ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року
м. Київ
справа № 803/424/17
касаційне провадження № К/9901/20453/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Управління) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 (суддя Костюкевич С.Ф.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 (головуючий суддя - Пліш М.А., судді - Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, у якому просив визнати нечинною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1817-17 від 02.03.2017 в розмірі 102146,32 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послався на те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною, оскільки висновки контролюючого органу про заниження позивачем єдиного соціального внеску є необґрунтованими з тих підстав, що обставини щодо заниження витрат вже були предметом судового розгляду в адміністративній справі №803/517/16 за його позовом до Луцької ОДПІ у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000941304 від 12.02.2016, за результатами якого зазначене податкове-повідомлення рішення було скасоване, з огляду на що у ФОП ОСОБА_1 відсутня недоїмка з єдиного внеску у сумі 102146,32 грн. та, як наслідок, у Управління були відсутні правові підстави для надіслання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 26.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016, позов задовольнив повністю: визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1817-17 від 02.03.2017.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що оскільки, судовими рішеннями суду у справах №803/517/16 та №803/1258/16, які набрали законної сили, встановлено безпідставність висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 19.01.2016 №106/17-01/ НОМЕР_1, щодо заниження ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб на суму 343213,10 грн., з яких: 20136,23 грн. за 2013 рік і 323076,91 грн. за 2014 рік, а також скасовано рішення від 12.02.2016 №0000971304 в частині донарахування за 2013-2014 роки 109429,47 грн. єдиного внеску та 13171,80 грн. штрафних санкцій, то вимога Управління від 02.03.2017 №Ф-1817-17 в частині суми боргу 102146,32 грн., з яких: 102146,32 грн. недоїмки з єдиного внеску, підлягає скасуванню як протиправна. Також, суди зазначили, що згідно платіжного доручення від 24.02.2017 №6498 позивачем сплачено єдиний соціальний внесок за 2012 рік у розмірі 36415,57 грн. та згідно платіжного доручення від 14.02.2017 №6448 - штрафні санкції у сумі 7283,11 грн., нараховані рішенням від 12.02.2016 №0000971304.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.09.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної оцінки тому, що у справі № 803/1258/16 оскаржувалося лише податкове повідомлення-рішення №0000941304 від 12.02.2016, тоді як висновків про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000961304 від 12.02.2016 вказане судове рішення не містить, з огляду на що у картці особового рахунку платника обліковується недоїмка, на підставі інформації з якої Управлінням і було сформовано оспорювану вимогу про сплату боргу (недоїмки).
У запереченні на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу Управління без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.07.2022 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 05.07.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна планова виїзна перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом від 19.01.2016 №106/17-01/ НОМЕР_1, за висновками якого ФОП ОСОБА_1 були порушені вимоги: пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування", внаслідок чого підприємцем занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 145845,04 грн., в тому числі за 2012 рік на 36415,57 грн., за 2013 рік на 44577 грн., за 2014 рік на 64852,47 грн.; пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 343213,14 грн., з яких: 20136,23 грн. за 2013 рік, 323076,91 грн. за 2014 рік.
На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.02.2016 №0000941304, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 343213,10 грн. за основним платежем та на 85803,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене ФОП ОСОБА_1 в судовому порядку, за результатами якого постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі №803/517/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016, податкове повідомлення-рішення від 12.02.2016 №0000941304 було визнане протиправним та скасоване.
Зокрема, судовим рішенням суду у справі №803/517/16, яке набрало законної сили, встановлено безпідставність і протиправність висновків контролюючого органу щодо заниження ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб на суму 343213,10 грн., з яких: 20136,23 грн. за 2013 рік та 323076,91 грн. за 2014 рік.
Також, Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області за результатами вказаної вище перевірки виставлено позивачу вимогу від 12.02.2016 №000961304 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 145845,00 грн. та прийнято рішення від 12.02.2016 №0000971304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20454,91 грн., яке було оскаржене ФОП ОСОБА_1 в судовому порядку.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 та додатковою постановою від 16.11.2016 у справі №803/1258/16, які залишені без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, позов був задоволений частково: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 12.02.2016 №0000971304 в частині донарахування 109429,42 грн. єдиного соціального внеску та в частині застосування 13171,80 грн. штрафних санкцій.
Зокрема, предметом судового розгляду у справі №803/1258/16 було встановлення правомірності донарахуванням контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 за результатами перевірки 145845,00 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосування штрафної санкції у розмірі 20454,91 грн., за результатами якого судовим рішенням у даній справі, яке набрало законної сили, визнане протиправним та скасоване рішення в частині донарахування позивачу 109429,42 грн. єдиного соціального внеску та в частині застосування 13171,80 грн. штрафних санкцій.
При цьому, відповідно до платіжного доручення від 24.02.2017 №6498 ФОП ОСОБА_1 був сплачений єдиний соціальний внесок за 2012 рік у розмірі 36415,57 грн., а згідно з платіжним дорученням від 14.02.2017 №6448 - штрафні санкції у сумі 7283,11 грн., нараховані рішенням від 12.02.2016 №0000971304 за період 2012 року.
Разом з цим, Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на підставі вищевказаної перевірки 15.07.2016 знову було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2016 №Ф-1817-17 в розмірі 122601,27 грн., в тому числі: 109429,47 грн. недоїмки та 13171,80 грн. штрафних санкцій, яка була оскаржена в судовому порядку.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 у справі №803/1100/16 було визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2016 №Ф-1817-17 в частині сплати суми боргу в розмірі 122601,27 грн., в тому числі: 109429,47 грн. недоїмки та 13171,80 грн. штрафних санкцій.
За інформацією, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 у справі №803/1100/16 була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017.
В свою чергу, Управління 02.03.2017 сформувало та направило ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені №Ф-1817-17 в сумі 102146,32 грн., з яких 102146,32 грн. - недоїмка. Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17)
(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
За визначенням, наведеним у пункті 6 частини першої статті 1 Закону № 2464, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 25 Закону № 2464 встановлює заходи впливу та стягнення, відповідно до частини першої рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Положеннями частини третьої статті 25 Закону № 2464 встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються. Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (z0508-15)
(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка врегульовує застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17)
та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами (далі - Інструкція № 449).
Розділ VI Інструкції № 449 визначає порядок стягнення заборгованості з платників.
Відповідно до абзаців 2-4 пункту 2 Розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Пункт 3 Розділу VI Інструкції № 449 встановлює, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.
Положеннями пункту 6 Розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу; є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.
Згідно з пунктом 7 Розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, то орган доходів і зборів подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, формування заборгованості з єдиного внеску здійснюється на певну дату з урахуванням усієї заборгованості, яка існує на таку дату, шляхом прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, правомірність прийняття оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) Управління обгрунтовувало лише наявністю в інформаційній системі органу доходів і зборів інформації про вимогу від 12.02.2016 № Ф-0000961304. При цьому, ця вимога про сплату боргу (недоїмки) була сформована на підставі акту документальної перевірки, від 19.01.2016 №106/17-01/2704608318, на підставі висновків якого контролюючим органом були прийняті податкове повідомлення-рішення від 12.02.2016 №0000941304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.02.2016 №0000971304 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2016 №Ф-1817-17, які були скасовані судовими рішеннями (повністю та частково), які набрали законної сили. Недоїмка та штрафні санкції (у нескасованій частині) були сплачені позивачем.
За таких обставин, а також з огляду на те, що Управлінням в процесі розгляду даної справи не надано доказів існування обставин, передбачених пунктом 3 Розділу VI Інструкції № 449, та зважаючи на положення пункту 6 Розділу VI цієї Інструкції, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин, у задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк