ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
12.01.07 р. Справа № 7/218пд
Господарський суд Донецької області у складі судді
Малашкевича С.А.при секретарі Волобуєвій А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду
справу
За позовом: Артемівської об'єднаної державної податкової
інспекції м. Артемівськ Донецької області
До відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Еліта"
м. Сіверськ Донецької області
2. Фермерського господарства "Рой" с. Званівка Донецької
області
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю
агрофірма "Каменська" м. Сіверськ Донецької області
Про: визнання недійсним господарського зобов'язання та
стягнення 56 000, 00 грн.
За участю:
представника позивача: Олійник О.В., довіреність №
27627/10/10 від 04.10.2006 р.; Козіна Ю.Є., довіреність №
174/10/10 від 09.01.2007 р.,
представника першого відповідача: Міщенко Д.В.-директор
представника другого відповідача: Соколенко В.I.-директор,
Романенко О.В., довіреність б/н від 29.11.2006 р.
представника третьої особи: Борисенко С.Н.-директор
Суть справи:
Артемівська об'єднана державна податкова інспекція звернулась
з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
агрофірма "Еліта" м. Сіверськ Донецької області та Фермерського
господарства "Рой" с. Званівка Донецької області про визнання
недійсним, на підставі ст. 207 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, господарського зобов'язання, що виникло з договору
купівлі-продажу від 09.12.2005 р., як такого, що завідомо
суперечить інтересам держави і суспільства, а також стягнення з
першого відповідача на користь другого відповідача одержаних за
угодою коштів в сумі 56 000, 00 грн., а з другого відповідача у
доход держави вартість матеріальних цінностей на суму 56 000, 00
грн., отриманих ним за угодою.
Заявами від 06.11.2006 р., від 23.11.2006 р. позивач надав
уточнення мотивів позовних вимог та просив визнати недійсним
господарське зобов'язання між відповідачами, яке виникло з
договору від 09.12.2005 р. та податкової накладної № 11 від
03.05.2006 р., застосувати наслідки, передбачені ч. 1 ст. 208
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
В судових засіданнях перший відповідач проти позовних вимог
заперечував, посилаючись на те, що податковий орган належним чином
не повідомив про знаходження посівів озимої пшениці, розташованих
на території Дронівської сільської ради площею 112 га, які
належали Товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма "Еліта"
у податковій заставі. Перша податкова вимога була вручена
колишньому керівнику товариства Борисенко С.М., який був
відсторонений від управління товариством через порушення у
відношенні нього карної справи, та не передав новому керівнику
Міщенко Д.В. документів та справ ТОВ "Еліта". Друга податкова
вимога була вручена не уповноваженій особі, яка не знаходилась з
товариством у трудових або цивільних правовідносинах. Перший
відповідач, також надав пояснення стосовно того, що первинні та
інші документи ТОВ "Еліта" були залучені до карної справи у
відношенні Борисенко С.М. відповідно до постанови про виїмку,
позбавивши Міщенко Д.В. можливості ознайомлення з ними.
Другий відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому
проти позовних вимог заперечував, посилався на те, що оспорювана
угода була укладена та виконана в межах діючого законодавства.
Другий відповідач зазначив, що збоку першого відповідача договір
підписано уповноваженою особою-директором Міщенко Д.В.,
повноваження та цивільна правоздатність якого підтверджуються
відповідними документами. Щодо знаходження предмету договору у
податковій заставі, він вважає, що застосування позивачем
податкової застави до об'єкту незавершеного виробництва-посівів
озимої пшениці, було застосовано з грубим порушенням приписів
законодавства.
Ухвалою господарського суду від 05.10.2006 р. за клопотанням
Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Каменська" м.
Сіверськ, його було залучено до участі у справі в якості третьої
особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача.
В судових засіданнях третя особа надала пояснення стосовно
того, що між ТОВ АФ "Каменська" та ТОВ"Еліта" було укладено
договір сумісного виробництва, відповідно до якого усі витрати по
здійсненню технологічних процесів вирощування врожаю пшениці,
понесла ТОВ АФ "Каменська". Уклавши оспорюваний договір
купівлі-продажу посівів пшениці, ТОВ "Еліта" нанесла збитки ТОВ АФ
"Каменська".
Судом досліджені копії наступних документів, наданих
сторонами в обгрунтування своїх вимог та заперечень: договір
купівлі-продажу від 09.12.2005 р., акт приймання-передачі від
03.05.2006 р., довідки-підтвердження № 6в від 03.05.2006 р., № 6б
від 03.05.2006 р., № 6а від 03.05.2006 р., податкова накладна № 11
від 03.05.2006 р., статут ФГ "Рой" с. Званівка, довідка про взяття
на облік платника податків, свідоцтво про державну реєстрацію від
21.01.1993 р., довідка управління статистики № 22007221, свідоцтво
№ 22007221, статут ТОВ "Еліта", довідка про взяття на облік
платника податків № 252 від 05.09.2002 р., свідоцтво про державну
реєстрацію від 28.12.1998 р., довідка № 7-25-25, свідоцтво про
державну реєстрацію від 28.12.1998 р., свідоцтво про реєстрацію
платника податку на додану вартість № 06885286 від 19.09.2002 р.,
розпорядження № 333 від 18.06.2002 р., квитанція до прибуткового
касового ордеру № 1 від 03.05.2006 р., № 2 від 04.05.2006 р., № 3
від 05.05.2006 р., № 4 від 06.05.2006 р., № 5 від 10.05.2006 р., №
6 від 11.05.2006 р., витяг про реєстрацію в Державному реєстрі
обтяжень рухомого майна, наказ № 164-в від 17.07.2006 р.,
повідомлення № 412 від 21.10.2005 р., акт опису активів від
23.12.2005 р., протокол № 47 від 06.07.2005 р., лист № 13від
07.07.2005 р., договір купівлі-продажу від 28.10.2005 р.,
довіреність № 799625 від 28.10.2005 р., протокол від 23.08.2005
р., наказ ТОВ "Еліта" від 03.10.2005 р., інформаційний лист № 298
від 04.10.2006 р., податкові декларації ТОВ "Еліта", податкова
накладна від 03.05.2006 р., накладна від 03.05.2006р., довідка про
земельну ділянку від 30.06.2006 р., угода про розірвання договору
б/н від 04.02.2005 р., список пайщиків, корінець чека від
03.05.2006 р., договір сумісного виробництва від 04.02.2005 р.,
акт опису активів на які поширюється право податкової застави від
19.04.2006 р., акт обстеження від 22.02.2006 р., скарга від
14.07.2006 р., лист прокуратури Донецької області № 04/2-3365-06
від 19.09.2006 р., корінець першої податкової вимоги від
06.07.2005 р., корінець другої податкової вимоги від 09.08.2005
р., поштове повідомлення № 1032 від 12.08.2005 р., довідка №
30756/10-15 від 03.11.2006 р., протокол № 93 від 28.11.2005 р.,
наказ № 204 від 02.09.2005р. та інші.
Позивачем було заявлене клопотання від 26.12.2006 р. про
витребування від другого відповідача копій: книги придбання
товарів за грудень 2005 р.- липень 2006 р., головної книги за
2005-2006 роки, первинних бухгалтерських документів, які
стосуються купівлі-продажу посівів озимої пшениці.
В задоволенні зазначеного клопотання судом було відмовлено, у
зв'язку з відсутністю обгрунтування і недоведеністю необхідності
зазначених документів для підтвердження обставин стосовно предмету
спору та умислу першого відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення
представників сторін, третьої особи суд встановив.
Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Еліта" м.
Сіверськ зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності
28.12.1998 р. Артемівською районною державною адміністрацією, про
що видане відповідне свідоцтво, взято на облік в якості платника
податків у Артемівською об'єднаною державною податковою
інспекцією.
Селянське (фермерське) господарство "Рой" с. Званівка
Донецької області зареєстровано як суб'єкт підприємницької
діяльності 21.01.1993 р. Артемівською районною державною
адміністрацію, про що було видане відповідне свідоцтво.
Господарство з 28.01.1993 р. знаходиться на податковому обліку в
Артемівській об'єднаній державній податковій інспекції м.
Артемівськ.
09.12.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю
агрофірма "Еліта" м. Сіверськ та Фермерським господарством "Рой"
с. Званівка було укладено договір купівлі-продажу. Предметом
зазначеного договору були визначені посіви озимої пшениці,
розташовані на території Дронівської сільської ради.
На виконання зазначеного договору, 03.05.2006 р. ТОВ
агрофірма "Еліта" передало за актом приймання-передачі
Фермерському господарству "Рой" с. Званівка посіви озимої пшениці
в розмірі 112 га, що знаходились на території Дронівської
сільської ради. Акт приймання-передачі від 03.05.2006 р.
підписаний керівниками підприємств-сторонами угоди. При здійсненні
угоди, першим відповідачем, також були виписані і передані другому
відповідачу: накладна б/н від 03.05.2006 р., за якою передане
незавершене виробництво-посіви озимої пшениці площею 112 га на
суму 56 000, 00 грн.; податкова накладна № 11 від 03.05.2006 р. на
продаж незавершеного виробництва (озимої пшениці) площею 112 га на
суму 56 000, 00 грн.
Другим відповідачем за прибутковим касовим ордером № 1 від
03.0.2006 р., № 2 від 04.05.2006 р., № 3 від 05.05.2006 р., № 4
від 06.05.2006 р., № 5 від 10.05.2006 р., № 6 від 11.05.2006 р.
була проведена повна сплата першому відповідачу отриманих посівів
озимої пшениці.
Отже, за перелічених вище обставин, договір сторонами був
виконаний в повному обсязі, відповідно до його умов.
Позивач просить визнати господарське зобов'язання, яке
виникло із зазначеного договору, недійсним на підставі ст. 207
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, як таке, що укладене з
метою суперечною інтересам держави і суспільства. При цьому,
умисел на укладання з такою метою зобов'язання, на думку позивача,
мав перший відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю
агрофірма "Еліта" м. Сіверськ.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення
угоди з метою ухилення від сплати податків, оскільки предметом
відчуження за угодою були активи ТОВ "Еліта", що знаходились у
податковій заставі. Позивач посилається на недодержання сторонами
нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу посівів
пшениці, на його думку, такий договір є договором купівлі-продажу
нерухомого майна. До того ж, позивач вважає, що договір
купівлі-продажу від 09.12.2005 р. було підписано зі сторони ТОВ
"Еліта" не уповноваженою особою-Міщенко Д.В., оскільки відповідно
до даних статистики, керівником зазначеного товариства є Борисенко
С.М.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою,
яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або
укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б
одним з них господарської компетенції (спеціальної
правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або
відповідного органу державної влади визнано недійсним повністю або
частково.
Положення ст. ст. 207 та 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
слід
застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з
метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з
ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є нікчемним, і
визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органами
державної податкової служби, вказані в абзаці в абзаці першому ст.
10 Закону країни "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до
суду з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за
правочинами, вчиненими з метою, яка суперечить інтересам держави і
суспільства, посилаючись н їхню нікчемність.
Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна належними і допустимими
доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
В обгрунтування мети суперечної інтересам держави і
суспільства по осопорюваному господарському зобов'язанню та умислу
першого відповідача, позивач посилається на факт знаходження майна
Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Еліта" на час
укладення договору купівлі-продажу від 09.12.2005 р., в податковій
заставі та неузгодження з податковим органом, як того вимагає ст.
8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, відчуження посівів озимої пшениці.
Вищеперелічені доводи позивача безпідставні і не грунтуються
на чинному законодавстві.
Відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону України № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, платник податків, активи якого перебувають у
податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за
винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом:
a) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди
(лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових
прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що
використовуються у підприємницькій діяльності платника податків
(інших видах діяльності, які за умовами прирівнюються до
підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних
запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за
звичайні.
Отже, виходячи із зазначеної норми, узгодженню з податковим
органом не підлягають господарські операції боржника, майно якого
знаходиться в податковій заставі, з купівлі-продажу інших видів
відчуження майна, а саме готової продукції, товарів і товарних
запасів, робіт та послуг, що використовується в господарській
діяльності платника податків, за кошти, за цінами, що не є меншими
за звичайні. Оспорювана господарська операція, між відповідачами
підпадає під ознаку господарської операції, яка не потребує
погодження з податковим органом. Зокрема, предметом угоди є
незавершене виробництво-посіви озимої пшениці, тобто майно, яке
використовується у підприємницькій діяльності першого відповідача,
згідно його засновницьких документів. Відчуження здійснено за
кошти, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів,
наявних у матеріалах справи. На заниження ціни продажу, так само
як і відомості про звичайні ціни на таке майно, позивач не вказує
і не доводить.
Доводи позивача про необхідність кваліфікувати відчуження
активів, які перебувають у податковій заставі, без погодження з
податковим органом, як ухилення від оподаткування, судом до уваги
не приймається, у зв'язку з відсутністю необхідності погоджувати
відчуження посівів озимої пшениці з податковою інспекцією, про що
йшлося вище. Щодо відображення відповідачами в бухгалтерському та
податковому обліку доходів і витрат по оспорюваній господарській
операції та фактичної сплати податків з неї, слід зауважити, що
такі дані встановлюються шляхом проведення податковим органом
перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, і доказом
наявності відповідних порушень податкового законодавства можуть
бути обставини, встановлені такими перевірками та відображені в
актах перевірки. Позивачем в позові будь-яких посилань на
проведення перевірки з питань дотримання відповідачами податкового
законодавства не зроблені, акти перевірок з встановленими
порушеннями суду не надані. До того ж, наявність порушень
податкового законодавства, встановленого під час перевірок і
відображених в актах, може бути підставою для притягнення винного
платника податків до встановленої законом відповідальності і не
може сама по собі бути підставою для визнання недійсним
господарського зобов'язання як такого, що укладене з метою
суперечною інтересам держави та суспільства.
Помилковим є твердження позивача про те, що посіви озимої
пшениці є нерухомістю і угода з їх купівлі-продажу підлягає
обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 181 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, до
нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні
ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці,
переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх
цільового призначення.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у
просторі.
Основною розмежувальною ознакою рухомих і нерухомих речей є
їх зв'язок із землею. Нерухомими речами визнаються земля із
багаторічними насадженнями, будинки, споруди як житлового так і
виробничого призначення (мости, тунелі, шляхопроводи тощо), а
також інші об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення
яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, для віднесення об'єктів, розташованих на земельній
ділянці до рухомих або нерухомих речей, повинно визначити їх
призначення та встановити можливість знецінення таких речей в разі
перенесення їх із земельної ділянки.
У випадку з посівами озимої пшениці слід зауважити, що за
цільовим призначенням, таке майно має ціллю одержання та збір
врожаю (продукції). Тобто, такі посіви, повинно розцінювати як
незавершене виробництво, про що й вказано сторонами оспорюваного
господарського зобов'язання в прийомо-передаточних документах.
Згідно ст. 189 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, продукцією,
плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається,
одержується з речі або приноситься річчю. Отже, після збирання
врожаю пшениці із земельної ділянки, навпаки досягається мета і
цільове призначення речі-посівів озимої пшениці. Теж саме
стосується й умови про можливість знецінення речі в разі її
переміщення із земельної ділянки. Після збору врожаю (отримання і
переміщення продукції) за загальними умовами, його вартість
перевищує вартість самої речі з якої він одержаний (посіви озимої
пшениці). Тобто, знецінення речі при переміщенні із земельної
ділянки, в такому випадку, не відбувається.
Окрім того, питання перевірки нотаріального посвідчення
договорів купівлі-продажу між двома господарюючими суб'єктами,
якими є відповідачі, знаходиться поза межами повноважень і функцій
податкових органів, визначних ст. 10, 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, оскільки не
пов'язані з обчисленням та сплатою податків та обов'язкових
зборів, які контролюють податкові органи. Отже, органи державної
податкової служби не можуть бути належними позивачами за позовами
про визнання недійсними господарських зобов'язань з підстав не
пов'язаних з завданням і функціональним призначенням таких
органів.
За вказаних обставин, у тому числі, не приймаються й доводи
позивача про укладення договору купівлі-продажу від 09.12.2005 р.
збоку першого відповідача не уповноваженою особою. Доводи про те,
що громадянин Міщенко Д.В. не був уповноваженою та посадовою
особою Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Еліта",
спростовуються наданими для огляду в судовому засіданні першим
відповідачем документами, копії яких долучені до матеріалів
справи. Зокрема це: протокол від 23.09.2005 р. зібрання
засновників ТОВ "Еліта", відповідно до якого учасники зборів
обрали директором товариства Міщенко Дмитра Володимировича; лист №
37 від 26.07.2006 р. державному реєстратору Артемівської
райдержадміністрації з повідомленням про наявність протоколу від
23.08.2005 р.; наказ № 36 від 03.10.2005р. про покладення на
Міщенко Д.В. з 03.10.2005 р. обов'язків директора ТОВ АФ "Еліта".
Окрім того, угода була виконана сторонами в повному обсязі, у тому
числі ТОВ АФ "Еліта", що свідчить про схвалення договору самою
особою, яку представляв як керівник, при укладанні договору
громадянином Міщенко Д.В. В разі такого ухвалення, відсутні
підстави вважати угоду неукладеною.
Сама по собі угода купівлі-продажу посівів пшениці не є
такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар
не виключено законом з цивільного обігу, на торгівлю ним не
вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень
стосовно його купівлі-продажу.
Пояснення третьої особи без самостійних вимог на предмет
спору на боці позивача-ТОВ "Каменська", в частині того, що майно,
продане першим відповідачем за оспорюваним господарським
зобов'язанням, знаходилось у їх спільній власності і неправомірно,
без згоди співвласника, продане другому відповідачу, а також
заперечення першого відповідача з цього приводу та надані ним на
спростування зазначених обставин документи, судом до уваги не
беруться, оскільки перелічене не стосуються мотивів і підстав, які
заявлені позивачем для визнання зобов'язання недійсним. Оскільки
третя особа не заявляє окремих вимог на предмет позову, в цьому
судовому засіданні розглядається лише мотиви і підстави, які
заявлені позивачем. Проте, третя особа не позбавлена права в
подальшому пред'явити окремий позов, в разі, якщо вона вважає
порушеними свої права.
За перелічених вище обставин, оцінюючи в сукупності надані
сторонами докази і пояснення, суд вважає недоведеним з боку
позивача підстави для визнання недійсними господарського
зобов'язання, на підставі ст. 207 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, як такого, що укладене з метою суперечною інтересам
держави і суспільства, та умислу першого відповідача діяти при
укладенні угоди з такою метою.
Наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
не можуть застосовуватися як сам факт несплати податків
(зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору.
За таких обставин, правопорушенням є несплата податків, а не
вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1
ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладання угоди
з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Визначених обставин позивач не довів, тобто відсутні підстави для
застосування санкцій за вказаною нормою.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 11 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, ст. 8 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.
207, ст. 208 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 181,
189, 203, 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 33,
35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ВИРIШИВ:
Відмовити в позовних вимогах Артемівської об'єднаної
державної податкової інспекції м. Артемівськ про визнання
недійсним господарського зобов'язання між Товариством з обмеженою
відповідальністю агрофірмою "Еліта" м. Сіверськ Донецької області
та Фермерським господарством "Рой" с. Званівка Донецької області,
виниклого на підставі договору купівлі-продажу посівів озимої
пшениці від 09.12.2005 р. та накладної № 11 від 03.05.2006 р., та
стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма
"Еліта" м. Сіверськ на користь Фермерського господарства "Рой" с.
Званівка одержаних за угодою коштів в сумі 56 000, 00 грн., а з
Фермерського господарства "Рой" с. Званівка у доход держави
вартість матеріальних цінностей на суму 56 000, 00 грн., отриманих
ним за угодою.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину
рішення.
Повний текст рішення підписано 17.01.2007 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня підписання його повного тексту.
Суддя Малашкевич С.А.