ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" грудня 2006 р.
Справа № 7/220-3388
15 год. 00 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.
розглянув справу:
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної
особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, Тернопільської області, 48412
до Медведівської сільської ради,АДРЕСА_2, Бучацького району,
Тернопільської області, 48477
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 -підприємець;
ОСОБА_2 -довіреність від 08.08.06р.;
відповідача: Когут Наталя Тимофіївна -рішення сесії № 1 від
25.04.06р.;
Книш Володимир Онуфрійович -довіреність № 43 від 10.11.06р..
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1
звернувся з позовом про визнання нечинним рішення Медведівської
сільської ради №НОМЕР_1..
Представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки,
передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства
України (далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
).
Позивач заявою від 17.10.2006р. доповнив позовні вимоги та
просить визнати незаконною (скасувати) відмову Медведівської
сільської ради від 12.02.2006р. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про
продовження терміну договору оренди нежитлового приміщення
магазину "IНФОРМАЦIЯ_1", яке знаходиться в АДРЕСА_2, Бучацького
району, Тернопільської області, оскільки таке рішення випливає з
протоколу сесії.
В засіданні 08.12.2006р. позивач Заявою відмовився від вимоги
про визнання незаконною (скасування) відмови Медведівської
сільської ради від 12.02.2006р. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про
продовження терміну договору оренди нежитлового приміщення
магазину "IНФОРМАЦIЯ_1" та підтримав вимоги щодо визнання нечинним
рішення ради .
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що
жодних підстав для скасування рішення сільської ради немає, так як
термін договору оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2,
Бучацького району, Тернопільської області встановлено з
18.03.2005р. по 13.02.2006р.. Рішенням сільської ради від
12.02.2006р. дане приміщення передане в оренду з правом викупу
ОСОБА_3., який зобов'язався провести газифікацію приміщення
сільської ради, відновити ігровий майданчик біля дитячого садка та
проводити передноворічні знижки на товар. Однак станом на
сьогоднішній день підприємець ОСОБА_1. відмовляється звільнити
орендоване приміщення не зважаючи на припинення його дії. Просить
суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін, встановлено:
- між Медведівською сільською радою Бучацького району
(Орендодавець) в особі голови сільської ради Когут Наталії
Тимофіївни та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною
особою ОСОБА_1 (Орендар) 18.03.2005р. укладено договір оренди
майна, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає
в строкове платне користування нежитлове приміщення, що
знаходиться за адресоюАДРЕСА_2, з ціллю організації роздрібної
торгівлі. Строк договору оренди сторони встановили до
13.02.2006р..
Медведівською сільською радою від 12.02.2006р., за
результатами розгляду заяв чотирьох громадян щодо оренди
нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, прийнято рішення НОМЕР_1, яким
вирішено надати право оренди громадянину ОСОБА_3. терміном оренди
на 10 років з правом викупу та за умови виконання вказаних ним в
заяві зобов'язань, а саме провести газифікацію приміщення
сільської ради, відновити ігровий майданчик біля дитячого садка та
проводити передноворічні знижки на товар. Як свідчить протокол
засідання, ОСОБА_1. відмовлено в оренді, так як не являється
жителемАДРЕСА_2.
Позивач оспорюючи прийняте рішення, в обгрунтування позовних
вимог посилається на те, що згідно п. 10.1 договору та чинного
законодавства, у разі продовження користування наймачем майном
після закінчення строку договору, при відсутності заяви однієї із
сторін щодо його припинення, яка подається протягом місяця після
закінчення строку, договір вважається продовженим на тих самих
умовах; належне виконання умови договору, в тому числі і по оплаті
орендної плати, після закінчення дії договору оренди орендар, який
належним чином виконує свої обов'язки, має переважне право на
продовження договору оренди. Просить суд врахувати, що заяви про
припинення чи зміну умов договору від сільської ради у
встановлений строк не надходило, а тому договір продовжив свою дію
на тих самих умовах та на той же термін; прийняття сільською радою
спірного рішення здійснювалося у його відсутності та з порушенням
чинного законодавства, що регулює орендні відносини.
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, давши оцінку
поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до
висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- згідно ст. 19. Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 24.
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
(далі Закон про місцеве самоврядування) органи
державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду
майна, що перебуває у комунальній власності, регулюється нормами
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
(далі Закон про оренду) та нормами Цивільного кодексу
України (далі ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її
вимоги та заперечення. В адміністративних справах про
протиправність рішень суб'єктів владних повноважень, обов'язок
щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на
відповідача.
Доводи відповідача щодо правомірності прийнятого рішення
судом відхиляються як такі, що не відповідають закону, оскільки:
- відповідно до ст. 60 Закону про місцеве самоврядування, від
імені та в інтересах територіальної громади повноваження щодо
володіння, користування та розпорядження об'єктами права власності
громади, в тому числі щодо передачі майна в оренду, здійснюють
органи місцевого самоврядування, які є орендодавцями, шляхом
прийняття рішення. При цьому, відповідно до ст. 23 Закону про
оренду, передача майна в оренду не припиняє права комунальної
власності на це майно.
Орендарями комунального майна, згідно ст.6 Закону про оренду,
може бути фізична особа, зареєстрована як субєкт підприємницької
діяльності.У разі наявності двох і більше заяв на оренду
нерухомого майна, орендар визначається згідно п. 7 ст.9 Закону про
оренду на конкурсних засадах, порядок проведення якого для обєктів
комунальної власності визначається органами місцевого
самоврядування.
З матеріалів справи випливає, що:
- нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, належить на праві
комунальної власності територіальній громаді АДРЕСА_2,
підтвердженням чого є свідоцтво про право власності від
20.01.2006р., отже остання є орендодавцем даного приміщення;
- на оренду приміщення в сільську раду поступили заяви від
чотирьох громадян: ОСОБА_1. (заява від 21.01.2006р., суб'єкт
підприємницької діяльності з 22.02.2000р.), ОСОБА_3. (заява від
10.01.2006р.), ОСОБА_4. (заява від 12.01.2006р.) та ОСОБА_5.
(заява від 16.01.2006р.), а тому передача об'єкта в оренду повинна
була здійснюватися на конкурсній основі;
- відповідно до протоколу засідання сесії та рішення від
12.02.2006р. орендар приміщення вибирався без застосування
конкурсу, про що свідчить відсутність затвердженого Медведівською
сільською радою порядку проведення конкурсу.
Вибір орендаря не на конкурсних умовах, підтвердив в процесі
судового розгляду справи як позивач так і голова сільської ради.
При таких обставинах, спірне рішення щодо надання права
оренди на нежитлове приміщення орендарю ОСОБА_3. (зареєстрований
як суб'єкт підприємницької діяльності 28.03.2006р.) прийнято з
порушенням порядку визначеного Законом про оренду.
Слід зазначити, що не відповідає чинному законодавству спірне
рішення і в частині передачі майна в оренду з правом викупу,
оскільки таке право передбачалося в попередній редакції закону, а
згідно ст. 25 Закону про оренду чинній на момент прийняття
рішення, орендар має право приватизувати об'єкт оренди відповідно
до чинного законодавства.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, положення щодо захисту права власності, поширюються на
орендаря, який користується майном на підставі договору. Ця особа
має право на захист свого користування майном також від власника.
Як випливає з матеріалів справи, позивач користується майном
на умовах договору укладеного 18.03.2005р. і оскільки відповідач
не подав доказів на підтвердження дати повідомлення орендаря щодо
припинення договірних відносин, а тому договір вважається
продовженим на тих самих умовах відповідно до ст. 17 Закону про
оренду та ст. 764 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи положення щодо захисту права власності, позивач
має право звернутися до суду в порядку ст. 393 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, п. 8. ст. 9 Закону про оренду та ст.ст. 2, 17 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо правовий акт органу місцевого
самоврядування, який не відповідає чинному законодавству, порушує
його права.
Матеріалами справи доведено, що рішення сільської ради
прийняте з порушенням Закону про оренду, а тому позов підлягає до
задоволення, як обгрунтовано заявлений.
Державне мито в сумі 85 та витрати на інформаційно -технічне
забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на
відповідача на підставі ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6,7, 86, 160-163,
п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати нечинним рішення Медведівської сільської ради
двадцять четвертої сесії четвертого скликання № НОМЕР_1. про
розгляд заяв громадян.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після
закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На
постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її
оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в
повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а
протягом 20 днів після подання заяви -подати апеляційну скаргу.
Суддя М.С. Стадник