8/257/16 Про визнання недійсним договору на виготовлення проектної документації - 08.06.2006 Прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.03.2006 у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Кронпак" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_1про визнання недійсним договору відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронпак" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.03.2006 та припинити провадження у справі № 8/257/16 на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що вищезазначене рішення є необґрунтоване, незаконне при прийнятті рішення неправильно застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник посилається на те, що сторонами був підписаний спірний договір лише з метою отримання оплати за роботу, оскільки позивачу не було доцільно замовляти виготовлення проектної документації на роботи, які вже виконані і здійснювати оплату за виготовлення такої документації, оскільки виготовлення проектної документації на об'єкти, що є предметом спірного договору було предметом іншого договору № 126-2002 від 11.06.2002, укладеного між позивачем та ТОВ "Проектний інститут "Архпроект". Позивач отримав проектну документацію виготовлену за договором № 126-2002 від 11.06.2002, на підставі яких були здійснені роботи та виконав зобов'язання по їх оплаті в повному обсязі, що підтверджується актом Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об'єкта в експлуатацію від 18.06.2003, затвердженого рішенням № 300 від 20.06.2003 Славутської міськради Київської області.

Відповідно до ст.ст. 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" проектна документація передана відповідачем не була проведена по бухгалтерському обліку позивача

не надав для бухгалтерського обліку позивача спірний договір, підписані ним акти виконаних робіт та проектну документацію, нібито одержану ним після підписання актів виконаних робіт.

Посилання місцевого господарського суду на відсутність проведення оплати по спірному договору на час розгляду справи не може бути підставою для відмови у позові, оскільки про стягнення суми заборгованості у розмірі 68241 грн. за спірним договором відповідачем через два роки після підписання актів виконаних робіт і після звільнення з роботи ОСОБА_3. подано позов до Господарського суду Київської області, що свідчить про послідовне виконання зловмисної угоди. Про настання несприятливих для позивача наслідків є факт оплати адвокатських послуг.

Судом не надано оцінки обставинам, встановленим слідчим прокуратури м. Славутич, також не прийнято до уваги пояснення ОСОБА_3. - представника позивача, щодо невідповідності підписаних ним актів виконаних робіт замовленим роботам за спірним договором.

Скаржник вважає за необхідне залучити ОСОБА_3. в якості відповідача у даній справі, але оскільки відповідно до ст. 2 ГПК України, суб'єктами господарського процесу можуть бути лише юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності то відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України скаржник звернувся до суду з клопотанням про припинення розгляду справи у зв'язку із непідвідомчістю даного спору господарським судам. Місцевий господарський суд відхилив клопотання позивача, посилаючись на те, що позивачем не наведено достатнього обґрунтування підстав залучення до участі у справі ОСОБА_3., як фізичну особу, у зв'язку з чим позивач вважає, що суд позбавив позивача права на захист у судовому порядку порушених прав та інтересів, передбачених ст..55 Конституції України (254к/96-ВР) .

У відзиві на апеляційну скаргу Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особаОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.03.2006 залишити без змін.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

11.08.2003 між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 ( за договором виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронпак" ( за договором замовник) був укладений договір № 01-2003 на створення (передачу) проектно-технічної документації.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронпак" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою про визнання вищезазначеного договору недійсним на підставі ст. 232 ЦК України, посилаючись на те, що вищезазначена угода є зловмисною угодою, оскільки у позивача в особі директора ОСОБА_3. не було необхідності укладати з відповідачем вищезазначений договір у зв'язку з тим, що11.06.2002 між позивачем та ТОВ "Проектний інститут "Архпроект" вже був укладений договір № 126-2002, предметом якого також була розробка робочого проекту "Цех літографічного друку і лакування сталевих листів в м. Славутич на базі РСУ". Скаржник вважає, що однією із підстав укладення вищезазначеного договору є отримання відповідачем коштів у сумі 89741 грн., що свідчить, що позивач в особі ОСОБА_3. та відповідач діяли на свою користь, а отже на шкоду позивачу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.03.2006 у вищезазначеному позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Кронпак" відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивач, відповідно до ст. 57 ЦК УРСР не підтвердив факт настання для нього несприятливих наслідків, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач у справі є потерпілою особою.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно із роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Як вбачається спірний договір укладений 2003 році, тобто під час дії Цивільного кодексу УРСР (1540-06) ( 1963 ), а тому щодо підстав і наслідків його недійсності місцевий господарський суд правомірно застосував Цивільний кодекс УРСР (1540-06) (1963), який діяв на момент укладення спірної угоди.

Відповідно до ст. 57 Цивільного кодексу УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суда України № 3 від 28.04.1978 (v0003700-78) , зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992 № 13 (v0013700-92) , від 25.05.1998 № 15 (v0015700-98) " Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" та частинами 3, 7 п. 13 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вимоги про визнання угод недійсними на підставі ст. 57 ЦК УРСР можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладання угоди. Зловмисна угода - це умисна змова представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої укладено договір.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, позивач повинен довести, що при укладенні спірного договору позивач був в змові з відповідачем в наслідок чого для позивача договір був укладений на невигідних умовах у зв'язку з чим настали несприятливі наслідки для позивача, надати докази безпосереднього зв'язку між укладеною угодою та безпідставним отримання відповідачем коштів за цим договором.

Матеріалами справи не підтверджується наявність всіх обставин, що зумовлюють укладання позивачем та відповідачем зловмисної угоди. Спірний договір № 01-2003 на створення (передачу) проектно-технічної документації від 11.08.2003 року був підписаний зі сторони позивача директором Татарчуком О.В, який згідно протоколу № 1 зборів засновників від 20.03.2001 був обраним генеральним директором ТОВ "Кронпак".

Згідно п. 8.21.5 Статуту ТОВ "Кронпак" генеральний директор товариства укладає від імені товариства договори та інші правочини.

Зі сторони відповідача спірний договір був підписаний ОСОБА_1., який є Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_1 ( а.с. 74).

Отже, директор товариства, уклав договір № 01-2003 в межах повноважень, визначених Статутом товариства.

При визнанні зловмисної угоди необхідно встановити факт змови представника однієї особи з іншою з особою, з якою він укладав угоду з ціллю спричинення шкоди представляємій особі і що ця шкода була дійсно спричинена.

Позивачем не доведено факту спричинення шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю внаслідок укладення договору № 01-2003, не надано доказів змови керівника ТОВ "Кронпак" з Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1.

Відповідно до п. 10.3 Статуту ТОВ "Кронпак" генеральний директор і головний бухгалтер товариства несуть відповідальність за дотримання ведення та достовірності обліку та звітності згідно з чинним законодавством України.

Так, постановою слідчого прокуратури м. Славутич від 21.02.2006, яка є в матеріалах справи ( а.с.151-152), було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 . і ОСОБА_1. з приводу укладення ними договору № 01-2003 від 11.08.2003 про розробку проектної документації для ТОВ "Кромпак" та підписання актів виконаних робіт до цих договорів за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ст.. 15, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України свідчить про те, що при укладенні спірної угоди сторони діяли на свою користь, тобто в інтересах свого підприємства.

Посилання скаржника на те, що звернення відповідача з позовом до Господарського суду Київського області про стягнення з позивача заборгованості на підставі спірного договору та актів виконаних робіт є фактом настання для позивача несприятливих наслідків, як складової частини зловмисності угоди на які місцевий господарський суд не звернув уваги, не можуть бути підставою для визнання договору № 01-2003 недійсним, оскільки вищезазначений факт свідчить про те, що відповідачем були виконані роботи згідно договору за які позивач не розрахувався і це є предметом розгляду в іншій справі.

Звернення уваги скаржника на один й то же предмет як у договорі № 01-2003 так і у договорі № 126-2002 не може бути підставою вважати договір № 01-2003 зловмисною угодою, оскільки як вбачається договір № 126-2002 був укладений з ТОВ "Проектний інститут "Архпроект" 11.06.2002, в той час як договір № 01-2003 укладений з Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1. 11.08.2003.

В апеляційній скарзі позивач просить залучити в якості відповідача ОСОБА_3., як фізичну особу, але у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 1 ГПК України, суб'єктами господарського процесу можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, то позивач просить припинити провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам.

Згідно з п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Як вбачається із ст. 12 ГПК України спір про визнання договору недійсним підвідомчий господарському суду, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.03.2006 у справі № 8/257/16 відповідає чинному законодавству, а доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для його скасування.