РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.01.07 Справа № 5/591.
Господарський суд Луганської області у складі головуючого
судді Закропивного О.В., при секретарі Агафоновій С.В., за участю
представників сторін:
від позивача - Чумакевич Л.В. (довіреність № НЮ-1050 від
22.09.06.);
від відповідача - Суворов П.В. (довіреність № 2 від
03.01.05.);
розглянувши матеріали справи за позовом:
Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська
залізниця Львівської державної залізниці в особі відокремленого
підрозділу -Iвано-Франківської дирекції залізничних перевезень (м.
Iвано-Франківськ, вул. Привокзальна, 15);
до товариства з обмеженою відповідальністю "Перевальський
торговий дім" (м. Пржевальськ, Луганської області, вул. Томського,
10);
про стягнення 100775 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду
Луганської області з позовом про стягнення з відповідача 100775
грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в залізничних
накладних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги
підтримав повністю, зазначивши, що згідно з ст. 24 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, вантажовідправники несуть
відповідальність за всі не правильності, неточності відомостей,
зазначених ними в накладній.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву з якого
вбачається, що позовні вимоги ним не визнаються. Представник
відповідача в судовому засіданні підтвердив викладену у відзиві
позицію додатково зазначивши, що на момент прийняття вантажу
(вугілля) до перевезення, його маса, зазначена в накладних,
відповідала фактичній масі, яка була визначена на сертифікованих
вагах залізниці її спеціалістом, що має доступ до роботи на
150-тонних вагах. Ніяких дій з боку відповідача по навмисному
внесенню не достовірних даних щодо маси вантажу, вказаної в
накладних фактичній його масі, не вчинялось тому, позов
задоволенню не підлягає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін
та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить
до висновку, що вимоги позивача необгрунтовані з наступних
підстав.
За ст. 6 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
(далі статут)
накладна -це основний перевізний документ встановленої форми,
оформлений відповідно до Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
та Правил
перевезення вантажу і наданий залізниці відправником разом з
вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою
угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та
залізницею; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху
перевезення до станції призначення.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 "Правил оформлення перевізних
документів", затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00 №
644 ( z0863-00 ) (z0863-00)
та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України
від 24.11.2000 № 863/5084 (далі - Правил оформлення перевізних
документів), графи комплекту перевізних документів - "маса вантажу
в кг, визначена відправником" заповнюються вантажовідправником,
вказується маса вантажу у кілограмах.
Відповідно до п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних
документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його
призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній
відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його
кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122
Статуту. Факт неправильного зазначення відправником вказаних
відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом
не складався комерційний акт.
Тобто, відповідальність за внесення невірних даних в
залізничну накладну покладається на вантажовідправника.
Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2006 року
відповідачем із станції Мануйлівка Донецької залізниці на станцію
Бурштин Львівської залізниці для Бурштинської ТЕЦ були відправлені
вагони з вугіллям №№ 66695610, 67146746, 66741810, 66062027,
60327350 за накладними №№ 48386474, 48386472, 48386484, 48386469,
48386476.
Згідно з ст. 37 Статуту, маса вантажу має бути визначена
відправником у накладній під час здавання вантажів для
перевезення.
В ході судового розгляду справи встановлено, що за
результатами зважування вантажу на 150-тоних вагонних вагах, на
станції відправлення було визначено масу вантажу, яку
представниками відправника та станції відправлення внесено до
накладних, а вагони з вантажем прийняті до відправлення без
зауважень.
В подальшому, 01.08.06. на станції Миронівка
Південно-Західної залізниці вищевказані вагони було відчеплено від
потягу для проведення контрольного зважування та складення
комерційних актів. Підставою для таких дій Південно-Західної
залізниці став акт загальної форми № 10523 від 01.08.06.,
складений працівниками станції Ясеновата Донецької залізниці за
результатами зважування спірних вагонів на тензовагах. В
зазначеному акті вказується про виявлені факти невідповідності
фактичної маси вантажу даним, зазначеним у накладній на кожний
вагон, а саме перевантаження вагонів.
Після контрольного зважування спірних вагонів, працівниками
станції Миронівка Південно-Західної залізниці було складено
комерційні акти, які підтвердили факти, зафіксовані в акті
загальної форми № 10523 від 01.08.06.
На підставі комерційних актів позивачем, відповідно до ст.ст.
118 та 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, за неправильно
зазначену у накладній масу вантажу нарахований штраф у розмірі
п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, який
склав 100775 грн.
За поясненням представника позивача, дані щодо переважування
вагонів фіксуються в відповідному журналі, який зберігається на
станції де відбувалось зважування.
Однак, в судове засідання представником позивача не надано ні
самих журналів, ні належним чином завірених витягів з них, де
відображені результати кожного зважування. Також, ним не надано
витребувані судом оригінали, або належним чином завірені копії
технічних паспортів вагів, на яких проводилось зважування.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів (ст. 129 Статуту),
затверджених наказом Мінтрансу України 28.0502. № 334 ( z0567-02 ) (z0567-02)
та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02. за №
567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його
заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного
двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика,
сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і
прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь
у перевірці.
Отже, п. 10 Правил визначає вичерпний перелік осіб, якими в
обов'язковому порядку повинні підписуватись комерційні акти
незалежно від того, хто брав участь у перевірці.
З наявних в матеріалах справи завірених копій комерційних
актів по спірних вагонах вбачається, що вони підписані начальником
станції, прийомоздавальником та бригадиром ПКО, який, на
переконання суду, не входить до вичерпного переліку осіб, що в
обов'язковому порядку повинні підписувати комерційні акти. Також,
і представник позивача в судовому засіданні не надав суду
будь-яких документів щодо виконання обов'язків та повноважень
даної посадової особи на підписання даних комерційних актів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що комерційні акти,
на підставі яких було нараховано штраф відповідачу, складені з
порушенням вимог Правил і тому, вони не можуть слугувати належним
доказом по справі.
В статті 218 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зазначається, що
підставою господарсько-правової відповідальності учасника
господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері
господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або
не належне виконання господарського зобов'язання чи порушення
правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним
вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення
господарського правопорушення.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, що
відповідач належним чином здав вантаж до перевезення, зазначивши в
накладних масу вантажу, визначену за результатами зважування на
150-ти тонних вагах на станції відправлення. В подальшому,
відповідачем не здійснював будь-яких дій по законному чи
незаконному збільшенню фактичної маси вантажу безпосередньо в
самих вагонах або внесення недостовірних даних в накладні. Тобто,
відповідач не вчиняв ніяких дій, які можна було б кваліфікувати як
правопорушення і які були б підставою для застосування штрафних
санкцій до нього.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається в обгрунтування своїх доводів і заперечень.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що
позивачем не доведені обставини, за якими на відповідача покладена
відповідальність згідно ст.ст. 118, 122 Статуту Залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Отже, з урахування викладеного, позовні вимоги слід визнати
необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
по даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд, -
В И Р I Ш И В:
1. В задоволені позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Дата підписання рішення: 16.01.07.
Суддя О.В. Закропивний