ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНIПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
03.04.07р.
Справа № 30/127(18/378)
За позовом: приватного підприємця ОСОБА_1, м. Вільногірськ
до приватного підприємця ОСОБА_2, м. Вільногірськ
Третя особа-1: Дніпропетровське обласне головне управління
земельних ресурсів, м. Дніпропетровськ
Третя особа-2: Вільногірська міська рада, м. Вільногірськ
про зобов'язання здійснити демонтаж споруд
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання: Ворошило О.М.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію
суб'єкта підприємницької діяльності НОМЕР_1 видане Вільногірським
виконкомом 22.11.1997 року;
Від відповідача: ОСОБА_2, свідоцтво про державну реєстрацію
суб'єкта підприємницької діяльності від 03.03.2004 року; ОСОБА_3,
нотаріально посвідчена довіреність від 30.03.2007 року,
зареєстрована в реєстрі за НОМЕР_2.
Від третьої особи-1: Міняйло В.М., довіреність № 13/12-2005
року від 01.09.2006 року, представник;
Від третьої особи-2: Коряк В.С., доручення №
02/12-1409-1880/06 від 27.12.2006 року, начальник юридичного
відділу
С У Т Ь С П О Р У:
Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Вільногірськ звернувся з
позовом до суду яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних
вимог від 02.12.2004 року, а.с.50, т.1) просить:
- призначити судову будівельно-технічну експертизу;
- зобов'язати відповідача, приватного підприємця ОСОБА_2, м.
Вільногірськ провести демонтаж будівлі, розташованої на межі
земельних ділянок по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2;
- зобов'язати відповідача провести демонтаж будівлі,
розташованої на земельній ділянці по АДРЕСА_1 і примикає до
будівлі по АДРЕСА_2;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому на
праві власності на лежить не житлове приміщення магазину
"Струмок", розташоване в АДРЕСА_2, загальною площею,86,1 кв.м.
Право власності визнано за позивачем на підставі рішення
Вільногірського міського суду Дніпропетровської області. Згідно
акту встановлення та погодження в натурі меж з продажу земельної
ділянки по АДРЕСА_2 та придбання його у власність, були
встановлені межі земельної ділянки та його площа -0,0477га.
Позивач зазначає, що відповідачем на межі земельної ділянки
здійснено капітальне будівництво споруд, які примикають до
магазину "Струмок". Позивач вважає, що відповідачем порушені
вимоги ст.ст.18, 20,22,26 Закону України "Про планування і
забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
, а також, що будівництво
проводиться відповідачем з порушенням державних будівельних норм і
пожежних правил, що може призвести до погіршення та знищення
належного йому на праві власності майна.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує тими
обставинами, що будівництво кафе проводилось з дотриманням всіх
встановлених норм та дозволів, в рамках відведеної земельної
ділянки, правовідносини в частині самовільного будівництва та
правових наслідків, пов'язаних з порушенням порядку виконання
робіт, регулюються статтею 376 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Третя особи -1 пояснила, що договір купівлі-продажу земельної
ділянки позивач не уклав, вартість земельної ділянки не сплатив.
Право установчі документи на земельну ділянку відсутні. Земельна
ділянка, розташована по АДРЕСА_1, вилучена з постійного
користування ДП "ВДГМК" та передана приватному підприємцю ОСОБА_2
в оренду. Стосовно будівельних норм і правил, державних стандартів
з питань будівництва, дотримання умов мінімальних розмірів, які
повинні бути між будівлями, то дане питання відноситься до
компетенції містобудування і архітектури.
Третя особа-2, Вільногірська міська рада пояснила, що об'єкти
нерухомості -не житлові приміщення належать на праві приватної
власності у АДРЕСА_2 (позивачу) та по АДРЕСА_1 (відповідачу).
Iнформація про відхилення від узгодженого проекту при здійсненні
будівельних робіт приватним підприємцем ОСОБА_2 до міської ради не
надходила.
07.12.2004 року відповідач надав клопотання про припинення
провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає
вирішенню в господарських судах України, а підлягає розгляду в
місцевих судах України, оскільки спір виник з цивільно-правових
відносин і його учасником є громадянин.
Ухвалою господарського суду від 12.12.2005 року у справі
призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Клопотання про застосування засобів технічної фіксації при
розгляді справи представниками сторін та третіх осіб не
заявлялось.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна
частини.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін
та третіх осіб, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської
області від 07.04.2003 року
за ОСОБА_1 визнано право власності на не житлове приміщення
магазину "Струмок", розташоване в АДРЕСА_2 загальною площею 86,1
кв.м.
20.06.2003 року Вільногірською міською радою (сесія двадцять
четвертого скликання) прийнято рішення НОМЕР_3 "Про надання
дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки,
розташованої по АДРЕСА_2, на якій знаходиться магазин "Струмок"
суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 для продажу".
На виконання цього рішення був складений Акт від 08 вересня
2003 року встановлення, узгодження в натурі меж по продажу
земельної ділянки та придбання її у власність приватним
підприємцем ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 за рахунок земель комерційного
використання із несільськогосподарського призначення по фактичному
розміщенню магазину "Струмок" (а.с.11, т.1).
Згідно рішення Вільногірського міського суду
Дніпропетровської області від 16.04.2003 року за ОСОБА_2 визнано
право власності на не житлове приміщення павільйон "Чебуречна" в
АДРЕСА_1 загальною площею 123,9 кв.м..
Право власності на не житлову будівлю павільйону "Чебуречна"
зареєстровано Комунальним підприємством "Виробниче об'єднання
житлово-комунального господарства м. Вільногірська" (витяг з
реєстру НОМЕР_4 від 02.06.2003 року, а.с.28, т.1).
26.05.2004 року рішенням виконавчого комітету Вільногірської
міської ради НОМЕР_5 погоджено приватному підприємцю ОСОБА_2
проект реконструкції торгового павільйону "Чебуречна" під кафе
"Чебуречна" по АДРЕСА_1 (а.с.32, т.1).
27.05.2004 року Вільногірською міською радою прийнято рішення
НОМЕР_6 "Про передачу в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2
земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для комерційного
використання".
На підставі цього рішення 13.07.2004 року між ОСОБА_2 та
Вільногірською міською радою депутатів був укладений договір
оренди земельної ділянки площею 0,0401га для обслуговування
павільйону "Чебуречна" строком на п'ять років.
Згідно п.26 договору оренди орендар має право самостійно
господарювати на землі з дотриманням умов цього договору та за
письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому
законодавством порядку будівлі та споруди та закладати багаторічні
насадження.
Причиною виникнення спору є самовільне будівництво
відповідачем споруд, які примикають до належного на праві
власності позивачу магазину "Струмок", внаслідок чого відсутня
можливість обслуговувати будівлю магазину з тильної сторони, що
чинить перешкоди у користуванні належним позивачу майном, проти
чого заперечує відповідач.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його
порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має право
звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або
майнового права або інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до
частини 2 цієї статті, можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання
правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4)
відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове
виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)
припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші
способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної
(немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи
бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної
Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх
посадових і службових осіб.
Захист відносин власності в Україні здійснюється на підставі
загальних засад, визначених статтею 386 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та статтею 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
.
Відповідно до ч.2 статті 386 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
власник, який має підстави передбачати можливість
порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до
су ду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити
його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання
такому порушенню.
Позивач просить зобов'язати відповідача, приватного
підприємця ОСОБА_2, м. Вільногірськ провести демонтаж будівлі,
розташованої на межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та
будівлі, яка розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 і
примикає до будівлі по АДРЕСА_2, як такі, що збудовані з
порушенням будівельних норм і правил, що може призвести до
погіршення та знищення магазину "Струмок".
Розглянувши вимоги позивача суд вважає їх такими, що не
підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про основи
містобудування" ( 2780-12 ) (2780-12)
забудова земельних ділянок, що
надаються після виникнення права власності чи права користування
земельною ділянкою проводиться в порядку, передбаченому законом,
та після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Отже,
отримання дозволу на проведення будівельних робіт є передумовою
виникнення права на забудову.
Право на забудову (будівництво) -це можливість власника,
користувача земельної ділянки здійснювати на ній у встановленому
законом порядку будівництво об'єктів містобудування, перебудову
або знесення будинків та споруд (22 Закону України "Про основи
містобудування" ( 2780-12 ) (2780-12)
).
Право на забудову, належне власнику земельної ділянки,
здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних,
санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови
використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Зазначені норми передбачені Земельним кодексом України
( 2768-14 ) (2768-14)
, законами України "Про основи містобудування"
( 2780-12 ) (2780-12)
, "Про планування та забудову територій", "Про
архітектурну діяльність" та ін.
Здійснення будівництва без дотримання порядку, визначеного
законодавством України, може бути підставою для визнання такого
будівництва здійсненим самочинно.
Наслідки самочинного будівництва визначені статтею 376
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Так, самочинним вважається будівництво, яке було здійснене на
земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без
належного дозволу чи належно затвердженого проекту; з істотними
порушеннями будівельних норм і правил (ч.1 ст.376 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Згідно листа прокурора м. Вільногірська від 02.07.2004 року
НОМЕР_7 вих/04 відповідач, в порушення вимог ст. 22 Закону України
"Про основи містобудування" ( 2780-12 ) (2780-12)
та п.2.1 Державних
будівельних норм України розпочала будівництво без отримання
дозволу на виконання будівельних робіт органу державного
архітектурно-будівельного контролю, що здійснено в порушення п.1.6
ДБН. Без отримання дозволу органу державного
архітектурно-будівельного контролю виконання будівельних робіт
забороняється.
02.08.2004 року відповідач отримала у Iнспекції Державного
архітектурно-будівельного контролю Дозвіл на виконання будівельних
робіт НОМЕР_8, згідно якого надано дозвіл на закінчення
реконструкції літнього майданчика та реконструкції кафе
"Чебуречна" зі строком дії -на весь термін будівництва (а.с.40,
т.1).
Згідно п.1 Положення про державний архітектурно-будівельний
контроль, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №225
від 25.03.1993 ( 225-93-п ) (225-93-п)
року, державний
архітектурно-будівельний контроль -це сукупність
організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на
забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм
і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень
затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних
об'єктів, місцевих правил забудови населених пунктів усіма
суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності
під час забудови територій і населених пунктів, розміщення
будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів
житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації
архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної
інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і
конструкцій.
Відповідно до цього Положення, функції державного
архітектурно-будівельного контролю, контролю за дотриманням
підприємствами, установами, організаціями, суб'єктами
підприємницької діяльності архітектурних, будівельних норм і
правил, покладені на Державну архітектурно-будівельну інспекцію
(Держархбудінспекція) у складі Держкоммістобудування; інспекції
державного архітектурно-будівельного контролю у складі органів
містобудування і архітектури в Автономній республіці Крим
областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного
підпорядкування, районах, посадові особи яких, відповідно до
статті 2 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх
об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері
містобудування" ( 208/94-ВР ) (208/94-ВР)
, мають право давати у межах своїх
повноважень обов'язкові для виконання приписи щодо усунення
порушень державних стандартів, норм і правил, а також одержувати
від замовників необхідну для виконання покладених на інспекції
ДАБК функцій нормативно-технічну, проектну та іншу документацію.
Згідно ч.7 ст.376 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у
разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним
інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення
будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу
державної влади або органу місцевого самоврядування може
постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила
(здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо
проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила
(здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке
нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок
особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила
(здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати
витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього
стану.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що суд може
постановити рішення про проведення відповідної перебудови,
знесення нерухомого майна за рахунок особи, яка здійснила
самочинне будівництво лише за позовом відповідного органу
державної влади або органу місцевого самоврядування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги
необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
12.12.2005 року за неодноразовими клопотаннями позивача у справі
була призначена будівельно-технічна експертиза.
Згідно висновку №1981 судової будівельно-технічної
експертизи, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним
інститутом судових експертиз, встановлено, що: фактичне виконання
цегельної стіни й фундаменту без пристрою температурно-осадового
шва по всій довжині тильної суміжної сторони будинків стало прямим
наслідком впливу на технічний стан внутрішньої обробки стіни:
поява багато чисельних тріщин, здуттів, штукатурного,
шпаклювального й фарбувального шарів; на момент огляду
реконструкція не житлового приміщення АДРЕСА_1 яка межує з не
житловим приміщенням АДРЕСА_2 закінчена. Приміщення будівлі
АДРЕСА_1"Чебуречна" перебувають в експлуатації по прямому
призначенню. При виробництві будівельних робіт з реконструкції
будинку АДРЕСА_1 "Чебуречна" виконаний відступ від проекту; проект
на реконструкцію павільйону "Чебуречна" виконаний з порушенням
вимог ДБН 360-92; при дослідженні конструктивов 2-х будов
встановлено, що існуюча цегельна стіна товщиною 25 см між
будинками задовольняла протипожежні вимоги СНIП 2.01. 02-85
"Противопожарные норми".
Суд вважає, що висновок судової будівельно-технічної
експертизи не впливає на суть рішення та не може бути підставою
для задоволення позову.
Клопотання відповідача про припинення провадження у справі у
зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах
України, а підлягає розгляду в місцевих судах України, оскільки
спір виник з цивільно-правових відносин і його учасником є
громадянин, відхиляється судом з огляду на приписи постанови
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2005
року (а.с.86, т.1).
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати по справі покладаються на
позивача.
Керуючись ст.ст.1,33,43,49,82-85 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
(дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог
статті 84
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
10.04.2007 року)