доказів транспортування товару, трудових ресурсів та виробничого і автомобільного обладнання. Крім того, відповідач звертає увагу на пояснення ОСОБА_1, який значився директором ТОВ "Маркет-Груп" у спірному періоді, який заперечує свою участь у господарській діяльності цього Товариства, та на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2017 №757/5959/17-к, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України та закрито кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав.

АТ "ДПЗКУ" подано заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначено, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ "Маркет-Груп". Зазначено, що у спірному періоді товар постачався у талонах, а тому посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставним. Позивачем зазначено, що ухвала Печерського районного суду м. Києва, на яку посилається відповідач, не може бути доказом відсутності реального характеру господарських взаємовідносин із ТОВ "Маркет-Груп", оскільки такі операції не досліджувались при розгляді кримінальної справи. Наголошував на відсутності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Судом здійснено заміну відповідача у справі його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення касаційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість, надав відповідні пояснення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V Податкового кодексу України (2755-17) (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення вищезазначених норм дає підстави вважати, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, за змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності певних обставин та підстав, зокрема фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між АТ "ДПЗКУ" та ТОВ "Маркет-Груп" укладено договір від 08.09.2014 №509, згідно із п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується у період з 15.09.2014 по 31.10.2014 поставити покупцю дизельне паливо та бензин автомобільний, а покупець своєчасно прийняти і в повному обсязі здійснити оплату вартості товару на умовах передбачених договором.

Пунктом 1.2. договору установлено, що товар постачається в талонах, смарт-картах або наливом.

Оплата покупцем проводиться на умовах 100% передоплати на кожну конкретну партію товару, на підставі отриманого рахунку-фактури та оформлених належним чином первинних документів на поставку товару, а саме податкової накладної на товар (п.3.1 Договору).

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця (п.3.5).

У відповідності до п. 4.3 місце поставки (передачі) Товару визначаються на умовах, які передбачені Специфікаціями до цього Договору, що формується на кожну окрему заяву Покупця, за погодженням Сторін.

Згідно з п. 4.5 Договору, транспортування товару проводиться постачальником автомобільним транспортом до місця зберігання товару покупцем згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" (далі - Інструкція №281/171/578/155). Поставка та передача товару здійснюється узгодженими партіями (частинами), у відповідності до специфікацій. Кількість партій Товару, асортимент та ціна зазначаються в ТТН та/або видаткових накладних та/або актах приймання-передачі товару.

Відповідно до п.4.6. постачання бензину А-95, А-92, дизельного палива за талонами або старт-картами здійснюється з АЗС Постачальника автотранспорту Покупця в населених пунктах України, найближчих до місцезнаходження філій Покупця. Поставка та передача Товару здійснюється узгодженими партіями (частинами) у відповідності до Специфікацій. Кількість партій Товару, асортимент та ціна зазначаються в ТТН та/або видаткових накладних та/або актах приймання передачі Товару.

Пунктом 4.8 договору визначено, що датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками обох Сторін даного Договору ТТН та/або видаткової накладної на приймання Товару та/або акту приймання-передачі Товару.

Сторонами підписано специфікацію №1/1 від 10.09.2014 на суму 30049255,60 грн. Платіжним дорученням №1001024514 від 11.09.2014 позивачем перераховано на поточний рахунок ТОВ "Маркет-Груп" кошти у сумі 30049255,60 грн.

За період вересень-жовтень 2014 року на виконання умов договору ТОВ "Маркет-Груп" виписано на користь позивача видаткові накладні на загальну суму 625380,00 грн. та податкову накладну від 12.09.2014 №1 на суму 30049255,60 грн., у т.ч. ПДВ - 5008209,27 грн. Суму ПДВ, сплачену в ціні товару, включено позивачем до складу податкового кредиту у декларації за жовтень 2014 року.

Також суди зазначили, що ТОВ "Маркет-Груп" протягом періоду вересень-жовтень 2014 року зобов`язання перед АТ "ДПЗКУ" за договором від 08.09.2014 №509 виконано частково, а саме дизельне паливо та бензин в талонах передано на загальну суму 625380,00 грн., про що сторонами договору складено відповідні акти приймання-передачі товару.

Суди дійшли висновку про підтвердження використання придбаного у ТОВ "Маркет-Груп" пального у власній господарській діяльності позивача шляхом подальшого розподілу вказаного товару на філії АТ "ДПЗКУ".

Стосовно посилання Інспекції на відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення дизельного пального та бензину, судами зазначено про те, що у вересні-жовтні 2014 року поставка товару відбувалася тільки в талонах, що відповідачем не спростовано, а тому, в даному випадку, відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем і ТОВ "Маркет-Груп".

Суд касаційної інстанції зазначає, що складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, такі документи не можуть вважатися юридично значимими для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій.

Контролюючий орган, обґрунтовуючи свою позицію щодо неможливості виконання ТОВ "Маркет-Груп" умов договору, укладеного із позивачем, вказував на здійснені заходи з податкового контролю щодо вказаного товариства та аналіз його податкової звітності, відповідно до яких не встановлено наявності у ТОВ "Маркет-Груп" дизельного палива та бензину, у тому числі придбання у контрагентів по ланцюгу постачання. Крім того, відповідачем зазначено про відсутність у вказаного товариства необхідних ресурсів і умов для здійснення спірної господарської операцій.

До того ж, відповідач посилався на те, що діяльність ТОВ "Маркет-Груп" має ознаки фіктивності і свої доводи обґрунтовував, зокрема, наданими ОСОБА_1 (значився директором ТОВ "Маркет-Груп" у періоді, що перевірявся) поясненнями, у яких останній заперечив своє відношення до діяльності товариства та підписання первинних документів.

Частиною 1 статті 69 цього Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, який зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини не можуть бути залишеними поза увагою, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

Однак, у справі, яка розглядається, судами не надано оцінки повідомленим обставинам (доказам) на предмет їх належності (відношення до обставин справи), допустимості (отримання уповноваженими суб`єктами у спосіб та у порядку, встановлених законом), достовірності (відповідності інформації об`єктивній дійсності).

Судами не встановлено осіб, які підписували первинні документи від імені ТОВ "Маркет-Груп", та які стали підставою для формування податкового обліку, у тому числі й в контексті позиції Верховного Суду України щодо визнання операцій фіктивного підприємства та податкових накладних, які стали підставою для формування податкового кредиту, що виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів. При цьому Верховний Суд у встановленому процесуальним законодавством порядку від такого правового висновку не відступав.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій, Верховний Суд звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам податкового органу, якими він мотивує правомірність оспорюваних нарахувань за цими операціями. Зокрема, не перевірено чи здійснення відповідних поставок товарів та виконання укладених договорів потребувало значних обсягів відповідних ресурсів, не перевірено наявності у контрагента позивача об`єктивної можливості вчинити відповідні операції в силу відсутності задекларованих матеріальних та трудових ресурсів.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Слід звернути увагу і на те, що предметом договору, укладеного позивачем із ТОВ "Маркет-Груп", є постачання пального, щодо зберігання, транспортування та відпуску якого законодавством встановлено особливі умови.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281).

Згідно даної Інструкції, талони на пальне - це спеціальні талони, що підтверджують право їх власників на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки.

Талони (скретч-картка) є додатковою допоміжною ланкою від моменту купівлі ПММ до моменту їх фактичного отримання - заправки в баки транспортного засобу. Тобто продавець отримує аванс за певну кількість ПММ обумовлених виду та марки й видає покупцеві талони, що підтверджують право отримати вже оплачене пальне.

Згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції №281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 №1315 (1315-2002-п) .

Протягом періоду вересень-жовтень 2014 року, за встановленими судами обставинами, позивачем отримано саме талони на паливо. Водночас, умовами пункту 4.6 договору від 08.09.2014 №509 передбачено постачання бензину та дизельного палива за талонами з АЗС Постачальника. Тобто, придбавши талони, АТ "ДПЗКУ" отримало лише право на отримання пального певної номенклатури, що повинно зберігатись на АЗС постачальника.

Разом з тим, враховуючи посилання контролюючого органу на непідтвердження наявності у ТОВ "Маркет-Груп" дизельного палива та бензину, відсутність трудових ресурсів та виробничого і автомобільного обладнання, необхідних для забезпечення зберігання та транспортування пального, судам необхідно перевірити факт наявності у ТОВ "Маркет-Груп" пального, яким мали бути забезпечені передані позивачу талони, можливість, як таку, його реалізації через АЗС, тощо.

Висновок судів попередніх інстанцій, що операції позивача з придбання товарів у ТОВ "Маркет-Груп" відбулися, не можна визнати таким, що ґрунтується на повному і всебічному з`ясуванні обставин у справі.

Разом з тим, судами не надано оцінки й посиланням відповідача на непричетність керівника, що мав право підпису первинних документів, до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Маркет-Груп", які мають значення для розгляду справи і відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок, чи підтверджені відтворені позивачем в податковому обліку фінансові показники операцій з таким підприємством належними документами, а відтак, чи правомірно позивач визначив податковий кредит за цими операціями. У разі якщо документи, надані позивачем під час перевірки, підписані не тією особою, яка вказана в них як уповноважена особа на здійснення операцій, такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону №996-XIV і не можуть бути доказом у адміністративній справі.

Підсумовуючи наведене, слід констатувати, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій по суті заявлених позовних вимог є передчасним та таким, який зроблений з неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Установивши помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд позбавлений можливості прийняти нове судове рішення, оскільки відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

Враховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що в касаційній скарзі відповідач посилався на наявність ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2017 №757/5959/17-к, якою з нереабілітуючих підстав звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України та закрито кримінальне провадження.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі №826/14329/15 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.