ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
"30" січня 2007 р.
Справа № 16/213
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді
Коротченко Л.С., розглянувши справу № 16/213
за позовом: акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк",
м. Київ
до відповідача 1: відкритого акціонерного товариства
Кіровоградський Проектно-конструкторський інститут
"Грунтопосівмаш", м. Кіровоград
до відповідача 2: акціонерного товариства закритого типу
"Гідрокомплект",
м. Кіровоград
про усунення перешкод у користуванні майном
За участю представників сторін:
від позивача - Островерхий Г.М., довіреність № 1338/Д від
05.12.2006 р.;
від відповідача 1 - Романяк М.Я., довіреність № 13/06 від
13.06.2006 р.;
відповідача 2 - Романяк М.Я., довіреність № б/н від
30.03.2006 р.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" пред'явлено
позов про зобов"язання відкритого акціонерного товариства
Кіровоградський Проектно-конструкторський інститут
"Грунтопосівмаш" (далі - ВАТ КПКI ( 1001-05 ) (1001-05)
"Грунтопосівмаш" або
відповідач 1) не чинити перешкоди у здійсненні господарської
діяльності позивача в орендованому приміщенні у м. Кіровограді по
вул. Орджонікідзе, 7.
16.10.2006 р. позивачем подано до суду уточнення позовних
вимог, згідно яких позивач просить зобов'язати відповідача не
чинити перешкоди позивачу у здійсненні його господарської
діяльності в орендованому приміщенні по вул. Орджонікідзе, 7, а
саме: не проводити роботи по прокладенню шахти ліфта через кабінет
директора Кіровоградської філії АКБ "Приват-Банк", а також інші
будівельні та ремонтні роботи на 2-му поверсі будівлі, які
призводять до завдання шкоди майну позивача, або пошкодженню
кабінету директора філії; не розміщувати плакати по приміщенню та
біля нього із закликами, які підривають ділову репутацію позивача;
не перекривати центральний вхід до філії Банку; не чинити
перешкоди по вільному проходженню по орендованому приміщенню та
приміщенню загального користування співробітниками та клієнтами
Банку.
30.10.2006 р. позивачем до суду подано доповнення до позовної
заяви, в яких позивач просить визнати дії відповідача по
проведенню ремонтних робіт в санвузлах, та прокладенню шахти ліфта
через приміщення, що знаходиться в користуванні позивача,
неправомірними та заборонити відповідачу вчиняти дії по проведенню
ремонтних робіт в санвузлах та прокладенню шахти ліфта через
приміщення, що знаходиться в користуванні позивача, до закінчення
строку дії договору оренди від 01.02.2000 р.
Ухвалою господарського суду у даній справі від 30.10.2006 р.
за клопотанням позивача до участі у справі залучено в якості
іншого відповідача - Акціонерне товариство закритого типу
"Гідрокомплект" (далі - АТЗТ "Гідрокомплект" або відповідач 2).
20.11.2006 р. позивачем до суду подана заява про уточнення
позовних вимог, в якій позивач просить:
1. Визнати дії відкритого акціонерного товариства
Кіровоградський проектно-конструкторський інститут
"Грунтопосівмаш" по проведенню ремонтних робіт в санвузлах, та
прокладенню шахти ліфта через приміщення, що знаходиться в
користуванні позивача неправомірними та заборонити відповідачу 1
вчиняти дії по проведенню ремонтних робіт в санвузлах та
прокладенню шахти ліфта через приміщення, що знаходиться в
користуванні позивача, до закінчення строку дії договору оренди
від 01.02.2000 року;
2. Зобов'язати відповідача 1 не чинити перешкод позивачу у
користуванні майном і відкрити проїзд автотранспорту позивача та
автотранспорту клієнтів банку на територію що прилягає до будівлі
відповідача 1 за адресою: м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 7;
3. Зобов'язати відповідача 2 не чинити перешкод позивачу у
користуванні майном та забезпечити вільний доступ робітникам та
клієнтам АКБ "Правекс-Банк" в приміщення по вул. Орджонікідзе, 7 в
м. Кіровоград, через вестибюль та кліткові сходи.
Відповідач 1 у наданих суду відзивах вимоги позивача не
визнав, посилаючись на те, що позивачем не надано суду доказів
того, що саме відповідачем 1 проводяться або проводились роботи по
прокладенню шахти ліфта через кабінет директора Кіровоградської
філії позивача, а також інші будівельні та ремонтні роботи на 2-му
поверсі будівлі відповідача 1. Крім того, відповідач 1 посилається
на те, що заява про уточнення позовних вимог від 20.11.2006 р. є
необгрунтованою, оскільки з її змісту не зрозуміло стосовно якого
саме майна позивач просить суд зобов'язати відповідача 1 не чинити
перешкод у користуванні, оскільки відповідач 1 не чинить жодних
перешкод позивачеві у користуванні будь-яким майном позивача.
Відповідач 1 також заперечує посилання позивача на ст. 796 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, зважаючи на те, що даною нормою визначено лише
право наймача будівлі (її окремої частини) на користування
земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі, однак в силу ст. 125
ЗК України таке право виникає тільки після оформлення його в
установленому законом порядку (шляхом укладення договору оренди
землі або отримання акта на право постійного користування землею).
Крім того, відповідач 1 звертає також увагу на те, що в договорі
оренди, укладеного між ним та відповідачем 1 взагалі не зазначено
про те, що позивачеві передається в оренду саме другий поверх
будівлі, розташованої за адресою м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе,
7, а тому позивачу не належить і право вимоги припинити проведення
будівельних робіт на другому поверсі по прокладенню шахти ліфта.
Крім того, відповідач 1 заперечує вимоги позивача тим, що
позивач як орендар не може обмежити орендодавця в праві на
проведення капітального ремонту речі переданої у найм, яким
вважаються ремонтні роботи по прокладенню шахти ліфта в
приміщенні, що належить відповідачу 1 на праві власності,
враховуючи те, що визначене ст. 776 Цивільного кодексу України є
правом орендодавця.
Відповідач 2 в наданому до суду відзиві позовні вимоги також
заперечив, посилаючись на те, що він є власником першого поверху
будівлі, розташованої в м. Кіровограді по вул. Орджонікідзе, 7 на
підставі укладеного з відповідачем 1 договору купівлі-продажу від
28.07.1999 року. Згідно додаткової до вказаного договору угоди,
відповідач 2 зобов'язався забезпечити безоплатний доступ
відповідача 1 в приміщення першого поверху, в яких розташовані
об'єкти інженерно-технічного забезпечення всього корпусу, для
обслуговування вказаних об'єктів, в т.ч.: електричний розподільчий
прилад, внутрішня АТС, теплопункт та пункт водозабезпечення, а
також прохід через вестибюль та кліткові сходи. Вказані обов'язки
відповідача 2 стосуються виключно прав відповідача 1. Крім того,
відповідачу 2 відповідно до чинного законодавства належить право
як власника приміщення проводити поточний ремонт вказаного
приміщення, а тому його право не може бути не ким обмежено.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази,
заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,
встановив наступні обставини.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на
нерухоме майно № 51223 від 17.02.2003 р., виданого Обласним
комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об'єднане бюро
технічної інвентаризації" відповідачу 1 на підставі свідоцтва про
право власності № 747 від 26.12.2001 р. належить 73/100 будівлі по
вул. Орджонікідзе, 7 в м. Кіровограді, відповідачу 2 на підставі
свідоцтва № 53 від 18.02.2000 р. належить 11/50 вказаної будівлі
(а.с. 36 том 2).
Між позивачем та відповідачем 1 існують договірні відносини
на підставі укладеного між ними договору оренди від 2000 року,
предметом оренди якого є приміщення за адресою: м. Кіровоград,
вул. Орджонікідзе, 7, площею 700 кв.м. Визначений договором строк
оренди становить 10 років (а.с. 62-65 том 1).
Враховуючи те, що договірні відносини продовжують існувати,
оскільки строк, на який його було укладено - триває, до спірних
правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу України,
що набрав чинності з 01.01.2004 р.
Посилаючись на те, що позивач є орендарем вказаного
приміщення, позивач стверджує, що його право як орендаря
порушується з боку орендодавця або відповідача 1 шляхом чинення
останнім перешкод у користуванні орендованим приміщенням, а саме:
проведення відповідачем 1 ремонтних робіт в санвузлах 2-го поверху
приміщення в будівлі по вул. Орджонікідзе,7 та робіт по
прокладенню ліфтової шахти через 2-й поверх вказаної будівлі.
Як на докази, що підтверджують вказані доводи, позивач
посилається на листи відповідача 1 № 154 від 13.07.2006 р. та 169
від 20.07.2006 р. (а.с.12 том 1, а.с. 69 том 2).
Зі змісту вказаних листів вбачається, що відповідач 1,
посилаючись на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду, якою визнано недійсним договір оренди №
1/А-00 від 01.02.2000 р. та зобов'язано КФ АКБ "Правекс-банк"
звільнити приміщення, на підставі того, що "Правекс-банк" не має
належних правових підстав для їх заняття, повідомляє про те, що з
15.07.2006 р. він приступає до прокладення шахти ліфта через 2-й
поверх будівлі ВАТ ПКI "Грунтопосівмаш" по вул. Орджонікідзе, 7, у
зв'язку з чим просить до 15.07.2006 р. вивільнити приміщення 2-го
поверху, які знаходяться в зоні прокладення шахти ліфта та просить
не чинити перешкоди проведенню вказаних робіт, що може завдати
значних матеріальних збитків.
Стверджуючи про те, що дії відповідача є неправомірними,
позивач вказує, що 14.07.2006 р. відповідач 1 без погодження з
боку позивача розпочав ремонтні роботи по ремонту системи
водопостачання та каналізації в санвузлах приміщення, що
відповідно до договору оренди знаходиться в користуванні позивача,
а 21.07.2006 р., не отримавши погодження позивача, відповідач 1
розпочав проводити роботи по прокладенню шахти ліфта через
приміщення, що знаходиться в користуванні позивача.
Вказані твердження позивача господарський суд вважає
безпідставними, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 є власником
приміщення другого поверху будівлі по вул. Орджонікідзе, 7, яке
позивач орендує на підставі договору оренди від 2000 року.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 319 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що власник володіє, користується,
розпоряджається своїх майном на власний розсуд; власник має право
вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Отже, відповідач 1, як власник майна має право вчиняти щодо
свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
На вимогу ухвали господарського суду відповідачем надано суду
копію дозволу компетентного органу на виконання будівельних робіт
№ 67 від 12.07.2006 р. (далі - Дозвіл № 67).
Вказаний вище Дозвіл № 67 відповідно до пункту 3.4 Положення
про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт,
затверджених Наказом Державного комітету будівництва архітектури
та житлової політики України № 273 ( z0945-00 ) (z0945-00)
від 05.12.2000 р.
та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2000 р. за
№ 945/5166 видано Iнспекцією державного архітектурно-будівельного
контролю на виконання будівельних робіт забудовнику (замовнику)
ВАТ КПКI ( 1001-05 ) (1001-05)
"Грунтопосівмаш" на виконання будівельних
робіт з реконструкції частини приміщення по вул. Орджонікідзе, 7
для влаштування ліфтової шахти відповідно до проектної
документації, затвердженої та зареєстрованої за № 49 від
11.07.2006 р. IДАБК КМУ (а.с. 19 том 2).
Відповідно до змісту ст. 29 Закону України "Про планування і
забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
№ 1699-III від 20.04.2000 року
(далі - Закон) дозвіл на виконання будівельних робіт - це
документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на
виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до
інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних
робіт; дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями
державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр
наданих дозволів; у разі здійснення реконструкції, реставрації,
капітального ремонту об'єктів містобудування для отримання дозволу
на виконання зазначених робіт додається копія документа, що
посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової
згоди його власника на проведення зазначених робіт.
Позивач у справі не є власником будівлі або її частки, а тому
надання ним згоди вказаною нормою Закону не передбачено.
Отже, надання дозволу на проведення капітального ремонту
зумовлено наявністю у замовника права власності або ж наявністю
згоди власника, якщо забудовником не є власник. Згоди інших осіб
даний Закон не передбачає.
Аналіз змісту вказаної вище норми Закону свідчить про те, що
отримання забудовником дозволу на проведення зокрема капітального
ремонту свідчить про наявність в нього права здійснювати
капітальний ремонт, зокрема влаштування ліфтової шахти, без
отримання погодження на це інших осіб.
Належність робіт по прокладенню ліфтової шахти до
капатільного ремонту підтверджується, зокрема, листом Державного
комітету України з будівництва та архітектури № 7/7-401
( v-401509-03 ) (v-401509-03)
від 30.04.2003 р." щодо віднесення
ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів",
згідно якого капітальний ремонт будівлі - це комплекс
ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання
та модернізацію конструкцій і обладнання в зв'язку х їх фізичною
зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників,
а також покращання планування будівлі і благоустрою території без
зміни будівельних габаритів об"єкта.
Отже, відповідач 1, отримавши 12.07.2006 р. Дозвіл № 67 набув
право на виконання будівельних робіт з реконструкції частини
приміщення по вул. Орджонікідзе, 7 для влаштування ліфтової шахти
на строк до 11.07.2007 року (а.с. 19 том 2).
А тому дії відповідача 1 по виконанню будівельних робіт з
реконструкції частини приміщення по вул. Орджонікідзе, 7 для
влаштування ліфтової шахти в період з 12.07.2006 р. до 11.07.2007
року є правомірними, а доводи позивача в цій частині
безпідставними.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підтверджено
також і письмовими поясненнями позивача (а.с. 61 том 2),
відповідач 1 двічі ставив позивача відповідними листами до відома
про заплановані роботи по влаштуванню ліфта, що дає підставу
зробити висновок про те, що позивач мав можливість з метою
забезпечення належного здійснення своєї діяльності та з метою
уникнення будь-яких перешкод у здійсненні ним діяльності вжити
необхідні заходи, однак такі заходи вжитті ним не були.
Господарський суд вважає, що отримання відповідачем 1 дозволу
на реконструкцію частини належного його приміщення та письмове
повідомлення орендаря про необхідність звільнення орендарем
орендованого ним приміщення на підставі рішення Дніпропетровського
апеляційного господарського суду не є доказами наявності перешкод
у здійсненні позивачем господарської діяльності з боку відповідача
1.
Твердження позивача про те, що він обмежений у своєму праві
користуватися орендованим майном, є безпідставними, а тому вимоги
в цій частині також є безпідставними.
Крім того, на підтвердження своїх доводів про наявність
перешкод в користуванні орендованим приміщенням, позивач
посилається на пошкодження стелі, яке, як він стверджує, спричинив
відповідач 1. Однак будь-яких доказів на підтвердження доводів про
те, що пошкодження стелі, сталося саме з вини відповідача 1,
позивачем суду не надано.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства
повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд вважає, що факт отримання відповідачем 1
дозволу на реконструкцію частини належного його приміщення та
письмове повідомлення орендаря про необхідність звільнення
орендарем орендованого ним приміщення на підставі рішення
Дніпропетровського апеляційного господарського суду не є належними
доказами на підтвердження здійснення відповідачем 1 пошкодження
стелі приміщення, яке позивач орендує у відповідача 1.
Лише наявність Дозволу № 67, а також листи про намір
відповідача 1 здійснити на підставі вказаного дозволу ремонтні
роботи по прокладенню шахти ліфта не є також належним доказом
доводів позивача про наявність перешкод у здійсненні позивачем
господарської діяльності.
На вимогу суду відповідачем 1 надано письмові пояснення, що
договори з підрядними організаціями на проведення відповідачем 1
робіт по прокладенню шахти ліфта не укладались. Вказані доводи не
спростовані позивачем.
Надані позивачем до матеріалів справи докази, підтверджують
лише наявність пошкодження стелі на 2-му поверсі приміщення в
будівлі по вул. Орджонікідзе, 7. Що ж стосується здійснення такого
пошкодження відповідачем 1 або ж неправомірності вчинення
відповідачем 1 дій, направлених на здійснення реконструкції
приміщення по вул. Орджонікідзе, 7, такі докази позивачем не
надано, в матеріалах справи вони відсутні.
При цьому, господарським судом також враховується те, що
приміщення на третьому поверсі будівлі по вул. Орджонікідзе,7
орендується у відповідача 1 іншими особами, що підтверджується
наданими відповідачем 1 доказами, а саме: договорами оренди
нежилих приміщень на третьому поверсі будівлі по вул.
Орджонікідзе, 7 в м. Кіровограді з відповідними до них актами
прийому-передачі (а.с. 40-59 том 2).
Безпідставними є вимоги позивача до відповідача 1 враховуючи
також наступне.
Між позивачем та відповідачем 1 існують орендні
правовідносини згідно укладеного між ними договору оренди від
01.02.2000 року (а.с.62-64 том 1).
Враховуючи положення Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003 р. та
враховуючи те, що орендні правовідносини продовжують існувати, до
даних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, що набрав чинності з 01.01.2004 р.
Орендні правовідносини регулюються главою 58 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до змісту ст. 776 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
капітальний ремонт речі, переданої у найд, проводиться
наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором
або законом.
Здійснюючи аналіз вказаної норми, а також змісту п. 2 ч. 1
ст. 784 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає, що
здійснення капітального ремонту наймодавцем, яким є відповідач 1 у
справі, належить не лише до прав орендодавця, а є його обов'язком.
В свою чергу, вказане дає підстави стверджувати про
безпідставність вимог позивача про визнання неправомірними дій
відповідача 1 по проведенню останнім ремонтних робіт в санвузлах
та прокладенню шахти ліфта через приміщення по вул. Орджонікідзе,
7, яке належить відповідачу 1 на праві власності.
Господарський суд також вважає безпідставним посилання
позивача на ст. ст. 386 та 396 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, враховуючи те, що правовідносини, які існують між
сторонами (позивачем та відповідачем 1) є договірними і
регулюються відповідно до умов, укладеного між ними договору
оренди та положеннями глави 58 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Iнші надані позивачем докази не є належними в розумінні
ст.ст. 34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Що ж стосується наступної вимоги позивача до відповідача 1,
що міститься в позові, в редакції поданої до суду заяви про
уточнення позовних вимог, подану до суду 20.11.2006 р., дана
вимоги також не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
По-перше, вказана вимоги є не конкретною, оскільки не містить
визначення майна, згідно якого позивач просить зобов'язати
відповідача 1 не чинити перешкод в його користуванні.
По-друге, вимогу щодо зобов'язання відкрити проїзд
автотранспорту позивача та автотранспорту клієнтів банку на
територію, що прилягає до будівлі ВАТ КПКI ( 1001-05 ) (1001-05)
"Грунтпосівмаш" (відповідача 1) обгрунтовує з посиланням на ст.
796 Цивільного кодексу України, згідно якої одночасно з правом
найму будівлі або іншою капітальної споруди (їх окремої частини)
наймачеві надається право користування земельною діялекою, на якій
вони знаходяться, а також право користування земельною діялнкою,
яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для
досягнення мети найму; у договорі найму сторони можуть визначити
розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві; якщо розмір
земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається
право користування усією земельною ділянкою, якою володів
(володіє) наймодавець.
Позивач стверджує, що оскільки сторони в договорі оренди від
01.02.2000 р. не визначили розмір земельної ділянки яка
передається наймачеві, а тому позивач вправі на підставі ст. 796
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
користуватися всією земельною ділянкою, що
належить відповідачу 1 і прилягає до будівля за адресою: м.
Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 7.
Господарський суд вважає слушними заперечення відповідача 1 в
цій частині, враховуючи те, що позивач безпідставно посилається на
ст. 796 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки укладений
між позивачем та відповідачем 1 договір оренди датується 2000
роком, а Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
набрав чинності лише
з 01.01.2004 р.
Тому зазначена норма вищевказаного Закону не має зворотної
дії у часі.
Враховуючи те, що право користування земельною ділянкою, що
прилягає до будівлі по вул. Орджонікідзе, 7, приміщення, в якому
позивач орендує за договором оренди від 2000 року не було
визначено, тому до такого права не може бути застосована ч. 4
Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, яка дає можливість застосовувати положення ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують
існувати після набрання ним чинності.
На момент укладення сторонами договору оренди від 2000 року
чинним був Земельний кодекс України № 561-УII від 18.12.1990
( 561-12 ) (561-12)
р., згідно ст.ст. 7 та 24 якого, користування землею
може бути постійним або тимчасовим; право тимчасового користування
землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.
Позивачем не надано суду доказів укладення договору на право
тимчасового користування земельною ділянкою, а тому посилання
позивача на те, що йому належить право користування земельною
ділянкою, на якій знаходиться споруда, а також тією, що прилягає
до будівлі або споруди, у розмір, необхідному для досягнення мети
найму.
Господарський суд звертає увагу, що з часу набрання чинності
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, позивач мав можливість
ініціювати питання щодо внесення змін або доповнень, або укладення
окремого договору щодо права користування земельною ділянкою,
прилеглої до будівлі, одне із приміщення в якій орендує позивач.
Вимога позивача пред'явлена до відповідача 2 також не
підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Згідно договору купівлі-продажу № 24/99 від 28.07.1999 р.
укладеного між відповідачами, відповідач 2 є власником повністю
першого поверху будівлі, розташованої в м. Кіровограді по вул.
Орджонікідзе, 7 (а.с. 33-35 том 2).
До вказаного договору укладена додаткова угода, згідно якої
п. 1.3 договору № 24/99 від 28.07.1999 р. викладений у наступній
редакції: "Покупець зобов'язується забезпечити вільний безоплатний
доступ Продавця в приміщення першого поверху, в яких розташовані
об'єкти інженерно-технічного забезпечення всього корпусу, для
обслуговування вказаних об'єктів, в т. ч.:
- електричний розподільчий прилад; внутрішня АТС; теплопункт
та пункт водозабезпечення,
а також прохід через вестибюль та кліткові сходи."
Вказана додаткова угода не стосується яких-небудь прав або
обов'язків третіх осіб, як зазначає орган БТI у своєму листі
наданому позивачем.
Згідно даної додаткової угоди п. 1.3 Договору викладений у
наступній редакції: "Покупець зобов'язується забезпечити вільний
безоплатний доступ Продавця в приміщення першого поверху, в яких
розташовані об'єкти інженерно-технічного забезпечення всього
корпусу, для обслуговування вказаних об'єктів, в т. ч.:
електричний розподільчий прилад; внутрішня АТС; теплопункт та
пункт водозабезпечення, а також прохід через вестибюль та кліткові
сходи" (а.с. 8 том 3).
Враховуючи, що договірні відносини по договору
купівлі-продажу № 24/99 від 28.07.1999 р. виникли лише між
відповідачами, вказані у додатковій угоді обов'язки відповідача 2
стосуються виключно прав відповідача 1.
Відповідно до змісту ст. 319 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які
дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути
обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити
до користування його майном інших осіб лише у випадках і в
порядку, встановлених законом.
З наданих до матеріалів справи відповідачем 2 матеріалів
вбачається, що дійсно останній проводить поточний ремонт свого
власного майна, першого поверху будівлі по вул. Орджонікідзе, 7 в
м. Кіровограді. Вказане підтверджується договорами підряду та
актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с . 9-22 том 23).
В позові відсутнє посилання позивача на норми закону, які
дають підстави позивачеві обмежити відповідача 2 у використанні
даного права власності.
Між відповідачем 2 та позивачем не існує жодних договірних
відносин. Відносини оренди існують між позивачем та відповідачем
1, а тому у позивача відсутні правові підстави вимагати від
відповідача 2 вчинити дії, які вказані в заяві про уточнення
позовних вимог, що надійшли до суду 20.11.2006 р.
Відповідача у справі стверджують, що до приміщень, що
розташовані на другому поверсі будівлі по вул. Орджонікідзе, 7
існує інший вільний прохід, що не заперечив і сам позивач в
судовому засіданні.
Будівельні роботи, що проводить відповідач 2, відносяться до
поточного ремонту, а тому їх проведення, згідно вимог п. 4
Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних
робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва,
архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 р. N
273 ( z0945-00 ) (z0945-00)
та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
25 грудня 2000 р. за N 945/5166, отримання дозволу на проведення
будівельних робіт не передбачає.
Враховуючи наведене, позовні вимоги, пред'явлені до
відповідача 2 є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача до обох з
відповідачів також з урахуванням наступного.
01.02.2000 р. між позивачем - АКБ "Правек-банк" та
відповідачем 1 Кіровоградським ПКI "Грунтопосівмаш" укладено
договір оренди (далі - договір оренди від 2000 р.), за умовами
якого (пункт 1.1. договору оренди від 2000 р.) відповідач 1
передає, а позивач приймає в оренду приміщення за адресою: м.
Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 7, площею 700 кв.м. для
використання у відповідності до статутної мети орендаря (а.с.
62-65 том 1).
Пунктом 1.2 договору оренди від 2000 р. встановлено, що
зазначене в п. 1.1 даного договору приміщення передається орендарю
у технічному справному стані за актом приймання-передачі.
Крім того, в розділі 3 договору оренди від 2000 р. до
обов'язків орендодавця віднесено обов"язок передання орендарю в
3-х дений строк з моменту підписання даного договору за актом
приймання-передачі приміщення, зазначеного в п. 1.1 даного
договору.
Отже, за умовами договору оренди від 2000 р., укладеного між
позивачем та відповідачем 1 і на який позивач посилається в своєму
позову, орендоване приміщення передається орендодавцем орендарю на
підставі акту приймання-передачі.
Однак відповідного акту приймання-передачі в оренду вказаного
приміщення позивачем суду не надано.
Крім того, вказаний договір оренди не містить визначення
того, на якому із поверхів п"ятиповерхового будинку по вул.
Орджонікідзе, 7 знаходиться орендоване позивачем приміщення,
площею 700 кв.м.
Як на доказ отримання в оренду вказаного в договорі оренди
від 2000 р. приміщення, позивач посилається на акт
приймання-передачі від 01.02.1998 р. (а.с. 88 том 2), тобто
датується акт за 2 роки раніше, ніж укладено договір оренди від
2000 р. До того ж наданий позивачем, акт від 1998 року не містить
характеристики приміщення, зокрема зазначення поверху, на якому
знаходиться приміщення, що передавалось в оренду банку, в ньому є
лише посилання на відповідний акт обстеження від 23.08.1996 р. в
технічному та робочому стані (а.с.110 том 2).
Викладені позивачем в позові доводи про те, що позивач
орендує приміщення другого поверху будинку за адресою: м.
Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 7 на підставі договору оренди від
2000 р. позивач належними доказами не доведено.
Отже, з огляду на те, що вказані доводи позивача не знайшли
свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами
відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підтвердження передачі орендованого приміщення в оренду
позивачу, належних доказів суду не надано.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства
повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, доводи позивача про те, що йому належить право орендаря
в користуванні приміщенням площею 700 кв.м. на 2-му поверсі
будівлі по вул. Орджонікідзе, 7 суду не доведені.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
право звернення до господарського суду
належить особі, права або законі інтереси якого порушено. Оскільки
позивачем не надано доказів того, що йому належить право орендаря
на підставі договору оренди від 2000 року, відсутні підстави
вважати порушеним таке право.
З урахуванням наведеного, у позивача відсутні підстави
стверджувати про те, що на підставі договору оренди від 01.02.2000
р. в нього в користуванні знаходиться приміщення, площею 700
кв.м., саме на 2-му поверсі будівлі по вул. Орджонікідзе, 7.
На підставі вищенаведеного, господарський суд дійшов
висновку, що вимоги позивача є безпідставними і такими, що не
підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати у справі покладаються на
позивача.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в судовому засіданні 23.01.2007 р.
оголошувалась перерва до 17 год. 30.01.2007 року.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд, -
ВИРIШИВ :
В задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення
господарського суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у
судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну
частини рішення, з дня підписання рішення, оформленого відповідно
до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено
до Дніпропетровського апеляційного господарського суду у порядку
встановленому Господарським процесуальним кодексом України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя
Л. С. Коротченко