ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
Від "29" січня 2007 р. по справі № 7/131-38
За позовом Військового прокурора Черкаського гарнізону в
інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до відповідача: Ковельської заготівельно-збутової бази
сільгосппродуктів, м. Ковель
про стягнення 4 863,38 грн.
Суддя Шум М.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Ковальчук I.В., старший офіцер відділу
правового забезпечення логістики правового департаменту (доручення
№220/450/д від 25.12.2006р.)
від відповідача: Діхтяренко Ю.I., нач.юрвідділу
облспоживспілки (доручення від 29.01.2007р.)
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
представникам сторін було роз'яснено право
відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому
засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
були
роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки. Заяв та клопотань
від останніх на розгляд господарського суду не поступило.
Суть спору: військовий прокурор в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України звернувся в господарський суд із
позовом про стягнення із Ковельської заготівельно-збутової бази
сільгосппродуктів 4 863,38 грн. штрафних санкцій.
Відповідач відзиві на позов не подав, позову не оспорив.
Представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, однак
доказів в підтвердження заперечень суду не навів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та
заперечення представників сторін, господарський суд, - ВСТАНОВИВ:
20 липня 2005 року між Міністерством оборони України та
Ковельською заготівельно-збутовою базою сільгосппродуктів було
укладено договір №246/1/1/05/146-Д про поставку продовольства для
державних потреб (за кошти державного бюджету України).
Укладена угода предметом судового розгляду не виступала,
недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у
зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати
зазначену угоду недійсною або неукладеною.
Відповідно до умов даного договору Ковельська
заготівельно-збутова база сільгосппродуктів взяла на себе
зобов'язання поставити продовольство для потреб Міністерства
оборони України - продукцію (м'ясо яловичини 1 кат. заморожене в
кількості 20 тонн на загальну суму 297 000 грн.), а останнє в свою
чергу зобов'язувалось забезпечити приймання та оплату продукції.
П. 1.1. договору № 246/1/1/05/146-Д від 20.07.2005р.
встановлено строк поставки продукції, а саме до 30.08.2005р.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів
господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з
угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
та ст. 509 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)
зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну
дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити
гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право
вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктами 6.2., 6.3. та 6.6. договору встановлено, що за
порушення строків поставки продукції постачальник (в даному
випадку - Ковельська заготівельно-збутова база сільгосппродуктів)
сплачує замовнику (в даному випадку - Міністерство оборони
України) пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої
допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за
прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується
штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. За відмову від
поставки або не поставку (недопоставку) продукції з постачальника
стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленої
(недопоставленої) продукції. У разі порушення постачальником
термінів і строків поставки продукції замовник має право в
односторонньому порядку відмовитися від прийняття подальшого
виконання зобов'язань постачальником за цим договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
та ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та закону, інших правових актів законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання договору відповідач поставив позивачу м'ясо
яловичини 1 кат. заморожене в кількості 18,690 т. на загальну суму
277 546 грн., що стверджується актом звірки виконання зобов'язань
щодо постачання продуктів харчування, яким також передбачено, що з
моменту підписання даного акту відповідач втрачає право на
поставку продукції.
Таким чином, в порушення умов договору відповідач
недопоставив позивачу у вказаний в договорі та рознарядці строк -
до 30.08.2005р. продукцію на суму 19 454 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у
разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені
договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата
неустойки (штрафу, пені). Згідно п. 6.2 договору за порушення
строків поставки продукції відповідач сплачує позивачу пеню в
розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено
прострочення виконання за кожний день прострочення, а за
прострочення понад 30 днів з відповідача додатково стягується
штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Нарахована позивачем відповідно до розрахунку пеня в сумі 3
501,63. та штраф в сумі 1 361,75 грн. підставні і підлягають до
стягнення з відповідача в силу ст. ст. 230, 232 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, а також ст. ст. 525, 526 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, оскільки зобов'язання повинні виконуватися належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а
одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не надано жодних доказів в підтвердження своїх вимог.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати
пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи
господарським судом (сплата державного мита та оплата
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають
відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
за рахунок відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 144, 173, 193,
230, 232 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 509,
525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.
44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд, -
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Ковельської заготівельно-збутової бази
сільгосппродуктів (м. Ковель, вул. Будівельна, 1, код ЄДРПОУ
01782341) на користь Міністерства оборони України (м. Київ,
Повітрофлотський проспект,6, код ЄДРПОУ 00034022) 4 863,38 грн.
штрафних санкцій.
3. Стягнути з Ковельської заготівельно-збутової бази
сільгосппродуктів (м. Ковель, вул. Будівельна, 1, код ЄДРПОУ
01782341) в доход Державного бюджету України 102 грн. державного
мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний
центр" (р/р 26002014180001 у Львівській філії ВАТ "Банк
Універсальний" м. Львів, МФО 325707, Код 30045370).
Суддя М.С. Шум