160/1322/21 Про визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії з атестації прокурорів про неуспішне проходження особою атестації за результатами складання іспиту, скасувати наказ про звільнення особи з посади в Офісі генерального прокурора, поновити особу на посаді, та стягнення з Офісу генерального прокурора на користь особи середній заробіток за час вимушеного прогулу - 30.06.2022 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними рішення і наказу та їх скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Білак С.В. (доповідач), суддів Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст обставин справи і зміст судових рішень cудів першої та апеляційної інстанцій

1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, у якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 19 листопада 2020 року №77 про неуспішне проходження прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

- визнати протиправним і скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року №1092к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII (1697-18) ) з 30 грудня 2020 року;

- поновити її на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області з 30 грудня 2020 року;

- стягнути на її користь із Дніпропетровської обласної прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 грудня 2020 року до моменту фактичного поновлення на роботі та у межах суми стягнення за один місяць допустити рішення суду до негайного виконання.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 19 листопада 2020 року №77 про неуспішне проходження прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Визнано протиправним і скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року №1092к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII з 30 грудня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області з 31 грудня 2020 року. Стягнуто із Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31 грудня 2020 року до 18 травня 2021 року (включно) в сумі 98663,70 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись із рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, Офіс Генерального прокурора та Дніпропетровська обласна прокуратура оскаржили його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою від 26 січня 2022 року Третій апеляційний адміністративний суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №160/1322/21. Провадження у справі №160/1322/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними рішення і наказу та їх скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зупинив до розгляду Конституційним Судом України конституційного провадження у справі №1-4/2020 (116/20) за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (113-20) (далі - Закон №113-ІХ (113-20) ) (зі змінами).

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Дніпропетровська обласна прокуратура подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі №160/1322/21 постановлена судом апеляційної інстанції із порушенням норм процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №826/25204/15, №120/2101/20-а, №200/5251/20, №360/2091/20, №360/2163/20, №200/5458/20, №120/2135/20.

IІІ. Позиція інших учасників справи

7. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року - без змін, оскільки вона, на думку позивача, постановлена із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

8. Іншими учасниками справи відзивів на касаційну скаргу не подано.

IV. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. ухвалою від 28 квітня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 28 червня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 30 червня 2022 року.

V. Позиція Верховного Суду

11. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із таких міркувань.

13. Як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції зупинив провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, зазначивши, що погоджується із доводами позивача про те, що відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) Закону №113-ІХ (113-20) (зі змінами) має принципове значення, оскільки майбутнє рішення Конституційного Суду України істотно вплине на з`ясування обставин, які мають бути встановлені у справі №160/1322/21.

14. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

15. За приписами частин першої та другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

16. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

17. Отже, за чинним правовим регулюванням закони, інші правові акти або їхні окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення. Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом`якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи.

18. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

19. Зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи (мають зворотню дію). В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

20. Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

21. У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із реалізацією Закону №113-IX (113-20) , зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності положень вказаного Закону може бути визнано доцільним за умов дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання із фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

22. Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі №160/1322/21, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду вказаного конституційного подання і предметом цього спору; в достатній мірі не конкретизував, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції зазначеного подання, та не відобразив відповідні висновки у своїй ухвалі.

23. Необхідно також зауважити про те, що зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обидві сторони надмірний тягар правової невизначеності.

24. Для цієї категорії справ законодавством установлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду.

25. Невиправдане зупинення судом провадження у справі є неприпустимим, не відповідає завданню адміністративного судочинства і тягне за собою порушення строків розгляду справи.

26. Окрім того, спори щодо звільнення з публічної служби пов`язані з можливістю поновлення особи на роботі, і в такому випадку на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за рахунок надміру тривалого розгляду справи може сягнути великих розмірів за відсутності у цьому вини органу.

27. Відповідні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року в справі №826/25204/15, постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року в справі №200/5251/20-а, від 27 квітня 2021 року в справі №360/2091/20, від 19 травня 2021 року в справі №360/2163/20, від 27 травня 2021 року в справі №120/2101/20-а, від 09 червня 2021 року в справі №360/2175/20, від 21 жовтня 2021 року в справі №200/5458/20-а, від 27 жовтня 2021 року в справі №360/2161/20, від 29 жовтня 2021 року в справі №120/2135/20-а та інших.

28. Отже, оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, Верховний Суд, з огляду на приписи частин першої та четвертої статті 353 КАС України, дійшов висновку, що касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.