ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКIВСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" вересня 2007 р. Справа № 55/228-07 (н.р. 47/575-06)
вх. №
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Гребенюк Н.В.
суддя Iнте Т.В.
суддя Ковальчук Л.В.
при секретарі судового засідання Калашніков М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився
відповідача- Булавацького К.I.
розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного
товариства "Авіоніка", м. Київ
до Харківського державного авіаційного виробничого
підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного
Прапора, м. Харків
про стягнення 87847,95 грн.
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 року Закрите акціонерне товариство "Авіоніка",
м. Київ,(далі позивач) звернувся до господарського суду
Харківської області з позовом про стягнення з Харківського
державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої
Революції та Трудового Червоного Прапора, м. Харків (далі
відповідач) 85554,04 грн. суми основної заборгованості, 1288,36
грн. інфляційних, 1005,55 грн. 3% річних та судових витрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21
лютого 2007 року по справі № 45/575-06 позов було задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21 травня
2007 року по справі №47/575-06 касаційну скаргу задоволено
частково. Рішення господарського суду Харківської області від
21.02.2007 р. у справі № 47/575-06 в частині стягнення 3 % річних
та інфляційних скасовано. Справу в цій частині передано на розгляд
господарському суду Харківської області. В решті рішення залишено
без змін.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 серпня
2007 року дану справу було призначено до розгляду в судовому
засіданні на 24 липня 2007 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 липня
2007 року було відкладено розгляд справи на 06 серпня 2007 року.
26 липня 2007 р. позивач до канцелярії господарського суду
надав пояснення, в яких вказує, що в частині стягнення боргу
рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду
України від 21.05.07 р. та просить стягнути з відповідача 1005,55
грн. 3% річних та 1288 грн. інфляційних нарахувань.
Ухвалою Заступника голови господарського суду від 06 серпня
2007 року було призначено колегіальний розгляд справи у складі
головуючого судді Гребенюк Н.В., суддів: Iнте Т.В., Ковальчук Л.В.
06 серпня 2007 р. до канцелярії господарського суду від
позивача надійшла телеграма, в якій він вказує, що позовні вимоги
підтримує у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06
серпняч 2007 року було відкладено розгляд справи на 27 вересня
2007 року.
06 серпня 2007 р. відповідач надав до суду відзив на позовну
заяву, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає, посилаючись на
те, що поставка товару, здійснена позивачем 10.03.06 р.,
відноситься до позадоговірної, оскільки відбулась після закінчення
строку дії договору, тому строк виконання зобов"язання не
встановлений, вимога позивачем в порядку ч.2 ст.530 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
на адресу відповідача не надходила.
Представник позивача у призначене судове засідання не
з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений
належним чином.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів,
наведених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача звернувся до суду з заявою про
розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації
судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така,
що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
справа
розглядається за наявними в ній матеріалами .
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши
обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого
представника відповідача, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 10 березня 2006 року за
видатковою накладною №АО-0000081 позивач поставив відповідачу
товар на суму 85554,04 грн. відповідач отримав вказаний товар за
довіреністю ЯИТ№048663.
Як вже будо зазначено дані правовідносини були предметом
судового розгляду у справі №47/575-06. Рішенням господарського
суду Харківської області від 21 лютого 2007 року по справі №
45/575-06 позов було задоволено у повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 21 травня
2007 року по справі №47/575-06 касаційну скаргу задоволено
частково. Рішення господарського суду Харківської області від
21.02.2007 р. у справі № 47/575-06 в частині стягнення 3 % річних
та інфляційних скасовано. Справу в цій частині передано на розгляд
господарському суду Харківської області. В решті рішення залишено
без змін.
Вищий господарський суд України у постанові від 21 травня
2007 року дійшов висновку про те, що оскільки факт поставки
продукції сторонами не оспорюється, заявлена вимога щодо стягнення
боргу є обгрунтованою, тому позов в частині стягнення основного
боргу було правомірно задоволено судом першої інстанції та рішення
господарського суду в зазначеній частині відповідає вимогам
діючого законодавства. Проте, щодо стягнення інфляційних та
річних, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що
строк дії договору №74-ТК300-2203 від 29.10.2003 року, на який
посилається позивач, стверджуючи, що поставка товару за накладною
№АО-0000081 від 10 березня 2006 року здійснювалась саме на
виконання вказаного договору, закінчився 31.12.2004 р., та в
матеріалах справи відсутні докази про направлення відповідачу
листа- вимоги про сплати боргу в порядку ч.2 ст.530 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівки,
що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Таким чином, спір розглядається в межах стягнення з
відповідача інфляційних та річних .
Не звертаючи уваги на висновки Вищого господарського суду,
які викладено у Постанові від 21 травня 2007 року по справі
№47/575-06 позивач наполягає на задоволенні позову щодо стягнення
інфляційних та річних, посилаючись на те, що поставка за
накладною№АО-0000081 від 10 березня 2006 року здійснювалась саме
на виконання договору №74-ТК300-2203 від 29.10.2003 року, яким
було визначено порядок розрахунків.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч.
7 ст. 180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
строком дії договору є час,
впродовж якого існують господарські зобов"язання сторін, що
виникли на основі цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, договір № 7ТК300-2203 було
укладено 29 жовтня 2003 р., строк дії визначений сторонами до 31
грудня 2004 р.
Відповідно ст. 654 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміна договору
вчиняється в такій самій формі, в якій укладений договір.
Матеріали справи не містять доказів, що договір було змінено
чи пролонговано сторонами., тому ствердження позивача в
обгрунтування позовних вимог про стягнення інфляційних та річних
про те, що поставка товара здійснена на виконання умов укладеного
між сторонами договору, про що він вказує у своїх поясненнях, є
безпідставною та необгрунтованою. Таким чином на вказану поставку
не розповсюджуються умови договору № 7ТК300-2203.
Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
"якщо строк
виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений
моментом, пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його
виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий
обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо
обов"язок негайного виконання не випливає із договору або із актів
цивільного законодавства".
Позивачем не надано суду документів, що підтверджують
направлення на адресу відповідача вимоги про здійснення
розрахунків за товар отриманий за накладною №АО-0000081 від 10
березня 2006 року в порядку ч.2 ст.530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач вказував на те, що таке повідомлення чи вимога на
його адресу не надсилалась, тому суд дійшов переконливого висновку
про те, що підстави для стягнення з відповідача інфляційних
нарахувань та 3% річних в порядку ч.2 ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за прострочення виконання грошового зобов"язання відсутні, тому
необхідно відмовити у задоволенні позові про стягнення 1288,36
грн. інфляційних та 1005,55 грн. 3% річних.
На підставі викладеного, враховуючи вимоги ст. ст.33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.2 ст.530, 654
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРIШИЛА:
В позові відмовити.
Головуючий суддя Гребенюк Н.В.
суддя Iнте Т.В.
суддя Ковальчук Л.В.