УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Рішення
30.10.2006 Справа № 2/212
За позовом Хустської районної спілки споживчих товариств, м.
Хуст
ДО Хустської міської ради, м. Хуст
Про визнання права власності на булочний цех в м. Хуст, вул.
Коротка, 17, що є складовою частиною хлібопекарні Хустського РССТ
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача - Дубровська О.М. -представник за дорученням від
20.09.06р.
від відповідача - Габор Я.I. -представник за дорученням
№810/02-17 від 28.04.06р.
СУТЬ СПОРУ: Хустською районною спілкою споживчих товариств,
м. Хуст заявлено позов до Хустської міської ради, м. Хуст про
визнання права власності на булочний цех в м. Хуст, вул. Коротка,
17, що є складовою частиною хлібопекарні Хустського РССТ.
В засіданні суду 27.10.2006р. за згодою представників сторін
в порядку визначеному статтею 77 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
була оголошена перерва до 30.10.2006р.
для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в
обгрунтування своїх доводів та заперечень.
Представник позивача просить задоволити позовні вимоги в
повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві,
посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи. В
обгрунтування своїх доводів вказує на те, що спірне майно набуто
ним у відповідності до рішення виконавчого комітету Хустської
міської ради №197 від 31.05.1976р., за яким таке передано позивачу
на баланс. Вважає, що на той час, передача з одного балансу на
інший, як факт безоплатного відчуження, підтверджувала відчуження
однією особою іншій відповідного майна. Просить взяти до уваги
також здійснення позивачем великого обсягу робіт по відновленню
спірного майна, вкладенню значних коштів, у підтвердження чого
надає відповідні документи. В заяві про доповнення позовних вимог
вказує на те, що оскільки відповідачем протягом тривалого часу не
ставилось питання про витребування цієї будівлі від позивача, не
оформлювалось свідоцтво на право власності, просить позовні вимоги
задоволити також з огляду на положення статті 344 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки вважає будівлю хлібокомбінату
РСС його власністю як добросовісного володільця та її використання
здійснюється відкрито та безперервно більше тридцяти років.
Представник відповідача заперечує проти позовних вимог в
повному обсязі та у поданому суду письмовому поясненні вказує на
те, що передача майна з балансу на баланс не породжує виникнення
права власності на такий об'єкт, а
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області
від 30.10.2006 року по справі №2/212
відповідно доводи позивача з цих підстав вважає
необгрунтованими (будівля перебуває у власності міської ради з
1946р.). Також просить взяти до уваги те, що даний об'єкт з
комунальної власності не вибував, що підтверджується і рішенням
господарського суду області по справі №3/64 між тими ж сторонами.
Вважає, що єдиною підставою для безоплатної передачі будівлі
слугує тільки рішення місцевої ради, а оскільки таке рішення не
приймалось (наявне тільки рішення про передачу на баланс), у
позивача відсутнє право власності на цю будівлю. Посилання
позивача на набувальний строк та тривале користування спірним
майном вважає необгрунтованим, оскільки норми Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
про набувальну давність повинні застосовуватись
тільки з 2008 року, що випливає з прикінцевих положень даного
кодексу.
Також вказує на те, що затрати позивача на реконструкцію
спірного майна не надають йому права на отримання даної будівлі у
власність, оскільки державне майна у всіх випадках підлягає
поверненню в натурі незалежно від затрат набувача на поліпшення
цього майна.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення
представників сторін, суд встановив:
Відповідно до рішення виконавчого комітету Хустської міської
ради депутатів трудящих від 31.05.1976р. №197 будівлю в м. Хуст,
вул. Коротка, 17 за клопотанням підприємства споживчої
кооперації -Хустського хлібокомбінату було передано з балансу
Хустського ЖЕК на баланс позивача для проведення реконструкції
булочного цеху та пунктом 2 зобов'язано сторони оформити
прийом-передачу будівлі.
Постановою правління Хустської райспоживспілки №287 від
16.12.1976р. було затверджено проектно-кошторисну документацію на
реконструкцію хлібопекарні в м. Хуст, а відповідним розпорядженням
правління Закарпатської облспоживспілки від 16.04.1979р.
затверджено акт прийому в експлуатацію хлібопекарні за вартістю
основних фондів 67,3тис.руб. в м. Хуст та постановою правління РСС
№261 від 25.09.1978р. введено в експлуатацію даний об'єкт,
фінансування якого здійснено за рахунок короткотермінового кредиту
Держбанку та за рахунок фонду розвитку виробництва, фонду
фінансування капіталовкладень РСС.
Рішенням виконкому Хустської міської ради від 25.03.2005р.
№220 "Про відмову в оформленні права власності на об'єкт
нерухомості по вул. Коротка, 17 в м. Хуст" Хустській
райспоживспілці, як правонаступнику ліквідованого Хустського
хлібокомбінату, відмовлено в оформленні права власності на даний
об'єкт. Відмову аргументовано відсутністю рішення Хустської
міської ради як власника майна про передачу вказаного об'єкту у
власність хлібокомбінату Хустської РСС.
Рішенням господарського суду області від 12.08.2005р. №3/64 в
задоволенні вимоги Хустської РСС до виконавчого комітету Хустської
міської ради з приводу визнання недійсним рішення виконкому
Хустської міської ради від 25.03.2005р. №220 "Про відмову в
оформленні права власності на об'єкт нерухомості по вул. Коротка,
17 в м. Хуст" відмовлено з мотивів, викладених в ньому.
Аналізуючи доводи позивача та правовідносини сторін, що
склалися у зв'язку з передачею спірного об'єкту на баланс
хлібокомбінату Хустської РСС з метою визначення факту набуття
позивачем права власності на спірний об'єкт суд констатує
наступне.
Законом України "Про споживчу кооперацію" ( 2265-12 ) (2265-12)
,
зокрема, пунктами 2 та 3 статті 9 передбачено, що власністю
споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та
інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області
від 30.10.2006 року по справі №2/212
статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть
належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби,
машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх
діяльності. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх
членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції,
послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним
законодавством.
Діючим на час існування спірних відносин законодавством
допускалась у винятковому порядку і безоплатна передача будинків і
споруд. Так, Постановою Ради Міністрів Української РСР від
28.04.1980р. №285 ( 285-80-п ) (285-80-п)
"Про порядок передачі підприємств,
об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", зокрема,
пунктом 9 надано дозвіл міністерствам, державним комітетам і
відомствам УРСР, виконавчим комітетам обласних, Київської і
Севастопольської міських Рад народних депутатів передавати
кооперативним та іншим громадським організаціям будинки і споруди,
як виняток, безоплатно, в разі неможливості передати їх у
встановленому порядку. Такий порядок отримання у власність будівлі
передбачався також статтею 91 Цивільного кодексу УРСР (в редакції
1963р.).
Натомість, рішення виконавчого комітету Хустської міської
ради депутатів трудящих від 31.05.1976р. №197 свідчить тільки про
передачу спірного майна на баланс хлібокомбінату Хустської РСС, як
підприємству споживчої кооперації, однак, не у власність
(безоплатну передачу) даній особі. Відсутній також дозвіл
виконавчого комітету обласної Ради на таку передачу. Наявною в
матеріалах справи інвентарною справою Закарпатського обласного
інвентарного бюро №1438 за 1946р. підтверджується той факт, що
будівля в м. Хуст, вул. Коротка, 17 знаходиться у володінні
комунгоспу. В даному випадку передача об'єкту державної
(комунальної) власності на баланс іншого підприємства не позбавляє
це майно статусу державного (комунального), інших доказів набуття
права власності на спірну будівлю позивачем не подано.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для
господарського суду заздалегідь встановленої сили. Водночас,
відповідно до статей 32, 33 та 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору. Обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування. Разом з тим, факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду області від 12.08.2005р. по
справі №3/64 не встановлено наявності доказів для набуття
Хустською РСС права власності на спірну будівлю та не доведено
його твердження про набуття ним права власності на неї.
Доводи позивача про наявність права власності Хустської РСС
на спірну будівлю з огляду на джерела фінансування реконструкції
даного об'єкту не можуть слугувати беззаперечним доказом зміни
форми власності будівлі при її передачі на баланс, як основного
засобу.
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області
від 30.10.2006 року по справі №2/212
Крім того, посилання позивача на довготривале та відкрите
володіння спірним об'єктом (з 1976р.) в обгрунтування своїх
доводів у відповідності до вимог статті 344 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 01.01.2004р.) не можуть бути взяті
судом до уваги з огляду на наступне.
За статтею 344 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
особа,
яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито,
безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років,
набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо
інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до пункту 8
Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
правила статті 344 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
про набувальну
давність поширюються також на випадки, коли володіння майном
почалося за три роки до набрання чинності цим кодексом. Отже, на
випадок, коли володіння майном почалося більше, аніж за три роки
до набрання чинності Цивільним кодексом України, набувальна
давність не застосовується. Підстав для визнання за позивачем
права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, не
вбачається.
В порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
за згодою сторін 30.10.2006р. було оголошено
вступну та резолютивну частину рішення, яке оформлене відповідно
до статті 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та підписано 06.11.2006р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 -85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
СУД ВИРIШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя О.Ф. Ремецькі