1/163-10/57 Про звільнення займаного приміщення - 27.09.2007 Прийняття

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом ТзОВ "Промінь-2" м.Львів до ТзОВ "СТК" м.Львів про звільнення займаних приміщень 1-го поверху загальною площею 40,00 м. кв. за адресою : м.Львів, вул. Шевченка,374 та передачі їх позивачу по акту приймання-передачі.

Розгляд спору продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України, за заявою сторін.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених в попередніх ухвалах суду.

Обставини справи за первісним позовом :

На підставі наказу Управління комунального майна від 10.08.2006 року за № 522-О та договору на оренду нежитлових приміщень від 29.10.1996 року № 831 переукладений до говір оренди за №111-4819-6 від 07 листопада 2006 року між Управлінням комунального майна та ТзОВ " Промінь-2", терміном до 06 листопада 2007 року.

Об'єктом оренди, відповідно до вказаного договору є приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 374, загальною площею 229,6 кв. м.

Згідно ст.. 4 Закону України " Про власність" (697-12) , власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, котрі не суперечать законодавству, зокрема передавати його за плату в користування іншим особам.

Відповідно до Договору на оренду нежитлових приміщень №831 від 29.10.1996 року, укладеного між Управлінням комунального майна та ТзОВ " Промінь-2", позивач у справі, орендує нежитлові приміщення загальною площею 225,2 кв. м за адресою : м. Львів, вул. Шевченка, 374.

Термін дії вказаного Договору оренди з 26.06.1996 р. по 26.06.2006 року.

При цьому п. 13.4 Договору оренди сторони погодили, що передача приміщень в суборенду повністю або частково можлива лише за згоди орендодавця - Управління комунального майна. Наказом Управління комунального майна від 04.08.2004 р. за № 173-С згідно звернень ТзОВ " Промінь-2" та ТзОВ " СТК", далі відповідач по справі, на підставі рішення комісії від 29.07.04р.(протокол №48),було дозволено надати в суборенду ТзОВ " СТК" частину нежитлових приміщень 1-го поверху під № 72 загальною площею 40,0 кв. м для фотомагазину мініфотолаборатоії на термін до 01.06.2006 року.

Між ТзОВ " Промінь-2 " та ТзОВ " СТК" було укладено договір суборенди, від 04.05.2004 р. терміном до 01.06.2006 року частини нежитлових приміщень площею 40,0кв.м.

26 червня 2006 року закінчився термін дії Договору оренди №831, укладеного між Управлінням комунального майна Львівської міської ради та ТзОВ " Промінь-2".

Відповідно до ст. 22 п.2 Закону України " Про оренду державного та комунального майна" термін дії Договору суборенди між ТзОВ " Промінь-2" та ТзОВ " СТК" теж припинив свою дію.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комуналь ного майна" ", у разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі.

Пунктом 3.8 Договору суборенди передбачено обов'язок відповідача протягом 10 днів після завершення дії договору повернути приміщення позивачу.

У зв'язку із закінченням встановленого Договором суборенди строку його дії, визначеного орендодавцем - Управлінням комунального майна, позивач листом за № 125300 від 02.06.06 року направив відповідачу повідомлення - вимогу про припинення дії Договору суборенди та звільнення орендованих приміщень.

Однак, вимога позивача про звільнення орендованого приміщення відповідачем не була виконана, орендовані нежитлові приміщення останнім не звільненні, що дало позивачу підставу звернутися з позовом в суд - про звільнення займаного приміщення .

В судовому засіданні 19.06.2007 року позивачем подано заяву про припинення провадження у справі, у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Суд визнав клопотання таким, яке підлягає до задоволення.

По зустрічній позовній заяві, представники ТзОВ "СТК" просять позов задоволити, та визнати Договір суборенди приміщень від 04.08.2004 року між ТзОВ "Промінь-2" та ТзОВ "СТК" таким, що не був укладений, та стягнути з ТзОВ "Промінь-2" суму безпідставно отриманої орендної плати, 3-х відсотків річних та інфляційних втрат за безпідставне користування грошима ТзОВ "СТК".

В обґрунтування позовних вимог позивач по зустрічному позові - ТзОВ "СТК" посилається на наступне:

При підписанні спірного Договору суборенди від 04.08.2004 року між ТзОВ "Промінь-2" та ТзОВ "СТК" сторони повинні керуватись відповідними положеннями ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

З аналізу змісту спірного Договору суборенди вбачається, що сторонами при його підписанні не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов.

Так, на думку представників ТзОВ "СТК", зміст спірного Договору не відповідає вимогам ст. 284 ГК України, зокрема сторонами не було погоджено об‘єкт оренди щодо визначення складу і вартості майна з урахуванням його індексації; орендну плату з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Окрім наведеного, позивач по зустрічному позові, посилається у позовній заяві на той факт, що сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов, визначених ст. 10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", а саме, не було погоджено об‘єкт оренди ( склад і вартість майна з урахуванням її індексації); орендну плату з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов‘язань; забезпечення виконання зобов‘язань - неустойка ( штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об‘єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна ; обов‘язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Враховуючи наведене, представники ТзОВ "СТК" вважають, що спірний Договір суборенди є неукладеним, не породжує взаємних прав та обов‘язків, а тому не може бути належною правовою підставою для зарахування перерахованих коштів, відтак не може бути визнано підставою для виникнення господарського зобов‘язання між ТзОВ "Промінь-2" та ТзОВ "СТК", оскільки цей Договір є неукладеним, а отже і саме зобов‘язання за таким Договором є недійсним. Відповідно до ч .2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов‘язання кожна із сторін зобов‘язана повернути другій стороні все одержане за зобов‘язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов‘язання не передбачені законом.

Як вже зазначалось представниками ТзОВ "СТК" раніше, в розділі 2 Договору суборенди, всупереч вимог ст. 286 ГК України, ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не визначено розмір орендної плати.

Позивач по зустрічному позові, у прохальній частині позовної заяви, просить стягнути з ТзОВ "Промінь-2" в користь ТзОВ "СТК" 20983,20 грн. безпідставно отриманої орендної плати, так як вважає, що ТзОВ "Промінь-2" без відповідної правової підстави ( договору ) виставляло рахунки на здійснення оплати.

Окрім наведеного, ТзОВ "СТК" просить стягнути з ТзОВ "Промінь-2" 1282,86 грн. 3-х відсотків річних за безпідставне користування грошима ТзОВ "СТК" та 2266,28 грн. інфляційних втрат, з посланням на наступне :

Відповідно до ч.2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи ту обставину, що Законом встановлено право на стягнення процентів, але не визначено процентної ставки, керуючись ст. 8 ЦК України, яка дозволяє у випадку неврегулювання цивільних відносини ЦК України (435-15) , іншими актами цивільного законодавства або договором, застосовувати правові норми ЦК України (435-15) , що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), ТзОВ "СТК" застосовано відповідні положення ч.2 ст. 625 ЦК України, якою визначено обов'язок боржника сплатити три проценти річних від простроченої суми. Крім цього, передбачено й право вимагати сплату суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції.

Представники ТзОВ "Промінь-2" та Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради просять в задоволенні зустрічного позову відмовити за безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані суду докази в їх сукупності суд в задоволенні зустрічного позову відмовляє повністю виходячи з наступного :

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути :

- визнання права ;

- визнання право чину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право ;

- відновлення становища, яке існувало до порушення ;

- примусове виконання обов‘язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди ;

- відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди ;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, обраний Товариством з обмеженою відповідальністю "СТК" спосіб захисту, а саме, визнання договору неукладеним, не передбачений цивільно-правовими актами України.

Відповідно до вимог статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство:

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції,

Відтак, господарським судам не підвідомчі справи у спорах про визнання договору неукладеним.

Оскільки відповідно до ч. 2 п. і ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, то неукладення договору, тобто його відсутність, не породжує цивільних прав та обов'язків, отже сам лише факт неукладення договору не порушує та не оспорює права і охоронювані законом інтереси сторін, між якими не укладено договір.

Вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, вона не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в окремій справі, вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим, як встановлення факту, що має юридичне значення, цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Статтею 180 Господарського кодексу України та статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір вважається укладеним, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось сторонами,укладений між позивачем та відповідачем договір від 04 серпня 2004 року за своєю правовою природою є договором суборенди .

Згідно з пунктом другим статті 22 Закону про оренду, орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

П. 13 договору оренди нежитлових приміщень № 831 від 29.10.1996р. та п.7.19.договору оренди нерухомого майна ( будівель, споруд, приміщень) № Ш-4819-6 від 07.11.2006р. укладеним між УКВ ЛМР та ТзОВ " Промінь-2" передбачено, що орендар має право здавати частину об‘єкту оренди у суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодження орендодавця.

04.08.2004р.наказом Управління комунального майна Львівської міської ради № 173-С " Про надання в суборенду частини орендованих площ на вул.Шевченка,373", розглянувши звернення ТзОВ " Промінь-2" та ТзОВ " СТК " було дозволено орендарю ТзОВ " Промінь-2", що орендує нежитлові приміщення 1-го поверху площею 225,2 кв. м. в будинку № 374 на вул. Шевченка, згідно договору оренди нерухомого майна № 831, передати в суборенду ТзОВ " СТК " нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 40,0 кв. м для фотомагазину та мініфотолаболаторії на термін 01.06.2006р.

Відповідно до умов договору від 04.08.2004 року ( п. 2.1. ) суборендар щомісячно сплачує орендарю плату за суборенду : плату за електроенергію і комунальні послуги не пізніше 10 днів з дня отримання рахунку від орендаря.

П. 2.2. спірного договору передбачено, що плата за суборенду сплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендаря.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Оскільки ТзОВ "СТК" у визначеному Законом порядку набув право на суборенду частини нежитлового приміщення, об'єкт оренди ним використовувався за призначенням, тому відповідно і сплачувалася плата за користування об'єктом оренди. На протязі терміну дії договору оренди, орендар не заявляв про порушення його прав в частині розміру орендної плати, а також беручи до уваги те, що порядок використання прибутку суб'єкта господарювання визначає власник ( власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів, кошти, які як стверджує ТзОВ "СТУ" сплачені ним поза розміром орендної плати, сплачені ним добровільно і не можуть бути повернуті шляхом повернення надмірно сплаченої орендної плати.

Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано позивачем по зустрічному позові, ТзОВ "СТК" не ставив вимоги щодо зміни чи розірванні договору.

Окрім того, судом встановлено, що після укладення договору суборенди від 04.08.2004 року позивач виставляв відповідачу рахунки за оренду приміщення, які останнім сплачувались ( докази в матеріалах справи ).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії ТзОВ "СТК" після укладення спірного договору суборенди, та до моменту звернення з даним позовом до господарського суду свідчать про наступне його схвалення.

Що стосується нарахування ТзОВ "СТК" 3-х відсотків річних та індексу інфляції, то ст. 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов‘язання, однак, як встановлено судом, у ТзОВ "Промінь-2" не було жодних грошових зобов‘язань перед ТзОВ "СТК" за спірним договором. Відтак, суд не вбачає підстав для застосування у даному спорі цієї статті Цивільного кодексу України (435-15) .

На підставі викладеного, керуючись ЗУ " Про власність", ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , ст.ст. 12, 43, 49, 82, 84 ГПК України, суд

1. Провадження у справі по первісному позові за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК", третя особа Департамент економічної політики Управління комунальної власності Львівської міської ради про зобов‘язання відповідача звільнити безпідставно займані ним нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 40,0 кв. м за адресою : м. Львів, вул. Шевченка,374, та передати їх позивачу по акту приймання-передачі - припинити.

2. В задоволенні позовних вимог по зустрічному позові ТзОВ "СТК" м. Львів до ТзОВ "Промінь-2", третя особа : Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання договору суборенди приміщень від 04.08.2004 року між ТзОВ "Промінь-2" та ТзОВ "СТК" таким, що не був укладеним, стягнення з ТзОВ "Промінь-2" 20983,20 грн. безпідставно отриманої орендної плати, 1282,86 грн. –3% річних, 2266,28 грн. інфляційних втрат - відмовити повністю.Суддя Довга О.І.