Верховний Суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропромсервіс" (далі – Товариство) до Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області (далі – ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

У лютому 2005 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19 листопада 2004 року № 0001222301/1, яким позивачу визначено зобов’язання з податку на додану вартість за травень 2003 року в сумі 226200 грн (150800 грн основного платежу та 75400 грн штрафних санкцій).

Оскаржуване рішення ДПІ було прийняте на підставі акта від 27 жовтня 2004 року про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства, якою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2003 року.

Господарський суд Хмельницької області постановою від 7 травня 2007 року позов задовольнив. При цьому суд виходив із того, що сума податку на додану вартість, сплаченого Товариством у ціні товару (резонаторів кварцових у кількості 23000 шт.), придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промбізнеспроект"" за договором купівлі-продажу від 5 травня 2003 року, правомірно включена позивачем до податкового кредиту на підставі виданої продавцем податкової накладної. Також суд посилався на наявність вантажної митної декларації від 29 травня 2003 року із записом Дніпровської регіональної митниці про вивезення вищезгаданого товару за межі митної території України, яка підтверджує здійснення Товариством у подальшому експорту цієї продукції, що є наслідком реального виконання зобов’язань з його поставки за вищезгаданим договором купівлі-продажу.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 жовтня 2007 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 липня 2010 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку про фіктивність операції з поставки позивачеві резонаторів кварцових, що виключає право останнього на отримання податкової вигоди за її наслідками.

У заяві про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Товариство, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) , просить скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу на новий розгляд до цього ж суду.

На обґрунтування заяви позивачем надано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 лютого 2007 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та постанову цього ж суду від 7 лютого 2007 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в яких, на його думку, одні й ті самі норми права застосовано інакше та правильно.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Обставини справи, що розглядається відмінні від обставин справ, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2010 року. Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Оскільки обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України, керуючись частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропромсервіс" відмовити.

постанова (rs10632125) є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

І. Б. Шицький В.Ф. Школяров

За правилами пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Аналіз ухвали та постанови касаційного суду, на які посилається Товариство як на підставу своїх вимог, дає підстави для висновку про відсутність такого мотиву, оскільки згадані судові рішення ухвалені за відмінних фактичних обставин справи та характеру правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

З урахуванням наведеного та керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України