ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
IВАНО-ФРАНКIВСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2006 р.
Справа № 8/152
за позовом ТзОВ "Тенмарк" вул.Січових Стрільців, 16/17,
м.Iвано-Франківськ,76000
до відповідача ЗАТ "Коломийська гардинна ф-ка" вул.
Л.Українки,32а,м.Коломия,Коломийський район, Iвано-Франківська
область,78200
до 2 відповідача Підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до 3 відповідача Підприємець ОСОБА_2 АДРЕСА_2
до 4 відповідача Підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_3
про визнання договору купівлі-продажу недійсним та усунення
перешкод в користуванні
майном
Cуддя Шіляк Марина Анатоліївна
При секретарі Суканець Юрій Iгорович
Представники:
Від позивача: не з"явився,
Від відповідача- 1: ОСОБА_4, (паспорт НОМЕР_1)арбітражний
керуючий;
Від відповідача- 3: ОСОБА_2, -підприємець;
Від відповідача- 4: ОСОБА_5, (довіреність НОМЕР_2
)представник;
Від відповідача- 1: ОСОБА_6 (довіреність №б/н від 02.08.06)
представник;
:
В судовому засіданні 12.12.06 оголошувалася перерва для
виготовлення повного тексту рішення до 25.12.06.
ВСТАНОВИВ : подано позов визнання недійним договору
купівлі-продажу майна від 28.07.06 укладеного між ЗАТ "Коломийська
гардинна фабрика" та Приватними підприємцями, та зобов"язання
відповідачів не чинити перешкоди у користуванні майном.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.12.04 між ЗАТ
"Коломийська гардинна фабрика" (Продавець) та ТзОВ "Тенмарк"
(Покупець) було укладено договір НОМЕР_3 предметом котрого була
купівля-продаж обладнання, що є предметом також оспорюваної угоди.
Право власності виникло з моменту передачі майна, що
підтверджується актами прийому-передачі. Отже, на момент укладення
спірної угоди продавець не був власником майна, не міг ним
розпоряджатися, що є підставою недійсності правочину. На даний час
підприємці проводять демонтаж майна, перешкоджають проїзду
траспортних засобів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги
підтримав.
20.10.05 АТЗТ "Гардинна фабрика", м.Коломия
вул.Л.Українки.32А. визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну
процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого
ОСОБА_4 Ухвалою від 20.02.06 здійснено заміну боржника його
правонаступником - ЗАТ "Коломийська гардинна фабрика".
ЗАТ "Коломийська гардинна фабрика" в особі ліквідатора проти
позову заперечив, посилаючись на те, що договір укладений з
дотриманням усіх вимог законодавства, нотаріально посвідчений, про
можливість укладення договору позивач був повідомлений
заздалегідь, підтверджував своє бажання придбати майно, в
подальшому від своїх намірів відмовився. Ліквідатор також вказує,
що позивачем не надано документів які б достовірно підтверджували
факт передачі майна - накладних або інших бухгалтерських
документів. Перелічене в акті приймання-передачі НОМЕР_3
обладнання не могло бути власністю позивача, оскільки, згідно із
накладною НОМЕР_4 перейшло у власність ПП "Спрут". Частина майна
була передана підприємцю ОСОБА_9 згідно із накладною НОМЕР_5 та
нотаріально посвідчена актом прийому-передачі від 17.05.06.
Частина майна переліченого в акті прийому-передачі НОМЕР_6 є
нерухомим майном, що приватизовано у складі цілісного майнового
комплексу. З боку "Гардинної фабрики" угода підписана неналежною
особою оскільки, відсутня згода спостережної (наглядової) ради
товариства, що суперечить статуту та Цивільному кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. З посиланням на акт перевірки стану збереження
активів ЗАТ "Коломийська гардинна фабрика" за період з 01.07.03 по
31.12.04, що складений Коломийською ОДПI 18.02.05 за
№36/2/00307626 ліквідатор вказує, що жодної операції відчуження на
користь позивача в т.ч. і в грудні 2004року товариство не
проводило.
Відповідачі - підприємці проти позову заперечили вказавши, що
договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений відповідає
законодавству України. Підприємці є добросовісними набувачами
майна, повністю виконали свої зобов"язання.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників
сторін, суд встановив, що 28.07.06 між ЗАТ "Коломийська гардинна
фабрика" в особі ліквідатора ОСОБА_4 та підприємцями ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений та нотаріально посвідчений договір
купівлі-продажу майна, що знаходиться на АДРЕСА_4. Згідно із п.1.1
зазначене у цьому Договорі майно належить Продавцеві на підставі
дублікату Договору купівлі-продажу державного майна, посвідченого
31 грудня 1993року Коломийською державною нотаріальною. конторою
по НОМЕР_7 і зареєстрованого в електронному реєстрі в
Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 06травня
2004року під реєстраційним номером НОМЕР_8.
Позивач вважає, власником майна себе та посилається при цьому
на договір купівлі-продажу обладнання НОМЕР_3, акти
прийому-передачі обладнання НОМЕР_9. При цьому з боку ЗАТ
"Коломийська гардинна фабрика" договір та акти підписані
директором ОСОБА_7 Посилається позивач також на доказ оплати
придбаного майна - квитанція до прибуткового касового ордера
НОМЕР_10, згідно якого прийнято від ОСОБА_8 за обладнання згідно
накладної НОМЕР_11. Названий договір НОМЕР_3 та акти
прийому-передачі з боку товариства "Тенмарк" підписані ОСОБА_8 На
вимогу суду щодо подання доказів оприбуткування майна да договором
НОМЕР_3 позивач подав суду наказ НОМЕР_12 про проведення повної
інвентаризації активів і зобов"язань товариства та акт
інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 10.11.05.
Зібравши у справі докази суд також встановив, що частина
майна передана згідно із накладною НОМЕР_4 МП "Спрут", що
підтверджується світлокопією накладної та нотаріально посвідченим
актом звірки взаємних розрахунків за 2003-2004роки між МП "Спрут"
та ЗАТ "Гардинна фабрика". Частина майна в травні - серпні
2004року за накладними НОМЕР_5, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15,,
рахунком НОМЕР_16 передана підприємцю ОСОБА_9, що підтверджується
оригіналами названих документальних доказів поданих суду для
огляду. Згідно оригіналу квитанції до прибутковго касового ордеру
від 05.07.04 підприємцем ОСОБА_9 здійснена оплата в сумі 22436грн.
на підставі накладних НОМЕР_13, НОМЕР_14. Відповідно до
нотаріально посвідченої копії акту звірки взаємних розрахунків, що
складений між фабрикою та підприємцем ОСОБА_. станом на 01.01.05
сальдо на користь ОСОБА_9 становить 63202грн. при цьому, в акті
міститься посилання на накладні НОМЕР_5, НОМЕР_15. Обставини з
приводу права власноті підприємця ОСОБА_9 на майно ЗАТ
"Коломийська гардинна фабрика" були предметом дослідження під час
розгляду справи №16/153. Рішенням господарського суду
Iвано-Франківської області від 07.07.06 у справі №16/153 за
позивачем підприємцем ОСОБА_9 визнано право власності на об"єкти
нерухомого майна в т.ч. резервуари, що увійшли до предмету
договору купівлі-продажу обладнання НОМЕР_3 між ТзОВ "Тенмарк" та
ЗАТ "Коломийська гардинна фабрика". За поясненнями представників
рішення набрало законної сили. На виконання рішення здійснений
запис в реєстрі права власності на нерухоме майно НОМЕР_17.
Згідно п.8.4.6 статуту ЗАТ "Коломийська гардинна фабрика", що
зареєстрований державним реєстратором 03.08.04 повноваження
директора обмежені щодо правочинів або договорів ціна котрих
перевищує 25000грн., такі угоди директор має право підписати лише
за погодженням зі спостережною (наглядовою) радою товариства.
Стан збереження активів ЗАТ "Коломийська гардинна фабрика" за
період з 01.07.03 по 31.12.04 був предметом перевірки Коломийської
ОДПI, що зафіксовано а акті НОМЕР_18. Названим актом зафіксований
факт знаходження майна товариства з 14.12.2000 у податковій
заставі, зі змісту акту не вбачається факту укладення в грудні
2004року угоди з позивачем.
На в имогу суду прокуратурою Коломийського району надіслані
оригінали інвентаризаційних описів власних основних засобів
орендного підприємства ЗАТ "Коломийська гардинна фабрика", в яких
зазначена частина майна, що є предметом угод НОМЕР_3 та
оспорюваної угоди.
Суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не
підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ст.334 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
право власності у набувача майна за договором виникає з моменту
передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.664 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
товар вважається
наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений
договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і
покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен
бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору,
зокрема шляхом маркування.
За змістом ч.2ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
бухгалтерський облік
є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що
використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних
бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст.9 цього ж Закону визначено,
що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є
первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських
операцій. Первинні документи повинні бути складені під час
здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -
безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування
оброблення даних на підставі первинних документів можуть
складатися зведені облікові документи.
Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба,
насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші
товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи,
грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються
покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю
одержувачів. (п.2 Iнструкції про порядок реєстрації виданих,
повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка
зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за
№ 293/1318 ( z0293-96 ) (z0293-96)
.
Позивачем не надано на вимогу суду первинних бухгалтерських
документів (накладна, довіреність) що б свідчили про
оприбуткування майна за угодою НОМЕР_3. Отже підстави для висновку
про право власності позивача на майно, що було предметом названої
угоди відсутнє. Більше того, відповідач 1 заперечує дійсність
цього правочину.
Частиною 3 статті 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що
якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна
із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність
на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути
визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Такими підставами
ч.1 цієї ж статті визначає недодержання в момент вчинення
правочину стороною вимог, які встановлені зокрема ч.5ст.203 цього
кодексу. Згідно із ч.5ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин має
бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що
обумовлені ним.
Обставини справи, що підтверджені доказами свідчать про те,
що угода НОМЕР_3 не була спрямована на реальне настання правових
наслідків. Прибутковий касовий ордер НОМЕР_19, (оригінал
досліджений судом) не містить посилання на угоду та не свідчить
про здійснення платежу ТзОВ "Тенмарк", оскільки гроші прийняті від
невідомої особи - ОСОБА_8. При цьому, названий документальний
доказ містить посилання на накладну НОМЕР_11 за обладнання, однак
такої накладної суду не подано.
Висновок суду про те, що угода не була спрямована на реальне
настання наслідків підтверджується, також тим, що згідно із
накладними НОМЕР_5, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_13,
НОМЕР_14 частина майна ще до укладення угоди з ТзОВ "Тенмарк" була
відчужена МП "Спрут" та приватному підприємцю ОСОБА_9.
Відповідно до ч.1ст.83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у
певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який
суперечить законодавству.
Наведені вище обставини є достатньою підставою для висновку
про недійсність угоди НОМЕР_3, що укладена між ЗАТ "Коломийська
гардинна фабрика" та ТзОВ "Тенмарк" .
За таких обставин, суд не може визнати обгрунтованими вимоги
позивача щодо визнання недійсною угоди між відповідачами від
28.07.06 з огляду на те, що підстави таких вимог матеріалами
справи не підтверджуються. Відповідно, відсутні підстави для
задоволення вимоги в частині усунення перешкод в користуванні
майном.
Керуючись ст.124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст.203,ст.215,ст.334,ст.664 Цивільним кодексом України, ч.2ст.3,
ч.1ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
, ст. 49, 82-84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ВИРIШИВ:
в позові відмовити.
Суддя Шіляк Марина Анатоліївна
рішення підписане 25.12.06
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________