620/4669/20 Про визнання протиправними дії УПФУ щодо перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов`язання перерахувати у зв`язку з цим відповідні виплати - 06.07.2022 Прийняття

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року (прийняте у складі головуючого судді Ткаченко О.Є.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року (постановлену у складі колегії суддів: судді-доповідача - Беспалова О.О., суддів: Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною відмову перерахувати розмір щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 року № 03/36-730 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020 року;

- зобов`язати здійснити їй як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 року № 03/36-730 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020 у розмірі 90% від суддівської винагороди, починаючи з 19.02.2020 року з врахуванням фактично проведених за даний період виплат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що ГУ ПФУ в Чернігівській області протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-730, оскільки з 01.01.2020 року змінилися складові суддівської винагороди, а тому, враховуючи рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 (v002p710-20) , виникли правові підстави для проведення вказаного перерахунку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Чернігівській області перерахувати ОСОБА_1 розмір щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-730 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-730 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020 у розмірі 90% від суддівської винагороди, починаючи з 19.02.2020 з врахуванням фактично проведених за даний період виплат.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що право у позивачки на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі зазначеної вище довідки, виникло з 19 лютого 2020 року, а саме з дати втрати чинності обмежень, встановлених пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 17 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Чернігівській області.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ключовим правовим питанням у справі, є право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням розміру суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Питання щодо відсоткового розміру такого утримання при його перерахунку є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність у позивача відповідного права на перерахунок. Адміністративний позов у частині вимог про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи з розміру 90 відсотків суддівської винагороди є передчасним і не міг бути задоволений.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 травня 2021 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11.08.2021 № 1514/0/78-21, у зв`язку з відпусткою судді Бучик А.Ю. з метою дотримання строків розгляду справи, було здійснено за допомогою автоматизованої системи заміну судді Бучик А.Ю. на суддю Стеценка С.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

Верховний Суд ухвалою від 05 липня 2022 року касаційну скаргу призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 06 липня 2022 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (2453-17) (до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо неї).

26 лютого 2020 року у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку ТУ ДСА України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-730.

Листом від 02 березня 2020 року № 2500-0334-8/5639 відповідач відмовив позивачці у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі вказаної заяви та довідки, оскільки після 18 лютого 2020 року нормативно-правові акти щодо збільшення розміру складових суддівської винагороди не приймалися, а тому відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

7. Вважаючи зазначену відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулася із даним позовом до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (1402-19) (далі - Закон №1402-VIII (1402-19) ).

Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII (1402-19) визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (2453-17) (далі - Закон №2453-VI (2453-17) ), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ).

Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (v003p710-13) (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 (v004p710-16) , у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

10. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

11. Разом з цим, "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону №1402-VIII (1402-19) були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII (1402-19) було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 (2453-17) (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ).

12. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII (1402-19) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI (2453-17) .

13. Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ (193-20) "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування, який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII (1402-19) .

Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII (1402-19) розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01.01.2020:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

14. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII (1402-19) встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI (2453-17) . За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

15. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 (v002p710-20) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII (1402-19) зі змінами.

Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013 (v010p710-13) ).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (v003p710-13) ).

16. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII (1402-19) .

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII (1402-19) .

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

17. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII (1402-19) не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а, від 23.12.2020 у справі №240/8156/19, робив правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Водночас, колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перерахунок, який просить здійснити позивачка, обумовлений відновленням раніше порушених її прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.

Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивачки виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII (1402-19) .

При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

В подальшому такий висновок застосовувався Верховним Судом під час вирішення аналогічних спорів у постановах від 30.09.2021 у справі №580/2323/20, від 18.11.2021 у справі №340/4458/20, від 24.12.2021 у справі №260/4377/20.

18. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII (1402-19) , у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI (2453-17) .

На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Наведена норма неконституційною не визнавалась.

19. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII (1402-19) .

У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20.

20. Конституційний Суд України у рішенні від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя.

Положеннями статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

21. Верховний Суд у рішенні від 16 червня 2020 року по зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20) дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI (2453-17) , права (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII (1402-19) .

22. Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII (1402-19) передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, а тому відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII (1402-19) ; розмір відсотку за Законом № 2453-VI (2453-17) ).

23. Разом з цим колегія суддів звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій припустились помилки при визначенні предмета та підстав позову у цій справі, що у свою чергу вплинуло на визначення предмета доказування, а відповідно на висновки щодо способів захисту порушеного права позивача.

Так, звертаючись до суду ОСОБА_1, зокрема, просила зобов`язати відповідача здійснити перерахунок їй щомісячного довічного грошового утримання виходячи з конкретних відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Водночас, такі позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки відповідачем взагалі не здійснено зазначений вище перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, предметом даного позову є визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки, виходячи із розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

24. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні позовних вимог стосовно відсотків щомісячного довічного утримання судді у відставці суди попередніх інстанцій повинні були відмовити, як передчасних.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги та вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про здійснення перерахунку в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі №380/6686/20 та від 23 червня 2022 року у справі №580/1797/20.

25. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають частковому скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21 лоютого 2020 року № 03/36-730 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2020 року у розмірі 90% від суддівської винагороди, починаючи з 19 лютого 2020 року з врахуванням фактично проведених за даний період виплат.

Прийняти у цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-730 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року з врахуванням фактично проведених за даний період виплат, у відповідності до Закону № 1402-VIII (1402-19) .