Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.04.06 по справі № 16/39 (суддя Коротченко Л.С.) в позові дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів м. Новоукраїнка про визнання угоди уступки права вимоги № 30/09/05 від 30.09.05, укладеної між ДП "Ново український КХП" ТОВ "Планета Інвестицій" та ТОВ "Хлібні інвестиції" –відмовлено повністю.

При винесенні рішення господарський суд виходив із того, що Первісний кредитор в особі директора Шеремета А.І. мав передбачені Статутом підприємства повноваження на укладання спірної угоди. Також господарський суд зазначив, що позивачем не надано жодних доводів проте, що оспорювана ним в позові угода зачипає його законні інтереси або охоронювані законом права.

Не погодившись з даним рішенням позивач, звернувся з апеляційною скаргою, вказує, що суд при дослідженні матеріалів справи не достатньо з'ясував обґрунтованість позовних вимог позивача, а саме не було взято до уваги факт порушення сторонами за угодою, норм права, а саме ст.. 215 ЦК України (435-15) , ч. 1-3,5, 6 ст. 203 ЦК України. Зазначає, що порушенням пояснювалось те, що саме домовленість між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 була спрямована на унеможливлювання стягнення з Відповідача 1 заборгованості по заробітній платі, а отже і порушення інтересів працівників, які залишилися без заробітної плати. Також судом не вірно досліджено обґрунтування позивача та не досконало вивчено доводи представника Позивача про те, що саме угода може суттєво вплинути на результати розгляду справи №38/3, яка розглядається господарським судом м. Києва, так як саме дана угода слугує обґрунтуванням Відповідача 2 для стягнення заборгованості з ТОВ "Телець", у вказаній справі Позивач залучений як третя особа з самостійними вимогами, тому і пред'явлено вимогу про визнання угоди недійсною так як визначалось порушення саме інтересів Позивача. Скаржник вважає, що судом не достатньо дано оцінку при досліджені встановлення факту змови між керівництвом Відповідача 1 та Відповідача 2, для задоволення своїх незаконних потреб. Просить рішення господарського суду Кіровоградської області скасувати та покласти витрати по оплаті держмита на відповідачів.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач 1 та відповідач 2 вказують, що господарський суд розглянув справу в повному обсязі та виніс мотивоване рішення. Просять рішення господарського суду залишити без змін. А у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 травня 2006 року розгляд справи було призначено на 05.06.2006 року, розгляд відкладений до 26 червня 2006 року.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

30 вересня вересня 2005 року (а.с.10) між підприємством ДП "Ново український КХП" товариства з обмеженою відповідальністю "Планета інвестицій" та товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібні інвестиції" укладений договір уступки права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає приймає на себе право вимоги і стає кредитором за Генеральним договором (дистриб'ютерською угодою) 3180 від 20 листопада 2004 року, укладеним між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Телець". За цією угодою новий кредитор одержує право вимоги бід боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї угоди.

Генеральний договір від 20.11.2004 р. (а.с.36) встановлює і регулює збут покупцем товарів виробництва ДП" Новоукраїнський КХП" Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета інвестицій" ТОВ "Телец" (а.с.36).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і заперечень. Цей обов'язок доказування був порушений позивачем при підготовці позовної заяви і апеляційної скарги, тому у справі відсутні жодні докази того, що оспорюваний договір уступки права вимоги суперечить моральним засадам суспільства (на думку позивача). З матеріалів справи не видно, яким чином цей договір унеможливлює стягнення заборгованості по заробітній платі, яким саме працівникам, де вони працевлаштовані, яким чином впливає наявність заборгованість по заробітній платі, в якому розмірі на недійсність цієї угоди, який є зв'язок між наявністю заборгованості і укладенням оспорюваної угоди, та хто саме з фізичних осіб-працівників і яким чином уповноважував позивача вимагати погашення цієї заборгованості на користь фізичних осіб.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що укладеною угодою, учасником якої не був позивач, не порушує його прав як юридичної особи, є цілком законним і обґрунтованим, і не спростований апеляційною скаргою. Крім того, якщо угода порушує права працівників-фізичних осіб на виплату заробітної плати, вони не позбавлені права звернутися самостійно з позовами до суду загальної юрисдикції.

З наявних у матеріалах справи ухвал господарського суду м. Києва (а.с.4-26)- тільки вбачається, що предметом справи, яка розглядається цим судом є вимога про стягнення заборгованості за договором уступки. Проте, з наданих матеріалів не видно, якими є позовні вимоги позивача у цій справі як третьої особи. Крім того, провадження у справі № 38/3 зупинено до розгляду цієї справи.

Що стосується посилання на факт злочинної змови між керівниками підприємств при укладенні цієї угоди, це питання має бути досліджене відповідними правоохоронними органами ( органами досудового слідства), а докази звернення позивача до цих органів у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, і підстави для скасування рішення –відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів м.Новоукраїнка –без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19 квітня 2006 року у справі № 16/39 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.