Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
11.07.07 р. Справа № 11/121
Господарський суд Донецької області у складі головуючого
судді Л.Ф.Чернота
при секретарі судового засідання Семенюшко Г.Р.
За участю представників:
від позивача: Зайцева О.О. - за довіреністю
від відповідача: Сукач Т.В., Камінченко Н.В. - за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Державного підприємства "Донецька залізниця"
м.Донецьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства
"Маріупольський металургійний комбінат ім.Iлліча" м.Маріуполь
про стягнення 644,80грн.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Державне підприємство "Донецька залізниця"
м.Донецьк, звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з
відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський
металургійний комбінат ім.Iлліча" м.Маріуполь, штраф за
невиконання плану перевезення вантажу в сумі 644,80грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на облікову
картку виконання плану перевезень № 767 за листопад 2006р.,
претензію № 64 від 17.01.2007р., копію відповіді на претензію за №
94/122 від 05.02.07р., план, облікову картку № 781, план
перевезення, телеграми, розрахунку нарахування суми штрафу,
пояснення до облікової картки, копію договору.
Відповідач надав відзив за № 85гр/841 від 20.04.07р. та
заперечує проти позовних вимог, посилаючись на вимоги ст.ст.12,
13, 15 "Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення"
(далі - УМВС), ст.ст.4, 106 Статуту залізниць України, ч.2 ст.10
Цивільного кодексу України. Також відповідач пояснив, що посилання
позивача у своєї позовній заяві на параграф 6 ст.7 УМВС, як на
підставу своїх вимог, згідно із яким вантажовідправник повинен при
оформленні накладної внести відомості про прикордонні станції
переходу, не дає можливості робити висновок про те, що вихідні
прикордонні станції переходу визначають та являються залізницями
призначення, бо ці дані визначають тільки шлях прямування вагонів.
Крім того, вважає, що позивач, перекручуючи зміст ст.106 Статуту,
намагається стягнути з відповідача штраф за невиконання плану
перевезень по залізницях, які передають вантаж за кордон, що ані
Статутом залізниць України, ані іншими нормативно-правовими актами
не передбачено.
Позивач надав через канцелярію суду пояснення за № 6/113 від
18.04.07р. та заперечує проти тверджень відповідача, викладених у
відзиві.
Представників сторін було ознайомлено з правами та
обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У судовому засіданні складено протокол, який долучено до
матеріалів справи.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Справа слуханням була відкладена, згідно ст.77 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення
представників сторін, господарський суд встановив, що відповідач
заявив на листопад 2006р. перевезення на експорт 77560 тон вантажу
в 1195 вагонах, який до кінця місяця був збільшений до 25840 тон у
380 вагонах. Дорога узгодила план перевезення № 767 за листопад у
вказаному обсязі.
Згідно п.6.3 Правил планування перевезення вантажів весь
обсяг був поділений на середньодобові норми перевезення. Облік
виконання плану здійснювався по обліковій картці № 767 на листопад
2006р. Заповнення облікової картки та результати перевезення
здійснювалися згідно п.6.5.3 Правил, тобто щодекадно, з
урахуванням виконання норм щодобового вантаження.
По усім декадам відповідач не виконав загальний план
вантажоперевезення на 10057 тон (147 вагонів), у зв'язку з чим
позивачем був нарахований штраф в сумі 10057грн.
Як пояснив позивач, планом на 2 декаду передбачалось
перевезення 22560 тон вантажу в 347 вагонах. Фактично відповідач
відвантажив 19532 тон у 320 вагонах, недовантаження склало 3028
тон (37 вагонів). На вказаний обсяг позивачем був нарахований
штраф в сумі 3028грн.
Також при виконанні плану по дорогах призначення не був
виконаний план в кількості 109 вагонів, враховуючи недовиконання
плану за загальним обсягом, штраф по дорогах призначення знижений
на 37 вагонів та склав 72 вагонів, у тому числі по
Південно-Західній, Донецькій, Одеській, Львівській дорогах. На 72
вагона дорогою нарахований штраф по 20,8грн., а всього - 1497грн.
Таким чином, позивачем за 2-у декаду відповідачу був
виставлений план за невиконання загального завантаження - 3028грн.
та по дорогах призначення - 1497грн.
Планом на 3 декаду передбачалось перевезення 18720 тон у 288
вагонах. Відповідач фактично завантажив у 152 вагонах 9268 тон.
Невиконання загального плану перевезення складає 136 вагонів (
9452 тон вантажу). На цей обсяг був нарахований штраф в сумі
9452грн. У той же час недовантаження по дорогах призначення
складає 152 вагона по всім залізницям, за винятком Одеської.
Враховуючи невиконання плану загального вантаження, остаточно по
дорогах призначення невиконання склало 15 вагонів (152-136), на
які нарахований штраф по 20,8грн., а всього - 312грн.
Штраф за невиконання 3-ї декади склав по загальному плану -
9452грн., по дорогах призначення - 312грн.
Всього штраф за місяць склав по загальному плану 22537грн.,
який відповідачем був визнаний у повному обсязі, та по дорогах
призначення - 1809,60грн., який відповідачем визнаний частково:
заперечує проти нарахування суми 644,80грн.
Суд вважає вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не
підлягають задоволенню з наступних підстав:
Міжнародні перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти
здійснюються відповідно до правил дво- та багатосторонніх
міжнародних договорів (транспортних конвенцій), які, відповідно до
ст.9 Конституції та ст.10 Цивільного кодексу України, є частиною
національного законодавства України.
Основним багатостороннім договором серед інших, у яких
Україна бере участь, є зокрема, "Угода про міжнародне залізничне
вантажне сполучення" від 01.11.1951р. (далі УМВС), до якої Україна
приєдналась 05.06.1992р.
Правила даної Угоди мають пріоритет перед нормами
законодавства України, тобто перевезення вантажів у межах
держав-учасниць СНД підпадають під особливий режим правового
регулювання.
Зокрема, частина 2 ст.10 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
передбачає, що якщо у чинному міжнародному договорі
України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться
інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного
законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного
договору України.
Статтею 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457 ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
також передбачено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів,
багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється
відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Посилання Позивача у своєї позовній заяві на параграф 6 ст.7
УМВС, як на підставу своїх вимог, згідно із яким вантажовідправник
повинен при оформленні накладної внести відомості про прикордонні
станції переходу, не дає можливості робити висновок про те, що
вихідні прикордонні станції переходу визначають та являються
залізницями призначення, бо ці дані визначають тільки шлях
прямування вагонів.
Суд вважає, що посилання Позивача на ст.ст.13, 15 УМВС не
мають відношення до даної справи, так як вони стосуються провізних
платежів, які відповідачем не оспорюються.
В УМВС лише стаття 12 передбачає відповідальність
вантажовідправників у вигляді штрафу (за неправильно внесені
відомості у накладну).
В УМВС взагалі відсутній такий вид відповідальності
відправників, як штраф за невиконання плану перевезень.
Таким чином, термін "залізниця призначення в межах України",
який застосовує Позивач при перевезеннях вантажів у міжнародному
сполученні, є вільним тлумаченням положень УМВС та не може бути
прийнятий судом до уваги при розгляді справи.
Статтею 106 Статуту залізниць України встановлено вичерпний
перелік умов, за яких на вантажовідправників покладається
відповідальність за невиконання плану перевезень у вигляді штрафу.
Дійсно, частиною шостою статті 106 Статуту залізниць України
передбачена відповідальність за невиконання штрафу перевезень по
залізницях призначення, але саме по залізницях призначення, а не
по залізницях, які передають вантаж за кордон. Висновок про те, що
у міжнародному сполученні залізницею призначення вважаються
прикордонні залізниці, які передають вантажі за кордон, позивач
робить, виходячи із своїх власних міркувань, не посилаючись при
цьому на жоден нормативно-правовий акт, який би ці міркування
підтверджував.
Натомість у Додатках 12.1 и 12.2 до параграфу 1 статті 7 в
примірниках накладних УМВС містяться графа 7 ("Станція переходу")
та графа 8 ("Залізниця та станція призначення"), що є доказом
того, що поняття "станція переходу" та "залізниця та станція
призначення" - поняття не тотожні. При заповненні накладної УМВС
застосовуються відповідні положення УМВС, а саме Пояснення по
заповненню накладної УМВС, які є додатками до ст.ст.7, 15 УМВС, в
яких, між іншим, записано:
"Перед нахильною рисою вказується скорочене найменування
залізниці призначення, а після неї друкованими літерами - повне
тарифне найменування станції призначення", тобто кінцевої станції,
куди повинен прибути вантаж, із зазначенням залізниці, на якої ця
станція розташована.
В той же час позивач, перекручуючи зміст статті 106 Статуту,
намагається стягнути з Відповідача штраф за невиконання плану
перевезень по залізницях, які передають вантаж за кордон, що ані
Статутом залізниць України, ані іншими нормативно-правовими актами
не передбачено.
Тарифне керівництво № 1, затверджене наказом Мінтрансу № 551
від 15.11.01р., вміщує пояснення щодо застосування тарифних схем,
плати за перевезення (провізної плати), розмір додаткових зборів,
а також видів та розмірів штрафів і т.ін., які застосовуються на
усіх залізницях України, для усіх відправників і одержувачів
вантажу. Згідно із розділом 3 пункту 1.2. Тарифного керівництва №
1 штраф за невиконання плану перевезень стягується лише по
українським залізницям призначення, а на підставі пункту 6.7
Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом
Мінтрансу України від 09.12.2002р. № 873 та зареєстрованих в
Міністерстві юстиції України, для експортних вантажів у графах
10-15 облікової картки виконання плану перевезень вантажів
вказуються залізниці, що передають вантажі за кордон, а не
залізниці призначення експортних вантажів, як вказано позивачем в
облікових картках.
Відповідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Оскільки ані Статутом залізниць України, ані Правилами
планування перевезень вантажів не передбачено відповідальності
відправників за невиконання плану перевезень вантажів по
закордонним залізницям призначення при відправленні вантажів за
межі території України, позивачу у позові слід відмовити.
Господарські витрати підлягають розподілу в порядку, що
передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись Тарифним керівництвом № 1, затвердженим наказом
Мінтрансу № 551 від 15.11.01р., Статутом залізниць України, та на
підставі ст.ст.42, 43, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його прийняття.
Суддя