Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого –судді Довганя К.І., при секретарі –Анастас"євій Л.В., за участю представників сторін: позивача за первісним позовом – Борейко О.М. за довіреністю, відповідача за первісним позовом –Зозуля С.І. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут" до приватного підприємства "Санні" про розірвання договору та зустрічним позовом приватного підприємства "Санні" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут" про визнання права власності,

По справі оголошувалась перерва з 01 по 05 грудня 2006 р.

Заявлено первісний позов про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що умовами укладеного сторонами договору було передбачено розстрочку оплати вартості придбаного майна до листопада 2008 р. Однак у зв'язку з тим, що в даний час значно зросли ціни на ринку нерухомості, визначена у договорі ціна проданого майна на думку позивача є заниженою. За таких обставин виконання договору призведе до збитків позивача.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у ньому.

Відповідач за первісним позовом, не погоджуючись із позовними вимогами, послався на те, що сторонами при укладенні договору була визначена вартість майна та порядок її оплати. Той факт, що за час виконання договору змінились ціни на ринку нерухомого майна не може бути підставою для розірвання договору. Крім того, відповідач за первісним позовом звернувся до позивача із зустрічним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на придбане за укладеним сторонами договором нерухоме майно. Зустрічний позов вмотивовано тим, що умовами договору сторони визначили момент переходу права власності на придбане майно з часу підписання акту прийому-передачі. Такий акт сторонами було підписано 20.11.2003 р., а тому до позивача за зустрічним позовом з цього часу перейшло право власності на придбане за договором майно.

Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази

встановив наступне:

10.06.2003 р. сторонами було укладено договір №88/08, згідно умов якого відповідач за зустрічним позовом придбав у позивача нерухоме майно, а саме: зал ресторану, площею 858,9 кв.м., їдальню, площею 230,1 кв.м., склади, площею 1731,1 кв.м. площадку-споруду, площею 11379,3 кв.м., павільйон міні-ринок, площею 1207,9 кв.м. Право власності позивача на час укладання договору підтверджується свідоцтвом на право власності від 08.04.2002 р. Вартість майна сторонами була визначена в сумі 428328,00 грн.( п.2.1 договору), яку покупець зобов'язався сплатити протягом 5 років з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна. П. 3.1. договору сторони визначили, що право власності на майно переходить до покупця після підписання акту-прийому передачі. Такий акт був сторонами підписаний 20 листопада 2003 р.

Згідно ст. 1 Закону України "Про підприємництво", що був чинним на час укладання сторонами договору, підприємництво –це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 153 ЦК УССР, чинного на час укладання сторонами договору, передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з всіх істотних умов договору.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (435-15) та прикінцевих положень Господарського Кодексу України (436-15) до відносин, що виникли до набрання чинності цих кодексів ( 1 січня 2004 р.) їх положення застосовуються до тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання ними чинності.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 639, 651, 652, 655, 663 ЦК України містять такі положення:

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати:

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК (435-15)

України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладені договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - зменшений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього кодексу.

Виходячи з фактичних обставин справи та приписів наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків:

Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2003 р. При цьому строк оплати по договору сторонами встановлений був з відстрочкою платежу на 5 років. Той факт, що з часу укладання договору змінились ціни на ринку нерухомості, на думку суду, не може бути підставою для розірвання договору, оскільки сторони при його укладені були вправі встановити ціну об'єкту продажу та порядок розрахунку з урахуванням можливих змін її розміру.

За таких обставин вимога позивача за первісним позовом про розірвання договору з названих ним підстав є не обгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Ст. 328, 334 ЦК України містять наступні положення:

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами при укладені договору було визначено момент переходу права власності на предмет договору, а саме: підписання акту прийому-передачі майна( п. 3.1 договору). Такий акт сторонами було підписано 20.11.2003 р.

За таких обставин суд вважає, що позивач за зустрічним позовом правомірно набув права власності на придбане у відповідача за договором від 10.06.2003 р. №88/08 нерухоме майно, а тому його вимога про визнання за ним права власності на це майно є обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Оскільки позов про визнання права власності є майновим, то при його подачі відповідно до декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.93 р. №7-93 (7-93) позивач за зустрічним позовом був зобов'язаний сплатити 1% від вартості майна, що становить 4283,28 грн. У зв'язку з тим, що позивачем фактично сплачено лише 102 грн., то з нього на користь бюджету підлягає достягненню 4181,28 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82- 84 ГПК України суд, -

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати за приватним підприємством "Санні" м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграду, 20, кв. 116, код 32129284 право власності на нерухоме майно, а саме: зал ресторану, площею 858,9 кв.м., їдальню, площею 230,1 кв.м., склади, площею 1731,1 кв.м. площадку-споруду, площею 11379,3 кв.м., павільйон міні-ринок, площею 1207,9 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. В. Великого, 59-Б.

Стягнути з приватного підприємства "Санні" м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграду, 20, кв. 116, код 32129284 в доход бюджету на рахунок №31110095600002, банк –УДК в Черкаській області, МФО –854018, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку –095, отримувач ВДК м. Черкаси через ДПІ у м. Черкаси 4181,28 грн. державного мита.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" м. Львів, вул. В.Великого, 59-Б, код 19171247 на користь приватного підприємства "Санні" м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграду, 20, кв. 116, код 32129284 4283,28 відшкодування витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.