Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпринт", м. Луганськ

до 1. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганську

2. Головного управління державного казначейства у Луганській області

про скасування рішення та стягнення 122367,00 грн.

в присутності представників:

від позивача – Цукер І.Б.,

від 1-го відповідача - Шуст Ю.В., держ.под.інсп., дов. № 11801/10 від 16.07.07, Малхасян Л.О., довіреність № 15565/10 від 19.09.07,

від 2-го відповідача –Вандишева Ю.В., довіреність № 09-22/1-67 від 04.04.07.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

· скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.07р. № 0000482320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 204002,0 грн.,

· стягнення з державного бюджету бюджетного відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами на користь позивача за податковою декларацією за травень 2007 року у розмірі 122367,00грн.

Позивач у судовому засіданні 21.08.07р. подав заяву про зміну позову, в якій виклав позовні вимоги наступним чином:

· скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.07р. № 0000482320/0,

· стягнути з державного бюджету бюджетне відшкодування податку на додану вартість на користь позивача на рахунок 26003000719980 у ФБ "Фінанси та кредит", МФО 304717 за податковою декларацією за травень 2007 року у розмірі 99990,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 КАС України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач скористався своїм правом щодо збільшення розміру позову, тому при вирішенні спору суд виходить саме зі збільшеного розміру позовних вимог.

1-й відповідач, Жовтнева ДПІ, проти позову заперечує, посилаючись на результати виїзної позапланової перевірки позивача, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97-ВР від 03.04.97р. (далі - Закон про ПДВ) та наказ ДПА України Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ № 350 від 18.08.06р.

В обгрунтування своїх доводів податковий орган надав суду інформаційну довідку щодо показників декларації ТОВ "Укрпринт"за квітень 2007 року.

2-й відповідач, ГУДК у Луганській області, відзивом на позов від 31.08.07р. за № 492 пояснив, що 1-м відповідачем висновок щодо стягнення спірної суми бюджетного відшкодування йому не надавався.

В обгрунтування позовних вимог позивач виклав таке.

З 06.07.07р. по 12.07.07р. 1-й відповідач провів виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок позивача за деклараціями за квітень та травень 2007 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 18.07.07р. № 508/23-2/32648290.

На підставі цього акту було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням податкового органу, посилаючись на вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від 03.04.07р. № 168/97-ВР (далі –Закон про ПДВ).

Позивач стверджує, що податківці незаконно зменшили йому суму бюджетного відшкодування, оскільки позивач сплатив у квітні 2007 року на користь постачальників товарів та послуг у складі ціни ПДВ у розмірі 122367 грн.

Позивач посилається на пп. 7.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ та пояснює, що за квітень 2007 року сума ПДВ, згідно стр. 26 та 22.2 податкової декларації з ПДВ, склала 229856,0 грн.

За травень 2007 року сума ПДВ склала 272,0 грн.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню ПДВ лише за травень 2007 року підлягає сума 229584,0 грн.

Оцінивши доводи позивача та відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій"суди при здійсненні правосуддя повинні забезпечувати на засадах верховенства права захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суть спірних правовідносин за цією справою зводиться до питань чи мав позивач відносити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні отриманих товарів від постачальників цих товарів та включати суми податкового кредиту за попередні звітні періоди до відшкодування ПДВ у декларацію за травень 2007 року.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначене відповідно до цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 -1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Позивач за наданими йому податковими накладними постачальниками товарів включив суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, оскільки податкові накладні відповідали вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки позивача від 18.07.07р. відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 20.07.07р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 204002 грн.

Відповідно до п. 1.8 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначена норма дає загальне поняття бюджетного відшкодування і безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Іншою нормою Закону про ПДВ є пп. 7.7.1, за яким сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов’язань та податкового кредиту.

Норми Закону про ПДВ надають право платнику податку виключно на підставі проведеної оподаткованої операції відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату чи несплату контрагентом сум ПДВ до бюджету за відповідною операцією і визначати суму свого податкового зобов’язання з ПДВ за звітний період

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування), та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону про ПДВ: сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Щодо права позивача включати суми податкового кредиту за попередні звітні періоди до відшкодування ПДВ у декларацію за травень 2007 року.

На стор. 16, 17 акту перевірки податківці виклали дані щодо перевірки правильності нарахування позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, ці дані зведені в таблиці.

Відповідно до перевірки:

· залишок від’ємного значення ПДВ попереднього періоду за квітень 2007 року за даними позивача –311491 грн., за даними податкового органу навіть більше –321235 грн.,

· залишок від’ємного значення ПДВ попереднього періоду за травень 2007 року за даними позивача –223 754 грн., за даними податкового органу навіть більше –326 659 грн.

Разом з тим, за висновком ДПІ у квітні 2007 року позивач не мав права на бюджетне відшкодування в сумі 87465 грн. у зв’язку з відсутністю від’ємного значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, а у травні 2007 року позивач завищив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 116537 грн., яка фактично складає 5830 грн.

Такі висновки ґрунтуються на підставі того, що податковий орган, посилаючись на пп. 7.7.1 ст. 7 Закону про ПДВ, вважає, що закон чітко визначив термін "звітний податковий період" та "попередній податковий період", а саме –один місяць.

Суд не може погодитися з цим з наступних підстав.

Законодавчо визначення який саме звітний період слід враховувати платнику податку при обчисленні суми бюджетного відшкодування як попередній в Законі про ПДВ відсутнє. Таким чином, попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від’ємного значення ПДВ після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від’ємного значення ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, у декларації за травень 2007 року у рядку 23 залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду визначено в сумі 224026 грн., у рядку 25 декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню визначена у розмірі 122367 грн., що підтверджується розрахунком суми бюджетного відшкодування, наданим разом з податковою декларацією. З цієї суми позивач просить стягнути суму 99990 грн., тобто меншу, ніж було заявлено у декларації, що є його правом.

Відповідно до пп. 7.7.6 Закону про ПДВ на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (z0263-97) (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86 (z0489-01) ) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680 (z0489-01) , (далі –Порядок 209) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів.

Пунктом 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995р. № 590 (590-95-п) , встановлені функції відділення Державного казначейства до яких віднесено здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів та інші.

Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів держбюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду, у зв’язку з чим ГУДК України у Луганській області правомірно залучено в якості 2-го відповідача.

Враховуючи наведене, позов слід задовольнити.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.07р. № 0000482320/0.

3. Стягнути з державного бюджету суму бюджетного відшкодування з ПДВ на користь позивача, ТОВ "Укрпринт", 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 119, на рахунок 26003000719980 у ФБ "Фінанси та кредит", МФО 304717 за податковою декларацією за травень 2007 року у розмірі 99990,00грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, ТОВ "Укрпринт", 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 119, судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 08.10.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.