Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
01.03.07 р. Справа № 44/62пн
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого
судді Мєзєнцева Є.I., при секретарі Ткаченко Я.С., розглянувши у
відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
(представник ОСОБА_2 довіреність 321 від 15.02.07 року), до
виконавчого комітету Донецької міської ради (представник Снегірьов
О.М., довіреність 01/15-6725 від 12.12.05 року) про визнання права
власності суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи
ОСОБА_1 на вбудовано-прибудоване нежитлове нерухоме приміщення
загальною площею 135,30 м2, у тому числі прибудову літ.Б1-1 площею
38,20 м2, розташоване за адресою АДРЕСА_1, -
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1
(далі - Підприємець) звернувся до суду з позовом до виконавчого
комітету Донецької міської ради (далі - Комітет) про визнання
права власності Підприємця на загальною площею 135,30 м2, у тому
числі прибудову літ.Б1-1 площею 38,20 м2, розташоване за адресою
АДРЕСА_1 (далі - Приміщення). Позовні вимоги Підприємця
грунтуються на неузгодженні Комітетом питання про перепланування
та переведення у нежитловий фонд спірного Приміщення, не зважаючи
на те, що Приміщення не є придатним для проживання, а його
реконструкція, здійснена Підприємцем для використання спірної
нерухомості у комерційних цілях, є такою, що відповідає
встановленим будівельним правилам та нормам. Означена
бездіяльність Комітету, на думку позивача, порушує речові права
позивача на Приміщення, оскільки Підприємець не в змозі
використовувати Приміщення у власній підприємницькій діяльності,
тобто обмежується право користування Приміщенням, як складова
частина права власності.
Представник Підприємця в судовому засіданні підтримав позовні
вимоги та надав оригінали деяких документів для звірення з
наявними у справі копіями.
Представник Комітету в судовому засіданні заперечив проти
позову, зазначивши, що дозволу на реконструкцію та добудову
Приміщення - не надано, крім того, в матеріалах справи відсутні
дані про оспорювання Комітетом права власності Підприємця, через
що позивач був не вправі подавати поточний позов. Відповідач
послався на норми статті 383 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, які регулюють
порядок проведення власником змін у квартирі лише у тому разі,
якщо це не порушує прав інших власників та не порушує
санітарно-технічних вимог.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін,
дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм
внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Підприємця підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
В порядку, передбаченому статтями 224-240 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, між продавцями МПП "Олімп", громадянкою ОСОБА_3 та
покупцем Підприємцем 27.03.00 року та 19.10.00 року укладено два
договори НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо купівлі-продажу вбудованого
напівпідвального приміщення площею 53,60 м2 та квартири АДРЕСА_2
площею 42 м2 (далі - Об'єкти). Означені договори купівлі-продажу
згідно частини 1 статті 227 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
укладено у
письмовій формі та посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4.
В порядку частини 1 статті 128 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та згідно
вищезазначених договорів, право власності Підприємця на Об'єкти
виникло з моменту нотаріального посвідчення договорів - з 27.03.00
року та 19.10.00 року відповідно.
Таким чином, виходячи зі змісту норм статей 12-13, 15 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та статей 316-317, 328 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
- Підприємець є добросовісним набувачем та
власником Об'єктів, отриманих на підставах, що передбачені
договором та не заборонені законом.
Позивач самочинно здійснив перебудову та добудову до існуючих
Об'єктів (прибудову літ.Б1-1 площею 38,20 м2) внаслідок чого
утворилося Приміщення. яке перестало бути житловим, про що
свідчить технічний паспорт БТI НОМЕР_3, згідно якого Приміщення
складається не з житлових кімнат, а з трьох торгових залів,
кабінету, туалету та коридору загальною площею 135,30 м2.
Виходячи з норм частини 2 статті 7 Житлового кодексу
Української РСР ( 5464-10 ) (5464-10)
, непридатні для проживання жилі
приміщення, у тому числі Об'єкти, переобладнуються для
використання в інших цілях. З огляду на наведене, Підприємець, з
метою реалізації власних прав на користування Об'єктами,
проживання у яких на теперішній час є неможливим, а також в
порядку реалізації права на свободу підприємницької діяльності,
передбаченого статтями 41-42 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і
статтями 317-319 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, здійснив переобладнання
Об'єктів у Приміщення. Зокрема, позивачем самочинно переобладнано
та добудовано вже існуючу нерухомість. Iдентифікація цього нового
об'єкту нерухомості Приміщення, а також відповідність Приміщення
існуючим санітарним, вогнетривким та будівельним нормам та
правилам, факт задовільного стану Приміщення, та факт непогіршення
стану несучих конструкцій будинку внаслідок перебудови - визначені
низкою наданих позивачем документів, у тому числі технічним
висновком АТЗТ "Проектно-виробниче підприємство
"Донбасреконструкція" НОМЕР_4 з додатками та технічним паспортом
комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації міста
Донецька" з інвентаризаційної справи НОМЕР_3.
Договором оренди земельної ділянки НОМЕР_5 Комітет надав у
строкове платне користування Підприємцю земельну ділянку площею
41,08 м2, з при будинкової території будинку АДРЕСА_1. Виходячи зі
змісту статей 331 та 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, право власності на
самочинну добудову до Приміщення може бути визнано судом за умови
надання Підприємцю земельної ділянки у встановленому порядку під
уже збудоване нерухоме майно, а також у разі, коли зазначене не
порушує прав інших осіб. Оскільки згідно наведеного договору
Комітет надав Підприємцю в тимчасове оплатне користування
відповідну земельну ділянку, а суду не надано жодних доказів
порушень Підприємцем прав інших суб'єктів у спірних
правовідносинах, суд вважає, що у Підприємця виникло право
власності на добудову до Приміщення з моменту завершення його
будівництва.
Посилання відповідача на норми статті 383 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
в частині порядку переобладнання житлових квартир не
можуть бути взяті судом до уваги, оскільки норми статті 383 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
не здійснюють правового регулювання порядку
переобладнання приміщень, які визнані у встановленому порядку
непридатними для проживання (нежитловими).
З огляду на наведене, означене право власності Підприємця на
Приміщення виникло на законних підставах, тому суд вважає
безсумнівною наявність у позивача права власності на спірну
нерухомість. Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181
та 331 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за висновком суду є властивим
Приміщенню, оскільки за матеріалами справи Приміщення розташоване
на земельній ділянці, а його переміщення є неможливим без
знецінення та зміни призначення. Технічний паспорт на Приміщення
НОМЕР_3, виданий органами державної реєстрації в порядку Закону
України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та
їх обмежень" ( 1952-15 ) (1952-15)
та Iнструкції про порядок проведення
технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, означає, що
комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації міста
Донецька" здійснено технічну інвентаризацію саме нерухомого майна
(Приміщення).
Статус спірної нерухомості як нежитлового приміщення,
виключеного з житлового фонду, витікає з технічного висновку АТЗТ
"Проектно-виробниче підприємство "Донбасреконструкція" НОМЕР_4 з
додатками та технічного паспорту комунального підприємства "Бюро
технічної інвентаризації міста Донецька" з інвентаризаційної
справи НОМЕР_3, за змістом яких цільовим призначенням Приміщення
не може бути проживання громадян. Вказане в порядку частини 4
статті 4 Житлового кодексу Української РСР ( 5464-10 ) (5464-10)
означає, що
Приміщення у будь-якому разі не відноситься до житлового фонду і
за висновком суду є нежитловим.
У відповідності до статті 49 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
та статті 328 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлюється
презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо
не випливає із закону або не встановлене судом. Згідно статті 48
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
Підприємець може
вимагати усунення будь-яких порушень його права власності,
гарантованого статтею 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, хоч
би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За
нормами статті 392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, власник наділений правом
захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання
іншими особами такого права власності.
Оскільки згідно змісту позовних вимог та наданих матеріалів,
Комітет не здійснює фактичних дій щодо переведення Квартир у
нежитловий фонд та формально не дає дозволу на переобладнання
Квартири, суд доходить висновку, що позивач мав право звертатися
до суду за захистом свого права власності, оскільки порушується
право Підприємця щодо використання Приміщення у підприємницькій
діяльності, як елемент речового права власності.
Жодних переконливих причин, які б обгрунтували законність
бездіяльності Комітету в частині переведення Приміщення у
нежитловий фонд, а також доказів порушення в процедурі
переобладнання Квартир у Приміщення чиїхось законних прав та
охоронюваних законом інтересів або санітарних норм - суду не
надано.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору є протиправне
невизнання відповідачем права власності та права на користування
нежитловим Приміщенням, а також порушення Комітетом норм
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
та інших норм, які регулюють режим права
власності.
Відповідно до статті 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне
мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу покладаються судом на позивача, оскільки первинним
підгрунтям спору є вина позивача у непроведенні дій щодо отримання
відповідних дозволів на будівництво та переобладнання Приміщення.
На підставі ст.41-42 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст.ст.224-240 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст.181, 202, 316-317, 328,
331, 383, 392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.12-15, 48, 49 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст.ст.4, 7 ЖК УРСР, ст.ст.1,
2, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРIШИВ:
Задовольнити позов суб'єкта підприємницької
діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до виконавчого комітету
Донецької міської ради про визнання права власності суб'єкта
підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на
вбудовано-прибудоване нежитлове нерухоме приміщення загальною
площею 135,30 м2, у тому числі прибудову літ.Б1-1 площею 38,20 м2,
розташоване за адресою АДРЕСА_1.
Визнати право власності суб'єкта підприємницької
діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на вбудовано-прибудоване
нежитлове нерухоме приміщення загальною площею 135,30 м2, у тому
числі прибудову літ.Б1-1 площею 38,20 м2, розташоване за адресою
АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене
через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку
протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному
порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної
сили.
Суддя Мєзєнцев Є.I.
Надруковано у 3 примірниках:
1 - позивачу
2 - відповідачу
3 - господарському суду Донецької області