Верховний Суд України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вовка І.В., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Данчука В.Г., Драги В.П., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Лященко Н.П., Мазурка В.А., Міщенка С.М., Онопенка В.В., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Селівона О.Ф., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,

при секретарі судового засідання Міщенко Т.В.,

за участю представників:

відповідача – Розмоша В.І., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ротарі-Магік" (далі – Товариство) до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

У червні 2008 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 20 травня 2008 року № 0000232306/032354, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість .

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 26 серпня 2008 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 квітня 2010 року постанову апеляційного суду скасував, рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ просить рішення суду касаційної інстанції скасувати, постанову апеляційного суду залишити в силі, посилаючись на неоднакове застосування пунктів 4.1, 4.3 статті 4 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що у даному випадку є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, за якого суди по-різному вирішують питання щодо визначення бази оподаткування операцій із реалізації на території України імпортованого товару.

Так, у справі, що розглядається Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що при продажу імпортованих товарів за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою за митну вартість, база оподаткування податком на додану вартість визначається із продажної вартості товару.

Водночас у доданій до заяви ухвалі від 18 вересня 2008 року (К-233/07) у справі за позовом Приватного підприємства "Джемете" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень касаційний суд зазначив, що аналіз положень пунктів 4.1, 4.3 статті 4 Закону № 168/97-ВР дає підстави вважати, що при поставці на митній території України товарів, які були попередньо імпортовані платником податку, база оподаткування податком на додану вартість повинна визначатись із договірної (контрактної) вартості товару, але не може бути меншою його митної вартості.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права Верховний Суд України виходить із такого.

Як установлено судами, підставою прийняття ДПІ спірного повідомлення-рішення стало те, що Товариство, імпортуючи вживані автотранспортні засоби, до складу податкового кредиту включало суму податку на додану вартість обчисленого із загальної суми митної вартості та мита, а до складу податкових зобов’язань при реалізації названого товару – суму, обчислену із ціни реалізації, яка при цьому вища за ціну придбання позивачем транспортних засобів, але нижча за їх митну вартість.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спору) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З огляду на наведене суд першої інстанції, з яким погодився касаційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість Товариством визначена вірно – відповідно до пункту 4.1.статті 4 Закону № 168/97-ВР – із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни, а пункт 4.3 названого Закону (168/97-ВР) , на який посилається ДПІ, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Таким чином, оскільки касаційним судом при вирішенні справи норми матеріального права застосовані правильно, у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

У задоволенні заяви Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції відмовити.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.