ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РIВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
"30" жовтня 2006 р. Справа № 5/123
Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова
М.Г. розглянувши справу
За позовом Військового прокурора Рівненського гарнізону в
інтересах держави в особі Військової частини А1519
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма
"Мікон"м. Київ
третя особа Міністерство оборони України
третя особа АТЗТ "Рівнебуд "м.Рівне
про визнання недійсним договору
В засіданні приймали участь:
Прокурор -Ткачук М.В.
від позивача - Черепанський В.П., Демчук Р.В. ;
від відповідача -Iсаєнко О.В. (представник по довіреності) ;
від третьої особи (Міноборони) - не з'явився;
від третьої особи (АТЗТ "Рівнебуд") - Прилуцький В.Г.,
Друзенко Н.В. (представники по довіреності);
статті 20, 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
роз'яснені
ВСТАНОВИВ:
Прокурор звернувся в господарський суд з позовом в інтересах
держави в якій зазначив органом, який уповноважений здійснювати
функції держави в спірних правовідносинах Міністерство оборони
України від імені якого діє В/Ч А1519. В поданому позові просить
визнати недійсним договір № 21 від 20.03.2003р., який укладений
між В/Ч А1519 та ТзОВ "Фарма "Мікон", предметом якого є дії по
оформленню документації та роботи з реконструкції будівлі казарми
№ 1/66 у м.Дубно по вул. Семидубській,18. Вимоги мотивує тим, що
вказаний договір укладено з перевищенням повноважень, оскільки
Законом України "Про правовий режим майна в Збройних Силах
України" ( 1075-14 ) (1075-14)
та Положенням про порядок відчуження та
реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. № 1919
( 1919-2000-п ) (1919-2000-п)
, відчуження військового майна шляхом його передачі
юридичним особам в обмін на житло, здійснюється на підставі
рішення Міноборони, а такого рішення не було.
Відповідач проти позову заперечує, у поданих суду письмових
поясненнях та в судовому засіданні зазначає, що командиром В/Ч
А1519 полковником Васильєвим I.В. на підставі довіреності
командувача військами Західного оперативного командування № 11/194
від 14.03.2003р. на виконання рішення міністра оборони України від
18.01.2003р. було укладено договір № 21 від 20.03.2003р. про
реконструкцію казарми № 1/66 у м.Дубно по вул. Семидубській, 18 у
житловий будинок. Всі свої обов'язки по оспорюваному договору
відповідач виконав, сдав будинок в експлуатацію. Відповідач
вказує, що з 32 квартир у вищевказаному будинку 26 квартир
передані позивачу безоплатно, а 6 продані Міністерству оборони
України. Крім цього, відповідач вважає, що своїми діями та листами
Міністерство оборони фактично погодило виконання стораними договір
№ 21 від 20.03.2003р..
Третя особа -Міноборони України письмових пояснень суду не
подала, явку свого представника в судове засідання не забезпечила.
Телеграма Міноборони про підтримку позову судом не може бути
взята до уваги, оскільки з врахуванням вимог ст.ст. 22, 27, 28 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
будь-які заяви чи клопотання третьої особи,
які стосуються предмету позову та результатів вирішення спору
мають бути подані у письмовій формі і підписані уповноваженим
представником третьої особи. З надійшовшої на адресу суду
телеграми не вбачається, ким вона направлена, чи працює зазначена
в ній особа в Міноборони України та чи є вона уповноваженим
представником на представлення інтересів Міноборони України.
Третя особа -АТЗТ "Рівнебуд"письмових пояснень суду не
подала. Представники третьої особи в судовому засіданні позовні
вимоги підтримала з тих мотивів, що відповідач при реконструкції
казарми № 1/66 у м.Дубно по вул. Семидубській, 18 залучав АТЗТ
"Рівнебуд"в якості генпідрядника і за виконані роботи не
розрахувався.
АТЗТ "Рівнебуд"подало позовну заяву (вх. № 3727) до ТзОВ
"Фірма "Мікон"про визнання договору № 11/04-02 від 05.04.2002р.
про сумісну діяльність по реконструкції казарми № 66 під житлові
будинки в м.Дубно та договору № 21 від 20.03.2004 року, що
укладені між Військовою частиною А 1519 та ТзОВ "Фірма
"Мікон"недійсними до якої додало заяву про вступ у справу в якості
третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору. Ухвалою
суду від 28.09.2006р. цю позовну заяву та додані до неї документи
повернуто АТЗТ "Рівнебуд"без розгляду.
Заява АТЗТ "Рівнебуд" про вступ у справу в якості третьої
ооби з самостійними вимогами (вх.Д125/123 від 09.10.2006р.)
залишена судом без розгляду, оскільки згідно ст. 26 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, вступ у справу в якості третьої ооби з самостійними
вимогами на предмет спору можливий лише шляхом подання позову до
однієї або двох сторін. Такого позову до заяви не було додано.
Клопотання АТЗТ "Рівнебуд"про витребування від ДВС у
Рівненській області та районних відділах ДВС по м.Києву довідки
стосовно відкритих виконавчих проваджень відносно відповідача
судом відхилено, оскільки дана інформація не має відношення до
предмету спору у даній справі.
Клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості
третьої особи без самостійних вимог ТзОВ "ПМК-63"судом відхилено,
як необгрунтоване, оскільки позивач не вказав суду, яким чином
чином рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки
ТзОВ "ПМК-63", не надав будь-яких доказів які б підтверджували
таку можливість.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 25.10.2006р. до
10 год. 30.10.2006р..
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та
третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та всі
обставини справи у їх сукупності, давши їм належну оцінку, суд
прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету
Дубенської міської ради № 52 від 23.01.2002р., за клопотанням
начальника Дубенського гарнізону I.В. Васильєва від 08.01.2002р. №
16, яке подане на підставі Директиви МО України від 09.08.2001р. №
Д-21, надано попередню згоду на реконструкцію казарми № 1/66 у
м.Дубно по вул. Семидубській,18 під житловий будинок (т.1 а.с.20).
05 квітня 2002р. між В/Ч А1519 та ТзОВ "Фарма "Мікон"укладено
договір № 11/04-02 про сумісну діяльність по реконструкції казарми
№ 66 під житлові будинки в м.Дубно, предметом якого визначено
передачу військової казарми для реконструкції під житловий будинок
для військовослужбовців Дубенського гарнізону (а.с.7).
На підставі авізо від 05.04.2002р., згідно акту від
05.04.2002р. (а.с.22, 23) В/Ч А1519 передала на баланс ТзОВ "Фармі
"Мікон" казарми № 66 у м.Дубно по вул. Семидубській.
25 грудня 2002р. Дубенською міською інспекцією державного
архітектурно-будівельного контролю видано дозвіл на виконання
будівельних робіт з реконструкції казарми № 66 під житловий
будинок по вул. Семидубській в м.Дубно № 110 (а.с.24).
20 березня 2003р. між В/Ч А1519 та ТзОВ "Фарма
"Мікон"укладено договір № 21 від 20.03.2003р., відповідно до якого
відповідач взяв на себе обов'язки по вчиненню дій по оформленню
документації та роботи з реконструкції казарми № 1/66 у м.Дубно по
вул. Семидубській,18 під житловий будинок (т.1 а.с.8, 9).
Рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради № 317
від 22.04.2003р. затверджено акт Державної приймальної комісії по
прийняттю в експлуатацію 32-квартирного будинку по вул.
Семидубській, 18 в м.Дубно, який підписаний представниками
позивача, відповідача, третьої особи та всіх відповідальних служб
без будь-яких зауважень(т.1 а.с.10-13).
Рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради № 319
від 23.04.2003р. вирішено оформити право власності на житловий
будинок по вул. Семидубській, 18 в м.Дубно на підставі якого
відповідачу видане свідоцтво про право власності на цей будинок
від 24.04.2003р. яке зареєстроване в державному реєстрі прав
власності на нерухоме майно (т.1 а.с.14-17).
Згідно акту приймання-передачі від 29.05.2003р. (т.1 а.с.72)
ТзОВ "Фарма "Мікон"безоплатно передала В/Ч А1519 три квартири №№
4,10,32 загальною площею 250,2 м.кв. в будинку по вул.
Семидубській, 18 в м.Дубно.
Відповідно до договору купівлі-продажу № 109 від 09.07.2003р.
ТзОВ "Фарма "Мікон"передано Міноборони України шість квартир №№
3,6,9,17,12,22 загальною площею 386 м.кв. в будинку по вул.
Семидубській, 18 в м.Дубно, що вбачається з витягів ДКМП
"Архітектор"(т.1 а.с.16,17) іншими матеріалами справи та
підтверджено представниками позивача та відповідача в судовому
засіданні.
Крім цього, згідно акту прийому-передачі від 19.09.2005р.
ТзОВ "Фарма "Мікон"безоплатно передала В/Ч А1519 решту двадцять
три квартири загальною площею 1974,6 м.кв. в будинку по вул.
Семидубській, 18 в м.Дубно (т.2 а.с. 50).
Дані обставини підтверджено також листом директора
департаменту будівництва та відчуження фондів Міноборони України
Фоміна О.Ю. № 227/5/3479 від 29.08.2005р. (т.1 а.с.90).
Крім цього, з листа директора департаменту будівництва
Міноборони України № 287/1/1400 від 04.04.2006р. (т.2 а.с.5,6)
вбачається, що виконавчим комітетом Дубенської міської ради
оформлені та у лютому-березні 2006р. мешканцям житлового будинку у
м.Дубно видано ордери на заселення квартир, що були передані
Міноборони України ТзОВ "Фармою "Мікон", після чого було оформлено
право власності Міноборони України на вказані квартири. Дані
обставини також підтверджені представниками позивача та
відповідача в засіданні.
При вирішенні даного спору суд виходив з наступного.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-і Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
підставою представництва в суді держави є наявність
порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших
державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності)
фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і
державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників,
які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В
позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає
порушення інтересів держави і обгрунтовує необхідність їх захисту
(ч. 2 ст. 2. ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Конституційний суд України в рішенні по справі № 1-1/99 від
08.04.1999 року (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його
заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з
посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в
чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи
інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність
їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси
держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися
зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та
організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої
інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних
підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під
поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах, зазначених в ч.2 ст.2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, треба розуміти орган державної влади або орган
місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями
органу виконавчої влади.
В п.5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за
позовною заявою прокурора і на підставі ч.2 ст.2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює
процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, прокурор може бути представником сторони у справі
тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної
влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями
органу виконавчої влади.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору № 21 від
20.03.2003р. на користь В/Ч А1519 військовий прокурор безпідставно
вказав, що позов подано в інтересах держави в особі Міністерства
оборони України як органу, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах, оскільки міністерство не
є позивачем і стороною у даній справі, так як позивачем у позовній
заяві прокурор визначив В/Ч А1519.
В/Ч А1519 згідно довідки про включення до ЄДРПОУ № 71/06 від
25.04.2006р. є установою заснованою на державній формі власності і
має статус юридичної особи (т.2 а.с.54).
При цьому, згідно свідоцтва про реєстрацію військової
частини, як суб'єкта господарської діяльності у Збройних силах від
03.12.2004р. № 922, В/Ч А1519 є самостійним господарюючим
суб'єктом і не є органом державної влади чи органом місцевого
самоврядування (т.2 а.с.55,56).
Таким чином, війсковим прокурором пред'явлено позов не в
інтересах держави в особі органу виконавчої влади уповноваженого
здійснювати функції позивача в спірних правовідносинах, а в
інтересах В/Ч А1519 яка в правовідносинах з ТзОВ "Фармою
"Мікон"виступала в якості самостійного суб'єкта господарської
діяльності. З позову також не зрозуміло, яким чином оспорюваний
договір порушує інтереси держави в особі позивача.
Крім цього, приймаючи рішення про відмову в позові судом
враховано, що при укладанні оспорюваного договору командир В/Ч
А1519 полковник Васильєв I.В. діяв на підставі довіреності
командувача військами Західного оперативного командування № 11/194
від 14.03.2003р. на виконання рішення міністра оборони України від
18.01.2003р.
31.03.2003р. Головним управлінням розквартирування військ і
капітального будівництва Міноборони України на виконання рішення
міністра оборони України від 18.01.2003р. прийнято рішення щодо
підписання угоди про реконструкцію казарми з ТзОВ "Фармою
"Мікон"та вчинення відповідних дій стосовно підтвердження
договірних стосунків, які вже склалися (затвердити
проектно-кошторисну документацію на реконструкцію казарми під
квартири, яка розроблена по замовленню ТзОВ "Фарми "Мікон",
підписати договір з ТзОВ "Фармою "Мікон", надати допомогу в
оформленні у встановленому порядку акту вводу в експлуатацію,
оформити разом з ТзОВ "Фармою "Мікон"в органах БТI право власності
на квартири за Міноборони України та ТзОВ "Фармою "Мікон"), що
підтверджується листом від 31.03.2003р. № 163/2/1/1416 (т.1
а.с.21).
З листа директора департаменту будівництва Міноборони України
№ 287/1/1400 від 04.04.2006р. вбачається, що Міністерство оборони
України фактично схвалено договір № 21 від 20.03.2003р. і готове
провести повний розрахунок з ТзОВ "Фармою "Мікон"(т.2 а.с.5).
Крім цього, як вбачається з наявних у справі доказів, всі
свої обов'язки по оспорюваному договору відповідач виконав, сдав
будинок в експлуатацію, передав всі квартири в будинку позивачу.
Військовослужбовці отримали ордери на вселення у реконструйованому
будинку та заселилися в отримані квартири.
Враховуючи все вищенаведене суд прийшов до висновку про
відсутність підстав для визнання недійсним договору № 21 від
20.03.2003р..
Керуючись ст.ст. 49, 82 -85, ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРIШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення оформлено та підписано 03.11.2006р.
Суддя Петухов М.Г.