ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВIВСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
27.04.07 Справа № 4/18-27/1
За позовом: ТзОВ "Смарт Ай Ті", м. Чернівці
До відповідача: ТзОВ "Спільне українсько -канадське
підприємство "Росан", м. Львів
Про стягнення 44 513,97 грн. заборгованості
Суддя Н. Судова-Хомюк
Представники:
від позивача: Видиш С.М. -директор, Куцак- представник
від відповідача: Сольський В.В. - юрист
Суть спору:
Позовні вимоги заявлені ТзОВ "Смарт Ай Ті", м. Чернівці до
ТзОВ "Спільне українсько -канадське підприємство "Росан", м. Львів
про стягнення 44 513,97 грн. заборгованості.
В судовому засіданні 18.04.2007 р. було оголошено перерву до
27.04.2007р.. 27.04.2007 р. від позивача поступила телеграма про
розгляд справи за наявними матеріалами без участі позивача.
Керівник позивача в судових засіданнях позовні вимоги
підтримав, просив позов задоволити повністю.
Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав,
викладених у відзиві на позовну заяву №61а від 10.01.2007 р.
В процесі судового розгляду судом встановлено:
26.06.2006 р. відповідач (перевізник) здійснив перевезення
вантажу, наданого позивачнм (відправником), отримувач вантажу НПФ
"Версія", згідно транспортної накладної СН 207572,
рахунку -фактури ЛВ -0004152 від 30.06.2006 р. та акту
здачі -прийняття робіт ЛВ -0004152, копії яких знаходяться в
матеріалах справи.
Задекларована вартість вантажу в розмірі 20000 гривень вагою
5 кілограмів у вигляді однієї коробки (графа 3). Крім того, зміст
графи 4 зазначає, що вантаж отримано із виїздом до клієнта, а
послуги по перевезенню здійсненні відправником по перерахунку
(графа 8).
Тридцятого червня 2006 року відповідачем було надіслано
рахунок-фактуру ЛВ-0004152 та акт здачі-прийняття робіт ЛВ-0004152
щодо оплати та прийняття наданих транспортних послуг за
товарно-транспортною накладною СН 207572,копії якої знаходяться в
матеріалах справи.
Позивач вважає, що письмова форма договору у вигляді
товарно-транспортної накладної, а також наявність в цьому
документів істотних умов правовідносин цього виду дають підстави
стверджувати про факт укладання між сторонами договору перевезення
вантажу. Рахунок фактура ЛВ-0004152 та акт здачі-прийняття робіт
ЛВ-0004152 із підписом і печаткою відповідача додатково
підтверджують факт наявності цих правовідносин між сторонами.
Пункт 45 Статуту автомобільного транспорту зазначає, що за
договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або
організація зобов'язуються доставити довірений їм
вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його
уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а
вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу
встановлену плату.
За умовами перевезення, вантаж повинен був бути доставлений
до одержувача не пізніше 27.06.2006 року. Натомість, в порушення
взятих на себе зобов'язань, вантаж був привезений відповідачем
лише в четвер (29.06.2006 року) о 20.00. Відповідно до ст. 923
чинного Цивільного кодексу України, у разі прострочення доставки
вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні
збитки, завдані порушенням строку перевезення.
Крім того, за умовами транспортної накладної СН 207572 від
26.06.2006 року, вантаж вартістю 20 000 (двадцять тисяч) гривень,
вагою 5 кілограмів у вигляді однієї коробки (графа 3) мав бути
доставлений особисто в руки (графа 5) Маркіну А.В. (графа 2), як
уповноваженому представнику НПФ "Версія" в місто Київ.
Натомість, цінний вантаж не був вручений уповноваженій особі
вантажоодержувача. В порушення взятих на себе зобов'язань,
представник перевізника залишив коробку із зовнішніми
пошкодженнями черговому охоронцю разом із двома екземплярами
товарно-транспортної накладної.
30.06.2006 року вантаж був переданий уповноваженій особі, і
саме Маркіним А.В. було виявлено нестачу вантажу. Вміст отриманого
вантажу не відповідав оголошеній цінності, вазі та асортименту
переданого до перевезення майна.
Копія акту комісії про отримання вантажу з ушкодженнями
представників НПФ "Версія"долучена до матеріалів справи.
Відповідно до п.46 Статуту автомобільного транспорту
автотранспортні підприємства і організації приймають до
перевезення окремі вантажі з оголошеною вантажовідправником
цінністю.
Стаття ст. 924 Цивільного кодексу України встановлює, що
перевізник відповідає за нестачу прийнятого до перевезення вантажу
у розмірі фактичної шкоди.
Вантаж, який був позивачем переданий перевізнику 26 червня
2006 року, направлявся до одержувача ТОВ НВФ "Версія"(м. Київ) для
здійснення тестування комп'ютерного обладнання на виконання
договору № ДКП 73 від 02 червня 2006 року,. Раніше, саме цей товар
був нами придбаний у ПП "Монблан", що підтверджується договором №
26-16325 від 11.11.2005 року, накладною із переліком товару №
24Л405554 від 10 березня 2006 року та податковою накладною
№26\405554 від 10.03.2006 року.
Вартість вантажу, отриманого 30.06.2006 року Маркіним А.В.
становить 380 (триста вісімдесят) гривень, що підтверджується
текстом відповідного акту, копія якого міститься в матеріалах
справи.
Сторона позивача вказує, що відповідачем втрачено вантаж на
загальну суму 23 116,08 (двадцять три тисячі сто шістнадцять
гривень вісім копійок. Вартість втраченого вантажу
підтверджується: договором № 26-16325 від 11.11.2005 року на
купівлю цього комп'ютерного обладнання, довідкою бухгалтерії ТОВ
"Смарт Ай Ті"про здійснення- позивачем оплати вищезазначеного
комп"ютерного обладнання в сумі
23 166, 08 із урахуванням ПДВ за договором № 26-16325 від
11.11.2005 року, копією платіжного доручення № 198 від 10.03 2006
року, щодо здійснення позивачем оплати комп'ютерного обладнання за
договором № 26-16325 від 11.11.2005 року, накладною №26\405554 від
10.03.2006 року із зазначеним переліком і вартістю товару за
договором № 26-16325 від11.11.2005 року, податковою накладною
№26\405554 від 10.03.2006 року із зазначеним переліком і вартістю
товару за договором № 26-16325 від 11.11.2005 року, рахунком
№26\405554 від 10.03.2006 року із зазначеним переліком і
вартістю товару за договором №26-16325 від 11.11.2005 року.
Суд важає безпідставним твердження сторони відповідача, що
реальна вага вантажу становить один кілограм двісті грамів.Всі
виправлення та зміни у транспортній накладній повинні відбуватися
у присутності представника відправника, з внесенням змін у всі
примірники транспортної накладної.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно
оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні
вимоги обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають до
часткового задоволення.
Згідно п. 5.1 декларації, перевізник у відповідності з чинним
законодавством України несе відповідальність за невиконання або
неналежне виконання умов договору, зокрема, зникнення чи
пошкодження вантажу в розмірі фактичної шкоди, але не більше
задекларованої вартості вантажу. Задекларована вартість вантажу
становить 20 000,00 грн. Отримано вантажу на 380,00 грн. Таким
чином, вартість неодержаного вантажу в розмірі 19620,00 грн.
підлягає до стягнення з відповідача.
У стягненні збитків в розмірі 15 397,89 грн. суд відмовляє,
оскільки позивачем не доведено важкого фінансового стану
підприємства, відсутності грошових коштів на рахунках
підприємства, спричинених втратою вантажу відповідачем.
Ст. 42 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що
підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на
власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами
господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і
соціальних результатів та одержання прибутку.
Кожний суб"єкт господарювання повинен самостійно передбачати
можливість отримання збитків та страхувати себе від настання
фінансових ризиків.
Статтею 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що особа, якій
завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має
право на їх відшкодування.
2. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або
пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить
зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором
або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому
розмірі.
Визначення поняття збитків регламентується також ч. 2 ст. 224
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, яка вказує, що під збитками розуміються
витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її
майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона
одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання
правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано
збитків у результаті порушення її цивільного права,має право на їх
відшкодування
;
причинний зв"язок між протипривною поведінкою та збитками; вина
правопорушника. Доказів на підтвердження даних обставин стороною
позивача не представлено.
Судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно
розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.49 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Крім того, позивавач просить стягнути адвокатські
послуги в сумі 6000,00 грн., які підтверджені матеріалами справи
(угода про надання правової допомоги від 09.12.2006 року, копії
платіжних доручень про перерахування коштів за надання юридичної
допомоги) і підлягають до часткового задоволення. Суд вважає,що
відшкодування витрат на юридичну допомогу повинно бути
співрозмірним з обсягом виконаної роботи адвоката, а тому суд
покладає на відповідача 2000,00 грн., які витрачені на отримання
юридичної допомоги, в решті суми суд відмовляє.
З огляду на викладене та керуючись ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст.ст.193,230-232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст.43,49.82,83,84,85,
115-118 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд, -
В И Р I Ш И В :
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з ТзОВ "Спільне українсько -канадське
підприємство "Росан" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 147, р/р №2600
в ЗАТ "ПроКредитБанк" (м.Львів), МФО 320984, ідентифікаційний код
2840412746) на користь ТзОВ "Смарт Ай Ті" (58000, м.Чернівці, вул.
О.Кобилянської, 30, р/р №2600 в ПЛФ АТ "КредитБанк (Україна)", МФО
325365, код ЄДРПОУ 20816413) 19620,00 грн., 2000,00 грн. витрат на
юридичну допомогу, 196,20 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в решті частині позовних вимог.
Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя