Господарський суд Київської області у складі судді Тищенко О.В., розглянувши справу

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на

за участю представників:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2007 р. на розгляд Господарського суду Київської області передано позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.02.2006 р. №74/192 недійсним в частині продажу приміщення магазину №3 загальною площею 51,3 кв.м.

Заявою від 14.08.2007 р. позивач змінив позовні вимоги і просив суд на підставі ст.ст. 74, 136, 144, 145 Господарського кодексу України, Законів України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" (1076-14) , "Про правовий режим майна у Збройних силах України" (1075-14) визнати недійсним договір комісії від 11.08.2005 р. №254/18-19, укладений між Міністерством оборони України та Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" в частині передачі на відчуження нерухомого майна приміщення магазину №3 (інв. №192), який належить на праві господарського відання Державному підприємству Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", а також визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.03.2006 р., укладений між Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в частині відчуження нерухомого майна приміщення магазину №3 (інв. №192), який належить на праві господарського відання Державному підприємству Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (далі -спірне приміщення).

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" посилається на наступне:

- 25.05.2001 р. спірне приміщення, яке після розформування військової частини А-1757 знаходилося на позабалансовому рахунку Квартирно-експлуатаційного відділу (частини) Київського КЕУ Міністерства оборони України у м. Біла Церква, на підставі рішення Міністра оборони України від 15.07.2000 р. було передано за актом прийому-передачі будівлі магазину №3 (за генпланом №192) військового містечка №74 м. Біла Церква на баланс Військового торгу №659;

- відповідно до наказу Міністра оборони України №53 від 20.02.2001 р. на базі філіалу №24 "Білоцерківський військовий торг" Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Північного оперативного командування" було створено Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", за яким на праві повного господарського відання і було закріплене спірне приміщення;

- 11.08.2005 р. між відповідачем-1 і відповідачем-3 без повідомлення позивача було укладено договір комісії №254/18-19 щодо реалізації нерухомого військового майна, до переліку якого було включено і спірне приміщення, чим порушені майнові права та законні інтереси позивача, оскільки відповідно до ст.ст. 3, 10 Закону України "Про Збройні Сили України", а також Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" (1076-14) , Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) спірне приміщення не має статусу військового майна, а є загальнодержавною власністю та закріплене за позивачем на праві повного господарського відання;

- на підставі договору комісії від 11.08.2005 р. №254/18-19 і додаткової угоди від 10.01.2006 р. між відповідачем-2 і відповідачем-3 23.03.2006 р. було укладено договір купівлі-продажу комплексу нежитлової будівлі, зокрема, службового приміщення №192, до складу якого входить спірне приміщення, що позбавляє позивача права щодо володіння, користування і розпорядження спірним майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом) на праві повного господарського відання та виконувати статутні функції підприємства.

Відповідач-1 та відповідач-2 вимог суду, викладених в ухвалах 19.06.2007 р., 23.07.2007 р., 14.08.2007 р., 25.09.2007 р., щодо надання суду письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог не виконали, поважних причин такого невиконання суду не навели.

Відповідач-3 у письмових та наданих у судових засіданнях поясненнях позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:

- відповідач-1 доручив відповідачеві-3 за договором комісії на реалізацію нерухомого військового майна №254/18-19 та додаткової угоди до нього від 10.01.2006 р. від свого імені, в інтересах Міністерства оборони та за його рахунок реалізувати на конкурентних засадах військове нерухоме майно, у зв'язку з чим надав відповідну правовстановлюючу і технічну документацію на нерухомість;

- відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна, приймає Кабінет Міністрів за поданням Міністерства оборони України;

- відповідно до пункту 12 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1919 від 28.12.2000 р. (1919-2000-п) , реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями) за ринковими цінами, які склалися на відповідний період, ціна реалізації військового майна визначається з урахуванням кон'юнктури ринку, залишкової вартості та витрат, пов'язаних з реалізацією майна, у тому числі з підготовкою його до продажу, маркетингом, спеціальним супроводом органами СБУ експортно-імпортних договорів, транспортуванням, страхуванням тощо;

- відповідач-3 діяв на підставі Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1976 від 22.09.2000 р. (z0692-00) ;

- відповідач-3 був лише організатором проведення аукціону з продажу військового нерухомого майна, він не був наділений повноваженнями щодо визначення законності і доцільності відчуження спірного майна.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2007 р. було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 23.07.2007 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2007 р. відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладався на 14.08.2007 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2007 р. на підставі ст. 24 ГПК України було задоволено клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу Київського КЕУ Міністерства оборони України від 14.08.2007 р. №124/2 про заміну неналежного відповідача -Квартирно-експлуатаційного відділу Київського КЕУ Міністерства оборони України належним відповідачем -Міністерством оборони України, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався на 25.09.2007 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2007 р. суд задовольнив клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості відповідача-3 Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" та залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Квартирно-експлуатаційного відділу Київського КЕУ Міністерства оборони України, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався на 23.10.2007 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

20.02.2001 р. наказом Міністра оборони України "Про створення державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" №53 на основних фондах, обігових коштах та інших цінностях державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Північного оперативного командування", закріплених за філіалом №24 "Білоцерківський військовий торг", який виділявся з підприємства за роздільним актом (балансом), було створено державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг". Зазначене майно, кошти та цінності були закріплені за позивачем на праві повного господарського відання.

Згідно з актом прийому-передачі від 25.05.2001 р. Білоцерківська квартирно-експлуатаційна частина на підставі рішення Міністра оборони України від 15.07.2000 р. передала на баланс Військторгу №659 будівлю магазину №3 (за генпланом №192) військового містечка №74 м. Біла Церква.

Протокольним рішенням засідання Кабінету Міністрів України від 08.06.2005 р. (протокол №27) було затверджено додатковий перелік №3 нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено (до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 р. №518-р (518-2004-р) ), до якого було включено службове приміщення будівля №192 (№466 у загальному переліку).

11.08.2005 р. між відповідачем-3 та відповідачем-1 було укладено договір комісії на реалізацію нерухомого військового майна №254/18-19.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту1 договору комісії від 11.08.2005р., підпункту 3.1. пункту 3 додаткової угоди про зміну договору комісії на реалізацію нерухомого військового майна №254/18-19 від 11.08.2005 р. відповідач-1 доручив відповідачеві-3, а відповідач-3 прийняв на себе зобов'язання за комісійну плату укласти відповідний договір з покупцем на умовах, що не суперечать договору комісії від 11.08.2005 р. та провести від свого імені і в інтересах відповідача-1 та за рахунок останнього реалізацію на конкурентних засадах (шляхом проведення аукціону) військового нерухомого майна, зокрема, службового приміщення №192 загальною площею 480,1 кв. м.

Згідно з специфікацією нерухомості, що була передана для реалізації відповідачем-1 відповідачеві-3 (додаток №1 до договору комісії №254/18-19 ) службове приміщення №192, розташоване у Білій Церкві по вул. Січневого прориву, у військовому містечку №74, знаходиться у додатковому переліку №3 від 08.06.2005 р. нерухомого військового майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено. Залишкова (балансова) вартість спірного приміщення складає 63 500,00 грн.

Відповідно до інформації про продаж на аукціоні не житлових будівель, опублікованої в газеті "Торги. Майно. Контракти" №8(24) від 13.02.2006 р., на продаж був виставлений лот №1 з початковою ціною продажу 956 157,44 грн. -нежитлові будівлі військового містечка №74, серед яких і було спірне приміщення.

Як вбачається з протоколу проведення аукціону з продажу військового нерухомого майна №1 від 16.03.2006 р. переможцем аукціону став відповідач-2.

23.03.2006 р. на підставі Угоди про продаж майна, що перебуває у державній власності від 07.10.2005 р. №367, статуту відповідача-3, зареєстрованого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 12.08.2004 р., розпорядження Кабінету Міністрів України "Про повноваження Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" на реалізацію військового майна" від 26.10.2001 р. №489-р (489-2001-р) , договору комісії на реалізацію нерухомого військового майна №254/18-19 від 11.08.2005 р., додаткової угоди про зміну договору комісії на реалізацію нерухомого військового майна №254/18-19 від 10.01.2006 р., протоколу №1 проведення аукціону з продажу військового нерухомого майна від 16.03.2006 р., додаткового переліку №3 нерухомого майна Збройних Сил, яке може бути відчужено (до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 р. №518-р (518-2004-р) ), затвердженого протоколом №27 засідання Кабінету Міністрів України від 08.06.2005 р., відповідач-3 та відповідач-2 уклали договір купівлі-продажу нежитлових будівель, проданих відповідачеві-2 як переможцю аукціону продажу військового нерухомого майна від 16.03.2006р. за суму 1 693 896,00 грн.

В акті про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за договором від 11.08.2005 р. №254/18-19, укладеного між Департаментом надлишкових фондів та земель Міністерства оборони України та відповідачем-3 (додаток №5 до договору від 11.08.2005 р. №254/18-19) від 28.03.2006 р. зазначається, що реалізація майна здійснена в номенклатурі та кількості, які передбачені договором, під час виконання договору порушень його умов не було, штрафні санкції не застосовувалися, розрахунки за договором здійснені в повному обсязі, обов'язки сторонами договору виконані повністю.

Актом прийому-передачі нерухомого майна Збройних Сил України від 25.04.2006 р. відповідач-1 передав відповідачеві-2 реалізоване через відповідача-3 нерухоме майно, у тому числі спірне приміщення (літ. "Б" -побутовий корпус загальною площею 480,1 кв. м.).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, господарський суд вважає позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" такими, що підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно -це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини).

Згідно з ст. 3 вказаного Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Частиною 2 ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України" забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України.

Судом встановлено, що згідно з статутом Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", затвердженого наказом Міністра оборони України від 20.02.2001 р. №53, позивач є державним підприємством Міністерства оборони України, предметом діяльності якого є сільськогосподарська, виробнича, торгівельна, благодійна, маркетингова, представницька та посередницька діяльність (п. 2.2 статуту).

Пунктом 4.2 статуту Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" передбачено, що майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке позивач володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та даному статуту.

Одним з джерел формування майна позивача є передача йому активів органами державного управління (п. 4.3 статуту позивача).

З метою забезпечення ефективного управління майном, що є у загальнодержавній власності, Декретом Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) , функції управління майном, що є у загальнодержавній власності, делеговані міністерствам та іншім підвідомчим Кабінету Міністрів України органам державної виконавчої влади.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Отже, з моменту передачі спірного приміщення магазину №3 (за генпланом інв. №192) військового містечка №74 у повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" зазначена будівля вибула з оперативного управління Білоцерківської районної КЕЧ та втратила статус військового майна Збройних Сил України.

У зв'язку з цим норми Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) , в тому числі ст. 6 вказаного Закону щодо порядку відчуження військового майна Збройних Сил України, не можуть бути застосовані до взаємовідносин сторін. (З аналогічної позиції виходив Вищий господарський суд України у постанові від 09.03.2004 р. по справі №12/63).

Згідно з п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. №02-5/111 (v_111800-99) відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

В силу ст. 37 Закону України "Про власність", чинного на момент продажу приміщення магазину №3 у складі будівлі №192 за оспорюваними договорами, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. При цьому, здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом (436-15) та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Згідно з ч. 5 ст. Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом (1952-15) , визнаються державою.

Враховуючи, що протокольне рішення засідання Кабінету Міністрів України від 08.06.2005 р. (протокол №27), яким затверджено Додатковий перелік №3 нерухомого військового майна Збройних Сил України, в частині включення до даного переліку за порядковим номером 466 службового приміщення будівлі №192 (у якому знаходиться належне позивачу на праві повного господарського відання приміщення магазину №3) суперечить вищезазначеним вимогам законодавства, суд на підставі ч. 2 ст. 4 ГПК України не застосовує його при вирішенні спору.

Відповідно до п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 02.04.94 р. №02-5/225 (v_225800-94) захист права державної власності, повного господарського відання та оперативного управління цією власністю здійснюється господарським судом, зокрема, при вирішенні питання про відповідність укладених угод чинному законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсними оспорюваного договору комісії від 11.08.2005 р. №254/18-19, укладеного між Міністерством оборони України та ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" в частині передачі на відчуження нерухомого майна приміщення магазину №3 (інв. №192), а також договору купівлі-продажу від 23.03.2006 р., укладеного між ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в частині відчуження нерухомого майна приміщення магазину №3 (інв. №192), який належить на праві господарського відання Державному підприємству Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", як таких, що суперечать ст. 37 Закону України "Про власність", 136 Господарського кодексу України (436-15) .

Частиною 1 статті 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд -

1. Позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір комісії на реалізацію нерухомого військового майна №254/18-19, укладений 11.08.2005 р. між Міністерством оборони України та Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів", в частині передачі Державній акціонерній компанії "Національна мережа аукціонних центрів" на реалізацію військового нерухомого майна -приміщення магазину №3 (інв. №192) АДРЕСА_2.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 23.03.2006 р. між Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, посвідчений 23.03.2006 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №754, в частині продажу військового нерухомого майна -приміщення магазину №3 (інв. №192) АДРЕСА_2.

4. Стягнути з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17; код ЄДРПОУ 08358735; п/р 26003310100123 в Білоцерківській філії АКБ "Східноєвропейський банк", МФО 319014) 28,33 грн. (двадцять вісім гривень тридцять три копійки) витрат по сплаті державного мита та 62,66 грн. (шістдесят дві гривні шістдесят шість копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

5. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1на (АДРЕСА_1; ідентифікаційний НОМЕР_1) користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09100, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Матросова, 17; код ЄДРПОУ 08358735; п/р 26003310100123 в Білоцерківській філії АКБ "Східноєвропейський банк", МФО 319014) 28,33 грн. (двадцять вісім гривень тридцять три копійки) витрат по сплаті державного мита та 62,66 грн. (шістдесят дві гривні шістдесят шість копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

6. Стягнути з Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15; код ЄДРПОУ 20064284; п/р №26002301240442 в Київському відділенні ПІБ, МФО 322250, або з будь-якого її рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09100, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Матросова, 17; код ЄДРПОУ 08358735; п/р 26003310100123 в Білоцерківській філії АКБ "Східноєвропейський банк", МФО 319014) 28,33 грн. (двадцять вісім гривень тридцять три копійки) витрат по сплаті державного мита та 62,66 грн. (шістдесят дві гривні шістдесят шість копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.