16/237 Про стягнення заборгованості за договором на постачання вугільної продукції - Текст документа

Ухвалою господарського суду Донецької області 20.06.2006р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальінстю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кєпитал Єнерго Систем" м. Донецьк про стягнення 242 528 грн. 74 коп. , з яких : 157 210 грн. 00 коп. - передплата, 32 251 грн. 58 коп. - пеня, 15 466 грн. 88 коп. - сума збитківв по кредиту , 8 964 грн. - сума недополученого прибутку, 27 300 грн. 00 коп- сума штрафу, 1 336 грн. 28коп. - сума 3 % річних .

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.07.2006р. провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальінстю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кєпитал Єнерго Систем" м. Донецьк про стягнення 242 528 грн. 74 коп. було зупинено віповідо до ст. 79 ГПК України (1798-12) до врішення спору , пов'язаного з даною справою ( справа 1 /119) в порядку касації .

Ухвалою господарського суду Донецької області 11.12.2006р. поновлено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальінстю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кєпитал Єнерго Систем" м. Донецьк про стягнення 242 528 грн. 74 коп.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 16.01.2007р. в зв'язку зі складністю справи було призначено коллегіальний розгляд справи на підставі ст. 4 - 6 ГПК (1798-12) Ураїни .

У відповідності до ст.27 ГПК України (1798-12) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом.

Ухвалою від 14.02.2007р. до участі в справі на стороні позивача було залучено третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Державне підприємство "Жовтеньвуглезбут" (м. Харцизск, вул. Адамца, 50). ; Зміївська ТЕС ВАТ "Центренерго" ( пгт. Комсомольское, Зміївский район, Харківська область, 63460).

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У судовому засіданні надано клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України (254к/96-ВР) , основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.4. ст. 22 ГПК України (1798-12) - позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України (1798-12) надав заяву № 1901/1-ю від 19.01.2007р. , якою змінює позовні вимоги та просить стягнути на його користь : 157 210 грн. 00 ко. - суму передплати, 32 251 грн. 58 коп. - суму пені, 15 466 грн. 88 коп. - суму збитків по кредиту , 8 964 грн. - суму недолученого прибутку , 27 300 грн- суму штрафу , 1 336 грн. - суму 3 % річних .

14.03.2007р. позивачем була надана заява за № 0503/1 - ю про уточнення позовних вимог , якою він просить стягнути на його користь 181 574 грн. 20 коп., з яких : 118 773 грн. 80 коп. - передплата , 34 893 гр. 45 коп. пеня , 8 964 грн- сума недополученого прибутку , 4 464 грн. 46 коп- сума штрафу, 3 527 грн. 58 коп. - сума 3 % річних, 10 950 грн. 94 коп. - індексу інфляції .

На момент слухання справи інші заяви не надходили , тому заява № 0503/1 - ю від 14.03.2007р. є останньою заявою , на підставі якої були уточнені позовні вимоги та які були розглянуті при дослідженні матеріалів справи .

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається те , що відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання, а саме не поставив згідно договіру поставки № 2812/05-1 від 28.12.2005р. товар , в наслідок чого ним були понесені збитки та нараховані штрафні санкції .

Представник вдповідач у судове засідання не з'явився, відзиву по заявленим вимогам не надав, хочь був повідомлений належним чином.

Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні позтвача у судове засідання не з'явилися, пояснення по заявленим вимогам не надали, хочь були повідомлені належним чином.

Справа розглянута за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України (1798-12) .

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

28.12.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2812/05-1 .

Данний договір за своєю правовою природою є договіром поставки .

Так, відповідно до ст. 698 ЦК України (435-15) , ч. 1 ст. 265 ГК України (436-15) , за договором поставки організація поставщик зобов'язується передати у певні строки організації - покупцеві у властність товар . Договір поставки є двостороннім договором і передбачає взаємні зобов'язання сторін .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (436-15) (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України (435-15) ), і згідно ст. 629 ЦК України (435-15) є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Згідно ч. 1 ст. 197 ГК України (436-15) господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Відповідно до умов договору постачання № 2812/05 -1 від 25.12.2005р. відповідач

( поставник)

зобов'язався поставити продукцію (вугілля), кількість, марку, ціну, якісні характеристики, якої визначаються додат ками до договору; позивач

зобов'язався оплатити вартість поставленого вугілля. Умовами договору сторони визначили порядок, строки поставки, порядок приймання вугілля за кількістю та якістю, порядок розра хунків, відповідальність сторін за несвоєчасне виконання зобов'язань та строк дії договору.

В пункті 1.2 Договору сторони передбачили, що кількість, марка, період та обсяги поставки, базові характеристики якості, ціни, вартості вугілля, яке поставляється за Договором, видобувник, вантажовідправник та вантажоодержувач вугілля наводяться у додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, в додатковій угоді № 2 до Договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах FCA, що означає -поставка товару здійснюється шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці, із застереженнями, що містяться в Договорі.

Відповідно до п. 2.11 Договору датою відвантаження вважається дата приймання партії вугілля залізницею для перевезення. Згідно п. 2.4 Договору вугілля, що поставляється за Договором, вважається поставленим за наявності відмітки в залізничних накладних "Власність: ТОВ "Вельєнт". Поряд з цим, в п. 6 додаткової угоди № 2 до Договору передбачалось, що постачальник зобов'язаний зробити запис в накладних "Власність ГП "Жовтеньвуглезбут", що і було зроблено позивачем.

В силу ч. 2 ст. 712 ЦК України (435-15) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ч. 2 ст. 664 ЦК України (435-15) визначає, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Отже, зобов'язання вважаються виконаними в момент вручення товару перевізнику. Факт такого вручення у випадку перевезення залізничним транспортом засвідчується, зокрема, квитанцією, у якій зазначаються дані про вантаж (ст. 23 Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (457-98-п) , розділ 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644).

Відповідно до положень ст. 23 Статуту залізниць України (457-98-п) відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів), що і було виконано позивачем. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видала відправнику квитанції, копії яких містяться в матеріалах справи № 1/ 119 ( рішення від 04.05.2006р. залишено з силі постановою ВГСУ від 30.08.2006р.) .

Згідно ст. 35 ГПК України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи , не доводяться знову при вирішенні інших спорів , в яких беруть участь ті самі сторони .

Рішенням суду від 04.05.2006р. по справі 1/ 119 було виявлено , що поставником

( відповідачем по сраві 16/237 - ТОВ "Кепітал Енерго Систем " м.Донецьк)

було поставлено продукції по договору № 2812/05 -1 від 28.12.2005р. всього на загальну суму 450 086 грн. А саме : відповідач , виконуючи обов'язки, з 26.01.2005р. -31.01.2005р. відвантажив вугілля зі станції Микитівка на адресу отримувача -Зміївської ТЕС відкритого акціонерного товариства "Центренерго", як було вказано у додатку № 2. На відвантажену продукцію були пред'явлені рахунки № 149, 161, 174, 175, 176, 183. 198 та акти приймання-передачі на суму 450 086 грн. 52 коп.

Згідно пункту 4.4.договору покупець

( позивач по справі)

повинен розрахуватись за поставлене вугілля у семиденний строк з моменту підписання акту звірки, який є підставою для проведення розрахунків. Покупець має право здійснювати попередню оплату.

В виконання вимог договору позивачем

була зроблена пропередня передплата в розмері 157 210 грн. 00 коп. , на підставі платіжних доручень : № 406 від 28.12.2005 на суму 47 210 грн., № 445 від 30.01.2006р. на суму 10 000грн., № 464 від 03.02.2006р. на суму 50 000 грн., № 469 від 06.02.2006р. на суму 50 000 грн.

Представник позивача посилається на акт приймання - передачі вугільної продукції № 29/ЖВЗ від 08.02.2006р. та акт звіряння кількості та якості від 08.02.2006р., які були складені представниками ВАТ " Центренерго" Зміївська ТЕС та представниками ДП" Жовтеньвуглезбут " . На підставі зазначених актів були встановлені розхідження щодо зольності та вологості .

П.4.2. договору передбачені фактичні цінові знижки в залежності від відхилень фактичних значень до середніх розрахункових норм зольності та вологості .

Вартість вугілля , що було поставлене за звітний період визначається виходячі з фактичної ціни 1 тони вугілля , визначеної згідно п.4.1.,4.2. договору , фактичної кількості поставленого вугілля і вказується в акті прийому - передачі і в рахунках на оплату .

З матеріалів справи вбачається , що згідно актів приймання передачі та рахунків № 149, 161, 174, 175, 176, 183, 198 було поставлено товару ( вугілля) та прийнято зі сторони покупця

на суму 450 086 грн. 52 коп. То б то посилання позивача на акти звіряння кількості та якості судом не приймаються , оскільки товар покупцем

( позивачем)

був прийнятий .Разом з тим зобов'язання по строкам постачання вугілля були виконані. 10.02.2006р. було направлено повідомлення про відвантаження продукції. Розрахункові документи були направлені покупцю з порушенням 5-денного строку, але покупець неправомірно їх повернув, посилаючись на порушення строків надсилання бухгалтерських документів, не оплативши або не повернувши вугілля. Зобов'язання оплатити продукцію позивач прийняв за договором.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач довів позовні вимоги, відповідач не скористався правом на захист своїх інтересів.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищезазначеного , суд дійшов висновку, що покупець отримав продукцію, повинен був оплатити її вартість в повному обсязі , тому посилання позивача ( покупця) на зменшення ціни поставки продукції згідно з вимогами п.4.2. договору є безпідставними .

П. 4.7. договору передбачене відшкодування збитків та різниця вартості за користування вагонами між ДП " Укрзалізниця та іноземними вагонами , здійснюється шляхом зменшення суми коштів , які покупець перераховує постачальнику за поставлене вугілля , а відповідну суму відшкодування , яка погоджується сторонами в акті звіряння розрахунків .

На підстав зазначеного пункту договору (4.7.) позивач ( покупець) просить стягнути з відповідача (постачальника) суму передплати , яку він зазначає як збитки на відповідну суму відшкодування , яку він нараховує виходя з : 157 210 грн- (передплата) - 38 436, 20 грн. (прийнята сума поставки) = 118 773 грн. 80 коп.

Статті 623 ЦК України (435-15) передбачає, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

Статтею 9 ЦК України (435-15) , яка визначає порядок застосування ЦК України (435-15) до врегулювання відносин і у сфері господарювання, передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулю вання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є Господарський кодекс України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ), який набрав чинності з 01.01.04р. (пункт 1 Прикінцевих положень ГК України (436-15) ).

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України (436-15) , зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте на позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України (1798-12) наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Зазначені вимоги щодо стягнення 118 773 грн. 80 коп. - передплати

( збитків на відповідну суму відшкодування)

не підлягають задоволенню в зв'язку з безпідставністю та не доведеністю , оскільки зі сторони позивача є не доведеними як розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань , так і причинно-наслідковий зв'язок між не виконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п.5.3. договоур за несвоєчасне виконання зобов'язань пеню в розмері 0, 2 % від суми зобов'язання за кожен день прострочення в розмері 34 893 грн. 45 коп.

Зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного :

Згідно зі ст. 549 ЦК України (435-15) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання ( за умовами передбаченими договором).

є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

В даному випадку зобов'язанням зі сторони поставника ( відповідача) є поставка товару , тому вимоги позивача щодо стягнення пені за невиконання зобов'язання

( поставки товару)

є безпідставними, оскільки зобов'язання зі сторони постачальника

( відповідача)

є виконаними , а вимоги позивача

такими, що суперечать нормам закону , зокрема ст. 549 ЦК України (435-15) .

Також, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 10. додаткової угоди № 2 до договору штраф в розмері 5 % від вартості недопоставленого вугілля в сумі 4 464 грн. 46 коп. Стверджує , що зі сторони поставника

( відповідача)

не було допоставлено вугілля марки Тр 0-200 в кількості 490, 60 тонн на загальну суму 89 289, 20 грн. Зазначені вимоги позивача є не обгрунтовними та не доведеними матеріалами справи , зобов'язання відповідача виконаними належним чином . То б то зі сторони позивача є не доведеним факт заподіяння йому збитків, порушення зобов'язання по договору, що спричинило би застосування штрафних санкцій , зокрема штрафу .

Згідно ст. 625 ЦК України (435-15) позивач просить стягнути з відповідача : 3 527 грн. 58 коп. - суму 3 % річних , які не підлягають задоволенню з наведених підстав .

Відповідно до ст.625 ЦК України (435-15) боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку предметом спору є не грошове зобов'язання , а матеріальне зобов'язання - поставка продукції . То б то застосування 3 % річних є не правомірним та таким, що суперечуть чинному законодавству . Та, також , суд зазначає, що зі сторони відповідача

( поставника)

відсутні порушення виконання зобов'язання .

Також, позивач просить згідно ст. 625 ЦК України (435-15) стягнути з відповідача індекс інфляції в розмері 10 950 грн. 94 коп. , який нараховує на суму передплати .

Зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню оскільки не були заявлені при подачі первісного позову та в розумінні ч.4. ст. 22 ГПК України (1798-12) є додатковою вимогою , про яку не йшлося в позовній заяві , то б то новою вимогою , яка має бути розглянута окремо при подачі іншого позову .

Згідно Листа Вищого Господарського суду України за № 05-3/16/243 від 27.01.2006р. передбачено , п. 2 Листа : " під збільшенням розміру позовних вимог ( ч.2. ст. 22 ГПК України (1798-12) ) слід розуміти збільшення суми позову за тією є вимогою , яку було заявлено у позовній заяві ( абз. 2 підпункту 3.7 пункта 3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. з № 02-5/289 (v_289800-97) " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ). Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог , про які не йшлося в позовній заяві , наприклад , якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути штрафні санкції - штраф або 3 % річних чи індекс інфляції . Останні вимоги є новими , які мають бути розглянуті окремо.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму недополученого прибутку

на підставі неналежного виконання зі сторони поставника

( відповідача)

умов договору в сумі 8 964 грн. Стверджує , що недополучений прибуток виник в зв'язку з простроченням строків поставки зі сторони поставника

( відповідача)

, на підставі чого ним не була в свою чергу поставлена вугільна продукція по договору № 20/У -06 від 20.01.2006р., укладеного з ТОВ " Донтредснаб" .

Згідно ч.2. ст. 224 ГК України (436-15) під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведений зв'язок між фактом недопоставлення продукції по одному договору та виникненням недополученого прибутку по іншому ; також, не доведена сума отриманих збитків - 8 964 грн. , так як вона не підтверджена документально .

На час розгляду справи до суду не було надано нових документів, які б свідчили про обгрунтованість позовних вимог . Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обгрунтовними та такими, що не підлягають задоволенню .

Витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу , покладаються в разі неправомірних дій , на позивача по справі згідно ст.ст. 44,49 ГПК України (1798-12) .

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст.ст. 526, 624, 625 ЦК України (435-15) , 224, 225 ГК України (436-15) і керуючись ст.49, 82 - 85 ГПК України,- (1798-12)

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальінстю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кєпитал Єнерго Систем" м. Донецьк про стягнення 118 773 грн. 80 коп. - передплати