16/710 Про припинення договору оренди та звільнення приміщення - 05.06.2006 Прийняття

Національний технічний університет України "Київський політехнічнийінститут" (далі – позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Леонтьєва Едуарда Михайловича (далі – відповідач) про припинення договору від 03.05.2000 № 155 про оренду нежилих приміщень (далі – договір), примусове звільнення відповідачем нежилих приміщень НТУУ "КПІ", які знаходяться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37, учбовий корпус № 7, (відгороджена частина вестибюлю площею 10 кв.м.) та повернення приміщення позивачеві.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.01.06 позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку із порушенням місцевим судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, він вважає, що посилання місцевого суду на абзац 5 частини 1 статті 46 Закону України від 15.05.03 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (далі – Закон № 755-IV (755-15) ) не є достатньою правовою підставою для задоволення вимог позивача. На його думку, це суперечить вимогам статей 51 та 54 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), оскільки відповідно до частини 3 статті 46 Закону № 755-IV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем, вважаючи їх безпідставними, а рішення Господарського суду м. Києва – законним, винесеним з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Позивач просить суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні 29.03.06 опікуном відповідача були заявлені клопотання про дослідження наданих ним додаткових доказів, які мають значення для справи. Зазначені клопотання останній обґрунтував неможливістю подання документів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Розглянувши зазначені клопотання колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення.

В судовому засіданні 17.04.06 представником позивача було заявлено клопотання про припинення апеляційного провадження у справі в зв'язку з тим, що Гусєва Тамара Едуардівна не є стороною у справі, та не була залучена до участі у ній. Клопотання колегією суддів відхилено, оскільки Гусєва Т.Е. у відповідності до рішення Подільського районного суду м. Києва від 26.07.05 є опікуном недієздатного Леонтьєва Е.Д (відповідача у справі), представляє права та інтереси підопічного.

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.05.06 на підставі заяви апелянта, погодженої позивачем, на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк розгляду даної справи.

17.05.06 представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя – Григорович О.М., судді Гольцова Л.А., Рябуха В.І.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.05.06 заяву Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" про відвід суддів Григоровича О.М., Гольцової Л.А., Рябухи В.І. у справі № 16/710 залишено без задоволення.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, не скористався правом направити у судове засідання представника.

На думку колегії суддів, наявні у справі матеріали дозволяють розглянути по суті апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22.02.05 у справі 2–1215, що набрало законної сили, відповідача було визнано недієздатним.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

Згідно з абзацом 2 пункту 1.2 Правил опіки та піклування (далі – Правила), затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.99 № 34/166/131/88 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.99 за № 387/3680 (z0387-99) ), опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станам здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.

Пунктом 2.10 Правил передбачено, що управління майном, що належить особам, над якими встановлено опіку чи піклування або які влаштовані в будинки дитини, дитячі будинки, відповідні навчальні заклади, дитячі будинки-інтернати та будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, здійснюється опікунами та піклувальниками.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26.07.05 у справі 2–2974, що набрало законної сили, Гусєву Тамару Едуардівну було призначено опікуном над Леонтьєвим Едуардом Михайловичем (відповідачем).

Відповідно до розділу 4 Правил опікуни:

- мають право управляти майном підопічних на користь останніх (пункт 4.2);

- при здійсненні прав і виконанні обов'язків підопічних укладають угоди від імені та в інтересах підопічних, діючи як їх законні представники згідно з чинним законодавством (пункт 4.4).

Частиною 1 статті 46 Закону № 755-IV передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, зокрема, проводиться у разі постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону № 755-IV, як правильно стверджує представник відповідача, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

На підставі статті 47 Закону № 755-IV дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем.

Частиною 4 статті 49 Закону № 755-IV встановлено, що тільки з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною восьмою статті 47 цього Закону.

Виходячи з наведеного, місцевий суд був зобов'язаний, керуючись частиною 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), витребувати від державного реєстратора додаткові докази, які б свідчили про дату внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача.

Листом від 13.04.06 № 02-11/546 у відповідності до статей 38, 99 та 101 ГПК України суд зробив запит до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації (державного реєстратора) про надання інформації щодо проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи Леонтьєва Едуарда Михайловича та про дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Листом від 25.04.06 № 1420, отриманим після засідання 17.05.06, Подільська районна у м. Києві державна адміністрація повідомила суд, що Леонтьєв Едуард Михайлович (ідентифікаційний номер 1528109491) взятий на облік, як фізична особа – підприємець 18.12.01 та станом на 19.04.06 до Єдиного державного реєстру Леонтьєв Е.М. не включений та його державна реєстрація не скасована.

На підставі частин 3 та 4 статті 67 ЦК України опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного та зобов'язаний вживати заходів щодо захисту його цивільних прав та інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою 31.10.05, справу було порушено 14.11.05, а рішення місцевого суду прийнято – 10.01.06.

Отже, на день прийняття рішення правові підстави для припинення договору оренди нежилих приміщень Національного технічного університету України "Київський технічний університет" від 03.05.2000 № 155, укладеного між позивачем та відповідачем, були відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають перерозподілу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Леонтьєва Едуарда Михайловича задовольнити.

Рішення Господарського суду м Києва від 10.01.06 у справі № 16/710 скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Леонтьєва Едуарда Михайловича 42 грн. 50 коп. державного мита, сплаченого при подачі апеляційної скарги.