ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
"22" листопада 2006 р.
Справа № 4/318
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді
Хилька Ю.I., розглянув матеріали справи № 4/318
за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: дочірнього підприємства "Кіровоградтепло"
товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних
інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград
про стягнення 2522646 грн. 92 коп.
Представники сторін:
від позивача - Саква Д.Ю., довіреність № 269/10 від 18.09.06
;
від відповідача - Чернявський О.О., довіреність № 3696/20 від
25.11.05 ;
від відповідача - Гончаренко В.В., довіреність № 1437/20 від
20.06.06 ;
Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" подано позов до дочірнього
підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою
відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української
нафтогазової академії" про стягнення 2522646 грн. 92 коп., з яких
2013493 грн. 02 коп. боргу, пені 180936 грн. 08 коп., 233803 грн.
інфляційних втрат та 94414 грн.67 коп. - 3% річних.
Відповідач позов заперечив лише в частині нарахування пені,
оскільки вважає, що пеню нараховано в порушення вимог закону не за
період 6 місяців з того часу, коли зобов'язання мало бути
виконано. В іншій частині позовні вимоги відповідачем не оспорені.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення
представників позивача та відповідача, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Між дочірньою компанію "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" та дочірнім підприємством
"Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр
науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"
укладено договір на постачання природного газу для вироблення
теплової енергії № 06/04- 2182-ТЕ -18 від 30.12.2004р.
У відповідності до п. 1.1 даного договору постачальник
(позивач ) зобов'язався передати у власність Покупцю (
відповідачу) в 2005 році природний газ, а покупець зобов'язався
прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Згідно п. 6.1 договору оплата за газ проводиться покупцем
грошовими коштами плановими платежами щодекадно до 10, 20 та 30
числа місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та
протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта
приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем
поставки газу.
В п.5.1 договору сторони погодили ціна за 1000 куб.м. газу з
врахуванням вартості транспортування газу територією України для
платників податку на додану вартість становить 200 грн.50 коп. та
ПДВ в розмірі 20% та вартість транспортування газу - 47 грн. 50
коп та ПДВ що визначається згідно з діючим законодавством, тобто
20% або 9грн.50 коп.
У відповідності до додаткової угоди № 1 від 04.01.2005 року
до договору № 06/04- 2182-ТЕ -18 від 30.12.2004р. за 1000 куб.м.
газу вартість та послуги по транспортуванню становить 241 грн.50
коп., з яких 153 грн. 75 коп. вартість газу, 30 грн. 75 коп. ПДВ
20%, вартість транспортування газу 47 грн.50 коп. та ПДВ 20% 9
грн.50 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання
виконав належним чином, у відповідності до актів
приймання-передачі від 31.01.2005 року, 28.02.2005 року,
31.03.2005 року з січня по березень 2005 року включно поставлено
природний газ на загальну суму 7848866 грн.40 коп.
Відповідачем розрахунок за отриманий природний газ проведено
частково на суму 5835373 грн.38 коп.
Решту заборгованості в розмірі 3013493 грн.02 коп.
відповідачем на момент звернення з позовом до суду не сплачено.
У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від виконання зобов'язання не
допускається.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Доказів сплати боргу відповідачем суду не подано.
За вказаних обставин господарський суд задовольняє позовні
вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1245787
грн. 83 коп. повністю.
Відповідно до п. 7.2 договору в разі несплати або
несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1
договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми
заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки
Національного банку України, що діяла у період, за який
сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день
прострочення платежу.
В пункті 7.4 договору зазначено неустойка нараховується
постачальником протягом шести місяців, що передують моменту
звернення з позовом.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку
сплати боргу за період з 29.03.2006 року по 29.09.2006 року в
розмірі 180936 грн. 08 коп.
Статтею 546 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено
виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Господарським судом не приймається до уваги та оцінюється як
необгрунтоване заперечення відповідача щодо неправильного
визначення позивачем строку, за який стягується пеня та
необхідність відмовити позивачу в задоволені вимог про стягнення
пені у зв'язку з пропуском строку позовної давності з часу, коли
фактично було порушено зобов'язання. Господарський суд вважає, що
позивачем правильно визначено строк нарахування неустойки у
відповідності до п.7.4 Договору, тобто протягом шести місяців, що
передують моменту звернення з позовом. Такий розрахунок також
узгоджується з положеннями ст. 232 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, оскільки перебуває в межах 6-місячного строку,
визначеного Договором. Вирішуючи питання про правову природу
заявленої до стягнення суми у вигляді пені, господарський суд
враховує слідуюче. За приписом ст.230 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються
господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф,
пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у
разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,
невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оскільки Господарський кодекс України ( 436-15 ) (436-15)
не містить
визначення поняття неустойки, пені та штрафу, то при їх визначенні
необхідно керуватись положеннями цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити
кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми
несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день
прострочення виконання.
Проаналізувавши п.7.2 Договору згідно до якого в разі
неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки,
зазначені у п.6.1 Договору, Покупець сплачує на користь
Постачальника , крім суми заборгованості з урахуванням
встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь
час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,
що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого
платежу, за кожен день прострочення платежу та п.7.4 за яким
неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що
передують моменту звернення з позовом, господарський суд приходить
до переконання, що при укладанні договору сторони вільно виявили
волевиявлення на вжиття заходів для забезпечення виконання
зобов'язання про проведення своєчасної оплати і включили в договір
тотожні поняття пеня та неустойка, виходячи з того, що пеня є
різновидом неустойки.
Поряд з цим, господарський суд вважає за необхідне при
винесенні рішення скористатись передбаченим ст. 83 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
правом зменшувати у
виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає
стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При цьому
господарський суд враховує, що відповідачем надаються послуги в
переважній більшості населенню в умовах, коли фактично не
визначено та не затверджено тарифи з врахуванням фактичних затрат
та їх економічної обгрунтованості. Крім того, відповідач
позбавлений можливості відшкодувати понесені затрати по сплаті
пені за рахунок свої боржників, оскільки нарахування та стягнення
пені з населення при несвоєчасному проведенні ним оплати послуг за
теплопостачання, призупинено відповідними рішеннями владних
структур. Враховуючи викладене, господарський суд вважає
необхідним задовольнити позовні вимоги про стягнення пені
частково, стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 % від заявленої
позивачем до стягнення, тобто 90468 грн. 04 коп. Такий висновок
суд робить також на підставі вивчення наданого відповідачем
балансу станом на 30.09.2006 року та звіту про фінансові
результати за 9 місяців 2006 року. Господарським судом також
враховуються вимоги ст. 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
щодо відповідальності за порушення зобов'язання при наявності вини
(умислу або необережності. Відсутність своєї вини доводить особа,
яка порушила зобов'язання. В матеріалах справи відсутні дані про
порушення відповідачем зобов'язання умисно. Відсутність у боржника
коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за
невиконання зобов'язання, однак враховується судом як обставина,
що впливає на ступінь вини.
За вказаних обставин позивні вимоги про стягнення пені період
з 29.03.2006 року по 29.09.2006 року на суму 180936 грн. 087 коп.
підтверджуються обгрунтованим розрахунком позивача та підлягають
до задоволення частково в розмірі 90468 грн.08 коп.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних
в сумі 94414 грн. 67 коп. за період з 11.02.2005 року по
29.09.2006 року та 233803 грн.15 коп. інфляційних витрат за період
з лютого 2005 року по серпень 2006 року включно.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник, який построчив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму
боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування 3 % річних в сумі 94414 грн. 67 коп. за період з
11.02.2005 року по 29.09.2006 року та 233803 грн.15 коп.
інфляційних витрат за період з з лютого 2005 року по серпень 2006
року включно підтверджується обгрунтованим розрахунком позивача та
підлягають задоволенню повністю.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати покладаються на відповідача в
повному розмірі. При цьому господарський суд вважає за необхідне
використати своє право та покласти на відповідача державне мито та
відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій
відповідача. Господарським судом приймається до уваги, що спір
виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за
договором, що привело до необхідності позивачу звернутися до суду
за захистом свого законного права і він поніс додаткові витрат,
пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Такий
висновок суду грунтується на п.7 Роз'яснення Вищого Арбітражного
суду України №02-5/20 ( v5_20800-95 ) (v5_20800-95)
від 17.01.1995 року "Про
деякі питання практики вирішення арбітражними судами спорів за
позовами прокурорів" та п.1 Роз'яснення від 04.03.1998 року
№02-05/78 "Про деякі питання практики застосування розділу V1
Арбітражного процесуального кодексу України".
Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 44, 49, 82,83, 84, 85, 116, 117
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ВИРIШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло"
товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних
інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград вул.
Кутузова 23/16 р/р 260057081 в ОД АППБ "Аваль", МФО 323538, код
33142568
на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м.
Київ, р/р 260083013814 в ГОУ ПIБ України, МФО 300012, код 31301827
заборгованість в сумі 2013493 грн. 02 коп., 90468 грн. 04 коп.
пені, 233803 грн. 15 коп. втрат від інфляції, 3 % річних в сумі
94414 грн.67 коп., судові витрати на державне мито в сумі 25226
грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу в сумі 118 грн.
Наказ видати.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського
апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.
Суддя
Ю. I. Хилько