ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" квітня 2007 р. Справа № 17/108/07
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Хімороді В.Г.,
з участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2, доручення від 19.03.2007 р., ОСОБА_1,
від відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №
17/108/07
за позовом суб?єкта підприємницької діяльності -фізичної
особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю
науково-виробничої фірми "Iнтермет" (надалі- ТОВ НВФ "Iнтермет"),
м. Миколаїв, вул. Молодогвардійська, 57/4,
про стягнення збитків та моральної шкоди, -
Розглянувши матеріали справи, господарський суд,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що 8 червня 2006
року між ним та ТОВ НВФ "Iнтермет" було укладено договір №
НОМЕР_1 купівлі-продажу металоконструкцій (залізничні вагони б/в)
в кількості 13 шт.
Загальна сума договору складала 30 8750 грн. в т.ч. ПДВ 51458
гри.
По умовам договору п.5.1. гарантованою поставкою товару має
бути передплата 45% від вартості товару, тобто 138 750 грн.
09.06.06 р. на рахунок позивача надійшла сума 80000 грн.
04.09.06 р. на рахунок позивача надійшла сума 30000 грн.
Таким чином, ТОВ НВФ "Iнтермет" порушив п. 5.1. договору №
НОМЕР_1 від 8 червня 2006 року, недоперерахувавши позивачу 28 750
грн.
Чекаючи виконання умов договору, позивач не передавав прав
власності на розпорядження своїм майном.
Позивач зазаначає, що ТОВ НВФ "Iнтермет" самостійно, не маючи
прав власності на майно, переробила його на металобрухт і
завантаживши в вантажні вагони відправила на металургійні заводи
України.
Таким чином, позивач вважає, що ТОВ НВФ "Iнтермет" порушила
п.п. 5.1, 6.1, 6.2 договору № НОМЕР_1, статтю 334 Цивільного
Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, самостійно забравши товар (фактично
викравши), не заплативши кошти, нанесла позивачу значні
матеріальні збитки.
З метою точного встановлення ваги порізаних вагонів Л.В.
Міліції на ст. Жмеринка встановлено, що з вантажного двору ст.
Жмеринка згідно виписки з книги зважування вантажів відправлено
ТОВ НВФ "Iнтермет" вантажні вагони:
№ 67669713-20200 кг; № 65295677- 20500 кг; № 60496312-20000
кг; № 60852720- 21450 кг; № 67682922-40800 кг; № 67671644-34200
кг; № 65487738-41000 кг; № 65297012 - 21600 кг; № 68699958 -
25520 кг; № 67704262 - 20000 кг; № 60601341 - 64400 кг.
Загальна вага металу відправленого зі ст. Жмеринка ТОВ НВФ
"Iнтермет" складає 329 400 кг.
1. 329400 кг (кількість відправленого металобрухту)-39 950
кг (кількість відправлених рельс) = 289 450 кг (вага порізаних
вагонів).
2. 289450 кг (вага порізаних вагонів) / 14 (кількість
вагонів) = 20675,00 кг (вага одного вагону)
3. 20675,00 кг (вага одного вагону) * 950 грн (вартість
однієї тони за умовами договору) = 19641 грн (вартість одного
вагону)
4. 19641 грн (вартість одного вагону) * 13 (кількість моїх
вагонів) = 255333,00 грн (вартість майна позивача).
5. 255 333 грн. (вартість мого майна) - 110000 (сума
перерахованих позивачу коштів) = 145 333 грн (сума недоплачених
коштів).
Таким чином, позивач вважає, що сума нанесених йому збитків
складає 145 333 грн.
Позивач вважає, що факт нанесених збитків повністю
підтверджується постановою лінійного відділу міліції на ст.
Жмеринка від 20.10.2006 року по матеріалам перевірки ЖРЗПЗ №
НОМЕР_2 від 25.09.2006 року.
Позивач вважає, що згідно статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти досліджені
органами дізнання не потребують перевірки при розгляданні справи в
господарських судах.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача
суму збитків у розмірі 145 333 грн. та також 100 000 грн.
моральних збитків та невикористаної вигоди.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Дійсно, між сторонами було укладено договір № НОМЕР_1 від
08.06.2006 року купівлі продажу майна на загальну суму 308 750
грн.
Позивач вважає, що відповідачем було завдано збитків позивачу
у розмірі 145 333 грн., пояснюючи факт зазначеного тим, що ТОВ НВФ
"Iнтермет" безпідставно заволоділа майном за вищезазначеним
договором та переробила його на металобрухт.
Зазначає, що факт нанесених збитків повністю підтверджується
постановою лінійного відділу на ст. Жмеринка від 20.10.2006 року
про відмову в порушені кримінальної справи відносно громадянина
ОСОБА_3, а також постановою про закриття кримінальної справи від
09.01.2007 року, в який зазначено, що кримінальну справу порушену
за фактом заяви громадянина ОСОБА_1 про крадіжку його особистого
майна закрито у зв?язку із відсутністю складу злочину.
Позивач у позові посилається на те, що згідно ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти,
досліджені органами дізнання, не потребують перевірки при розгляді
справи в господарскому суді.
Згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вирок суду з кримінальної справи, що набрав
законної сили, є обов?язковим для господарського суду при
вирішені спору з питань,чи мали місце певні дії та ким вони
вчинені.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не
доводяться при розгляді справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
зазначено, що обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Таким чином, суд вважає, що постанова від 20.10.2006 року про
відмову в порушенні кримінальної справи відносно громадянина
ОСОБА_3, яку позивач зазначає як факт нанесення йому збитків з
боку відповідача по справі, не є належним доказом по справі в
розумінні преєдуційності зазначеного факту.
Крім того, позивачем надано постанову від 09.01.2007 року про
закриття кримінальної справи у зв?язку із відсутністю складу
злочину.
Відповідно до приписів ст. 322 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, власник майна зобов?язаний утримувати майно, що йому
належить, тобто позивач несе тягар утримання майна, витрат
пов?язаних з майном, його охороною.
Як видно з матеріалів справи, вказане спірне майно
занаходилося у власності позивача та останнім право розпорядження
майном не передавалось.
Суд вважає, що позивачем не доведено факт збитків, заподіяних
йому з вини ТОВ ПВФ "Iнтермет", а тому, враховуючи наведене,
позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків та моральної
шкоди не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 33, 82,84-85 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд,-
В И Р I Ш И В:
В задоволенні позовних вимог суб?єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_3) до
товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми
"Iнтермет", м. Миколаїв, вул. Молодогвардійська, 57/4 (код
24060254) відмовити повністю.
Суддя Коваль С.М.