РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № .
Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Приватного сільськогосподарського підприємства"Хлібороб", с.
Фрунзе, Луганської області
до Обласного комунального підприємства "Компанія
Луганськвода", м. Луганськ
про стягнення збитків 232961 грн. 59 коп.,
при секретарі судового засідання Кочетовій О.М.
за участю представників сторін:
від позивача -Крилова Л.Б., довіреність №18 від 02.11.06
від відповідача - Шевченко О.В., довіреність від 10.10.06. №
178; Шепіль Ю.М., довіреність від 10.01.07. № 200;
в с т а н о в и в :
Суть спору: заявлена вимога про стягнення збитків у сумі
232961,59 грн., за неналежне користування водопроводу у квітні
2005р.
Відповідач проти позову заперечує з підстав неправомірного
розрахування позивачем суми збитків.
Позивач є орендарем земельних ділянок на території
Веснянської сільської ради Слов'яносербського району Луганської
області на підставі укладених договорів оренди землі з
власниками -фізичними особами. Позивач орендує землі для ведення
своєї підприємницької діяльності в галузі сільського господарства.
У квітні місяці (07.04.05.) 2005 року Управлінням організації
інспекторської діяльності Луганського обласного головного
управління земельних ресурсів Державного комітету України по
земельних ресурсах встановлено факт невиконання обов'язків
посадовими (відповідальними) особами ОКП "Луганськвода", наслідком
чого стала аварія на магістральному водоводі "Кримське-Стаханов"і
знищення та перезволоження верхнього родючого шару грунту на
земельних ділянках розміром 1,35 га і 2,99га, які знаходяться на
території с. Весняне Словяносербського району Луганської області у
користуванні позивача. За фактом аварії головного інженера
Светличанського РВУ ОКП "Луганськвода"притягнуто до
адміністративної відповідальності (протокол від 11.04.05. №002150,
а.с.14).
Позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути
з відповідача збитки у сумі 232961,59грн. за шкоду, спричинену
неналежним використанням технологічного обладнання системи
водоводу "Кримське-Стаханов", у результаті чого, як стверджує
позивач, він змушений був понести витрати на відродження земельних
ділянок, які знаходяться у позивача в користуванні на праві
оренди. Позивач надав до матеріалів справи заяву про уточнення
позовних вимог від 16.02.07. (а.с.42-44), в якій навів
обгрунтування розміру збитків, заявлених до стягнення, і визначив,
що майнова шкода у вигляді прямих збитків дорівнює
138891,59грн. -витрати на осінню (2004 року) та весняну (2005
року) пахоту, боронування, витрати на сплату
сільськогосподарського податку та орендної плати, а також збитки у
вигляді не отриманого прибутку складають 94070грн. -гроші, які
позивач планував одержати від продажу соняшника у 2005 році. В цій
же заяві позивач вказує, що він соняшник не засіяв по весні 2005
року у зв'язку з аварією на водоводі.
Відповідач відзивом від 02.04.07. №20/3013 проти позову
заперечує та вказує про те, що у позивача відсутні підстави для
звернення з даним позовом до суду, оскільки право користування
землею на території Веснянської сільської ради Слов'яносербського
району Луганської області позивач оформив належним чином у
листопаді 2005 року, а аварія сталася у квітні 2005 року. Також
відповідач зазначив про необгрунтованість розміру збитків,
заявлених до стягнення, та відсутність доказів у позивача щодо
складу та розміру позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно
дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників
сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень
до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного
окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає
задоволенню за таких підстав.
Відповідно до правил ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з
вимогами ст.34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказами.
Суд, у відповідності до ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оцінив
докази позивача, якими він підтверджує факт спричинення йому як
землекористувачу збитків відповідачем на заявлену до стягнення
суму 232961,59грн. і дійшов висновку, що обставини, вказані у
позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог не
підтверджені допустимими та належними доказами, оскільки з доданих
позивачем документів в підтвердження понесених збитків на заявлену
суму неможливо зробити висновок про те, що позивачу спричинено
саме збитків і саме у розмірі 232961,59грн.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або
пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить
зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин,
якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій
завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має
право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
учасник
господарських відносин, який спричинив шкоду своїми діями чи
бездіяльністю майну юридичної особи, повинен відшкодувати завдану
шкоду суб'єкту, права якого порушено, у повному обсязі.
З огляду на приписи вказаних норм права відсутні підстави
вважати збитками сплату позивачем сільськогосподарського податку у
сумі 276,28грн. та сплату орендної плати у сумі 8800грн. -дані
виплати позивач зобов'язаний сплачувати на виконання вимог закону
та укладених договорів оренди землі.
Також, відсутні підстави вважати збитками, понесеними
позивачем по вині відповідача, позовні вимоги в часті
17691,38грн., 5915,60грн., 1679,50грн. та 1020грн., сплачених, по
ствердженню позивача, під час проведення осінніх та весняних
землевпорядних сільськогосподарських робіт, оскільки у позивача
відсутні докази того, що він зробив ці витрати або мусить зробити
у результаті пошкодження земельних ділянок розміром 1,35 га і
2,99га, які знаходяться на території с. Весняне Словяносербського
району Луганської області і у користуванні позивача.
Крім того, грошові кошти, у разі їх витрати при проведенні
осінніх робіт по боронуванню та пахоті землі, не можуть бути
збитками, понесеними внаслідок аварії, яка сталася через 6-7
місяців в майбутньому, адже позивач, якщо і витратив восени
грошові кошти, то він зобов'язаний довести, що саме на постраждалі
земельні ділянки і у такій сумі. Докази щодо вказаних обставин у
позивача відсутні.
Позовні вимоги в частині збитків у вигляді не отриманого
прибутку у сумі 94070грн. не підлягають задоволенню у зв'язку з
недоведеністю позивачем підстав для цього: відсутні належні докази
для висновку про кількість та вид запланованих до посіву на
постраждалих земельних ділянках сільськогосподарських культур та
розмір ціни при продажу врожаю з цих культур.
Посилання позивача на розрахункову відомість як на належний
доказ спричинених йому збитків у сумі 121200,21грн., виконану
начальником Словяносербського районного відділу земельних ресурсів
(а.с.12), суперечить вимогам ст.157 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
.
Слід зазначити, що порядок визначення та відшкодування
збитків власникам землі або землекористувачам у зв'язку з
погіршенням якості грунтового покриву та інших корисних
властивостей сільськогосподарських угідь встановлений Кабінетом
Міністрів України - постановою Кабінету Міністрів України від
19.04.93. №284 ( 284-93-п ) (284-93-п)
затверджено Порядок визначення та
відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам. Докази
дотримання встановленого законом порядку визначення збитків та
розміру збитків у позивача відсутні.
За таких підстав, суд дійшов висновку про відмову у
задоволенні заявлених позивачем до стягнення збитків у сумі
232961,59грн., спричинених відповідачем, у зв'язку з недотриманням
позивачем встановленого законом порядку визначення збитків та
розміру збитків і у зв'язку з відсутністю доказів зроблених витрат
або необхідності зробити витрати у розмірі 232961,59грн. у
результаті пошкодження земельних ділянок розміром 1,35 га і
2,99га, які знаходяться на території с. Весняне Словяносербського
району Луганської області і знаходились на час аварії у належному
користуванні позивача.
Відповідно до ст.49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, ст.ст.156,157 ЗК України,
ст.ст.22,1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 33,34,43,49,82,84,85
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р I Ш И В :
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення підписане 10.04.07.
Суддя Р.М.Шеліхіна