ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
"05" березня 2007 р.
Справа № 1/75-07-1065
За позовом ТОВ "Компанія "Вища школа реклами"
до відповідача: ВАТ "Південгідроспецбуд"
про стягнення 3 000,00 грн.
Суддя Гарник Л.Л.
Представники:
від позивача: Фатєєва Я.А., на підставі довіреності;
від відповідача: Котович Г.М., на підставі довіреності.
Суть спору: позивач - ТОВ "Компанія "Вища школа реклами",
звернувся до господарського суду з позовною заявою до
відповідача - ВАТ "Південгідроспецбуд", про стягнення
заборгованості у розмірі 3 000,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги
підтримав.
Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у
відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши
матеріали справи, суд встановив:
ВАТ "Південгідроспецбуд" пред'явило ТОВ "Компанія "Вища школа
реклами" рахунок-фактуру від 24.05.2005р. № ДО-0000132 на оплату
вартості знесення чотирьох дерев в сумі 3 000,00 грн.
На підставі названого рахунку ТОВ "Компанія "Вища школа
реклами" перерахувало на користь ВАТ "Південгідроспецбуд" 3 000,00
грн. за виконання робіт по знесенню дерев.
З огляду на ту обставину, що ВАТ "Південгідроспецбуд" дотепер
не виконало роботи зі знесення дерев, а претензію про повернення
отриманого авансу залишило без відповіді та виконання, ТОВ
"Компанія "Вища школа реклами" згідно заявленого позову ставить
питання про стягнення отриманих відповідачем коштів у сумі 3
000,00 грн.
Розглянувши позовні вимоги та викладені з метою їх
обгрунтування доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що
позов слід визнати необгрунтованим з наступних підстав.
В силу ст.ст. 5, 25, 26 Закону України "Про рослинний світ"
( 591-14 ) (591-14)
, п.п. 3.2, 3.3, 4.6 Правил утримання зелених насаджень
міст та інших населених пунктів України, затверджених наказом
Держжитлокомунгоспу України від 29.07.1994р. № 70 ( z0301-94 ) (z0301-94)
та
Положення про порядок погодження матеріалів для оформлення
дозволів на вирубку зелених насаджень міст і населених пунктів
Одеської області, затвердженого Розпорядженням Одеської
облдержадміністрації від 22.02.1999р.№156/А-99, передумовою
здійснення знесення дерев є отримання в установленому порядку
відповідного дозволу.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що ТОВ "Компанія
"Вища школа реклами" отримала ордер на знесення зелених насаджень
від 14.04.2004р. № 39у дворі за адресою: м. Одеса, вул. Канатна,
11.
Втім, докази повідомлення ВАТ "Південгідроспецбуд" про
наявність означеного дозволу в матеріалах справи відсутні й згідно
наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача таких
немає.
У цьому зв'язку господарський суд вважає слушними твердження
відповідача про те, що він був позбавлений правових підстав
виконувати роботи зі знесення дерев при відсутності дозволу на їх
проведення.
Доказів зворотного позивач не надав, незважаючи на те, що
такі були витребувані ухвалою господарського суду від 02.03.2007р.
Натомість, згідно представленого ВАТ "Південгідроспецбуд"
журналу вхідної кореспонденції, на адресу останнього будь-яких
листів від ТОВ "Компанія "Вища школа реклами" не надходило.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
до виконання господарських договорів застосовуються
відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням
особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно положень Цивільного кодексу України строки виконання
роботи або окремих етапів встановлюються у договорі підряду; якщо
у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи,
підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право
вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті
зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового
обороту (стаття 846); підрядник має право не розпочинати роботу, а
розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу,
устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив
неможливість виконання договору підрядником (стаття 851).
То ж, виходячи з викладених положень чинного законодавства й
фактичних обставин справи, господарський суд вважає підставними
дії підрядника-відповідача, який не розпочав виконувати підрядні
роботи у зв'язку із відсутністю у нього дозвільної документації на
проведення цих робіт.
Викладена обставина унеможливлює застосування до спірних
відносин сторін норми частини 2 статті 320 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, що на неї посилається позивач в обгрунтування
заявленого позову.
Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
підставою господарсько-правової відповідальності
учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у
сфері господарювання.
Відсутність ознак протиправності в діях відповідача як
складової господарського правопорушення унеможливлює його
відповідальність.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач повинен довести ті обставини,
на які він посилається як на підставу своїх вимог, чого в даному
випадку зроблено не було.
Згідно із статтею 1 названого кодексу позивачами є
підприємства та організації, що подали позов про захист свого
порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом
інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі
зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних
правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину, що його права
порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на
передбачених законом підставах.
Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи
і викладене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що
позов задоволенню не підлягає з підстав необгрунтованості та
невідповідності нормам чинного законодавства.
Неправомірність позовних вимог про стягнення у вигляді
заборгованості суми невикористаного підрядником авансу - 42 266,40
грн. обумовлюється також тією обставиною, що посилаючись на норму
частини 2 статті 320 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
згідно якої замовник має право вимагати розірвання договору та
відшкодування збитків у разі, якщо підрядник не береться своєчасно
за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що
закінчення її до строку стає явно неможливим, позивач неправильно
визначив правову природу стягуваних з відповідача коштів, оскільки
ставить питання саме про стягнення боргу.
Згідно приписів статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
норми якої являються нормами прямої дії, правовий порядок в
Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може
бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ВИРIШИВ:
1. У позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішення підписане 12.03.2007р.
Суддя Гарник Л.Л.