Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 3/51
03.04.07
За позовом Київської міської ради
До Міністерства палива та енергетики України
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача Комунальне підприємство
"Київжитлоспецексплуатація"(далі третя
особа 1)
Відкрите акціонерне товариство "Київкнига"(далі третя особа
2)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України (далі третя
особа 3)
Про витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя Сівакова В.В.
Представники:
Від позивача Брисковська Т.О. -по дов. № 225-КР-67 від
23.01.2007
Від відповідача Корнєв М.В. -по дов. № 01/17-0778 від
23.01.2006
Від третьої особи 1 Жидейкіна Н.Д. -по дов. № 155/11-344 від
12.09.2006
Від третьої особи 2 Ковбасинська Г.В. - по дов. № 01-13 від
14.03.2007
Румянцев В.С. -по дов. № 01-12 від 14.03.207
Від третьої особи 3 Опанасенко А.В. -по дов. № 29-30/278 від
17.11.2006
В засіданні приймали участь
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні 15.03.2007 оголошувалась
перерва.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги
Київської міської ради про зобов'язання Міністерства палива та
енергетики України передати до комунальної власності
територіальної громади міста Києва нежилі приміщення загальною
площею 432,50 кв. м., розташовані на першому поверсі в будинку за
адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 30.
Позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
подано заяву про уточнення позовних
вимог, в якій заявник просить зобов'язати відповідача -
Міністерство палива та енергетики України передати до комунальної
власності територіальної громади міста Києва нежилі приміщення
загальною площею 432,50 кв. м., розташовані на першому поверсі
будинку, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 30 на
баланс КП "Київжитлоспецексплуатація".
Відповідач у письмовому відзиві на позов зазначає наступне.
Відповідно до рішення від 27.09.1951 № 1963 торговельне приміщення
площею 314 кв.м. в будинку № 30 по вул. Хрещатик передано
Облкниготоргу для організації показового книжкового магазину.
30.07.1957 Київський Облкниготорг передано у відання управління
культури Виконкому Київської міськради депутатів і перейменований
в "Київкниготорг". 28.05.1985 Державний комітет Української РСР у
справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі від 28.05.1985
№ 162 "Про перейменування Київкниготоргу на "Київкнигу""Київську
контору книжкової торгівлі "Київкниготорг"перейменовано на
Київське об'єднання книжкової торгівлі "Київкнига". Таким чином,
позивач у позовній заяві сам підтверджує, що для організації
торговельної діяльності передано лише 314 кв. м. торгівельної
площі в будинку № 30 по вул. Хрещатик, а не 432,5 кв. м.; спірні
приміщення належали Державному комітету Української РСР у справах
видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі. Постанова Ради
Міністрів Української РСР від 05.11.1991 № 311 ( 311-91-п ) (311-91-п)
"Про
розмежування державного майна України між загальнодержавною
(республіканською) власністю і власністю
адміністративно-територіальних одиниць (комунальною
власністю)"(далі - Постанова) затвердила перелік державного майна
України, що передається до власності
адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності)
(далі - Перелік). Згідно з п. 25 (Торгівля) розділу II Переліку до
власності м. Києва передавались підприємства роздрібної торгівлі
та підприємства неторговельної діяльності, що входять до складу
Головного управління торгівлі, крім центрального універмагу,
універмагів "Україна", "Дитячий світ", які збудовані за рахунок
централізованих капітальних вкладень і призначені для
міжрегіонального обслуговування населення. Таким чином, п. 25
(Торгівля) розділу II Переліку не включав в себе підприємства, які
належать Державному комітету Української РСР у справах видавництв,
поліграфії і книжкової торгівлі. Враховуючи вищевикладене, можна
зробити наступні висновки: спірні приміщення має розмір не 432,5
м, а 314 кв. м.; пункт 25 (Торгівля) розділу II Переліку не
передбачав передання до комунальної власності підприємств які
належать до державного комітету Української РСР у справах
видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі. Проти твердження
позивача, що він є власником спірних приміщень є преюдиціальним
фактом, який встановлений постановою Київського апеляційного
господарського суду від 20.01.2005 у справі № 30/645-3/290 вважає
таким, що не відповідає чинному законодавству. Зазначає, що у
справі № 30/645-3/290 Київська міська рада брала участь як третя
особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тобто
була учасником, а не стороною судового процесу Таким чином, факти
встановлені згаданою постановою не можуть розглядатись як доказ по
справі № 3/51. Звертає увагу на те, що предметом судового розгляду
за справою № 30/645-3/290 було не встановлення власника спірного
майна, а зобов'язання Міністерства палива та енергетики України
продовжити з ВАТ "Київкнига" договір оренди спірного майна.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 32/333 від
25.07.2003 встановлено факт того, що спірне приміщення знаходиться
в оперативному управлінні відповідача і на підставі цього видано
наказ про виселення ВАТ "Київкнига". Позивачем не визначено
індивідуальні ознаки предмету об'єкта спору, у зв'язку з чим позов
не можу бути задоволено. Вважає, що відповідач правомірно володіє
спірними приміщеннями. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів
України від 12.04.2000 № 174-Р ( 174-2000-р ) (174-2000-р)
Міністерству палива
та енергетики України передано в оперативне управління будинок по
вул. Хрещатик, 30. Відповідно до ст. 11 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
вказане розпорядження є підставою для виникнення цивільних прав та
обов'язків у відповідача на спірні приміщення. Розпорядження ніким
не оскаржено і продовжує діяти під час розгляду судової справи,
підтверджуючи цим правомірність володіння спірним приміщеннями.
Також зазначає, що позивачем пропущені строки позовної давності.
Третя особа 1 у письмових поясненнях повністю підтримує
позовні вимоги Київської міської ради. Відповідно до постанови
Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 ( 311-91-п ) (311-91-п)
спірні приміщення віднесені до комунальної власності
територіальної громади міста Києва, тому власник - Київська міська
рада має усі правові підстави для його витребування з чужого
незаконного володіння.
Третя особа 2 у письмових поясненнях зазначає, що відповідач
ніколи не мав і не має ніякого відношення до спірних приміщень, що
підтверджується постановою від 20 січня 2005 року Київського
апеляційного господарського суду, якою визнано, що приміщення
книгарні "Планета"ВАТ "Київкнига"на виконання постанови КМУ від
05.11.1991 № 311 ( 311-91-п ) (311-91-п)
є об'єктом комунальної власності
територіальної громади м. Києва, а тому як об'єкт
загальнодержавної власності на балансі Міністерства палива та
енергетики України не повинні були бути враховані. Постановою від
07 липня 2005 року Вищого господарського суду України, який ці
висновки судової колегії Київського апеляційного господарського
суду підтвердив. Ухвалою Верховного Суду України від 31 серпня
2005, якою відмовлено в порушенні касаційного провадження по
касаційній скарзі Мінпаливенерго України з перегляду Постанови
Вищого господарського суду України від 07 липня 2005 року. Ухвала
остаточна і оскарженню не підлягає. Тобто, викладені обставини
відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
"Підстави звільнення
від доказування", аналогічно і ст.61 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, є
преюдицією, тобто, фактами, які встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, і не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Крім
того, відповідно до наявних документів різних періодів існування
ВАТ "Київ книга"і його магазину "Планета", основним видом
діяльності ВАТ "Київкнига"(м. Київ, вул. Сергієнка, 8) та його
магазину "Планета"(вул. Хрещатик, 30) є роздрібна торгівля
друкованою продукцією чи роздрібна торгівля непродовольчими
товарами (друковані видання). Враховуючи викладене просить позов
Київської міської ради задовольнити.
Третя особа 3 в судове засідання не з'явилась, у письмових
поясненнях зазначає наступне. В позовній заяві позивач стверджує,
що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від
05.11.1991 № 311 ( 311-91-п ) (311-91-п)
"Про розмежування державного майна
України між загальнодержавною (республіканською) власністю і
власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною
власністю)" спірне приміщення було віднесено до комунальної
власності м. Києва (галузь - торгівля). На виконання зазначеної
постанови виконавчий комітет Київської міської ради народних
депутатів прийняв рішення від 13.01.1992 № 26 "Про формування
комунального майна міста та районів", пунктом 1 якого було
визначено затвердити перелік комунального майна., яке перебуває у
власності міста. Відповідно до цього рішення, до переліку
комунального майна, яке перебуває у власності міста увійшло
об'єднання "Київкнига", із зазначенням юридичної адреси м. Київ,
вул. Сергієнка, 18. На підставі вищезазначеного позивач вважає, що
спірне приміщення було віднесено до комунальної власності
територіальної громади міста Києва. Вищенаведене твердження
позивача не відповідає дійсності виходячи з наступного. Відповідно
до розділу II постанови Кабінету Міністрів від 05.11.1991 № 311
( 311-91-п ) (311-91-п)
"Про розмежування державного майна України між
загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю
адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)"в
комунальну власність м. Києва передана книготорговельна мережа
Держкомпреси України, крім Київської республіканської оптової
книжкової бази і книжкової бази об'єднання "Київкнига". В той же
час, додатком 1 рішення Київської міської ради народних депутатів
від 13.01.1992 № 26 затверджено перелік майна, яке перебуває у
власності міста Києва, яким передано об'єднання "Київкнига"за
юридичною адресою по вул. Сергієнка, 18 у власність м. Києва.
Тобто, приймаючи це рішення Київська міська рада вийшла за межі
постанови Кабінету Міністрів від 05.11.1991 №311 ( 311-91-п ) (311-91-п)
.
Крім того, п. 6 рішення від 13.01.1992 № 26 "Про формування
комунального майна міста та районів"визначено, що передача
державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств і
відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним
майном, до складу комунальної власності, а також від однієї
адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється
безоплатно стосовно до порядку, передбаченого постановою Ради
Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 ( 285-80-п ) (285-80-п)
"Про порядок
передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і
споруд", з наступним повідомленням про це органів статистики,
податкових та фінансових органів. Також слід зазначити, що
відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно"(далі - Закон) державна реєстрація речових прав
на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація
прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів
виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно
та їх обмежень, що супроводжується внесенням до Державного реєстру
речових прав та їх обмежень. Цей Закон регулює відносини, пов'язує
з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм
власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості. Відповідно
до ст. 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають
речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території
України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних
громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних
осіб, міжнародних організацій, іноземних організацій, іноземних
держав. Доказів, що спірне приміщення зареєстроване відповідно до
Закону, та право на нього внесено до Державного реєстру прав на
нерухоме майно позивач не надав. Відповідно до ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Розпорядженням Кабінету Міністрів від 12.04.2000 № I74-р
( 174-2000-р ) (174-2000-р)
спірне приміщення по вул. Хрещатик, 30 передано в
оперативне управління Міністерству палива та енергетики. Статтею
19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, вважає, що спірне приміщення знаходиться у
оперативному управлінню Міністерства палива те енергетики України
відповідно до чинного законодавства, а тому просить у позові
відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення
представників сторін, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Пунктом 7 постанови Ради Міністрів Української РСР № 3468 від
11.11.1950 "Про розширення мережі підприємств торгівлі,
громадського харчування та побутового обслуговування населення у
м. Києві"зобов'язано виконком Київської міської ради депутатів
трудящих передати нижченаведеним організаціям приміщення перших
поверхів у відбудованих будинках та будинках, що будуються,
зокрема: в будинку № 30 по вул. Хрещатик торгове приміщення площею
314 кв. м. з підвалом під ним -Міністерству харчової промисловості
УССР для відкриття в ньому фірмового магазину по продажу
натуральних соків, фруктів та фруктових вод.
Постановою Ради Міністрів Української РСР № 1901 від
01.08.1951 "Про часткову зміну постанови Ради Міністрів УРСР від
11.11.1950 № 3468"зобов'язано виконком Київської міської ради
депутатів трудящих передати торгове приміщення площею 314 кв. м. у
будинку № 30 по вул. Хрещатик -Укркнигторгу Управління в справах
поліграфічної промисловості, видавництв і книжкової торгівлі при
Раді Міністрів УРСР для відкриття в ньому зразкового магазину по
торгівлі книгами.
Відповідно до архівної виписки Державного архіву м. Києва №
0-18 від 08.10.1991 з рішення № 1963 від 27.09.1951 виконкому
Київської міської ради трудящих у відповідності до постанови Ради
Міністрів Української ССР № 1901 від 01.08.1951 постановлено
торгове приміщення площею 314 кв. м. в будинку № 30 по вул.
Хрещатик, раніше переданого Міністерству харчової промисловості
УССР, передати Облкнигторгу для організації зразкового книжного
магазину.
На підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР ВIД 10.04.1957
№ 305-Р Київський Облкнигторг було передано до відання Управління
культури виконкому Київської міськради депутатів трудящих і
перейменовано у "Київкнигторг".
Наказом Державного комітету УРСР у справах видавництва,
поліграфії і книжкової торгівлі від 28.05.1985 № 162 Київську
контору книжкової торгівлі ("Київкнигторг") перейменовано на
Київське об'єднання книжкової торгівлі ("Київкнига").
Відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду
державного майна по місту Києву від 25.12.1996 № 2325 Державне
підприємство Київське об'єднання книжкової торгівлі
"Київкнига"перетворено на Відкрите акціонерне товариство
"Київкнига".
Постановою Ради Міністрів УРСР від 05.11.1991 за № 311
( 311-91-п ) (311-91-п)
"Про розмежування державного майна України між
загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю
адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю",
затверджено перелік державного майна України, яке передається до
власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної
власності) та проведено розмежування державного майна між
загальнодержавною та комунальною власністю.
Згідно переліку державного майна України, яке передається до
власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної
власності) зазначене приміщення було віднесено до комунальної
власності м. Києва (галузі - торгівля та поліграфічна
промисловість).
Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 05.11.1991 за
№ 311 ( 311-91-п ) (311-91-п)
виконавчим комітетом Київської міської ради
народних депутатів прийнято рішення від 13.01.1992 № 26 "Про
формування комунального майна міста та районів", пунктом 1 якого
було визначено затвердити перелік комунального майна, яке
перебуває у власності міста (згідно з додатком 1).
У відповідності до додатку № 1 цього рішення, до переліку
комунального майна, яке перебуває у власності міста, увійшло
об'єднання "Київкнига"з зазначенням юридичної адреси м. Київ, вул.
Сергієнка, 18.
Таким чином, нежиле приміщення за адресою: вул. Хрещатик, 30
площею 432,50 кв. м. було віднесено Київським міськвиконкомом на
виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №
311 ( 311-91-п ) (311-91-п)
до комунальної власності територіальної громади
міста Києва.
Зважаючи на те, що рішення виконавчого комітету Київської
міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 "Про
формування комунального майна міста та районів"від 13.01.1992 № 26
є чинним, доказів його недійсності або скасування сторонами не
надано, тому суд дійшов висновку, що законним власником спірних
приміщень є територіальна громада міста Києва в особі Київської
міської ради.
У зв'язку з вищевикладеним, спростовуються твердження
Міністерства палива та енергетики України про віднесення спірних
приміщень до державної власності.
Посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів
України від 12.04.2000 № 174-р ( 174-2000-р ) (174-2000-р)
як на правову
підставу володіння і користування спірним приміщенням суд не
приймає з огляду на те, що зазначеним розпорядженням в оперативне
управління Мінпаливенерго передано будинок по вул.. Хрещатик, 30 у
м. Києві без зазначення його загальної площі.
З наявної у матеріалах справи документації, розробленої до
проекту розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 №
174-р ( 174-2000-р ) (174-2000-р)
вбачається, що питання власності на
розташовані в адмінбудинку по вул.. Хрещатик, 30 приміщення не
вирішувалося і не досліджувалося.
З урахуванням наявних у матеріалах справи нормативних
документів, які підтверджують передачу приміщення за адресою: вул.
Хрещатик, 30 площею 432,50 кв. м. до комунальної власності ще у
1992 році, судом зроблено висновок, що вищевказаним розпорядженням
Кабміну, на яке посилається відповідач, йому було передано будинок
по вул.. Хрещатик, 30, але без урахування спірних приміщень.
Акт приймання-передачі адмінбудинку по вул.. Хрещатик, 30, в
якому зазначена загальна площа цього будинку у розмірі 3011,20 кв.
м., не може слугувати належним доказом того, що весь будинок
дійсно перебував у державній власності, оскільки документи, які це
б підтверджували у матеріалах справи відсутні.
З приводу твердження Мінпаливенерго про те, що позивач не
визначив індивідуальні ознаки спірного приміщення суд зазначає, що
Київською міською радою вказано адресу, за якою знаходяться спірні
приміщення, їх загальну площу та розташування у будинку, отже
спірні приміщення є індивідуалізованими.
Київська міська рада неодноразово зверталася до відповідача з
вимогами про передачу спірних приміщень до комунальної власності
за актами, але відповідач залишив такі звернення без відповіді, що
порушує права власника -територіальної громади міста Києва
здійснювати права володіння, користування і розпорядження
зазначеним майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про
власність"власник ( 697-12 ) (697-12)
має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з
чужого
незаконного володіння.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідач та Кабінет Міністрів України не надали суду
доказів, які б підтверджували право власності держави на
приміщення площею 432,50 кв. м., розташовані у будинку № 30 по
вул.. Хрещатик у м. Києві.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є такими, що
підлягають задоволенню.
З огляду на те, що згідно з пунктом 1 розпорядження
представника Президента України № 368 "Про створення державного
комунального виробничого житлово-ремонтного об'єднання"було
створено державне комунальне виробниче житлово-ремонтне об'єднання
міської державної адміністрації, яке мало повноваження щодо
утримання, експлуатації, ремонту та реконструкції житлового і
нежитлового фонду, обстеження технічного стану жилих і нежилих
будинків, укладення договорів оренди на користування нежилими
будинками комунальної форми власності.
Згідно розпорядження Київської міської державної
адміністрації від 04.09.1996 № 1397, державне комунальне виробниче
житлово-ремонтне об'єднання міської державної адміністрації було
реорганізовано шляхом перетворення у державне комунальне
підприємство "Київжитлоспецексплуатація", яке розпорядженням
Київської міської державної адміністрації від 21.11.2000 № 2074
перейменовано у Комунальне підприємство
"Київжитлоспецексплуатація".
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
територіальним громадам
сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної
власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів,
інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та
організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також
пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд,
нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони
здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і
майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до
закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти,
отримані від їх відчуження.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні"від ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
імені та в інтересах
територіальних громад права суб'єкта комунальної власності
здійснюють відповідні ради.
Основною діяльність КП "Київжитлоспецексплуатація"є
здійснення обліку і контролю за використанням і експлуатацією
житлових і не житлових приміщень права комунальної власності
територіальної громади міста Києва. Отже спірні приміщення
підлягають передачі відповідачем КП "Київжитлоспецексплуатація".
Витрати по сплаті державного мита та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до
ст. 49 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про державне мито"зайво ( 7-93 ) (7-93)
сплачене позивачем при подачі
позову державне мито в розмірі 1 615 (одну тисячу шістсот
п'ятнадцять) грн. підлягає поверненню з Державного бюджету
України.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,- ( 1798-12 ) (1798-12)
В И Р I Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Міністерство палива та енергетики України (м.
Київ, вул.. Хрещатик, 30) передати до комунальної власності
територіальної громади міста Києва нежитлові приміщення загальною
площею 432,50 кв. м., розташовані на першому поверсі в будинку,
який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 30, на баланс
Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"(м. Київ,
вул. Володимирська, 51-а).
3. Стягнути з Міністерство палива та енергетики України (м.
Київ, вул.. Хрещатик, 30) на користь Київської міської ради (м.
Київ, вул. Хрещатик, 36, код 19020407) 85 (вісімдесят п'ять) грн.
витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Повернути Київській міській раді (м. Київ, вул. Хрещатик,
36, код 19020407) з Державного бюджету України зайво сплачене
платіжним дорученням № 939 від 21.09.2006 державне мито в розмірі
1 615 (одну тисячу шістсот п'ятнадцять) грн. Платіжне доручення №
939 від 21.09.2006 залишити в матеріалах справи Господарського
суду міста Києва № 3/51.
Суддя
В.В. Сівакова