ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МIСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РIШЕННЯ
Іменем України
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Алсуф'єва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті
Севастополі господарську справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Укроб'єднання
"Експрес"
(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 13)
до Закритого акціонерного товариства "Златоуст"
(98676, АР Крим, м. Алупка, Дворцове шосе, 28)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Артстрой плюс"
(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 31, кв.60)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Iдальго"
(99011, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 238, кв. 71).
про визнання правочинів недійсними,
за участю представників:
позивача -Дьоміної Л.В., довіреність №02 від 10.01.2007;
-Стадного Ю.В., довіреність №2711 від 01.04.2007;
Закритого акціонерного товариства "Златоуст"
-Мельниченко Т.С., довіреність №1 від 20.02.2007;
Товариства з обмеженою відповідальністю "Артстрой плюс"
- не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Iдальго"
-Фролової З.В., довіреність №б/н від 23.07.2007.
Закрите акціонерне товариство "Укроб'єднання "Експрес" (далі
по тексту -Позивач) звернулось в господарський суд міста
Севастополя з позовом до Закритого акціонерного товариства
"Златоуст" (далі по тексту -Відповідач 1), Товариства з обмеженою
відповідальністю "Артстрой плюс" (далі по тексту -Відповідач 2)
про визнання правочину недійсним та застосування наслідків
визнання правочину недійсним, передбачених статтею 216 Цивільного
кодексу України (Закон України №435-IV від 16.01.2003, далі -ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
).
02.07.2007 Позивач збільшив позовні вимоги -просить визнати
недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.01.2007
між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, договір про передання
відступного від 29.05.2007 між Відповідачем 2 та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Фірма "Iдальго", визнати право
власності на об'єкт цих договорів за Відповідачем 1 та зобов'язати
застосувати наслідки недійсності цих правочинів, передбачених
статтею 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(вих.№21 від 02.07.2007) /а.с.
41-45/.
Ухвалою від 03.07.2007 до участі у справі в якості іншого
відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю
"Фірма "Iдальго" (далі по тексту -Відповідач 3).
Відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених у
відзивах /а.с. 125-126/.
Позивачем також заявлено клопотання про вжиття заходів до
забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що
є об'єктом оскаржуваних договорів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,
заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
26.01.2007 Відповідач 1 (продавець) та Відповідач 2
(покупець) уклали договір купівлі-продажу (далі -Договір 1) /а.с.
123/ пансіонату (літер А, В, Г, Д, Е, загальною площею 14.399
м-2), що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, м. Алупка, шосе
Палацове, буд. 28 (далі -Пансіонат).
29.05.2007 Відповідач 2 (боржник) та Відповідач 3 (кредитор)
уклали договір про передання відступного (далі -Договір 2) /а.с.
141-142/, за яким Пансіонат перейшов у власність Відповідача 3.
Предметом спору є дійсність Договору 1 та Договору 2,
визнання права власності на Пансіонат за Відповідачем 1 та
застосування наслідків недійсності цих правочинів, передбачених
статтею 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Дійсність зазначених договорів оспорюється Позивачем, який не
є стороною цих правочинів, не є власником майна та не вважає себе
таким, а є лише акціонером Відповідача 1, що підтверджується
відповідним сертифікатом /а.с. 84/.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
№1576-XII від 19.09.1991 акціонерне
товариство є власником майна: переданого йому засновниками й
учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій,
одержаного в результаті його господарської діяльності, а також
іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, а
акціонер є лише власником акцій.
Згідно зі статтею 319 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
власник на
власний розсуд володіє, користується і розпоряджається належним
йому майном.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
№1576-XII від 19.09.1991, статті 97 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 89 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
(Закон України №436-IV від 16.01.2003, далі -ГК України
( 436-15 ) (436-15)
), управління товариством здійснюють його органи.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
№1576-XII від 19.09.1991 акціонери мають
право:
брати участь в управлінні справами товариства в порядку,
визначеному в установчих документах, за винятком випадків,
передбачених зазначеним Законом;
брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати
його частку (дивіденди);
вийти в установленому порядку з товариства;
одержувати інформацію про діяльність товариства, а також
можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими
документами товариства.
Аналогічні положення містяться у ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(стаття 116), ГК України ( 436-15 ) (436-15)
(стаття 88).
Отже, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо
здійснення повноважень власника майна товариства.
Тому висновок Позивача про те, що спірні угоди порушують його
права не грунтується на законі.
Відповідно до абзацу 3 пункту 27.3 Рекомендацій президії
Вищого господарського суду України від 27.06.2007 №04-5/120
( va120600-07 ) (va120600-07)
"Про деякі питання підвідомчості і підсудності
справ господарським судам" якщо особа не є стороною оспорюваної
нею угоди, її права не підлягають захисту шляхом задоволення
позову про визнання такої угоди недійсною, оскільки належним
способом захисту її прав є віндикаційний позов. Аналогічна позиція
Верховного Суду України викладена у постанові від 21.12.2005.
У такій спосіб захистити свої права може лише особа, яка
вважає себе власником майна.
Щодо вимоги Позивача про визнання права власності на
Пансіонат за Відповідачем 1 слід зазначити, що така вимога як
спосіб захисту прав також може бути заявлена тільки особою, яка
вважає себе власником цього майна.
З урахуванням викладеного, вимоги Позивача щодо визнання
зазначених договорів недійсними, визнання права власності на
Пансіонат за Відповідачем 1, застосування наслідків недійсності
правочинів, що передбачені статтею 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
задоволенню не підлягають.
Відповідно підстави для задоволення клопотання про вжиття
заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на
Пансіонат відсутні.
Керуючись статтями 16, 97, 116, 319 Цивільного кодексу
України (Закон України №435-IV від 16.01.2003), статтею 88, 89
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
(Закон України №436-IV
від 16.01.2003), статтями 10, 12, 23 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
№1576-XII від 19.09.1991,
статтями 33-35, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р I Ш И В :
У позові відмовити повністю.
Суддя В.В. Алсуф'єв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і підписано 30.07.2007.