ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
від "16" січня 2007 р. по справі № 05/41/4-92
за позовом Підприємця ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1
до - Відділу по управлінню майном комунальної власності
виконавчого комітету Ковельської міської ради, м. Ковель
- Підприємця ОСОБА_2, м. Ковель
про визнання недійсним договору оренди
Суддя: Бондарєв С.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_3. - дор. від 03.08.2004р.
від відповідачів - Відділу по управлінню майном комунальної
власності виконавчого комітету Ковельської міської ради: - н/з
від підприємця ОСОБА_2.: - н/з
Суть спору: Позивач - Підприємець ОСОБА_1 -звернувся до суду
з позовом про визнання недійсним договір оренди нежитлового
приміщення НОМЕР_1 укладеного між Відділом по управлінню майном
комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської
ради та Підприємцем ОСОБА_2.
Позовні вимоги обгрунтовані наступним:
- 31.07.2000 року позивач придбала патент НОМЕР_2 на право
оренди будівлі, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Факт купівлі
патенту зареєстрований у відділі по управлінню майном комунальної
власності виконавчого комітету Ковельської міської ради 04.08.2000
року за НОМЕР_3;
- згідно п. 1.2 Положення про патент на право оренди
будівель, затвердженого наказом ФДМУ № 90 від 31.01.1995 року,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.1995 року за
НОМЕР_4, яке діяло на час купівлі патенту, власнику патенту
надається виключне право на укладення договору оренди будівлі;
- згідно п. 4.2 Положення про патент на право оренди будівель
орендодавець зобов'язаний укласти виключно з власником патенту
договір оренди будівлі на термін дії патенту;
- всупереч зазначеним вимогам 20.01.2003 року Ковельським
міським головою прийнято розпорядження № 18, яким зобов'язано
відділ по управлінню майном укласти з окремими підприємцями
тимчасові договори оренди на окремі торгові площі в приміщенні по
АДРЕСА_1;
- на виконання зазначеного розпорядження 21.01.2003 року
відділом по управлінню майном комунальної власності виконавчого
комітету Ковельської міської ради був укладений договір оренди
НОМЕР_5 з підприємцем ОСОБА_2. на частину приміщення будівлі у
АДРЕСА_1;
- рішенням господарського суду Волинської області № 01/22-34А
від 03.07.2003 року розпорядження Ковельського міського голови від
20.01.2003 року № 18 визнано недійсним, оскільки воно суперечить
вимогам законодавства та порушує виключне право власника патенту
на укладення договору оренди всієї будівлі у м. Ковелі по
АДРЕСА_1;
- договір оренди не житлового приміщення НОМЕР_1 укладено на
виконання незаконного розпорядження Ковельського міського голови
від 20.01.2003 року № 18 всупереч вимогам Положення про патент і
на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який був чинний на момент
укладення спірного договору, є недійсним;
- оскільки підприємець ОСОБА_2. продовжує користуватись
майном, переданим йому по договору оренди, то зазначене є
підставою недійсності правочину і згідно ст. 215 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого
комітету Ковельської міської ради відзив на позов не подав.
Направив клопотання від 15.01.2007р. НОМЕР_6 про зупинення
розгляду справи до прийняття рішення Верховним судом по справі
№6-19868 ск 06 про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ
"Ковельський центральний універмаг" від 25.03.1998р. Дане
клопотання не підлягає до задоволення, оскільки, на думку суду,
даний спір можливо розглянути за наявними в справі доказами,
рішення у справі №6-19868ск06 на даний час набрало законної сили.
Підприємець ОСОБА_2. в судове засідання не з'явився. В
поясненні від 10.11.2005р. позовні вимоги позивача не визнає з тих
підстав, що Положення про патент на право оренди будівель, на яке
посилається позивач, на час укладення договору не діяло, договір з
власником майна не укладався, норми ст.215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
застосовувати не має підстав.
Визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду
спору за наявними в справі матеріалами господарський суд, -
встановив:
31.07.2000 року підприємець ОСОБА_1 придбала у власність
патент НОМЕР_1 на право оренди будівлі, яка розташована за адресою
АДРЕСА_1, площею 1996,8 кв. м. зі строком дії до 30.03.2007року.
У відповідності з п. п. 1.2, 4.2, 5.1 Положення про патент на
право оренди будівлі (споруд, приміщень), затвердженого Наказом
ФДМУ № 90 від 30.01.1995р., зареєстрованого в МЮУ 20.03.1995 р. за
НОМЕР_4 (що діяв на час придбання патенту НОМЕР_2) власнику
патенту надається виключне право на укладення договору оренди
будівлі. Орендодавець зобов'язаний укласти виключно з власником
патенту договір оренди будівлі на термін дії патенту.
Всупереч зазначеним вимогам 21.01.2003 року відділ по
управлінню майном комунальної власності виконкому Ковельської
міської ради уклав договір оренди НОМЕР_5 з підприємцем ОСОБА_2.
на частину приміщення будівлі у АДРЕСА_1, площею 39,0 кв.м на
третьому поверсі будівлі.
Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним
чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і
обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним
чинності.
Відповідно до роз'яснення Вищого господарського суду України
№ 02-5/111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
від 12.03.1999р. "Про деякі питання
практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням угод недійсними"
відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має
оцінюватись господарським судом стосовно законодавства, яке діяло
на момент укладення спірної угоди.
Відповідно до ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що був чинний на
момент укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не
відповідає вимогам закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
у контексті ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зміст правочину не може
суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а
також моральним засадам суспільства.
Статтею 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що
господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або
вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з
порушенням хоча б одним з них господарської компетенції
(спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із
сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом
недійсним повністю або в частині.
Згідно п. 4.4 Положення про патент (що діяло на час
виникнення спірних правовідносин) захист прав власності на патент
здійснюється у відповідності з чинним законодавство України про
відносини власності.
Згідно п. 4.1 Положення патент є власністю фізичної чи
юридичної особи, яка його придбала. Права власника патенту
передбачають виключне право на укладення договору оренди будівель,
право продати патент, подарувати, передати в спадщину, закласти,
укладати інші угоди, які не заборонені чинним законодавством (п.
п. 5.1, 5.3).
Дата закінчення строку дії патенту - 30.03.2007 року.
У відповідності з частиною 1 статті 55 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник не може бути позбавлений права на
своє майно, крім випадків, передбачених цим законом та іншими
законодавчими актами України.
Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде
встановлено судом, третейським судом (ст. 49 ЗУ "Про власність").
В силу ч. 2 ст. 48 Закону "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник
може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці
порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Тобто, хоч позивача і не було позбавлено володіння патентом
НОМЕР_1, строк дії якого закінчується 30.03.2007 року, однак,
уклавши 21.01.2003 року договір оренди НОМЕР_5 з підприємцем
ОСОБА_2., орендодавець - відділ по управлінню майном комунальної
власності виконавчого комітету Ковельської міської ради порушив
виключне право позивача на укладення договору оренди всієї
будівлі, яке останній набув 31.07.2000 року, придбавши у власність
патент № і яке діє до закінчення строку дії патенту - 30.03.2007
року.
В силу ст. 57 ЗУ "Про власність" якщо в результаті видання
акта органом державного управління або місцевим органом державної
влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та
інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним
їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або
особи, права якої порушено.
Рішенням господарського суду Волинської області від
03.07.2003 року по справі № 01/22-34а (що набрало законної сили)
визнано недійсним розпорядження Ковельського міського голови № 18
від 20.01.2003 року, яким зобов'язано відділ по управлінню майном
комунальної власності виконкому Ковельської міської ради укласти
договори оренди з іншими підприємцями.
Саме на підставі цього розпорядження, яке визнано судом
недійсним (вказана обставина має для суду преюдиційне значення в
силу ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) і укладений оспорюваний
договір. Підприємець ОСОБА_2. продовжує використовувати займану
площу, що досліджено господарським судом Волинської області по
справі № 6/105-40 (ухвала від 17.10.2005 року набрала законної
сили).
В силу ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до способів захисту
цивільних прав та інтересів відноситься визнання правочину
недійсним.
Враховуючи те, що договір оренди НОМЕР_1, укладений між
відділом по управлінню майном комунальної власності виконкому
Ковельської міської ради та підприємцем ОСОБА_2. щодо оренди
частини приміщення будівлі у м. Ковелі по АДРЕСА_1, площею 39,0
кв.м на третьому поверсі будівлі суперечить ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 203, 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.207 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 48, 49, 55 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, його слід визнати недійсним і у
відповідності до вимог ч.1, 5 ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суд
вважає, що слід зобов'язати підприємця ОСОБА_2 повернути відділу
по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету
Ковельської міської ради частину не житлового приміщення вартістю
18190 грн. та площею 39,0 кв. м, розміщеного на третьому поверсі
будівлі за адресою: м. Ковель, АДРЕСА_1.
Оскільки спір до суду доведений з вини відділу по управлінню
майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської
міської ради, витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00
коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу, слід стягнути з нього відповідно до
ст.49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, п. 4 його Прикінцевих та перехідних положень,
ст. 207, ч. 2 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, п. 4 його Прикінцевих
положень, ст. ст. 48, 49, 55 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд,-
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Договір оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1, укладений
між відділом по управлінню майном комунальної власності
виконавчого комітету Ковельської міської ради і підприємцем
ОСОБА_2 визнати недійсним.
3. Зобов'язати підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_5)
повернути відділу по управлінню майном комунальної власності
виконавчого комітету Ковельської міської ради частину не житлового
приміщення вартістю 18190 грн. та площею 39,0 кв. м, розміщеного
на третьому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1.
4. Стягнути з відділу по управлінню майном комунальної
власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, м.
Ковель, вул. Незалежності, 73, (р/р 37110001000931, банк УДК у
Волинській області м. Луцьк, МФО 803014, код ЄДРПОУ 23254967) на
користь підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3 (IНФОРМАЦIЯ_2) 85 грн. 00
коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .
Суддя Бондарєв. С.В.