ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області
91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области
91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.01.07 Справа № 16/429пд(18/529пд).
Судова колегія у складі суддів Лісовицький Є.А.- головуючий,
Ворожцов А.Г., Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за
позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Вугільник", с. Покровське Троїцького району
до закритого акціонерного товариства "Троїцьке
ремонтно-технічне підприємство", смт. Троїцьке
про визнання договору недійсним
при секретарі Андрущенко Г.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Костенко Г.В. -директор, Семененко О.В., дов.
б/н від 17.08.06 відповідача: Потєряхін А.М., паспорт ЕМ № 054437
від 17.12.98, Прокопенко В.О., дов. б/н від 07.07.05.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним
договору від 09.10.2001, який укладено між сторонами за позовом.
Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що від імені позивача
спірний договір підписаний не уповноваженою особою.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що
позивач схвалив вказаний договір, і тому, він є законним, а також
позивач пред'явив позов після спливу строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників
сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
09.10.2001 між сторонами за позовом був укладений договір,
згідно якому СТОВ "Вугільник"зобов'язався погасити ЗАТ "Троїцьке
РТП"заборгованість КСП "Вугільник"в сумі 23280,74 грн.
З боку СТОВ "Вугільник"договір був підписаний його директором
Жировим В.А., а з боку ЗАТ "Троїцьке РТП"- його головою правління.
Позивач зазначив, що директор СТОВ "Вугільник"Жиров В.А. не
мав повноважень на підписання цього договору, так як згідно
статуту позивача угоди на суму, яка перевищує 10000 грн., повинні
затверджуватися зборами учасників товариства.
Однак, вказаний договір зборами учасників товариства не
затверджувався.
За таких підстав, позивач заявив вимоги про визнання
недійсним зазначеного договору.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін,
судова колегія дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню
за таких підстав.
Матеріалами справи доведено, що на момент укладення спірного
договору відповідачем були надані послуги КСП "Вугільник",
правонаступником якого є позивач.
Отже, укладаючи договір від 09.10.01 сторони лише визначили
розмір боргу позивача за надані послуги, встановили строк його
погашення та форму оплати -грошові кошти чи сільгосппродукція.
Доводи позивача про те, що директор СТОВ "Вугільник"(на дату
укладення оспорюваного договору) Жиров В.А. не мав повноважень на
одноособове укладення цього договору, підтверджуються матеріалами
справи (п. 8 Статуту позивача, Положення про порядок укладення
договорів та угод від імені СТОВ "Вугільник", затверджене
11.06.01).
Разом з цим, згідно ст. 63 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(який діяв на дату укладення та часткового виконання
оспорюваного договору) угода, укладена від імені другої особи
особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням
повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки
для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди
цією особою.
Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить
угоду дійсною з моменту її укладення.
Як встановлено судом, позивачем частково сплачений борг за
договором від 9.10.01.
Так, за накладною № 875 від 01.11.01 позивач передав
відповідачу озиму пшеницю на 2700 грн. У податковій накладній від
01.11.01 позивач зазначив, що це -взаєморозрахунок.
За накладною від 20.12.01 № 974 позивач передав відповідачу
ячмінь на 1200 грн. У податковій накладній від зазначеної дати
позивач також вказує, що це -взаєморозрахунок.
За накладною від 21.08.02 № 433 позивач передав відповідачу
озиму пшеницю на 1250 грн. У податковій накладній від 21.08.02
зазначено, що дана поставка здійснена за договором у рахунок
взаєморозрахунків.
Позивач не надав суду договір, згідно якого здійснювався
взаєморозрахунок. Але надав рахунки-фактури від 28.08.00 і
06.04.01, накладну № 9 без року виписки і від 25.04.01 про
отримання СТОВ "Вугільник" від відповідача товаро-матеріальних
цінностей. На думку позивача, взаєморозрахунок здійснювався на
підставі даних документів.
Сторонами у справі складений акт звірення розрахунків (зі
сторони позивача підписаний головним бухгалтером підпис якого
скріплений печаткою).
З даного акту звірення видно, що станом на 01.09.03 у
позивача перед відповідачем існував борг 19556 грн. 36 коп.
Отже, з перелічених накладних (№№ 875, 974, 433) частина суми
була врахована як погашення боргу за договором від 09.10.01,
частина -як погашення інших існуючих боргових зобов'язань позивача
перед відповідачем. Відповідач мав право здійснити таке погашення
боргу позивача, оскільки лише поставка за накладною від 21.08.02 №
433 на 1250 грн. у податковій накладній має чітке визначення, що
здійснюється за договором у рахунок взаєморозрахунків.
Таким чином, позивач схвалив договір від 09.10.01 своїми
наступними діями -передачею належного йому майна у рахунок
взаєморозрахунків, у тому числі за договором, зазначенням про це у
податкових накладних.
Відповідач погодився з такими взаєморозрахунками. Кінцева
сума боргу за договором - 19556 грн. 36 коп. визначена рішенням
господарського суду Луганської області від 07.12.2004 по справі №
17/406, яке набрало законної сили. Цим же рішенням був стягнутий
штраф.
Вищим господарським судом України при перегляду даного
судового рішення в касаційному порядку (постанова ВГСУ від
20.09.2005) було встановлено, що згідно договору від 09.10.2001
(який оспорюється позивачем у даній справі) СТОВ
"Вугільник"зобов'язався погасити ЗАТ "Троїцьке РТП"борг КСП
"Вугільник"в сумі 23280,74 грн. Станом на 01.09.2003 не сплачений
СТОВ "Вугільник"борг склав 19556 грн. 36 коп.
Тобто рішенням господарського суду та постановою Вищого
господарського суду при розгляді справи між тими ж самими
сторонами був встановлений факт, що спірний договір частково був
виконаний СТОВ "Вугільник".
Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського суду під
час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні
інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Прийняття спірного договору позивачем до виконання
підтверджує схвалення цього договору позивачем і відповідно,
робить цей договір дійсним з моменту його укладення.
За таких обставин, в позові слід відмовити за
необгрунтованістю та безпідставністю вимог.
Крім того, позивач заявив позов після спливу позовної
давності.
Оспорюваний договір укладено 09.10.2001.
Позов пред'явлено 17.11.2005.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
загальна
позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа
довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про
особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
У вказаній статті Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
під особою
розуміється фізична або юридична особа, право якої порушено.
В даному випадку, це юридична особа -позивач.
Позивач -СТОВ "Вугільник", який уклав договір 09.10.2001 і
який 17.11.2005 пред'явив позов про визнання його недійсним, знав
або повинен був знати про порушення свого права безпосередньо в
момент укладення цього договору.
Але позивач не вважав укладення оспорюваного договору
порушенням свого права, що підтверджується схваленням позивачем
цього договору у наступному.
Зміна керівника підприємства (фізичної особи) не впливає на
цивільну дієздатність юридичної особи, тобто на можливість
набувати юридичною особою цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 8.13.2 статуту позивача його директор без доручення
діє від імені Товариства, представляє Товариство в усіх установах,
підприємствах, організаціях.
Тобто, з моменту підписання договору директором СТОВ
"Вугільник"Жировим В.А., вважається, що і юридична особа -СТОВ
"Вугільник"з цього ж моменту знає про це.
Отже підставою для відмови у позові є також сплив позовної
давності.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові
витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р I Ш И В:
1. В позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
04 січня 2007 р. було оголошено лише вступну та резолютивну
частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підписано 09 січня 2007 р.
На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дане рішення
набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня
його підписання.
Головуючий Є.А.Лісовицький
Суддя А.Г.Ворожцов
Суддя Є.Ю.Пономаренко