ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
30.01.07 р. Справа № 32/391пд
Господарський суд Донецької області у складі судді О.М.
Сковородіної
при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Писанка I.О. - довіреність від 07.08.06р.
від відповідача: Купирьов М.Є. - довіреність від 14.11.06р.
від третьої особи: 1) не з'явився
2) не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
справу
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна
України по Донецькій області м. Донецьк
до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Орендне
підприємство" Шахта Жданівська" м. Жданівка
третя особа: 1) Міністерство палива та енергетики України м.
Київ
2) Міністерство вугільної промисловості України м. Київ
про визнання договору неукладеним
Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна
України по Донецькій області м. Донецьк, 29.11.2006р. звернувся до
господарського суду Донецької області з позовом до Закритого
акціонерного товариства "Орендне підприємство" Шахта Жданівська"
м. Жданівка, за участю третьої особи: Міністерства палива та
енергетики України м. Київ про визнання договору неукладеним.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при
передачі в оренду цілісного майнового комплексу "Відособлений
підрозділ "Шахта Жданівська" ДП "Шахтарськантрацит", були допущені
порушення вимог Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, а саме: не було отримано належної
згоди Міністерства палива та енергетики України щодо передачі в
оренду майна. Як наслідок, вважає, що було порушено обов'язкову
умову укладання договору оренди, і тому просить визнати договір
неукладеним.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх
необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти позову, вказував на те, що позивачем невірно
обраний спосіб захисту права. Вважає, що питання порядку укладання
договору, досліджено судом при розгляді справи № 12/71пд, та
рішення в цій справі встановлена низка преюдіційних фактів, які
підтверджують як правомірність укладання договору, так і його
дійсність.
Ухвалою суду від 19.12.06р. до участі у справі в якості
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на стороні позивача замість Міністерства палива та енергетики
України м. Київ було залучено Міністерство вугільної промисловості
України.
Ухвалою суду від 15.01.07р. була виправлена помилка в ухвалі
від 19.12.06р. щодо залучення третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача,
Міністерства вугільної промисловості України, як третьої особи 2,
а не замість третьої особи - Міністерства палива та енергетики
України м. Київ.
23.01.07р. через канцелярію суду надійшло клопотання,
датоване 11.01.07р. № 6/01-4/16-07, підписане Н.Фещик, як
представником, Міністерства вугільної промисловості України, з
вимогою про відкладення розгляду справи та зобов'язання сторін
направити на адресу третьої особи 2 копій позовної заяви та
додатку до неї документів, копію відзиву.
Оцінюючи це клопотання, суд виходить з наступного.
Так, підставами заявленого клопотання, є на думку третьої
особи 2, недодержання сторонами у справі приписів ст. 56 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо надіслання на його адресу позовної заяви
та доданих до неї документів.
Проте, відповідно до ст. 56 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, цей
обов'язок позивача (щодо надіслання певних документів), має бути
ним виконаний стосовно сторін у справі. Третя особа без
самостійних вимог на предмет спору, відповідно до ст. 21 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
- не віднесена до кола сторін, як слід,
приписи ст. 56 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо неї не
розповсюджуються.
З іншого боку, третя особа, відповідно до ст. 27 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, наділена обсягом прав, які надають їй можливість бути
ознайомленою з матеріалами справи та реалізувати право на
викладення власної позиції щодо спору, який розглядається судом.
Цим правом третя особа, з моменту залучення до участі у
справі (ухвала суду від 19.12.06р.), не скористалась. Двомісячний
строк розгляду справи на момент прийняття рішення - закінчується.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання не
підлягає задоволенню.
Представники третьої особи 1 - Міністерства палива та
енергетики України в судове засідання не з'являлись, письмових
пояснень по суті спору не надали.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників
сторін, суд встановив, що між сторонами був підписаний договір
оренди № 1554 від 21.12.2004р., згідно якого орендодавець передає,
а орендар приймає в строкове платне користування майно, що
належить до державної власності - цілісний майновий комплекс
"Відособлений підрозділ "Шахта "Жданівська" державного
підприємства "Шахтарськантрацит", склад і вартість якого визначено
у відповідності з додатками № 1, 2, 3 до договору оренди,
складеним на 31.10.04р., вартість якого становить 147747521,65грн.
Відповідно до п. 10.1. договір діє з 01.01.2005р. по
31.12.2029р.(далі договір оренди).
Підписанню цього договору передувало звернення позивача (як
майбутнього орендодавця) в порядку ст. 9 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, до
уповноваженого органу управляти об'єктом оренди - міністерства
палива та енергетики України, щодо отримання згоди на передачу в
оренду (лист від 01.11.04р. № 06-7701).
Листом від 02.12.04р. № 01/12-94п Міністерство палива та
енергетики України повідомило позивача, що не заперечує щодо
передачі в оренду цілісного майнового комплексу "Шахта
"Жданівська" державного підприємства "Шахтарськантрацит".
В цьому ж листі, було зазначено, що "...за умови надходження
документів, визначених Законом України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
Міністерство розгляне їх та прийме
остаточне рішення."
Однак, без надіслання додаткових документів на адресу
Міністерства палива та енергетики України, договір оренди був
підписаний між позивачем та відповідачем.
21.01.05р. в листі № 01/12-0004 Міністерство палива та
енергетики України повідомило позивача, що вважає договір
укладеним з порушенням вимог законодавства, і як слід, недійсним.
Спір, щодо недійсності договору № 1554 від 21.12.04р.,
вирішувався господарським судом Донецької області в межах справи №
12/71пд за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна
України по Донецькій області м. Донецьк до Закритого акціонерного
товариства "Орендне підприємство" Шахта Жданівська" м. Жданівка,
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору:
Міністерство палива та енергетики України, та третьої особи з
самостійним вимогами на предмет спору: Національної акціонерної
компанії "Вугілля України".
Рішенням, прийнятим за вказаним спором, в задоволенні позовів
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Донецькій області м. Донецьк, та третьої особи з самостійними
вимогами на предмет спору -Національної акціонерної компанії
"Вугілля України" було відмовлено.
При цьому, в рішенні суду зазначено, що діюче на час
підписання договору оренди законодавство не передбачає можливість
визнання правочину недійсним з підстав порушення умов отримання
згоди на його укладання. В данному випадку, зміст договору оренди
відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Оцінюючи твердження позивача, що відсутність належної згоди
Міністерства палива та енергетики України на передачу в оренду
майна, слід вважати, відсутністю певної дії, яка мала бути вчинена
для укладання договору, і тому, фактично не настав момент, з якого
договір є укладеним, суд виходить з наступного.
Дійсно, частиною 2 ст. 640 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено,
що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення
договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії,
договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або
вчинення певної дії.
Проте, позивач помилково вважає, що вимоги Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
щодо
надання згоди органом уповноваженим управляти майном, є такою
певною дією, з якою пов'язується момент, з якого договір
вважається укладеним.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, отримання згоди від
органу уповноваженому управляти майном, передує укладанню договору
оренди. У випадку неодержання у встановлений законом 15-денний
термін орендодавцем (позивачем) висновків органу, дозволу,
відмови, укладання договору оренди вважається погодженим.
Таким чином, укладання самого договору відбувається після
отримання згоди органу уповноваженому управляти майном.
Тобто, отримання згоди на укладання договору, не є власно
моментом укладання договору, та, як слід, не є певною дією, з
моменту вчинення якої, договір в розумінні ст. 640 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, є укладеним.
Суд зауважує на тому, що за загальним принципом права момент
вчинення дій щодо передачі майна (або іншої дії), з яким
пов'язується момент укладання договору, віднесений виключно до
реальних договорів (правочинів).
Тобто, така дія відбувається вже після підписання самого
договору між сторонами (наприклад, для договору оренди такою дією
є передача майна орендарю).
Таким чином, згода на передачу в оренду, за приписами Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
не може вчинятися після підписання договору оренди, і тому, не
може впливати на момент, з яким пов'язується його укладання.
Відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства,
установи, організації мають право звертатися до господарського
суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за
захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлений перелік
способів захисту цивільних прав та інтересів. Цією ж нормою
передбачено, що цивільне право або інтерес може бути захищений
іншим способом, що встановлений договором або законом.
Заявлена позивачем вимога про визнання договору оренди
неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав,
передбачених ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Також, обраний
позивачем спосіб захисту не передбачений іншим чинним
законодавством та договором між сторонами.
Визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановлення
факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися
господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами
договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом
оцінки фактичних обставин справи та обгрунтованості вимог.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позову, за
необгрунтованістю та безпідставністю.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку,
що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, ст. ст. 16, 640 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, керуючись ст. ст. 1, 21, 22, 33, 35, 43, 49, 56, 82-85
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд, -
ВИРIШИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог Регіонального
відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м.
Донецьк до Закритого акціонерного товариства "Орендне
підприємство" Шахта Жданівська" м. Жданівка, за участю третіх
осіб: Міністерства палива та енергетики України м. Київ,
Міністерства вугільної промисловості України м. Київ про визнання
договору неукладеним.
Повний текст рішення підписаний 02.02.07р.
Рішення набирає законної сили 13.02.2007р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний
господарський суд згідно розділу XII ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя Сковородіна О.М.