ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
26.01.07 р. Справа № 40/338пд
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Пальчак О.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду
справу
за позовом Артемівського учбово-виробничого об'єднання "Зоря"
Українського товариства сліпих м. Артемівськ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю
"Ремстройенерго" м. Добропілля
про визнання договору недійсним
за участю:
представників сторін:
від позивача Будьохін О.I. -заступник керівника, Божко Л.М. -
юрисконсульт
від відповідача Гетьман А.О. -заступник керівника, Костенко
М.О. - юрисконсульт
У зв'язку зі складністю справи, за клопотанням однієї сторони
погодженим з другою стороною спір було вирішено у більш тривалий
строк, ніж встановлено частиною першою ст. 69 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
СУТЬ СПОРУ:
Заявлені вимоги про визнання недійсним договору
купівлі-продажу обладнання б/н від 26.12.05р. як такого, що
суперечить вимогам закону.
Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення
наступними обставинами:
- в договорі б/н від 26.12.05р. не передбачений обов'язок
відповідача поставити та змонтувати обладнання. Однак 27.01.06р.
відповідач за свій рахунок поставив обладнання, що підтверджується
видатковою накладною № РН-0000001 від 27.01.06р. та довіреністю
серії ЯЛК № 103558 від 26.01.06р.;
- у видатковій накладній помилково пропущено слово "корпус",
однак поставка обладнання по видатковій накладній здійснювалась на
підставі договору б/н від 26.12.05р.;
- у подальшому обладнання було передано на модернізацію.
Після її закінчення обладнання було випробувано, що
підтверджується актом випробування обладнання від 08.06.06р.
Позивачеві були направлені листи щодо готовності обладнання для
постачання;
- предмет договору був чітко визначений в тендерній
документації та у самому договорі б/н від 26.12.05р.;
- позивачеві була направлена технічна документація, що
підтверджується листом № 444 від 08.06.06р.;
- позивач помилково стверджує про відсутність у нього
сертифікату якості на обладнання, оскільки сам підтверджує
наявність сертифікату претензією № 411 від 24.05.06р.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх
підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і
виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та
правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги
доводи представників сторін, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 26.12.05р. між Артемівським
учбово-виробничим об'єднанням "Зоря" Українського товариства
сліпих та товариством з обмеженою відповідальністю
"Ремстройенерго" був укладений договір купівлі-продажу б/н, згідно
якого відповідач зобов'язався поставити позивачеві універсальне
обладнання сферодвижної обкатки для виробництва корпусів
суцільнокатаних конвеєрних роликів, далі - обладнання, вартістю
470000 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 2.1 укладеного між сторонами договору
відповідач зобов'заний не пізніше 30 днів з моменту перерахування
грошових коштів передати позивачеві обладнання, забезпечити
позивача інструкцією по експлуатації обладнання та видати йому
сертифікат (свідоцтво про якість).
26.12.05р. позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в
сумі 470000 грн. 00 коп.
27.01.06р. відповідач оформив документи на поставку
обладнання, зокрема видаткову накладну № РН-0000001 від
27.01.06р., однак постачання не здійснив.
В договорі б/н від 26.12.05р. не погоджені істотні умови
договору, а саме найменування (асортимент) та кількість продукції,
а також вимоги до якості.
В договорі вказано - "універсальне обладнання сферодвижної
обкатки для виробництва корпусів суцільнокатаних конвеєрних
роликів", однак у виставленому відповідачем рахунку № 35 від
26.12.05р. та у видатковій накладній № РН-0000001 від 27.01.06р.
вказано - "оплата за універсальне обладнання по виробництву
роликів конвеєрних".
Крім того, 01.02.06р. був складений акт на модернізацію
вказаного обладнання. Обладнання не було змонтовано та позивача не
забезпечено технічною документацією.
А тому позивачем пред'явлені вимоги про визнання недійсним
договору купівлі-продажу б/н від 26.12.05р.
Поняття "правочин" наводиться у статті 202 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, за якою визначені дії осіб, спрямовані на набуття,
зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Різновидом правочину є господарський договір.
За своєю правовою природою між сторонами укладено договір
поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про
купівлю-продажу, коли інше не передбачено договором, законом або
не випливає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
).
Тобто, положення про порядок оплати товару, ціни, тари,
упаковки, потрібно брати із загальних положень ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, присвячених купівлі-продажу, а саме використовувати
ст.ст. 655-697 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері
господарювання визначається господарським кодексом ( 436-15 ) (436-15)
.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських
відносин регулюються ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням
особливостей, передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
до виконання господарських договорів
застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Частиною третьою ст. 712 встановлено, що законом можуть бути
передбачені особливості укладення та виконання договорів поставки,
як це передбачено у частині першої ст. 265 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Господарський кодекс України ( 436-15 ) (436-15)
чітко встановлює, що
сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання,
вказані у п.п. 1,2 частини другої ст.55 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як свідчать докази по справі, сторони є суб'єктами
господарювання у розумінні ст. 55 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно п. 1 ст. 265 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
за договором
поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати
(поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві
товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар
(товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, законодавець ще раз чітко розвів принцип, за
котрим договір купівлі-продажу відрізняється від договору
поставки, а саме: реалізація суб'єктами господарювання товарів не
господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами купівлі-продажу.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом
України ( 436-15 ) (436-15)
, застосовуються відповідні положення Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про договір купівлі-продажу.
Якщо купівля-продаж матеріальних цінностей здійснюється між
двома господарюючими суб'єктами, то вони повинні використовувати
спеціальний вид договору купівлі-продажу - договір поставки.
Як свідчать докази по справі, зокрема, видаткова накладна №
РН-0000001 від 27.01.06р. та довіреність серії ЯЛК № 103558 від
26.01.06р., універсальне обладнання по виробництву роликів
конвеєрних було поставлено відповідачем на адресу позивача
27.01.06р.
01.02.06р. позивач повернув відповідачеві обладнання для
подальшої модернізації, яке згідно службової записки було
оприбутковано на забалансовий рахунок 023 та до наступного часу
знаходиться на відповідальному зберіганні у відповідача.
Відповідно до частини першої ст. 628 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і
погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів
цивільного законодавства.
На підставі ст. 638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір є
укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх
істотних умов договору.
Iстотними умовами договору є: умови про предмет договору;
умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для
договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою
хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Так само це
питання розглядається і в частині другій ст. 180 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
. Однак згідно із частиною третьою ст. 180 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
зазначені положення конкретизуються і до будь-якого
господарського договору мають бути включені такі умови: предмет,
ціна та термін дії договору.
Відповідно до ст. 266 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
предметом
поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з
найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах,
документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих
довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція,
вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно з частиною четвертою ст. 180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
умови про предмет у господарському договорі повинні визначати
найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції
(робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
На підставі частини першої ст. 268 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
сторони можуть встановити вимоги до якості виходячи з одного (або
кількох) визначених цією нормою критеріїв якості, а саме:
- стандартів;
- технічних умов;
- іншої технічної документації, яка встановлює вимоги до
якості;
- зразків (еталонів).
Відступити від цього правила сторони можуть лише, визначивши
у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Якщо ж вимоги
взагалі не визначені, то слід застосовувати частину третю ст. 268
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, яка визначає, що у разі відсутності в
договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно
до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета
договору чи загальних критеріїв якості.
Згідно із частиною восьмою ст. 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
відсутність згоди між сторонами щодо хоча б однієї істотної умови
договору (незалежно від причин) є однією з підстав для визнання
такого договору неукладеним.
Договір б/н від 26.12.05р. містить усі істотні умови, зокрема
предмет, ціну, строк дії договору, а також вимоги до якості, а
тому він вважається укладеним.
Таким чином, наявність досягнення між сторонами істотних умов
свідчить про те, що сторонами було чітко визначено його предмет.
Слід звернути увагу на те, що Цивільний кодекс ( 435-15 ) (435-15)
(ст. 215) формулює детальні та достатньо визначені положення про
підстави недійсності правочинів та про види недійсних правочинів
(нікчемні та оспорювані). Положення ст. 207 ГК ( 436-15 ) (436-15)
з цього
ж питання, хоч і стосуються лише господарських договорів, але є
більш загальними. Виходячи із принципового положення про Цивільний
кодекс ( 435-15 ) (435-15)
як основний акт цивільного законодавства, при
вирішенні питання про підстави недійсності (нікчемності,
оспорюваності) правочина у сфері дії Господарського кодексу
( 436-15 ) (436-15)
слід застосовувати відповідні положення Цивільного
кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
підставою недійсності правочину є суперечність його змісту актам
цивільного законодавства. Під змістом правочину тут розуміється
зміст волевиявлення учасників правочину в цілому, тобто як
волевиявлення щодо змісту цивільних правовідносин, що мають
виникнути на підставі правочину, так і волевиявлення стосовно
того, з ким ці правовідносини мають бути встановлені. Тому
правочин може бути визнаний недійсним, зокрема у разі, коли ним
порушено право третьої особи, яка відповідно до закону отримала
право на укладення договору стосовно того ж предмета за
результатами конкурсу, аукціону тощо (в зв'язку з тим, що
волевиявлення стосовно учасника правочину, суперечить акту
цивільного законодавства).
Підставою недійсності правочину може бути його суперечність
актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК
( 435-15 ) (435-15)
). При застосуванні цього положення слід врахувати, що
абсолютна більшість законів та інших нормативно-правових актів
формулюють норми, що належать до декількох галузей законодавства.
В багатьох випадках в одних і тих же положеннях актів
законодавства формулюються норми двох і навіть трьох галузей
права.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд
повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує
визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:
відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої
форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно
полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають
значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, відсутність у договорі всіх його істотних умов
не робить такий договір неукладеним, при погодженні сторін на його
підписання відповідно до вимог закону, та, якщо істотні умови, які
є відсутніми у договорі, не роблять договір таким, що не
відповідає закону.
Фактично, мова йде про неналежне виконання відповідачем
зобов'язань по постачанню обладнання за його індивідуально
визначеними ознаками.
Законодавець звертає увагу на те, що невиконання чи неналежне
виконання договору не тягне за собою правових наслідків у вигляді
визнання договору недійсним.
Позивачем не доведено суду, що договір б/н від 26.12.05р. не
відповідає вимогам чинного законодавства, а тому у задоволенні
позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від
26.12.05р. слід відмовити.
В даному випадку потрібно шукати інші способи захисту
порушеного права.
Судом не вирішується питання згідно вимог ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
про правовий статус зацікавленої особи, зазначеної в
позовній заяві, оскільки позивачем надане з цього приводу
клопотання у справі.
Питання розподілу судових витрат, передбачених ст. 44 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судом не вирішуються, оскільки позивач у
встановленому законом порядку звільнений від їх сплати.
У зв'язку з тим, що у судовому засіданні було оголошено лише
вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст.
85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, воно набирає законної сили після
закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого
відповідно до статті 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі викладеного керуючись ч. 2 ст. 9, ст. ст. 203,
207, 215, 628, 638, 655, ч. 2 ст. 712 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
2003
року, ст. ст. 55, 180, 181, 193, 202, 264, 265, 266, 268 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 69, 82, 84, частиною третьою ст. 85
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд, -
В И Р I Ш И В:
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст.
84 ГПК України: ( 1798-12 ) (1798-12)
31.01.07р.
Суддя Підченко Ю.О.