ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області
91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области
91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.07 Справа № 15/481пн
Колегія у складі суддів:
Пономаренко Є.Ю. -головуючий, Седляр О.О., Яресько Б.В.,
при секретарі судового засідання Подколзіній С.С.,
розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна
фірма "Донбастеплоенергосервіс", м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Донбасагросервіс", м. Луганськ
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача - Луганське обласне комунальне
спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство
"Луганськтеплокомуненерго", м. Луганськ
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
За участю представників:
від позивача: Цукер I.Б., довіреність № 1 від 03.11.06.;
від відповідача: Жабинцева С.В. - директор, Параднік А.А.,
представник по довіреності № б/н від 04.12.06.; Параднік А.О.,
представник по довіреності № б/н від 27.02.07;
від третьої особи -Рисістих I.А. - нач. юр. від., довіреність
№ 15/42-17-480 від 23.10.06, (була присутня до перерви в
засіданні);
Кобзарь Г.М. - гол. спец. - юрисконсульт відділу Виконавчого
комітету Луганської міської ради, довіреність № 01-03-30/6115а від
17.10.06. (викликано судом для дачі пояснень відповідно до ст. 30
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про
фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального
технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
таке
фіксування судом не здійснювалося.
Розпорядженням заступника голови господарського суду
Луганської області від 12.01.07р. у справі №15/481пн призначено
судову колегію у складі суддів: Пономаренко Є.Ю. - головуючий,
Седляр О.О., Яресько Б.В. У зв'язку з цим розгляд спору розпочато
заново, у тому числі облік строку розгляду справи розпочато з
моменту початку розгляду спору новим складом суду, тобто
призначення судової колегії.
Суть спору: первісно позивачем за позовною заявою заявлені
вимоги про:
- усунення перешкод позивачу у користуванні земельною
ділянкою: зобов'язати відповідача у 7-денний строк звільнити
земельну ділянку.
Представником позивача в судовому засіданні 27.02.2007р.
подано уточнення позовних вимог, за якими позивач конкретизував
(змінив) позовну вимогу (предмет позову), та просить суд усунути
перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою, розташованою
за адресою: м. Луганськ, вул. Клубна, б/н, площею 0,0476га
виділеному позивачу в оренду рішенням Луганської міської ради
№115/14 від 18.03.1998р. та переданим позивачу на підставі
договору на право тимчасового користування землею №2448 від
29.05.1998р. шляхом зобов'язання відповідача звільнити вказану
земельну ділянку.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач вправі до прийняття рішення у справі
змінити предмет позову. Тому вимога за уточненням позовних вимог
прийнята судом до провадження.
Крім того, в судовому засіданні 27.02.2007р. представником
позивача подано заяву за якою він просить вважати позовними
вимогами: усунути перешкоди позивачу в користуванні земельною
ділянкою, розташованою за адресою: м. Луганськ, вул. Клубна, б/н,
площею 0,0476га виділеною позивачу в оренду рішенням виконавчого
комітету Луганської міської ради №115/14 від 18.03.1998р. та
переданим позивачу на підставі договору на право тимчасового
користування землею №2448 від 29.05.1998р. шляхом зобов'язання
відповідача звільнити вказану земельну ділянку від належного йому
майна, розташованого на земельній ділянці позивача, а саме
вагончику з кабінетом директора, і головного інженера, вагончику
бухгалтерії і двох бесідок.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач вправі до прийняття рішення у справі
змінити предмет позову. Тому наведена вимога прийнята судом до
провадження.
Представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному
обсязі.
Представники відповідача на позов заперечують з підстав,
наведених у відзиві на позовну заяву та у доповненні до відзиву.
Представник третьої особи надав пояснення щодо заявленого
позову.
Представник виконавчого комітету Луганської міської ради,
викликаний судом відповідно до ст. 30 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
для дачі пояснень щодо
надання земельної ділянки в оренду позивачу та розміщення на ній
на даний час спірного майна, надав пояснення про те, що дійсно на
наданій позивачу в оренду земельній ділянці розміщено спірне
майно. Також представник виконавчого комітету Луганської міської
ради надав в судовому засіданні акт обстеження земельної ділянки
від 12.03.2007р., яким підтверджуються вказані обставини.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та
вислухавши представників сторін, третіх осіб та виконавчого
комітету Луганської міської ради, суд, встановивши фактичні
обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані до матеріалів
справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають
задоволенню виходячи з наступних підстав.
Позивач у справі є належним користувачем (орендарем)
земельної ділянки, розташованої по вул. Клубна у м. Луганську
площею 0, 0476 га на підставі договору на право тимчасового
користування землею №2448 від 29.05.1998р. укладеним з виконавчим
комітетом Луганської міської ради, що підтверджується матеріалами
справи. На час вирішення спору у даній справі договір оренди є
чинним та не визнаний недійсним в судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджується, що на частині земельної
ділянки, яка має знаходитися у правомірному користуванні позивача
насправді знаходиться майно відповідача без належних правових
підстав.
Відповідач, наданими суду письмовими поясненнями від
12.03.2007р. №17/4, поясненнями своїх представників, матеріалами
інвентаризації та іншими наданими до справи документами,
підтвердив розміщення на земельній ділянці по вул. Клубна у м.
Луганську площею 0, 0476 га, свого майна, а саме: двох вагонів і
двох бесідок (дерев'яної та металевої).
На вимогу суду проведено обстеження земельної ділянки площею
0,0476 га, розташованої по вул. Клубна у м. Луганську, що
знаходиться у користуванні позивача на підставі договору на право
тимчасового користування землею №2448 від 29.05.1998р.
За результатами такого обстеження комісією у складі:
заступника начальника Управління Луганської міської ради з питань
регулювання земельних відносин Молотова В., головного
спеціаліста-юрисконсульта управління Луганської міської ради з
питань регулювання земельних відносин Кобзар Г., головним
інженером Луганського комунального землевпорядного підприємства
Нєрушимцевим В., складено та підписано акт обстеження земельної
ділянки площею 0,0476 га, за адресою: м. Луганськ, вул. Клубна від
12.03.2007р.
Згідно даного акту обстеження встановлено, що на вказаній
земельній ділянці розташовані: частина рампи (металева), вагон,
частина вагону, фонтан, бесідка (металева), бесідка (дерев'яна),
частина кам'яної огорожі.
Також, вказані обставини підтверджуються планом земельної
ділянки розробленим Луганським комунальним землевпорядним
підприємством (т. 1 а.с. 128) на якому графічно зображено земельну
ділянку, що перебуває в оренді у позивача та на якій розміщено:
два вагони, один з яких повністю знаходиться на даній земельній
ділянці, інший стоїть через межу на двох земельних ділянках у т.ч.
частково на земельній ділянці позивача; дві бесідки.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести певними
засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано суду належних доказів правомірності
користування ним спірною земельною ділянкою та відповідно належних
правових підстав знаходження на ній свого майна.
Відповідно до ст. ст. 92, 93 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
користування земельними ділянками здійснюється на
праві постійного користування земельною ділянкою (набувається: а)
підприємствами, установами та організаціями, що належать до
державної та комунальної власності; б) громадськими організаціями
інвалідів України, їх підприємствами (об'єднаннями), установами та
організаціями), а також на праві оренди (засноване на договорі
строкове платне володіння і користування земельною ділянкою,
необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої
діяльності).
Згідно ст. 2 Закону України "Про плату за землю"використання
( 2535-12 ) (2535-12)
землі в Україні є платним. Плата за землю справляється
у вигляді земельного податку або орендної плати.
Знаходженням майна відповідача на земельній ділянці, що
перебуває у користуванні позивача на підставі договору (який є
чинним на даний час та не визнано судом недійсним, тощо), позивачу
чиняться перешкоди у користуванні даною земельною ділянкою.
Звернення до суду з позовом про усунення перешкод у
користуванні майном (земельною ділянкою) як спосіб захисту
порушеного права передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 20 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
як
припинення дії, яка порушує право.
Захист прав і охоронюваних законом інтересів підприємств і
організацій за негаторним позовом здійснюється господарським судом
у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення
становища, яке існувало до порушення права. Така ж позиція
наведена в абз. 2 п. 7 Iнформаційного листа Вищого арбітражного
суду України N 01-8/98 від 31.01.2001р. "Про деякі приписи
законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права
власності та його захистом".
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
власник земельної ділянки або землекористувач може
вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть
якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння
земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 48 Закону України "Про власність"власник ( 697-12 ) (697-12)
має
право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права
користування та розпорядження своїм майном, хоча б відповідні
порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Згідно ч. 5 ст. 48 Закону України "Про власність"положення
( 697-12 ) (697-12)
щодо захисту права власності поширюються також на
особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві
повного господарського відання, оперативного управління, довічного
успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій
законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння
також від власника.
Таким чином, позовні вимоги про усунення перешкод позивачу в
користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: м.
Луганськ, вул. Клубна, площею 0,0476 га, яка перебуває у
користуванні позивача на підставі договору на право тимчасового
користування землею №2448 від 29.05.1998р. шляхом зобов'язання
відповідача звільнити вказану земельну ділянку від належного йому
майна, розташованого на земельній ділянці, а саме двох вагонів і
двох бесідок, визнаються судом обгрунтованими та такими, що
підлягають задоволенню.
Підтверджуючи наведені обставини щодо знаходження свого
майна: двох вагонів і двох бесідок (дерев'яної та металевої) на
земельній ділянці площею 0,0476 га, розташованої по вул. Клубна у
м. Луганську, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні
позовних вимог з підстав застосування при вирішенні даного спору
строку позовної давності.
Мотивуючи необхідність застосування строку позовної давності
та як наслідок відмову у позові відповідач посилається, зокрема на
наступне. За положеннями ст. 50 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, власник має право вимагати повернення (віндикації)
свого майна з чужого незаконного володіння та на такі вимоги
встановлена трирічна позовна давність. Також відповідач вказує на
те, що ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлена позовна давність у 3
роки. При цьому, відповідач зазначає, що право на позов у позивача
виникло у 1998 році та строк позовної давності закінчився у 2001
році. Як наслідок за вказаними доводами відповідач посилаючись на
ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
України ( 435-15 ) (435-15)
просить застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу
у задоволенні заявлених вимог про усунення перешкод у користуванні
земельною ділянкою шляхом звільнення з неї майна відповідача.
Вказані доводи судом відхиляються з наступних підстав.
Щодо застосування відповідачем у даному спору положень ст. 50
Закону України "Про власність"слід ( 697-12 ) (697-12)
зазначити, наступне.
Положення ст. 50 Закону України "Про власність"регламентують
( 697-12 ) (697-12)
питання пов'язані з витребуванням майна з чужого
незаконного володіння (вендикацією).
Так, згідно частини 1 зазначеної статті власник має право
вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного
володіння. Саме на такі вимоги - про повернення майна з чужого
незаконного володіння (віндикацію) встановлюється трирічна позовна
давність, що визначено у ч. 2 ст. 50 вказаного Закону.
Предметом же даного позову (негаторного) є вимога про
усунення порушень його права користування, що перешкоджають йому
належним чином користуватися землею тим чи іншим способом,
зокрема, шляхом звільнення земельної ділянки від неправомірного
перебування на ній майна відповідача.
Позивач не просить витребувати свої майно із незаконного
володіння відповідача (віндикації), а навпаки заявляє про усунення
порушень свого права користування землею шляхом звільнення її від
майна відповідача (негаторний позов).
Позов про усунення будь-яких порушень свого права, хоч би ці
порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, є за своєю
правовою природою негаторним позовом.
Отже, твердження відповідача про те, що предметом даного
позову є витребування майна з чужого незаконного володіння
(віндикаційний позов), є помилковим, оскільки предметом
віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном
власника до незаконно володіючого цим майном не власника про
повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного
володіння.
Тому, положення ст. 50 Закону України "Про власність"що
( 697-12 ) (697-12)
передбачають деякі питання, пов'язані з витребуванням
майна з чужого незаконного володіння (вендикацією) не можуть
застосовуватися при вирішенні даного спору.
Щодо посилання відповідача на положення ст. 71 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою встановлена позовна давність у 3
роки слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
сімейні, трудові, земельні, гірничі, водні, лісові відносини, а
також відносини в колгоспах, що випливають з їх статуту,
регулюються відповідно сімейним, трудовим, земельним
законодавством, законодавством про надра, водним, лісовим і
колгоспним законодавством.
Земельні кодекси України ( 2768-14 ) (2768-14)
(чинні протягом періоду
на який вказує відповідач) не містять положень щодо строку
позовної давності до негаторних позовів про усунення порушень
права користування землею.
Відповідач вказує, що строк позовної давності нібито сплив ще
у 2001 році, тобто до набуття чинності з 01.01.2004р.
"новим"Цивільним кодексом ( 435-15 ) (435-15)
України ( 435-15 ) (435-15)
та
посилається на ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
України
( 435-15 ) (435-15)
. Відповідно ж до п. 6 Прикінцевих та перехідних
положень Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
України ( 435-15 ) (435-15)
правила
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність
застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений
законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим
Кодексом.
Нарешті слід зазначити найголовніше, що при вирішенні
негаторних позовів про усунення порушень права користування землею
строк позовної давності не застосовується взагалі з наступних
підстав.
Відповідно до пунктів 2 і 5 статті 48 Закону України "Про
власність"власник ( 697-12 ) (697-12)
та користувач можуть звернутися з
позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних
з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов).
Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до
здійснення права користування й розпорядження були результатом
винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі
дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були
протиправними. Позовна давність до відповідних вимог не
застосовується, оскільки правопорушення триває у часі.
Наведена правова позиція також зазначена в абз. 2 п. 7
Iнформаційного листа Вищого арбітражного суду України N 01-8/98
від 31.01.2001р. "Про деякі приписи законодавства, яке регулює
питання, пов'язані із здійсненням права власності та його
захистом".
Даний висновок є обгрунтованим, логічним і законним.
При цьому, також слід відзначити, що відповідно до ст. 20
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
право на захист особа
здійснює на свій розсуд, нездійснення особою права на захист не є
підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім
випадків, встановлених законом. Так, у даному випадку,
нездійснення протягом певного часу позивачем права на судовий
захист у спосіб заявлення негаторного позову про усунення перешкод
у користуванні земельної ділянки шляхом звільнення майна
відповідача, не мало за наслідок припинення права користування
(оренди) земельної ділянки за договором, і законом інше не
передбачено.
На підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню. Слід
усунути перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою,
розташованою за адресою: м. Луганськ, вул. Клубна, площею 0,0476
га, яка перебуває у користуванні позивача на підставі договору на
право тимчасового користування землею №2448 від 29.05.1998р.
шляхом зобов'язання відповідача звільнити вказану земельну ділянку
від належного йому майна, розташованого на земельній ділянці, а
саме двох вагонів і двох бесідок.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
здійснені позивачем при подачі позову
судові витрати покладаються на відповідача у складі: 85 грн.
витрат зі сплаченого державного мита та 118 грн. зі сплати витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні за згодою присутніх у
судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та
резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84,
85 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити.
2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбасагросервіс"
(м. Луганськ, вул. Линьова, б. 75а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ
13390468) усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою
відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма
"Донбастеплоенергосервіс" (м. Луганськ, вул. Ватутіна, б. 97,
ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21840307) земельною ділянкою,
розташованою за адресою: м. Луганськ, вул. Клубна, б/н, площею
0,0476га, наданою Товариству з обмеженою відповідальністю
"Виробничо-комерційна фірма "Донбастеплоенергосервіс"в оренду
згідно договору на право тимчасового користування землею №2448 від
29.05.1998р., шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою
відповідальністю "Донбасагросервіс" (м. Луганськ, вул. Линьова, б.
75а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13390468) звільнити вказану
земельну ділянку від належного йому майна, розташованого на
земельній ділянці позивача, а саме вагону, вагону, бесідки,
бесідки.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю
"Донбасагросервіс" (м. Луганськ, вул. Линьова, б. 75а,
ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13390468) на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма
"Донбастеплоенергосервіс" (м. Луганськ, вул. Ватутіна, б. 97,
ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21840307) витрати зі сплати
державного мита у сумі 85 грн. та витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його підписання.
Рішення підписано 19.03.2007р.
Суддя (головуючий)
Суддя
Суддя
Є.Ю. Пономаренко
О.О. Седляр
Б.В.Яресько