Верховний Суд України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вовка І.В., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гусака М.Б., Данчука В.Г., Драги В.П., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лихути Л.М., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Мазурка В.А., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Перепічая В.С., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Селівона О.Ф., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Школярова В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі – Товариство) до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі – ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за заявою ОДПІ,

У січні 2008 року Товариство звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог), у якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ОДПІ: від 25 травня 2007 року № 0002111702/0/1081, від 9 серпня 2007 року № 0002111702/1/1787, від 29 жовтня 2007 року № 0002111702/2/2451, від 11 січня 2008 року № 0002111702/3/42, якими йому було визначено податкове зобов’язання за платежем "податок з доходів найманих працівників по актам перевірок" у сумі 514 828 грн 38 коп., із них: 171 609 грн 46 коп. – основний платіж, 343 218 грн 92 коп. – штрафна (фінансова) санкція.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень були висновки ОДПІ на підставі акта від 16 травня 2007 року про результати планової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог Товариством податкового та валютного законодавства за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року. У згаданих повідомленнях-рішеннях зазначено про перерахування позивачем грошових коштів у загальній сумі 660 036 грн 40 коп. на користь фізичних осіб, для яких були організовані чартерні рейси протягом 2006 року. У зв’язку з цим відповідач вважав, що зазначена сума коштів підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.3 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".

Господарський суд Полтавської області постановою від 28 березня 2008 року адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 7 квітня 2009 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 липня 2010 року скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив в силі постанову суду першої інстанції.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОДПІ просить скасувати рішення суду першої та касаційної інстанцій та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України у цій справі не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що суд касаційної інстанції, що підтверджено в доданій до заяви ОДПІ копії судового рішення (постанові Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2007 року), в порівнянні з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2010 року, в справі, що розглядається, неоднаково застосував підпункт "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" у подібних правовідносинах.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Обставини справи, що розглядаються, суттєво відмінні від обставин справи, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2010 року.

Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо подібності правовідносин та неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Оскільки обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України, керуючись частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні заяви Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відмовити.

постанова (rs13485852) є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.