ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" травня 2007 р. Справа № 4/17/07
Позивач: Приватне підприємство "Панорама - Iнвест"
вул.Будьонного,44-А, м.Миколаїв, 54017
Відповідач: Орендне обласне підприємство
"Миколаївтеплокомуненерго"
вул.Iнженерна, 22, каб.201, м.Миколаїв, 54001
Суддя Дубова Т.М.
ПРИСУТНI:
Від позивача -директор Головченко Н.А.
Від відповідача -директор Онопко Л.А.
СУТЬ СПОРУ: про стягнення 125218,54грн., з яких:
109145,70грн. основного боргу, 12592,14грн. збитків від інфляції
та 3274,34грн. -3% річних за термін з 28.12.05р. по 20.01.07р.
Заявою № 68 від 22.05.2007р. позивач змінив підстави позову
та просить стягнути 109145,70грн. основного боргу, 11601,21 грн.
збитків від інфляції з січня 2006р. до листопада 2006р. та 3480,70
грн. -3% річних з 28.12.2005р. до 20.01.2007р.
Враховуючи, що відповідно до ст.22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, відповідач
не заперечив проти розгляду справи за зміненими підставами, справа
розглядається за заявою № 68 від 22.05.2007р.
Відповідач позов не визнав повністю з підстав, викладених у
відзивах (а.с. 27-28, 38-39, 63-65).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників
сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
В заяві № 68 від 22.05.2007р. позивач зазначив, що просить
стягнути 109145,70грн. залишку основного боргу, 11601,21 грн.
збитків від інфляції з січня 2006р. до листопада 2006р. та 3480,70
грн. -3% річних з 28.12.2005р. до 20.01.2007р. на підставі
договору доручення від 29.11.2001р. та додаткової угоди № 1 від
10.01.2003р., згідно яких позивач повинен був представляти
інтереси відповідача у судовій справі про банкрутство, а
відповідач виплатити винагороду в сумі 759 145,70 грн., оскільки
заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.01.2003р.
складала визначену суму згідно акту звірки взаєморозрахунків. Так
як відповідач свої зобов'язання виконав частково перерахував 650
000,00 грн., позивач просить стягнути залишок боргу.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні
вимоги необгрунтовані та не підлягають задоволенню, виходячи з
наступного:
29.11.2001р. сторони уклали договір доручення, згідно якого
відповідач доручив позивачеві представляти його інтереси в справі
про банкрутство ВАТ "Iнгул".
На обгрунтування своїх позовних вимог позивач надав
ксерокопію договору доручення (а.с. 9), в якому визначено, що
розмір виплати винагороди визначається згідно додаткової угоди. На
зворотній стороні примірника договору позивача в п.п. 6.1., 7.1.
визначена винагорода в розмірі 759 145,70 грн.
Наданий примірник договору відповідача (а.с. 33) в розділі 3
містить суму винагороди 7591,00 грн. Пункти 6.1. та 7.1. у
примірнику договору відповідача не заповнені зовсім.
Позивач визначив угоду № 1 від 10.01.2003р. (а.с. 10) як
додаткову угоду до договору доручення від 29.11.2001р.
Між тим, у визначеній угоді відсутні посилання на договір
доручення від 29.11.2001р. Зі змісту угоди № 1 від 10.01.2003р.
вбачається правовідносини щодо уступки права вимоги по справі №
15/44 про банкрутство ВАТ "Iнгул".
Як свідчить ухвала господарського суду Миколаївської області
від 03.09.2004р. справу про банкрутство ВАТ "Iнгул" було порушено
за № 14/45, а вимоги позивача щодо заміни кредитора було відхилено
(а.с. 30-31). В ухвалі також визначено, що згідно угоди № 1 від
10.01.2003р. позивач передав, а відповідач прийняв простий вексель
номінальною вартістю 759 145,70 грн. Таким чином, ця угода має
елементи уступки вимоги.
Згідно з приписами ч.ч. 2,5 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу,
який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,
не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються
встановленими, не доводяться при розгляді справи.
Заявлений позов, неодноразово надані позивачем правові
обгрунтування позову свідчать про те, що борг виник з простого
векселю № 7432601803495 від 20.06.2002р. на суму 759 145,70 грн.,
оригінал якого та оригінал акту прийому-передачі векселя відсутні
як у позивача, так і у відповідача
Згідно ст. 4 "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення
грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи,
надані послуги.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у
векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати
перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен
бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не
меншою, ніж сума платежу за векселем.
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів
обов'язково відображається у відповідному договорі, який
укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя
відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо
платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо
платежу за векселем.
Відповідно до ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу
своїх вимог або заперечень. Отже, позивач не довів належними
доказами що вексель № 7432601803495 від 20.06.2002р. виданий для
оформлення грошового боргу за фактично виконані роботи, надані
послуги.
Враховуючи викладене, в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРIШИВ:
У позові відмовити.
Рішення може бути оскаржене в 10-денний строк.
Суддя
Рішення підписане суддею 25.05.2007р.