ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 17/71
23.04.07
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Украгролізинг"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія
"Юрагролізинг"
Про визнання договору недійсним
Суддя Кролевець О.А.
Представники :
від позивача: Мазур О.В. (довіреність №16/10-07 від
27.02.2007)
від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судових
засіданнях оголошувались перерви 19.03.2007 до 26.03.2007, до
11.04.2007, до 23.04.2007.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні
вимоги НАК "Украгролізинг" про визнання недійсним договору про
надання юридичних послуг №8 в редакції 1 лютого 2006 року,
укладеного між сторонами по справі.
Свої вимоги позивач обгрунтовує наступним. НАК
"Украгролізинг" є розпорядником бюджетних коштів в розумінні ст.1
Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні
кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
. Дія цього Закону поширюється на всі закупівлі
послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних
коштів, за умови, що вартість закупівлі послуг дорівнює або
перевищує 30000,00 грн. Загальна вартість спірного договору
складає 308000,00 грн. Укладений між сторонами договір суперечить
ст.2 цього Закону, оскільки був укладений без проведення тендерної
процедури, а тому є таким, що суперечить чинному законодавству та
підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Під час розгляду справи позивачем були подані доповнення до
позову (уточнення позовних вимог), в яких позивач просить суд
визнати спірний договір недійсним повністю через його суперечність
законодавству.
Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю виходячи з
наступного. Як стверджує відповідач, на момент укладання спірного
договору від 01.02.2006, зміни до ст.1 Закону України "Про
закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
не набрали чинності, а тому у сторін не було необхідності
виконувати умови вищезазначеного закону та проводити тендер. Також
відповідач звертає увагу суду на лист №20/2002 від 27.09.2006, в
якому позивач повідомив відповідача про припинення дії спірного
договору з 26.10.2006.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення
представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
15 листопада 2005 року між Відкритим акціонерним товариством
"Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі -позивач)
та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія
"Юрагролізинг" (далі - відповідач) був укладений договір №6 про
надання юридичних послуг, згідно з п.1.1. якого позивач доручив, а
відповідач взяв на себе зобов'язання надавати позивачеві юридичні
послуги в обсязі та на умовах, передбачених Договором. Сторони
домовились, що цей договір діє з 15.11.2005 до 31.12.2006 (п.6.1).
Вартість послуг відповідача згідно з п.4.1 Договору складає
20000,00 грн. Відповідно до п.7.2 Договору за згодою сторін до
цього договору можуть бути внесені зміни та/або доповнення, які
оформляються додатковою письмовою угодою.
01 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем був
укладений договір №8 (спірний договір) про надання юридичних
послуг на заміну договору №6 від 15.11.2005. Відповідно до умов
договору №8 відповідач зобов'язався надавати позивачеві юридичні
послуги, перелік яких визначений в розділі I Договору. Щомісячна
винагорода за надані відповідачем послуги складає 28000,00 грн.
(п.3.1).
Згідно з п.5.1 Договору №8 він набуває чинності з 01.02.2006
і діє до 31.12.2006. Договір вважається пролонгованим на такий же
термін і на таких самих умовах, якщо жодна із сторін за місяць до
його закінчення не повідомить письмово іншу сторону про його
припинення (п.5.2). Згідно з п.5.3 Договору №8 він може бути
розірваний будь-якою із сторін достроково з попередженням про це
іншої сторони письмово за один місяць.
За твердженням позивача, договір №8 від 01.02.2006 не
відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, ст.1, ст.2 ч.4
Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні
кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
, а тому підлягає визнанню недійсним повністю на
підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про
задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України
( 435-15 ) (435-15)
підставою недійсності правочину є недодержання в момент
вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
При вирішенні справи суд керувався положеннями Закону України
"Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"
( 1490-14 ) (1490-14)
в редакції, що діяла на момент укладання спірного
договору №8, тобто станом на 01.02.2006, без урахування змін, які
були внесені Законом України від 15.12.2005 №3205-IV ( 3205-15 ) (3205-15)
,
оскільки його положення набрали чинності з моменту
опублікування -17.03.2006.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про закупівлю товарів,
робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
положення цього
Закону застосовуються до всіх закупівель товарів, робіт і послуг,
що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів,
за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг)
дорівнює або перевищує 30 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч
гривень.
Державна закупівля відповідно до ст.1 Закону це придбання
замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку,
встановленому цим Законом.
Договір про закупівлю згідно з цією статтею Закону це
письмова угода між замовником та учасником -переможцем процедури
закупівлі, яка передбачає надання послуг, виконання робіт або
набуття права власності на товар за відповідну плату.
Торги (тендер) в розумінні цього Закону -це здійснення
конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця
торгів (тендера) згідно з процедурами (крім процедури закупівлі в
одного постачальника), встановленими цим Законом.
Замовником у відповідності до цього Закону є розпорядник
державних коштів, який здійснює закупівлю в порядку, визначеному
цим Законом, при цьому замовником вважається суб'єкт, тендерний
комітет якого проводить процедуру закупівлі та який одночасно
укладає з переможцем договір про закупівлю, крім випадків
здійснення закупівлі товарів на засадах міжвідомчої координації
(ст.1).
Розпорядниками державних коштів згідно зі ст.1 вказаного
Закону є органи державної влади, органи влади Автономної
Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи,
установи, організації, визначені Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законодавством України, а також підприємства,
установи чи організації, створені в установленому порядку органами
державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи
органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання
державних коштів, взяття за ними зобов'язань та здійснення
платежів.
За твердженням позивача, НАК "Украгролізинг" є розпорядником
бюджетних коштів в розумінні ст.1 зазначеного Закону, оскільки
100% її акцій належить державі, а також оскільки компанія
утримується за рахунок коштів державного бюджету згідно із Законом
України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
.
Як встановлено судом, НАК "Украгролізинг" було створено на
підставі Указу Президента України №111 від 23.02.2001 ( 111/2001 ) (111/2001)
та постанови Кабінету Міністрів України №354 від 11.04.2001
( 354-2001-п ) (354-2001-п)
"Про утворення Національної акціонерної компанії
"Украгролізинг", відповідно до п.5 якої 100 відсотків акцій
Компанії закріплюється у державній власності.
Через це, суд дійшов висновку, що позивач по справі є
розпорядником бюджетних коштів в розумінні ст.1 Закону України
"Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"
( 1490-14 ) (1490-14)
, а тому укладання між сторонами по справі договору про
надання послуг мало відбутися з дотриманням вимог зазначеного
Закону, тобто шляхом проведення процедури торгів (тендеру) у
порядку, визначеному цим Законом.
Викладені вище обставини також спростовують твердження
відповідача про те, що позивач не є розпорядником державних
коштів.
Посилання відповідача на ту обставину, що термін
"підприємства", про який йдеться мова в статті 1 Закону України
"Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"
( 1490-14 ) (1490-14)
в редакції, що була чинною станом на 01.02.2006, не
охоплює в собі термін "господарські товариства", який було
застосовано Законом України від 15.12.2006 №3205-IV ( 3205-15 ) (3205-15)
, суд вважає хибними виходячи з наступного.
Відповідно до ст.62 Господарського кодексу ( 436-15 ) (436-15)
(далі -ГК) України ( 436-15 ) (436-15)
підприємство -це самостійний суб'єкт
господарювання, створений компетентним органом державної влади або
органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для
задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного
здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої
господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та
іншими законами. Згідно зі ст.63 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
залежно від
форм власності, в Україні можуть діяти різні підприємства, в тому
числі державні, що діють на основі державної власності.
В розумінні ст.1 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
господарськими товариствами визнаються підприємства,
установи, організації, створені на засадах угоди юридичними
особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та
підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До
господарських товариств належать: акціонерні товариства,
товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою
відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Як вбачається з п.4.1 Статуту позивача, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001 №354
( 354-2001-п ) (354-2001-п)
, НАК "Украгролізинг" є відкритим акціонерним
товариством, яке володіє пакетом акцій, що належить державі, та
майном підприємств, які входять до її складу, і провадить
виробничо-фінансову діяльність. Компанія підпорядкована Кабінету
Міністрів України і у своїй діяльності керується Конституцією і
законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів
України, іншими актами законодавства та цим Статутом (п.1.3
Статуту).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач по справі
являється підприємством, в тому числі господарським товариством,
на яке поширюється дія Закону України "Про закупівлю товарів,
робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
.
Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи,
договір №8 було укладено між сторонами по справі без проведення
процедури торгів, що суперечить вимогам, встановленим чинним на
момент його укладення, законодавством.
Згідно з ч.4 ст.2 цього Закону забороняються укладання
договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або
оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг
до/без проведення процедур, передбачених цим Законом, крім
випадків, визначених цією статтею.
Такими випадками згідно з ч.3 ст.2 Закону є укладання
договорів, предметом закупівлі яких є: водо-, тепло- та
енергопостачання; водовідведення та обслуговування каналізаційних
систем; поштові послуги, у тому числі поштові марки; послуги
електрозв'язку (за винятком мобільного та Iнтернет-послуг);
телекомунікаційні послуги щодо ретрансляції радіо- та
телесигналів; послуги щодо перевезення залізничним транспортом;
професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації
робітничих кадрів у державних професійно-технічних навчальних
закладах; підготовка кадрів вищими навчальними закладами I - IV
рівнів акредитації.
Основні вимоги до договорів закупівлі визначені в статті 34
Закону.
З огляду на те, що предметом укладеного між сторонами по
справі договору (закупівлі) є послуги, що мають консультаційний та
правовий характер, і замовником таких послуг є розпорядник
державних коштів, укладення такого договору повинно здійснюватись
шляхом проведення процедури торгів (тендеру).
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд на
підставі положень чинного законодавства дійшов висновку про
недотримання сторонами порядку укладання договору, через що такий
договір є таким, що суперечить актам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.215 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
правочин, зміст якого суперечить Цивільному
Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також
моральним засадам суспільства, підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до ст.236 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
нікчемний правочин
або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його
вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки
передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у
майбутньому припиняється.
Приймаючи до уваги, що предметом укладеного між сторонами
договору №8 є надання послуг, а також враховуючи положення п.5.3
договору №8 та лист позивача від 27.09.2006 №20/2002 про
дострокове припинення договору, суд дійшов висновку, що спірний
договір може бути визнаний недійсним лише з моменту його вчинення.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги НАК "Украгролізинг"
є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а договір
№8 від 01.02.2006 про надання юридичних послуг є таким, що
підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій позивача,
судові витрати на підставі ст.49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
покладаються саме на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд, -
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним з моменту його вчинення договір про надання
юридичних послуг №8 від 01 лютого 2006 року, укладений між ВАТ
"НАК "Украгролізинг" та ТОВ "Юридична компанія "Юрагролізинг".
Суддя О.А.Кролевець