ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" січня 2007 р.
Справа № 10/224-4376
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу
За позовом: Державного підприємства "Ягільницький кінний
завод", с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області
До відповідача: Свидівської сільської ради, с. Свидова
Чортківського району Тернопільської області
За участю представників :
Позивача : Пшебили О.С. -представника, довіреність № 61/16
від 01.11.06р. ; Дерій Б.I. -в. о. директора ДП, наказ
Міністерства аграрної політики України № 42-п від 25.07.2005 року
;
Відповідача : Сороки Б.Ю. -Свидівського сільського голови,
рішення сесії № 1 від 14.04.2006 року
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін
роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст.
27,29,49,51,59 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна
фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
До господарського суду Тернопільської області звернулося з
позовною заявою Державне підприємство "Ягільницький кінний завод",
с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області до
Свидівської сільської ради, с. Свидова Чортківського району
Тернопільської області про визнання незаконним та скасування
рішення сесії Свидівської сільської ради від 14.10.2001 року за №
144.
Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні представниками,
позивач обгрунтовує тим, що підприємство знаходиться у
загальнодержавній власності і належить до сфери управління
Мінагрополітики України , якому надано функції щодо розпорядження
майном підприємства .
Далі зазначає, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів
України № 8-92 від 15.12.1992 року " Про управління майном, що є у
загальнодержавній власності " ( 8-92 ) (8-92)
Міністерства та
інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної
виконавчої влади, відповідно до покладених на них повноважень,
готують разом з відповідними радами висновки та пропозиції
Кабінету Міністрів України щодо розмежування державного майна між
загальнодержавною та комунальною власністю ; рішення щодо
відчуження такого майна виносить Кабінет Міністрів України .
Вважає, що колишній директор Ягільницького кінзаводу Стефаняк
П.О., перевищивши надані йому повноваження в 2001 році передав
Свидівській сільській раді земельну ділянку загальною площею 367,6
га ріллі та 10 га сіножатей, а сільська рада
філії ЗАТ " НВП " Райз-Агро ", з
яким укладено договори оренди терміном на 5 років.
Стверджує, що прийняте рішення сільської ради та укладення
договору оренди є незаконними та притирічить вимогам Постанови
Кабінету Міністрів України № 1100 від 01.08.2002 року
( 1100-2002-п ) (1100-2002-п)
" Про затвердження Тимчасового порядку
розмежування земель державної та комунальної власності " ; ст. 4
Земельного Кодексу України ;
ст. 29 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
, якою визначено, що припинення
права володіння чи користування земельною ділянкою може мати місце
тільки у разі добровільної відмови власника або користувача даної
земельної ділянки , а такої відмови власником не було надано .
А отже, позивач дійшов до висновку, що ні ДП " Ягільницький
кінний завод ", ні Мінагрополітики України, ні Кабінет Міністрів
України дозволу на вилучення спірної земельної ділянки у позивача
не надавали, земля з державної до комунальної власності не
передавалась, а, відповідно, право комунальної власності на спірну
землю у Свидівської сільської ради не виникло .
У відзиві на позов
Свидівська сільська рада заперечує заявлені вимоги повністю,
вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до
задоволення . Зокрема, зазначає, що ст. 99 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановила річний строк для звернення до суду за захистом прав та
свобод і який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна
дізнатися про порушення своїх прав . Цивільний Кодекс України
( 435-15 ) (435-15)
встановлює загальний строк позовної давності -3 роки з
моменту, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення
її прав.
Відмічає, що Позивачем оскаржується рішення сільської ради,
яке було нею прийняте в 2001 році відповідно до звернення
адміністрації ДП " Ягільницький кінний завод " та на підставі
рішення загальних зборів трудового колективу від 15.07.2001 року .
Про прийняте рішення керівник підприємства знав з моменту його
прийняття, оскільки Дерій Б.I. працював заступником директора ДП.
Таким чином вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності
і він не ставить питання про його поновлення, а тому вимоги
повинні бути відхилені з вищезазначених підстав .
Крім того зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України
від 01 серпня 2002 року № 1110 ( 1100-2002-п ) (1100-2002-п)
" Про затвердження
Тимчасового порядку розмежування земель права державної і
комунальної власності ", на яку робить посилку позивач, була
прийнята після винесення оскаржуваного рішення і на час розгляду
позову в суді взагалі втратила чинність .
Стверджує, що спірні землі було передано в землі запасу
сільської ради, яка відповідно до ст. 32 Закону України " Про
власність " ( 697-12 ) (697-12)
являлася одним із суб'єктів права державної
власності на землю . Межі земель Свидівської сільської ради
встановлено ще у 1991 році ; вони залишаються незмінними і на час
розгляду позову в суді . А також звертає увагу на те , що позивач
по справі не надав суду Державного Акту на право постійного
користування землею або права власності на землю, як це визначено
ст. 23 Земельного Кодексу України в редакції 1990 ( 561-12 ) (561-12)
року
. В позові просить відмовити .
Судове засідання, вперше призначене на 10 годин 05 грудня
2006 року відкладалось до 15 годин 25 грудня 2006 року в порядку
ст. 128 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
та в судовому засіданні
оголошувалася перерва до 16 годин 09 січня 2007 року та,
відповідно, 09 годин 30 хвилин 24 січня 2007 року в порядку статті
150 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши
пояснення представників позивача та заперечення представника
відповідача, оцінивши представлені докази, суд встановив наступне
:
У відповідності до ч. 1 статті 1 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
завданням адміністративного
судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав
та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від
порушень з боку органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів
при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статею 17 КАСУ ( 2747-15 ) (2747-15)
визначено, що компетенція
адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи
юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження
його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів
індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно зі статтею 3 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
земельні відносини регулюються Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Земельним Кодексом України ( 2768-14 ) (2768-14)
, а також
прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами .
Як встановлено статтею 152 Земельного Кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
держава забезпечує громадянам та юридичним особам
рівні умови захисту права власності на землю .
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати
усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці
порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною
ділянкою, і відшкодування завданих збитків .
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки
здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів
виконавчої влади або органів місцевого самоврядування .
В обгрунтування позовних вимог позивач посилаються, зокрема,
на вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 1100 від
01.08.2002 ( 1100-2002-п ) (1100-2002-п)
року. Зазначене обгрунтування судом
відхиляється з тих підстав, що Постанова Кабінету Міністрів
України " Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель
права державної та колективної власності " вступила в дію 01
серпня 2002 року (тобто через десять місяців після прийняття
сільською радою оспорюваного рішення ) і втратила чинність на
підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1332 від
08.10.2004 року ( 1332-2004-п ) (1332-2004-п)
.
Позивач по справі : Державне підприємство " Ягільницький
кінний завод " місцезнаходження органів управління якого с.
Нагірянка Чортківського району Тернопільської області, є юридичною
особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку і
включена до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 00855925, діє на підставі
Статуту підприємства, зареєстрованого Наказом Міністерства від
19.11.1997 року № 1941-Д, що підтверджується Довідками управління
статистики у Чортківському районі № 7 від 17.01.2007 року та №
22-158 Тернопільського обласного управління статистики , а тому
наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої
прав.
18 грудня 1990 року Верховною Радою України прийнято
Постанову " Про земельну реформу", пунктом 1 якої з 15 березня
1991 року всі землі Української РСР оголошено об'єктом земельної
реформи .
Пунктом 6 Постанови визначено, що громадяни, підприємства,
установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки,
надані їм до введення у дію Земельного Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право
власності або право користування землею (дію п. 6 продовжено до
01.01.2008 року згідно з Постановою ВР від 17.02.2004 року ) .
Відповідно до ч. 4 ст. 30 Земельного Кодексу України від
18.12.1990 ( 561-12 ) (561-12)
року (редакції чинній на момент винесення
спірного рішення) право власності або право користування земельною
ділянкою посвідчується Радами народних депутатів відповідно до
вимог статті 23 Земельного Кодексу України від 18.12.1990
( 561-12 ) (561-12)
року, яка, в свою чергу, передбачила видачу та державну
реєстрацію державних актів сільськими, селищними, міськими,
районними Радами народних депутатів .
Відповідно до п. 2 Перехідних Положень Земельного Кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
від 25.10.2001 року клопотання і заяви щодо
відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію
цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та
з додержанням вимог цього Кодексу .
Як визначено статтею 9 Земельного Кодексу України від
18.12.1990 ( 561-12 ) (561-12)
року до відання сільських рад народних
депутатів у галузі земельних відносин на їх території належало,
зокрема, вилучення земель відповідно до ст. 31 цього Кодексу,
передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування,
в тому числі на умовах оренди у порядку, встановленому ст. 17 і
ст. 19 кодексу .
Згідно Довідки Чортківського районного відділу земельних
ресурсів № 1293 від 01.11.2006 року на території Чортківського
району не проведено розмежування земель державної та комунальної
власності .
Як вбачається із досліджених у судовому засіданні документів,
що 14 жовтня 2001 року двадцята сесія третього скликання
Свидівської сільської ради прийняла рішення № 114 " Про вилучення
земель у Ягільницького кінного заводу та передачі їх до земель
резервного фонду сільської ради з наступною передачею закритому
акціонерному товариству " Науково-виробниче підприємство "
Райз-Агро " , яким вилучила землі з користування Державного
підприємства " Ягільницький кінний завод " в кількості 384,5 га та
передала їх до земель запасу сільської ради ; надала землі в
кількості 384,5 га в оренду закритому акціонерному товариству "
Науково-виробниче підприємство " Райз-Агро " терміном на п'ять
років ; дозволила сільському голові Пушкар Петру Iвановичу
заключити від імені сесії сільської ради договір оренди
встановленого законом зразка із закритим акціонерним товариством "
Науково-виробниче підприємство " Райз-Агро " .
Як зазначено у вступній частині рішення, підставою для його
прийняття було клопотання державного підприємства " Ягільницький
кінний завод " від 15 липня 2001 року " Про надання згоди на
вилучення землі, яка перебуває у постійному користуванні
державного підприємства " Ягільницький кінний завод " у розмірі
2735,5 га до земель запасу сільських рад з метою передачі їх в
оренду закритому акціонерному товариству " Науково-виробниче
підприємство " Райз-Агро " .
На час розгляду позову в суді договір оренди земельної
ділянки з ЗАТ " Науково-виробниче підприємство " Райз-Агро "
припинив свою дію .
Отже, предметом судового розгляду є визнання недійсним
рішення Свидівської сільської ради № 114 від 14 жовтня 2001 року
"Про вилучення земель у Ягільницького кінного заводу та передачі
їх до земель резервного фонду сільської ради з наступною передачею
закритому акціонерному товариству " Науково-виробниче підприємство
" Райз-Агро " з підстав, визначених у позовній заяві .
В силу приписів статті 152 Земельного Кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
Державне підприємство " Ягільницький кінний завод ",
як юридична особа, вправі звертатися до суду з позовом про
визнання недійсним рішення Свидівської сільської ради с. Свидова
Чортківського району, яким, як він вважає, порушено його права як
землекористувача .
У поданій до суду заяві № 61/17 від 02.11.2006 року Державне
підприємство " Ягільницький кінний завод " стверджує, що
оспорюваною земельною ділянкою він користується з часу створення
підприємства, а саме з 1940 року ; далі зазначає, що протягом
1950-1952 років було проведено землевпорядні роботи по видачі
підприємству державних актів на право користування землею .
З метою визначення правового статусу підприємства, визначення
об'єму повноважень його органів управління, часу набуття цивільних
прав та обов'язків ухвалою господарського суду від 09 січня 2007
року витребувано від позивача -ДП " Ягільницький кінний завод "
належним чином завірену копію Статуту підприємства . На виконання
вимог суду позивач по справі надав суду копію Статуту
Ягільницького кінного заводу Чортківського району Тернопільської
області .
У судовому засіданні за участю представників сторін
досліджено поданий позивачем Статут та встановлено, що на його
титульній сторінці зроблені написи, а саме, що Статут погоджено
радою трудового колективу 11.08.1993 року та зареєстровано
Розпорядженням представника Президента України по Чортківському
районі Тернопільської області, Реєстраційний № 331 від 18 серпня
1993 року . Представник позивача пояснив, що на час
розгляду позову в суді даний Статут є чинним .
Частиною другою статті 26 Цивільного Кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
визначено, що правоздатність юридичної особи виникає з
моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли
вона повинна діяти на підставі загального положення про
організації даного виду,- з моменту видання компетентним органом
постанови про її утворення . Якщо статут підлягає реєстрації,
правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації .
Статтею 6 Закону України від 27.03.1991 року № 887-ХII " Про
підприємства в Україні " ( 887-12 ) (887-12)
визначено, що підприємство
вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його
державної реєстрації . Державна реєстрація підприємств
здійснюється відповідно до Закону України " Про підприємництво "
( 698-12 ) (698-12)
.
Пунктом 3.1. статті 3 дослідженого Статуту Державного
підприємства " Ягільницький кінний завод " визначено, що Кінзавод
є юридичною особою ; Права і обов'язки юридичної особи Кінзавод
набуває з дня його державної реєстрації .
В преамбулі Статуту визначено, що Підприємство Ягільницький
кінний завод, надалі - Кінзавод, засноване на державній власності
і підпорядковане виробничому об'єднанню по конярству .
З огляду на зазначене суд відзначає, що в силу приписів ст.
26 Цивільного Кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 6 Закону
України " Про підприємства в Україні " ( 698-12 ) (698-12)
та п. 3.1.
статті 3 Статуту позивач по справі набув прав юридичної особи (
правоздатності та дієздатності ) з часу його державної реєстрації,
а саме з 18 серпня 1993 року .
Отже, твердження Ягільницького кінзаводу, що саме це
підприємство було створене і функціонувало до проведення його
реєстрації 18.08.1993 року не було обгрунтоване позивачем
належними та допустимими доказами . Аналіз положень дослідженого
Статуту дає підстави зробити висновок, що підприємство на час його
створення не ставало правонаступником жодного господарюючого
суб'єкта, оскільки про це в Статуті не зазначено .
Iнших доказів в обгрунтування зазначеного сторонами не
представлено, а судом не здобуто.
Щодо твердження позивача, що він користувався земельною
ділянкою з 1940 року, суд зазначає наступне :
В обгрунтування зазначеного позивачем не надано суду жодного
документа, який би свідчив про закріплення земельної ділянки з
1940 року за Ягільницьким кінним заводом, як то рішення сільської,
районної чи обласної ради .
Як вбачається із листа № 21 від 11.01.2007 року Державного
архіву Тернопільської області, в документах Чортківської районної
ради за 1949-55 роки відомостей про видачу державного акта на
право постійного користування землею Ягільницькому кінзаводу № 9
не виявлено, а протоколи № 21-27 засідань Чортківського
райвиконкому за 1952 р. на збереження в держархів не надходили .
Чортківський державний районний архів у своєму листі № 10 від
17.01.2007 року повідомив, що Акт на вічне користування землею
Ягільницькому кін заводу Чортківського району на зберігання в
Чортківський державний архів не надходив .
Стаття 193 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
визначає
державний земельний кадастр, як єдину державну систему
земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання
факту виникнення або припинення права власності і права
користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей
і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок,
їх оцінку, класифікацію земель, кількісну і якісну характеристику,
розподіл серед власників землі та землекористувачів .
Так, своїм листом за № 89 від 23.01.2007 року Чортківський
районний відділ земельних ресурсів повідомив, що в книгах
реєстрації державних актів не зареєстровано державного Акту на
користування землями Ягільницького кінзаводу .
Відповідачем у справі надано суду Проект встановлення меж і
утворення територій Свидівської сільської ради народних депутатів
Чортківського району, розробленого у 1991 році відділом
землевпорядного проектування Тернопільського філіалу Українського
науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту по
землеустрою " УкрНДIземпроект " .
Як зазначено у Пояснювальній записці загальна площа території
в адміністративних границях Свидівської сільської ради становить
2366,8 га, в тому числі : Землі сільськогосподарських підприємств
1810,6 га, з них :
- колгоспи -ім. Грушевського 1407,8 га;
- Ягільницький кінний завод 384,5 га ;
- Рибгосп 18,3 га.
Рішенням № 33 від 21.11.1991 року Свидівська сільська рада
народних депутатів схвалила розроблений проект меж та формування
території Свидівської сільської ради народних депутатів .
15 травня 1992 року Чортківська районна рада народних
депутатів своїм рішенням " Про затвердження проекту встановлення
меж та формування території Свидівської сільської ради народних
депутатів " затвердила розроблений проект встановлення меж та
формування території Свидівської сільської ради народних депутатів
.
Таким чином, Проектом встановлення меж і утворення території
Свидівської сільської ради станом на 1991 рік визначено, що в
загальну площу території Свидівської сільської ради входять і
землі Ягільницького кінного заводу площею 384,5 га ; зазначена
земельна ділянка знаходилася на території Свидівської сільської
ради, за межами населеного пункту і адміністративно-територіально
підпорядкована Свидівській сільській раді Чортківського району .
Однак, зазначений проект не містить відомостей про саму
юридичну особу -Ягільницький кінний завод, зокрема, про його
правовий статус, організаційно-правову форму господарювання, форму
власності, підстави користування земельною ділянкою і т.д.
А тому у судовому засіданні не було можливості зазначене
встановити, оскільки сторонами не було надано відповідних
документів .
Процедура надання земельної ділянки у користування
закріплена, зокрема, у статті 123 Земельного Кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, відповідно до якої надання земельних ділянок
юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі
рішень органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування за проектами відведення цих ділянок .
Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у
постійне користування із земель державної або комунальної
власності, звертається з відповідним клопотанням до районної,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або
сільської, селищної, міської ради.
Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна,
міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на
розроблення проекту відведення земельної ділянки .
Оскільки, з наданих позивачем документів випливає, що
Державне підприємство " Ягільницький кінний завод " набув прав
юридичної особи з часу його державної реєстрації, тобто з 18
серпня 1993 року, а тому Підприємство вправі було звертатися до
органів місцевої влади та місцевого самоврядування про надання
йому у постійне користування земельної ділянки .
Під час розгляду позову по суті позивач не надав суду
доказів, що він за період з серпня 1993 року по 2007 рік звертався
з відповідною заявою до відповідача -Свидівської сільської ради
про надання у користування спірної земельної ділянки .
Відповідно до статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень
та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України .
Згідно з статтею 22 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
право власності на землю або право користування наданою земельною
ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями
меж земельної ділянки в натурі і одержання
документа, що посвідчує це право . Статтею 23 ЗК України та ст. 33
Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні "
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
передбачено, що право власності або право постійного
користування землею посвідчується державними актами, які видаються
і реєструються місцевими радами .
Позивач по справі -Державне підприємство " Ягільницький
кінний завод " с. Нагірянка Чортківського району не надав суду
доказів, які б свідчили, що ним було отримано Державний акт на
право землекористування у встановленому порядку .
Окрім того суд зазначає, що статтею 257 Цивільного Кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено загальну позовну давність
тривалістю у три роки .
Згідно статей 48,50 Закону України від 07 лютого 1991 року №
697-ХII ( 697-12 ) (697-12)
( 697-12) " Про власність " щодо спорів про
захист прав власників земельних ділянок застосовується трирічний
строк позовної давності .
На застосування строку позовної давності при вирішенні спорів
про захист прав власників земел ьних ділянок говориться і в п. 27
Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року
" Про практику застосування судами земельного законодавства при
розгляді цивільних справ " ( va007700-04 ) (va007700-04)
.
Оспорюване рішення № 144 Свидівська сільська рада
Чортківського району прийняла 14 жовтня 2001 року .
Позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх
прав та охоронюваних законом інтересів у листопаді 2006 року,
тобто з порушенням строку позовної давності, встановленого ст. 257
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статті 71 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких
грунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінка доказів на предмет встановлення їх належності та
допустимості здійснюється господарським судом, що передбачено
положеннями статей 70, 138 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
При досліджені судом доказів та доводів сторін, наведених в
обгрунтування та заперечення позовних вимог, суд прийшов до
висновку, що вимоги Державного підприємства " Ягільницький кінний
завод " с. Нагірянка Чортківського району про визнання недійсним
рішення Свидівської сільської ради Чортківського району № 114 від
14.10.2001 року є безпідставним та таким, що не підлягає до
задоволення.
Судові витрати покладаються на позивача -Державне
підприємство " Ягільницький кінний завод " с. Нагірянка
Чортківського району , в силу приписів статей 94,98 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
З огляду на наведене, керуючись статтями 19,129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. ст. 49,51,54, 59, 70,71,94,98,138
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
Земельним Кодексом України ( 2768-14 ) (2768-14)
, господарський суд,-
П о с т а н о в и в:
1.В позові відмовити .
2.Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після
закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
На постанову суду сторони мають право подати заяву про
апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення
постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної
інстанції, та протягом 20 днів після подання заяви подати
апеляційну скаргу.
3.Постанова виготовлена у повному обсязі 01 лютого 2007 року
.
Суддя