ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
17.04.07 р. Справа № 40/13
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О
За участю секретаря судового засідання Пальчак О.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду
справу
за позовом відкритого акціонерного товариства "Металургійний
комбінат "Азовсталь" м. Маріуполь
до відповідача відкритого акціонерного товариства
"Великоанадольський вогнетривкий комбінат" с. Володимирівка
про стягнення 19734 грн. 00 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача Калабухова С.В. - юрисконсульт
від відповідача Сидоров С.I. - директор з договірної та
правової роботи
Сторони не наполягають на здійсненні фіксування судового
процесу технічними засобами аудіозапису, тому у судовому засіданні
було складено протокол згідно ст. 811 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У зв'язку з виникненням обставин, що перешкоджали розгляду
справи по суті, та необхідності додаткового дослідження доказів на
їх підтвердження, за клопотанням обох сторін, спір було вирішено у
більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
СУТЬ СПОРУ:
Заявлені вимоги про стягнення боргу в сумі 19734 грн. 00 коп.
згідно договору на переробку давальницької сировини №
06-ОСиТ/42/Юр-368/03 від 13.05.03р
Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення
наступними обставинами:
- пунктом 8 Правил застосування, обігу і повернення засобів
упаковки багаторазового використання в Україні, затверджених
наказом Держкомресурсів № 15 від 16.06.92р., передбачено, що при
відвантаженні продукції і товарів у засобах упаковки
багаторазового використання відправник зобов'язаний виписувати
сертифікат на їх повернення (додаток N 1) у двох примірниках, один
з яких направляється одержувачу рекомендованим листом протягом
двох днів після відвантаження продукції і товарів, однак позивачем
на повернення металевих контейнерів сертифікати не виписувались;
- додатковою угодою № 13 від 31.08.05р. сторони встановили,
що витрати по транспортуванню металевих контейнерів відповідачу
для завантаження переробленою сировиною несе позивач.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх
підтвердження, надавши правову кваліфікацію правовідносинам
сторін, вислухавши їх доводи, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 13.05.03р. між сторонами було
укладено договір на переробку давальницької сировини №
06-ОСиТ/42/Юр-368/03. Предметом цього договору є зобов'язання
відповідача із сировини, наданої позивачем, виготовити вогнетривку
продукцію та поставити її на адресу позивача на умовах,
передбачених договором.
Додатковою угодою № 8 від 18.02.05р. строк дії договору було
продовжено до 31.12.05р.
Виготовлену продукцію відповідач поставляв на адресу позивача
в спеціалізованих металевих контейнерах, які є засобами упаковки
багаторазового використання та власністю позивача, та надавалися
відповідачу для можливості здійснення останнім відвантаження
вогнетривкої продукції згідно договору.
Факт надання зазначених контейнерів відповідачу
підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 51936084 від
07.04.05р., № 51441969 від 11.04.05р., № 51441968 від 11.04.05р.,
№ 51443030 від 17.04.05р., № 51906935 від 28.04.05р., № 51893051
від 06.05.05р., № 51893935 від 10.05.05р., № 52000639 від
23.05.05р., № 52000866 від 25.05.05р., № 52002452 від 30.05.05р.,
№ 52002565 від 31.05.05р.
Відповідно до п. 10.2 договору в редакції додаткової угоди №
90 від 31.03.05р. правовідносини сторін при відвантаженні
продукції в багатооборотній тарі регулюються Правилами
застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового
використання в Україні, затверджених наказом Держкомресурсів № 15
від 16.06.92р.
Згідно п. 7 зазначених Правил повернення засобів упаковки
багаторазового використання проводиться за рахунок одержувача тари
(виготовлювача продукції і товарів), якщо інше не передбачене
договором.
У тому випадку, коли засоби упаковки багаторазового
використання надаються постачальнику покупцем (одержувачем)
продукції і товарів, постачальник компенсує його витрати по
наданню цих засобів.
У зв'язку з перевезенням засобів упаковки багаторазового
використання, на думку позивача, ним були понесені витрати по
сплаті залізничного тарифу експедитору ТОВ "Лемтранс", що
підтверджується звітами експедитора про обсяг виконаних робіт,
платіжними дорученнями з оплати.
З метою відшкодування витрат по сплаті залізничного тарифу за
перевезення засобів упаковки багаторазового використання позивачем
було виставлено відповідачеві рахунок № 90393451 від 31.05.05р. на
суму боргу в розмірі 19734 грн.
До наступного часу відповідачем не оплачено виставлений
рахунок, у зв'язку з чим позивачем заявлені вимоги про стягнення з
нього боргу в сумі 19734 грн.
Вимога належного виконання зобов'язань нерозривно пов'язана з
їх сутністю та сформульована в законі так: зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання - це виконання в точній відповідності із
змістом зобов'язання відносно суб'єкта, предмета, якості, строку,
місця, способу виконання тощо.
З урахуванням особливого складу правовідносин суб'єкти
зобов'язання можуть не співпадати з суб'єктами виконання
зобов'язання, яке може здійснюватися на користь кредитора, на
користь боржника, на користь третьої особи, однак останніми щодо
виконання залишаються боржник та кредитор.
Загальні вимоги до оформлення документів, що фіксують
виконання зобов'язань, містяться у таких законодавчих актах:
- Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12 ) (1798-12)
(стаття 34);
- Цивільний кодекс України (статті 92, 527 тощо);
- Господарський кодекс України ( 436-15 ) (436-15)
(частина 8 статті
193);
- Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
;
- Положення про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів
України від 24.05.95р. № 88 ( z0168-95 ) (z0168-95)
.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів,
або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного
капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть буту
достовірно оцінені.
Віднесення тих чи інших витрат до умовно-постійних, а також
визначення суми умовно-постійних витрат у собівартості одиниці
продукції здійснюються відповідно до діючого в галузі положеннями
по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції
(робіт, послуг), що знайшло своє відображення в Положенні
(стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
Відповідно до п. 19 зазначеного Положення до витрат,
пов'язаних з операційною діяльністю, які не включаються до
собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг),
включаються витрати на транспортування, перевалку і страхування
готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші
послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів)
відповідно до умов договору поставки.
Поняття збитків, визначене в пункті 4 Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", як
перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого
зроблені ці витрати, можливо використовувати тільки в
бухгалтерському обліку та при економічному аналізі господарської
діяльності підприємств, а не при застосуванні норм цивільного
права.
До категорії збитків, які підлягають стягненню з контрагента
за договором, який порушив його умови, відносяться витрати
сторони, викликані постачанням (передачею за іншим договором про
відчуження майна) продукції, засобів упаковки (товарів) неналежної
якості. До категорії таких витрат відносяться витрати по
навантаженню; витрати на доставку; витрати по сплаті залізничного
тарифу, які повинні стягуватися за наявністю правовідносин.
Предмет позову завжди повинен відповідати способу захисту
порушеного права, встановленого законом або договором.
Слід звернути увагу сторін на те, що згідно з положеннями ст.
1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, підставою для настання
цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є
правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода;
протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний
зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу
правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої
ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Статтею 1192 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено два способи
відшкодування заподіяної шкоди: відшкодування шкоди в натурі;
повне відшкодування заподіяних збитків.
Компенсація шкоди, заподіяної особі, у повному обсязі за
допомогою відшкодування збитків передбачає, зокрема, відшкодування
витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого
порушеного права (реальні збитки), та доходів, які особа могла б
реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було
порушене (упущена вигода) (ст.22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
). Стягнення
цих збитків відповідає принципу повного відшкодування заподіяної
шкоди та забезпечує відновлення майнового стану особи, якій
заподіяно шкоду.
Слід звернути увагу позивача на те, що до основного боргу не
входять збитки. З урахуванням викладеного суд, дійшов висновку, що
позивачем не доведено саме те, що у нього за наявністю
суб'єктивного складу правовідносин виник борг в розмірі 19734 грн.
За такими обставинами у задоволенні позову щодо стягнення
боргу в сумі 19734 грн. 00 коп. слід відмовити як необгрунтовано
заявленого з віднесенням витрат по держмиту та судовому процесу на
позивача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відносно заперечень відповідача щодо додаткової угоди № 13
від 31.08.05р., то слід зазначити, що дана угода була укладена
після виникнення між сторонами спірних правовідносин.
У зв'язку з тим, що у судовому засіданні було оголошено лише
вступну та резолютивну частини рішення за згодою сторін згідно
частини третьої ст. 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, воно набирає
законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його
підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 44, 49, 82, 84,
частиною третьою ст. 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р I Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу
покладаються на позивача.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення оформленого відповідно до вимог ст.
84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
: 23.04.07р.
Суддя Підченко Ю.О.