1340/5680/18 Про визнання протиправною і скасування постанови Головного управління держпраці області про накладення штрафних (фінансових) санкцій за недодержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне страхування - 06.07.2022 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА КАПО Україна" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року (головуючий суддя: Карп`як О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року (головуючий суддя: Іщук Л.П., судді: Онишкевич Т.В., Хобор Р.Б.) у справі № 1340/5680/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА КАПО Україна" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

26 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДА КАПО Україна" (далі також позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі також відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ1930/461/АВ/ФС від 23 жовтня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 111 690 грн та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ1930/461/АВ/ФС від 23 жовтня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 3723 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 13 вересня 2019 року надіслав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

17 жовтня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанції установлено, що згідно з наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 01 жовтня 2018 року № 2274-П зобов`язано головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Щербу Н. Р. та Блажевську Р. Б. на підставі підпункту 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (295-2017-п) (далі також Порядок № 295) за листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25 червня 2018 року № 12040/05-71 в термін з 02 жовтня 2018 року по 03 жовтня 2018 року провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ТОВ "ДА КАПО Україна" (юридична адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Грінченка, 4/8; фактична адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176, офіс 314).

За результатами інспекційного відвідування інспектором праці складено акт перевірки від 03 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ, який містить висновок про порушення позивачем вимог частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України (322-08) ), що полягало в допуску до роботи працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору; частини п`ятої статті 79 КЗпП України, що полягало в неповідомленні працівників про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до її початку; частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України "Про оплату праці", що полягало в порушенні строків виплати заробітної плати; частини першої статті 116 КЗпП України, що полягало у несвоєчасній виплаті коштів належних працівникам при звільненні; частини першої статті 117 КЗпП України, що полягало у невиплаті звільненим працівникам середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку.

03 жовтня 2018 року інспектором праці Щербою Н. Р. видано припис № ЛВ1930/461/АВ/П, яким приписано позивачу усунути виявлені порушення КЗпП України (322-08) та Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) і у строк до 12 жовтня 2018 року письмово інформувати про виконання зазначених вимог припису.

Копії вказаних вище акта перевірки та припису були вручені позивачу 03 жовтня 2018 року, про що свідчить підпис директора.

Рішенням начальника Головного управління Держпраці у Львівській області від 11 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ТД/ІП призначено до розгляду справу про накладення штрафу на ТОВ "ДА КАПО Україна" на 23 жовтня 2018 року за адресою: площа Міцкевича, 8 у м. Львові.

Вказане рішення було надіслано позивачу засобами поштового зв`язку 17 жовтня 2018 року, що підтверджується копіями фіскального чеку та списку поштових відправлень рекомендованих листів.

23 жовтня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області прийнято постанови про накладення штрафу № ЛВ1930/461/АВ/ФС, а саме:

за порушення вимог частин першої та частини другої статті 24 КЗпП України на ТОВ "ДА КАПО Україна" накладено штраф у розмірі 111 690 грн;

за порушення вимог частини п`ятої статті 79, частини першої статті 115, частини першої статті 116, частини першої статті 117 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України "Про оплату праці" на ТОВ "ДА КАПО Україна" накладено штраф у розмірі 3723 грн.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем жодних порушень вимог Кодексу законів про працю України (322-08) допущено не було, оскільки його відносини з ОСОБА_2 мали виключно цивільно-правовий характер з виконання робіт по сортуванню нот оркестру; ОСОБА_3 була ознайомлена з датою початку відпустки, про що свідчить її підпис у відповідному графіку відпусток; виплата заробітної плати була здійснена працівнику передчасно з врахуванням перебування у відпустці особи, відповідальної за таку виплату; остаточний розрахунок із звільненими працівниками здійснений своєчасно та в повному обсязі, а тому відповідачем безпідставно прийнято оскаржувані постанови. Вказував, що перевірку було проведено за його відсутності та здійснено розгляд справи про порушення законодавства про працю без повідомлення його про дату, і час і місце такого.

Представник відповідача заперечував проти позову та зазначав, що за результатами інспекційного відвідування відповідачем було виявлено порушення вимог частини першої та частини другої статті 24 КЗпП України, частини п`ятої статті 79 КЗпП України, частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України "Про оплату праці", частини першої статті 116 КЗпП України та порушення частини першої статті 117 КЗпП України. Вважає, що вищенаведені порушення позивачем свідчить про обґрунтованість та правомірність винесення постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС та № ЛВ 1930/461/АВ/ФС. Просив відмовити в задоволенні позову.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність порушень трудового законодавства з боку позивача, оскільки ОСОБА_2 виконував роботу із підпорядкуванням правилам внутрішнього розпорядку, з дотриманням вимог дисципліни був підзвітний та підконтрольний позивачу, що свідчить про допуск його до виконання постійної роботи без укладення трудового договору. Щодо інших порушень вимог трудового законодавства суди зазначили, що їх вчинення не спростовано позивачем належними та допустимими доказами.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що фактичне неотримання поштового повідомлення з інформацію про час та дату розгляд справи про накладення штрафу адресатом до 23 жовтня 2018 року не залежало від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваних рішень.

Водночас суд апеляційної інстанції врахував, що позивачу було відомо про результати інспекційного відвідування, оскільки йому вручено копію акта та припис, а відкладення розгляду справи про накладення штрафу призвело б до порушення встановлених строків розгляду такої справи та прийняття відповідного рішення.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що в порушення вимог порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ № 509 від 17 липня 2013 року (509-2013-п) (далі також Порядок № 509) у відповідача на час прийняття оспорюваних рішень були відсутні відомості про належне повідомлення ТОВ "ДА КАПО Україна" у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. Позивач стверджує, що товариство не було повідомлено у встановлений строк (не пізніше 5 днів) про розгляд справи.

Скаржник наполягає на відсутності трудових відносин з ОСОБА_2, оскільки виконання роботи обумовленої договором, а саме сортування нот симфонічного оркестру неможливо виконати без нот, які повинні були бути наданими виконавцю, що виступали об`єктом щодо якого виконувались певні дії виконавцем, а відтак у тимчасове користування надавались окремі контейнери з нотами для їх подальшої обробки та сортування. Для виконання цієї роботи жодних засобів, обладнання та знарядь від замовника не отримувалось та не потрібно було отримувати для їх використання з метою виконання договору. За позицією позивача, цивільно- правовий договір не містить будь- яких положень, які встановлюють режим робочого часу протягом якого повинна була виконуватись робота, а також положень щодо забезпечення виконавця робочим місцем для виконання роботи.

Щодо інших виявлених відповідачем порушень позивач зазначає, що дату надання працівникові відпустки було узгоджено попередньо графіком відпусток, який надавався для ознайомлення працівникам на початку 2018 року, у зв`язку з чим не було доцільності в оформлені окремого письмового повідомлення з метою інформування працівника про надання відпустки, що відповідає вимогам статті 79 КЗпП України.

Водночас зазначає, що позивачем жодним чином не порушено права працівників в частині виплати заробітної плати, а навпаки здійснено виплату заздалегідь, що не могло призвести до негативних наслідків для працівників. Також позивачем не завдано шкоди інтересам звільнених працівників в частині несвоєчасної виплати коштів при звільненні, оскільки на момент звільнення ними отримані всі необхідні суми, які підлягали до виплати у зв`язку з їх звільненням.

В свою чергу відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних та обґрунтованих висновків про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, що доводами касаційної скарги не спростовується. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені на підставі повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, одним із основних доводів касаційної скарги є неналежне повідомлення відповідачем позивача про розгляд справи про накладення штрафу.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком Порядок № 509.

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Одним із ключових питань у справі є виконання відповідачем пункту 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

У постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18 викладена наступна правова позиція:

" 32. Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

33. Насамперед, Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 223380 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

34. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

35. Положення п. 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

36. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

37. Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

38. З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

39. Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

40. З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

41. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

42. Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

43. Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням начальника Головного управління Держпраці у Львівській області від 11 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ТД/ІП призначено до розгляду справу про накладення штрафу на ТОВ "ДА КАПО Україна" на 23 жовтня2018 року за адресою: площа Міцкевича, 8 у м. Львові.

Вказане рішення було надіслано позивачу засобами поштового зв`язку 17 жовтня 2018 року, що підтверджується змістом копії фіскального чеку та списку поштових відправлень рекомендованих листів.

23 жовтня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області було прийняті оскаржувані постанови.

В свою чергу поштове повідомлення було отримане позивачем 29 жовтня 2018 року, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти про рух поштових відправлень.

Судом апеляційної інстанції зауважено, що позивачу було відомо про результати інспекційного відвідування, оскільки йому вручено копію акта та припис, а відкладення розгляду справи про накладення штрафу призвело б до порушення встановлених строків розгляду такої справи та прийняття відповідного рішення.

Проте Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідачем було прийнято рішення про розгляд справи 16 жовтня 2018 року та призначено на 23 жовтня 2018 року (7 днів), що не може свідчити в межах цієї справи про порушення строків розгляду справи у разі вжиття інших, передбачених Порядком № 509, заходів для належного повідомлення позивача.

Водночас обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований своєчасно.

Також обставин, які б свідчили про ухилення позивачем від отримання повідомлення судами не встановлено.

Недотримання строку повідомлення про розгляд справи не є формальним, оскільки призвело до позбавлення позивача права приймати участь у розгляді справи.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18, від 5 серпня 2019 року у справі № 814/2473/17 та від 13 травня 2020 року у справі № 804/5031/17, від 15 січня 2021 року у справі № 1340/3731/18.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, суд не вважає за необхідне здійснювати докладний аналіз іншх доводів, оскільки порушення прав позивача на участь у розгляді справи є достатньою підставою для скасувнаня оскаржених рішень відповідача.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так позивачем сплачено судовий збір за позовну заяву 1 762,00 грн, за апеляційну скаргу 2 643,00 грн, за касаційну скаргу 3 524,00 грн, всього 7929,00 грн.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 7929,00 грн.

Керуючись статтями 139, 345, 349, 351, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА КАПО Україна" задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №1340/5680/18 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС на суму 111 690 (сто одинадцять тисяч шістсот дев`яносто) грн 00 коп.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС на суму 3723 (три тисячі сімсот двадцять три) грн 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА КАПО Україна" (код ЄДРПОУ 32181035) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (код ЄДРПОУ 39778297, 79005, м.Львів, пл.Міцкевича,8) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 7929,00 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 00 коп.