РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 7/602
26.10.06
За позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України"
До Закритого акціонерного товариства "Барі"
Про стягнення 19 115 169, 41 грн.
Суддя М.М.Якименко
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від позивача Пац В.О. представник по довіреності
Від відповідача Шестаков В.Ю. представник по довіреності
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги
позивача до відповідача про стягнення 19 115 169, 41 грн.
заборгованості за договором № 263/2000-П постачання природного
газу від 20.04.2000 р., в тому числі: 15 461 789, 45
грн. -основного боргу з урахуванням встановленого індексу індексу
інфляції, 2 645 782, 18 грн. -пені, 1 007 597, 78 грн. -штрафу, 25
500, 00 грн. -витрат по сплаті державного мита, 118 грн. -витрат
за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору
№ 263/2000-П від 20.04.2000 р., укладеного між позивачем та
відповідачем, позивач прийняв на себе зобов'язання передати
відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та
оплатити газ на умовах, передбачених договором.
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач належним чином
виконував умови договору № 263/2000-П від 20.04.2000 р., однак
відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно здійснював оплату за
отриманий природній газ.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує,
вказуючи, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і
матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників,
всебічно та повно з"ясувавши обставини, на яких грунтуються
позовні вимоги і заперечення, об"єктивно оцінивши в сукупності
докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору
по суті, суд
В С Т А Н О В И В :
20 квітня 2000 року між позивачем та відповідачем був
укладений договір № 263/2000-П постачання природного газу
(далі -договір), у відповідності до умов якого позивач
зобов'язувався передати відповідачу природний газ, а відповідач
зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за газ здійснюється
відповідачем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок
позивача вартості об'єму газу.
31 травня 2000 року позивач передав, а відповідач прийняв
природний газ в обсязі 108 мільйонів куб. метрів на суму 35 802
000, 00 грн., про що був складений акт прийому-передачі №
5-263/200-П.
10 жовтня 2003 року відповідач частково здійснив оплату
поставленого природного газу у сумі 21 407 746, 00 грн., в зв'язку
з чим, на день звернення позивача до суду за відповідачем існує
заборгованість в сумі 14 394 254, 00 грн. за поставлений природний
газ.
26 липня 2005 року позивачем було надіслано на адресу
відповідача вимогу про оплату боргу у сумі 14 394 254, 00 грн.
Дана претензія залишена відповідачем без задоволення.
В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що
вимога про оплату боргу за договором від 20.04.2000р. № 263/2000-П
була вручена відповідачу 01.08.05р., таким чином відповідач мав
провести остаточний розрахунок з позивачем в семиденний термін,
тобто не пізніше 08 серпня 2005 року.
У відповідності до ст. 151 ЦК Української РСР, що діяв на
момент виникнення спірних правовідносин, в силу зобов'язання одна
особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи
(кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу,
сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор
має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у
статті 4 цього Кодексу.
Пункт 1 ст.631 діючого Цивільного кодексу України визначає
строк договору як час, протягом якого сторони можуть здійснити
свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно п. 10.1.договору на постачання природного газу №
263/2000-П від 20.04.2000 р. даний договір набирає чинності з дати
його підписання і діє до повного виконання зобов'язань по даному
договору, але не пізніше 31 грудня 2000 р. 26 березня 2001 р.
сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору №
263/2000-П, в якій п.1. сторони домовилися продовжити термін дії
договору № 263/2000-П до 31.12.2001 р.
Таким чином, кінцевий термін повного виконання своїх
зобов'язань відповідача співпадає з кінцевим терміном дії
договору, а саме - 31 грудня 2001 р. Відповідно позивач дізнався,
або повинен був дізнатися про порушення свого права 1 січня 2002
р., наступний день після закінчення строку дії договору.
Законодавство України визначає зміст позовної давності як
строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про
захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк
позовної давності встановлений тривалістю 3 роки.
Стаття 76 ЦК Української РСР, ст.261 діючого ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
визначають, що перебіг строку позовної давності
починається з дня виникнення права на позов. Право на позов
виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про
порушення свого права. Таким чином, право на позов у позивача
виникло 1 січня 2002 р., а позовна давність сплила через три роки,
1 січня 2005 р., оскільки перебіг позовної давності не переривався
згідно законодавчо визначеним обставинам (подання позову до суду).
Посилання позивача на зміст ч.2 ст.530 є безпідставними, оскільки
п.5 ст.261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що за зобов'язаннями
з визначеним строком виконання перебіг позовної давності
починається зі спливом строку виконання, а за зобов'язаннями,
строк виконання яких не визначений, або визначений моментом
вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у
кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання
зобов'язання, тобто з 1 січня 2002р.
Таким чином, позов пред'явлено з пропуском строку позовної
давності. Відповідно до статті 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
сплив
позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у
спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення
представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає
задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49,82-85, ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
В И Р I Ш И В:
1.В позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом
подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання)
протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у
судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну
частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно
до статті 84 цього Кодексу.
Суддя
М.М.Якименко
Дата підписання рішення: